«Соросята» ухандохали економіку». Хто ці люди і чому ними тепер лякають дітей?

У політичному дискурсі в останній рік все частіше і гостріше, з різко негативним відтінком, використовується таке поняття як «соросизм». Виразників цього явища в Україні прозвали «соросятами». 

І «сорозизм» і «соросята» – слова, утворені від прізвища відомого американського мільярдера та мецената Джорджа Сороса. Цього літнього чоловіка знають у багатьох країнах. Його часто називають фінансовим спекулянтом через те, що свої величезні статки він накопичив завдяки вдалим фінансовим операціям. Але беззаперечним є факт – Сорос зробив багато добрих справ для багатьох людей по всьому світу, у тому числі в Україні. Він – потужний меценат, вкладав гроші в розвиток науки, фінансував талановитих вчених, підтримував становлення демократії у багатьох державах.

В Україні за фінансової підтримки Сороса з 1990-го року почав діяти міжнародний фонд «Відродження». Його ціль – розбудова відкритого демократичного суспільства у молодій державі. 

Хто видумав «соросят»?

Відповідь на це питання приводить сайт «Словничок»: «Термін «соросята» ввів в обіг гуру економічної науки, нобелівський лауреат Пол Кругман для позначення спекулянтів – послідовників Сороса, які маніпулюють ринками і влаштовують кризи по всій земній кулі. Нині ж цей термін отримав друге життя і більш широке значення. Оскільки Соросу приписують велику тіньову роль у світовій політиці, його структури звинувачують у втручанні у внутрішні справи різних країн. Найбільш люто критикує Сороса Віктор Орбан – прем'єр Угорщини, яка є Батьківщиною для мільярдера.

Отже, тепер «соросятами» називають активістів, що обстоюють ліберальні цінності, а кошти на свою діяльність отримують не лише від Сороса, а також від інших західних донорів. Тому часто в обігу звучить ще слово «грантоїди», яке більш відоме в Україні. 

Що ж сталося тепер, чому ім`я відомого філантропа стали використовувати для позначення загрозливих для держави явищ і людей? Дійшло до того, що дехто з українських політиків тепер стверджує, що на тлі військової агресії Росії «соросята» вставили ніж в спину України. 

Війну проти отримувачів західних грантів першою оголосила Росія, вона оголосила їх «іноземними агентами» і суттєво обмежила діяльність. Тепер цю хвилю підхопили окремі українські політики та експерти. «Соросят» звинувачують в непрофесіоналізмі та провалі ініційованих ними реформ в медицині, освіті, економіці. Головний аргумент критиків – топ-менеджери найбільших державних компаній та члени наглядових ради цих підприємств (створені за участю «соросят») отримують захмарні зарплати і премії, тоді як діяльність цих підприємств вкрай неефективна. Саме тому окремі експерти дійшли висновку, що руками «грантоїдів» державні підприємства готуються до продажу за безцінь транснаціональним компаніям. 

Доцільно нагадати і одну з найскандальніших історій, яка трапилась в українському політикум за президента Зеленського. На початку року в українські ЗМІ потрапили аудіозаписи розмови буцімто за участю прем'єра, керівників економічного блоку уряду та Національного банку. У ній йшлося про те, що молодому та недосвідченому Зеленському треба давати адекватну відповідь на критику економічної політики уряду. Тоді ж учасник розмови із голосом, схожим на голос тодішнього прем'єр-міністра Олексія Гончарука, запитав у інших учасників розмови, що можна відповісти, зокрема, на такі закиди: «Реформатори ці, так би мовити, «соросята», ухандохали економіку». Гончарук не підтверджував, але й не спростовував автентичність запису. Через кілька днів після «зливу» пішов до президента із заявою про відставку. Гончарука згодом таки звільнили... 

Ще один вельми промовистий факт: на вістрі боротьби з «соросятами» зараз знаходиться головна проросійська політична сила в Україні – «Опозиційна платформа - За життя». Один з її лідерів, голова політради Віктор Медведчук, за сумісництвом кум Путіна, не втомлюється валити всю вину за проблеми в країні саме на прозахідних реформаторів. При цьому жодним словом не звинувачує країну-агресора. За попередньою інформацією, політична сила Медведчука під лозунгами боротьби з соросизмом збирається йти на дострокові парламентські вибори, чутки про які в останні тижні набираюсь сили. 

«Главком» звернувся до відомих експертів з різних галузей із питанням: чому тема «соросят» так актуалізувалась в останній рік і чи дійсно вони так шкодять Україні? 

«Українці отримали безвізовий режим з допомогою фонду «Відродження»

Євген Бистрицький

доктор філософських наук, ексвиконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса (1998-2017 роки)

Що таке «соросизм» і хто такі «соросята»? 

«Соросятами» називають активних представників громадських організацій, які в різних сферах намагалися ініціювати реформи або захистити права громадян. Основна мета – це зробити владу відкритою і підзвітною своїм громадянам, це одне з основних завдань відкритого суспільства. І от «соросята» намагалися поставити владу в позицію підзвітності в різних сферах. 

У 2014 році відразу після завершення революції, коли стало ясно, що треба робити проєвропейські реформи, то саме ті, кого називають «соросятами», а це представники провідних аналітичних центрів і громадські активісти, почали разом з міністерствами, які на це погодилися, розробляти плани і стратегії реформ. 

Такі плани були розроблені, і зараз деякі втілюються досить успішно, хоча не без проблем. Це адміністративно-територіальна реформа – її запропонували і підготували представники Інституту громадянського суспільства, підтримані фондом Сороса – «Відродження». 

Це ж можна сказати про реформи в освіті. Закони, які були прийняті в галузі освіти за ці роки, були підготовлені міністерством разом з представниками громадських аналітичних центрів, які підтримав фонд Сороса. Ну, і нагадаю всім, що зовнішнє незалежне оцінювання було ініціативою фонду «Відродження». Можна сказати, це була моя ініціатива, на яку ми взяли гроші у Сороса. Завдяки чудовій, менеджерській роботі, а потім завдяки міністерці Лілії Гриневич це було реалізовано.

Я можу говорити про певні економічні реформи – систему дерегуляції, про корпоратизацію підприємств, створення наглядової ради у такій великій компанії як НАК «Нафтогаз України». 

Чому ви вважаєте, що реформи у «Нафтогазі» були успішними? Там відбуваються доволі незрозумілі речі… 

Ні, не треба, «Нафтогаз» став більш прозорим, навіть прибутки став отримувати. А от в енергетичній сфері – ви абсолютно праві, тому що там є олігархічні монополії. Але грантери фонду «Відродження» зробили позитивні кроки для того, щоб національний регулятор енергетики (НКРЕКП – «Главком») перестав бути таким закритим і корумпованим. 

Справа в тому, що всі ці реформи були спрямовані на підзвітність уряду, а значить і на підзвітність тих олігархів, які пов`язані з урядом. І очевидно, що це викликало шалений опір. Цей опір, до речі, був і за минулого президента, скажімо, коли ухвалили електронні декларації для антикорупціонерів. Тобто робилося все, щоб заткнути рота громадським активістам, щоб, не дай Боже, вони не вилізли і не розповідали, які «чудові» у нас люди сидять наверху і наскільки вони непрозорі. 

Компанія проти «соросят» була підтримана усіма проросійськими олігархічними ЗМІ. Сам термін «соросята» очевидно був принесений з Росії. Усе було проти того, щоб Україна унезалежнювалася від Росії і щоб не дивилася на Європу, не хотіла бути членом НАТО, не хотіла ввійти в Європу. 

До речі, українці отримали безвізовий режим також з допомогою грантерів фонду «Відродження». 

Очевидно, цей рух до відкритого західного демократичного суспільства став радикально підриватися тими, хто не був зацікавлений у відкритості і підзвітності. От і все, що я можу сказати загалом. Я не хочу сказати, що всі ті, хто мав відношення до фонду «Відродження» – ангели, але в основному – 90% - це чесні, порядні громадяни, які хочуть міняти Україну. І будуть міняти.

Нинішній керівник Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко розповів, як увійти до лав «соросят», як часто за світовими лаштунками відбуваються таємні саміти і навіщо Джорджу Соросу платити за ідеї українців

«Те, що я знаю про діяльність фонду, – це категорично недопустимі речі»

Семен Глузман

правозахисник, політв'язень радянських концтаборів, президент Асоціації психіатрів України

Що таке «соросизм» і хто такі «соросята»? 

Сорос – єдиний серйозний американський мільярдер, який багато зробив для становлення України. Я просто був одним із членів правління фонду «Відродження», неодноразово зустрічався з ним у Нью-Йорку. Він ставився до мене з довірою, цікавився, як справи у фонді, тому що хвилювався, адже до того, як мене туди запросили, в фонді були якісь комерційні скандали. 

Але згодом я і ще дві членкині правління пішли з фонду через політизацію його роботи, а ми не хотіли в цьому брати участь. Я написав листа Соросу… Ми пішли тихо, без скандалу. В мене об`єктивне ставлення до роботи фонду «Відродження» в Україні. Те, що я знаю про діяльність фонду в останні роки, – це категорично недопустимі речі. 

Схоже, Ви маєте на увазі реформи в медицині під керівництвом Уляни Супрун? Чи мав до цього стосунок фонд Сороса?

Так, звичайно. Але я не знаю, хто цю дивну жінку знайшов для України – навряд чи це зробив Сорос. Я знав структуру всесвітнього фонду Сороса в США. Там я був знайомий з членами медичної ради цього фонду – це поважні професори. Але минуло багато років, там, мабуть, вже є нові особи. Сорос – мільярдер, який наївно думав, що в Україні буде демократія, побудована за гроші. Щороку він виділяв на проекти, здається, по $5 млн. Але ж демократія за гроші не вибудовується і я намагався про це говорити. Виділені Соросом гроші могли бути потрачені інакше, з більшою користю. 

Я дещо знаю про те, що відбувається в фонді сьогодні. Знаю, всі менеджери фонду «Відродження» жорстко підтримували Уляну Супрун. Вона отримувала дуже великі гроші. Чи мав до цього відношення Сорос? Думаю, що певним чином мав: він навряд чи міг вникати в якісь деталі, тим більше вже вік (народився в 1930 р. – «Главком»). Навіть якщо й не мав, він все одно винен, адже все робилося від його імені. І це, до речі, продовжується й сьогодні. 

Я пригадую «революцію троянд» в Грузії: там, напевне, багато чого робили за гроші Сороса.

Мені розповідав Юрій Луценко про те, що він був у кабінеті президента Петра Порошенка в той час, коли лобіювали призначення Уляни Супрун. Президент її зневажав, не любив, але ж змушений був її призначити в.о. міністра охорони здоров'я. А коли в 2019 році в Окружному адмінсуді Києва розглядали клопотання Міністерства юстиції про скасування заборони Уляні Супрун виконувати обов’язки міністра охорони здоров’я через її американське громадянство, вона викликала підмогу і всіх перемогла – суд відновив її на посаді. 

Отже, хто такі «соросята», кого вони сьогодні представляють і яку користь приносять нашій державі? 

«Соросята» – це образливе і неправильне слово, адже завдяки Соросу в перші роки незалежності України тисячі людей отримали допомогу, щоб навчатися з західних університетах. І я багатьох з них знаю. До прикладу, мій зять – математик – отримав грант на дослідницькі роботи. Знаю львівського історика, який отримав грант і навчався в європейському університеті. Ці люди й досі вдячні Соросу та його команді. 

На переконання деяких політиків, всі реформи в Україні, які ініціюють «соросята», роблять задля приходу транснаціональних компаній. В ході цих реформ в державних підприємствах створені наглядові ради, де більшість – іноземці. Як ви ставитеся до того, що топ-менеджери держкомпаній отримують захмарні зарплати, тоді як держава не здатна забезпечити належне лікування дітей, а смертність побила рекорди серед європейських країн?

Але ж це роблять не лише за кошти Сороса, не можна все вішати на одну структуру. Є різні урядові організації, МВФ і т.д. Я розумію, що Сорос, коли хоче і може, також обслуговує американську владу. Все набагато складніше і страшніше, я все розумію, адже знайомий з багатьма дипломатами, які працювали в Україні і повернулися в Америку.

До прикладу, мені недавно розповіли, що в Національну службу здоров'я України (НСЗУ) набрали абсолютно випадкових людей – там хлопчики і дівчатка взагалі не мають спеціальної освіти, яка б давала їм право там працювати. Але у них зарплата по 150-200 тис грн на місяць. Чорт знає що твориться. 

Багато в чому винні наші управлінці. Я розумію, що американці нас підтримують не заради нас, красивих, а задля того, щоб Росія нас «не з`їла». Вони дуже бояться Росію, і зрозуміло, чому. А Україна – єдина суміжна держава, яка могла б протидіяти. До прикладу, американці могли б розмістити в Україні військові бази, і я б не був проти цього. Але вони бояться, тому що не зрозуміло, що і коли звідти украдуть. 

«Мова про колективного «Сороса» у вигляді транснаціонального капіталу»

Олексій Кущ

економіст  

Що ви розумієте під поняттям «соросизм»? 

Поняття «соросизм» є своєрідним соціально-смисловим фреймом (термін, який має кілька значень – «Главком»). Його можна розглядати як елемент постколоніальних систем і як один з елементів глобалізації посткапіталістичних суспільств. «Соросизм» – це як елемент «конкістадорського» (завойовницького - «Главком») вторгнення в суспільство, яке поки що у своєму внутрішньому житті керується своїми принципами, відмінними від тих, які їм намагаються нав`язати ззовні.

Хто такі «соросята», кого вони представляють і яку користь/шкоду завдають нашій державі? Можете озвучити прізвища відомих «соросят»?

Прізвища я не буду називати, бо це вже буде ярлик. Я буду більш концептуально говорити. В Україні «соросизм» проявляється у вигляді захоплення контролю зовнішніми групами впливу над основними внутрішніми ресурсами держави: економічними, фінансовими, природними багатствами, банківською системою, найпотужнішими державними компаніями, монетарним потенціалом, а також налагодження контролю за зовнішніми боргами держави. 

«Соросизм» прагне захопити землю, природні ресурси, інфраструктуру держави: залізницю, порти, аеропорти, банківську систему, монетарний та емісійний потенціал (відповідно це означає контроль за Нацбанком та Мінфіном), а також контроль за комунальними тарифами, платою за газ та електроенергію, контроль за ключовими статтями витрат державного бюджету, зокрема, на медичні закупки. Під контроль також підпадає система освіти, тому що «соросизм» – це не лише економічна експансія з метою захоплення ресурсів, але ще й експансія ідеології. 

В чому небезпека такої ідеології? Справа в тім, що закриті чи напівзакриті суспільства можуть ефективно інтегруватися в світовий простір лише шляхом еволюційного розвитку власних внутрішніх цінностей. Тоді все відбувається природним шляхом. Але «соросизм» в цих питаннях нетерплячий, він виступає проти еволюційного шляху і вважає за необхідне нав`язувати державі ультраліберальні цінності з допомогою ідеологічної «перепрошивки». 

А що це дає Україні: користь чи шкоду?

Це приносить користь певним соціальним групам – вони шляхом такої модернізації держави прискорюють еволюційні процеси. Але якщо в цілому дивитися на Україну як на соціально-етнічну одиницю світового простору, то вони завдають колосальної шкоди, тому що фактично розмивають цей національний контур, штучно нав`язують напівпатріархальному суспільству стандарти ультрарадикального суспільства. В результаті це призводить до національної девальвації – знецінення всього національного, тобто нація наче розчиняється в глобальному світі. В цілому це гальмує розвиток України. 

Чи не є свідченням зовнішнього управління той факт, що на вимогу МВФ Україна пообіцяла розширити повноваження наглядових рад державних підприємств, членами яких є багато іноземців? Розширити повноваження планується з метою призначення генеральних директорів компаній, затвердження фінансових планів, прийняття нового корпоративного статуту для «Нафтогазу» та інших держкомпаній. Державні активи опиняться під зовнішнім контролем?

Думаю, що майбутній президент України, який захоче відновити принципи національного суверенітету, повинен також і відновити державний суверенітет в державних компаніях. Тому що сьогодні ключові державні активи не виконують покладені на них функції, соціально значимі функції, або ж виконують їх в мінімальному обсязі, а відтак, вони не є джерелом акумулювання ресурсів через систему резервних фондів, як це відбувається в інших країнах. 

На жаль, наглядові ради стали активними провідниками політики «соросизма» задля виведення державних компаній з-під державного суверенітету, тобто фактично сталася гібридна приватизація державних активів через наглядові ради. Це дуже небезпечно, тому що така гібридна приватизація не приносить державі ніяких доходів – ми навіть не отримуємо тих коштів, які могли б отримати в результаті приватизації. З іншого боку, держава втрачає контроль над цими активами, а відтак, не може здійснювати ефективну економічну політику. 

Кого представляють так звані «соросята», на що спрямовані ініційовані ними реформи (медична, земельна, енергетична)? Хто бенефіціари?

«Соросята» - це збірний образ колективного транснаціонального капіталу. Абсолютно безглуздо їх оцінювати як представників Сороса, чи ще когось. Це колективний «Сорос» у вигляді транснаціонального капіталу. 

Чим це може завершитися для України, якщо реформи проводяться задля інтересів транснаціональних компаній?

Може бути два шляхи. Перший – це коли «соросизм» може стати мотиватором потужного соціального вибуху. В результаті суспільство вибере модель економічного націоналізму і самоізоляції. А відтак, «соросизм» виконає протилежну функцію тій, яку спочатку ставив перед собою – максимальну адаптацію до західних стандартів. Але в результаті зумовить таку хвилю спротиву, яка відкине Україну в планах з заходом на десятиліття назад. 

І другий можливий варіант – це коли все закінчиться розчиненням нашої ідентичності. І тоді Україна практично нічим не буде відрізнятися від якоїсь звичайної аграрної країни на стику Європи і Азії. Це можна прослідкувати на прикладі Болгарії, або ж іншої схожої країни, де відбуваються негативні демографічні процеси, масова трудова міграція і за великим рахунком – розчинення держави в транснаціональному морі. 

«Термін «соросизм» – спекуляція російських інформаційних джерел»

Степан Хмара

Герой України, політв'язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань

Як Ви розумієте поняття «соросизм»? 

Я абсолютно не сприймаю термін «соросизм», бо це спекулятивний термін, який вкидають російські інформаційні джерела, використовуючи проросійські телевізійні канали в Україні, які захопив Медведчук. Хоча й інші олігархічні канали не набагато кращі, але ці відверто ведуть антиукраїнську пропаганду і використовують термін «соросята», посилаючись на те, що вони нібито віддають Україну в зовнішнє управління. У такий спосіб проросійські ЗМІ відволікають увагу від того, що Україна кишить російською агентурою. Пропагандисти, ховаючи свої наміри під терміном «соросята», ніби й не бачать російського впливу, російської агентури і найбільшої російської загрози. Якби це були громадяни України, а не приховані колаборанти, то вони на перше місце ставили б загрозу від Росії, а вже потім від певних сил на заході – там теж є об`єктивні причини для хвилювань. 

Термін «соросята» походить від імені «Сорос», а ми Соросу повинні дякувати за його гуманітарну допомогу Україні. Він витратив дуже багато власних коштів для того, щоб наші люди, які хотіли вчитися в західних країнах, отримали таку можливість. Інша справа, що в українському фонді «Відродження» управляли люди, не завжди чисті на руку, але це не справа Сороса.

Дійсно, раніше часто звучали слова вдячності Соросу за його сприяння розвитку демократії в Україні. Але в останні роки, після невдало проведених реформ, їх ініціаторів назвали «соросятами», саме так формується різко негативне ставлення. Особливо не сприймається суспільством створення в державних компаніях нібито прозорих наглядових рад, де більшість – іноземці. 

Так, згоден, але це не має відношення до Сороса. Це має відношення до грантоїдів, яким плювати на Україну – вони під впливом своїх грантодавців, замість того, щоб відстоювати інтереси своєї країни, працювали задля інтересів інших держав. 

А щодо наглядових рад, то я категорично проти, щоб там були іноземці – про це не може бути й мови. В Україні є свої дуже кваліфіковані люди, які могли б бути в наглядових радах. Насамперед за наші державні монополії відповідає уряд. Але у нас влада усувається від усіх проблем. Оці так звані ліберали зеленої саранчі, які прийшли до влади, вважають, що треба усі підприємства приватизувати, бо в державних підприємствах корупція. Ну, так треба призначати порядний менеджмент, кадрова політика має формуватися не на зеленому кольорі безграмотних ідіотів, а на принципі трьох П – патріотизм, професійність і порядність, які я відстоюю з початку 90-х років. Але жодна влада не дотримувалася цих принципів, тому й маємо такі результати. 

У політичному середовищі все частіше побутує думка, що ініційовані «соросятами» реформи робляться задля інтересів транснаціональних компаній, які хочуть захопити ринок України. А як ви оцінюєте результати реформ в економіці, особливо в медицині?

Знову ж таки, це роблять задля того, щоб кинути тінь на все, що йде із заходу. Я б відділив Сороса від тих наших корупціонерів, які зберігають брудні гроші в офшорах. І ці хлопчики при владі добре розуміють, що на заході все відомо про брудні офшорні гроші, а відтак, це може бути використано проти них. Тому вони дуже послушні щодо вимог, які їм ставлять часом деякі наші кредитори, до прикладу, МВФ. Але ж потрібно відстоювати інтереси держави. От нещодавно Саакашвілі навів дуже гарний приклад, як вони в Грузії поставилися до вимог МВФ: сказали «ні, ми цього не будемо робити, а будемо робити так, як це потрібно Грузії». 

А щодо медичної реформи, то її треба було робити, але не можна було довіряти цю справу такій безграмотній авантюристці, як Уляна Супрун – вона ж була абсолютно не готова. Але ж її хтось поставив, хоча могли б знайти іншу людину. 

«Соросята» стали організованою силою, яка змогла протистояти українським олігархам»

Сергій Лямець

економічний журналіст

Хто такі «соросята», кого вони представляють і яку користь/шкоду завдають нашій державі?

Це група впливу, яка нагадує будь-яку іншу. В історії України ми вже мали «червоних директорів», олігархів, а це – ще одна група впливу. Вона характеризується тим, що використовує прозахідну патріотичну ідеологічну базу. Вони беруть риторику західних областей України і начебто просувають традиційні українські цінності: українська мова, українська віра. Але це ідеологічна база, яка допомагає зробити вигляд, нібито ця група має підтримку всередині нашого суспільства.

Але за цією ідеологічною базою стоять конкретні люди і вони не є щирими прибічниками цієї ідеології. Вони просто є групою впливу, яка переслідує мету отримати владу та контроль над фінансовими потоками. А найголовніше, вона представляє певні групи інтересів.

Що це за групи інтересів, в чому їх суть?

Це, власне, інтереси представників західних країн, які багато років поспіль фінансово підтримували ці групи впливу. До них же відноситься і Сорос, але він не один. До цієї групи також входять країни ЄС, Канада та США. Вони фінансують напряму або через програми USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) та інші державні програми західних країн.

Ці програми збігаються у своїх цілях. Перша мета – включити Україну в глобальну систему переміщення капіталів та ресурсів. Маються на увазі всі ресурси – земля, корисні копалини, робоча сила, енергоресурси. 

Україна також є ринком збуту продукції. Тобто, ця група впливу зацікавлена, щоб Україна була споживачем продукції з більш високим ступенем переробки. Саме тому вони впроваджують у нас європейські практики.

Друга мета – геополітичні інтереси. Група впливу («соросята» - «Главком») певним чином протиставляє себе Росії, яка багато років поспіль контролювала Україну, а зараз втратила цей контроль. Сьогодні вже ці хлопці контролюють Україну.

Це була стратегія, а ще є тактичні кроки, спрямовані на те, щоб отримати контроль над найбільш привабливими державними підприємствами України. Для цього була створена система незалежних наглядових рад. Вони є елементом утримання влади. За допомогою наглядових рад можна провести квазіприватизацію, тобто, удавану приватизацію – це коли на державні підприємства без приватизації можна встановили повний контроль.

Зазначте, саме таким чином діяли українські олігархи – спочатку вони теж не приватизували підприємства, а ставили їх під свій контроль, призначали залежного від них директора.

Один з яскравих прикладів – це руйнування українських банків з українським капіталом, так званий «банкопад» Гонтаревої. Вона взяла й знищила українські банки, які належали здебільшого українським олігархам. Проте залишила державні банки, які згодом також можна буде поставити під контроль незалежних наглядових рад. Такі незалежні наглядові ради вже поставлені в Приватбанку, Укрексімбанку, в Ощадбанку – або вже відбулося, або буде найближчим часом. 

Група впливу «соросят» дуже успішно співпрацює з українськими олігархами – Пінчуком, Ложкіним, але, гадаю, це (така співпраця) до пори до часу. Прийде час, коли вони легко зможуть знищити і Ахметова, і Коломойського.

Гадаю, десь років за три-чотири вони отримають під свій контроль суди, прокуратуру, почне працювати Антимонопольний комітет. Суди миттєво почнуть виносити потрібні їм рішення. Зазначте, так само діяли українські олігархи, так само діяли червоні директори, тобто це класична група впливу.

Як формувалася ця нова група впливу – так звані «соросята»?

«Соросята» - це не одна якась група, це кілька тисяч людей. Там є люди, які відповідають за медіа, гендерні питання, за співпрацю з владою, є й така група, як «вуличні активісти» та інші. До прикладу, такі люди як Олексій Гончарук співпрацювали з міністерствами. Гончарук починав з того, що створював базу даних корисних копалин в Україні – при одному з міністерств. 

Свою діяльність «соросята» починали зі зміни публічного дискурсу: почали створювати власні інформаційні сайти, а також активно друкувалися у засобах масової інформації. Почали втілювати такі смислові ряди: «боротьба з корупцією», «справедливість», «західний вектор» – тобто все те, чим вони оперують і зараз. Водночас «соросята» заговорили про економічні ініціативи: давайте запросимо в Україну іноземних менеджерів, давайте втілимо на підприємствах KPI (ключові показники ефективності – «Главком»), давайте створювати прозорі наглядові ради, втілювати корпоратизацію. В дійсності на той час в тому нічого поганого не було.

Другий вектор діяльності «соросят» – співпраця з органами влади: через посольства, через фонд «Відродження» та іншими шляхами вони долучалися до роботи у владі. Під вивіскою «громадськості» їх просували у владу – створювалися такі організації як BRDO (Офіс ефективного регулювання, - «Главком»). І закінчилося все це проектними офісами реформ при кожному міністерстві. 

Якщо згадаєте, ще раніше - в 2014 році почалася нова епоха – тоді як чорт із табакерки вискочив Реанімаційний пакет реформ (РПР), учасники якого почали лізти в усі шпаринки, щоб допомагати з реформами. Звичайно, їх в усьому підтримували країни Великої сімки – вони просували їх всюди начебто з метою надання допомоги в розбудові нової України.

Але ще за часів Януковича за грантової підтримки була розгорнута кампанія проти корумпованої влади, в пресі друкували багато розслідувань, тобто створювалися передумови для Майдану. Після перемоги Майдану встановилася нова влада – і тоді «соросята» пішли в рішучий наступ. Перший успіх – люстрація, тобто усунення від влади десятків тисяч службовців, які мали якийсь досвід керування державою.

Крім фонду Сороса, хто ще активно фінансує діяльність групи впливу, яку назвали «соросятами», яка зараз користь для України від їх діяльності?

Діяльність цієї групи впливу фінансували посольства Швеції, Нідерландів, Данії, Британії, США, Канади. Фонд Сороса – це лише дрібненька частинка, але всім учасникам цих програм придумали назву «соросята», тобто взяли ім`я Сороса – це як бренд. Я не виключаю, що його придумали росіяни.

Головна користь від діяльності цих людей в тому, що вони стали організованою силою, яка змогла протистояти українським олігархам – це стало найголовнішим досягненням, що також свідчить – вони зараз є групою впливу номер один в Україні. А олігархи вже відійшли на другий план і рано чи пізно вони дуже погано закінчать.