Українська «Шиншила»: де помилилася Тіна Кароль? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Сьогодні поговоримо про пунктуацію, а саме кому після слів і словосполук «однак / а однак», «проте / а проте», «втім / утім / а втім». Дехто вважає, що кому ставити після них не треба, як не ставимо її після «але». Та не все так просто, бо в перелічених слів, крім протиставного, є і висновкове значення, що відповідає слову «зрештою» і калькованому «тим не менш». Докладно це розібрав професор Зеновій Терлак у своїх працях.

• Якщо однак / а однак виражає протиставний звʼязок, після цих слова / сполуки кому не ставимо: «Серце в його щеміло, немов хто стискав його у жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз в житті зазнати того щастя» (М. Коцюбинський);
• якщо вживається як вставне з висновковим значенням, то ставимо: «На сміх його, однак, ніхто не обізвався» (М. Коцюбинський).

Те саме з проте / а проте: 

• якщо протиставний звʼязок, то коми не треба: «Усе іде, проте не все минає над берегами вічної ріки» (Л. Костенко);
• якщо вживається у значенні вставного з висновковим значенням, то треба: «Буває – помилок в людини й не злічити, а шаною, проте, народ її вінча, бо дещо й доброго зробила та людина…» (М. Рильський).

А от із втім / утім / а втім дещо складніше. Вони вживаються або у висновкому значенні як вставні – тоді кома потрібна, або замість сполучника «тим часом» – тоді кома не потрібна.

Порівняймо: 

• «А втім, як знаєш, пане-брате, не дурень, сам собі міркуй» (Т. Шевченко). 
• «Втім брама скрипнула, і пси завили, І грубії почулись голоси» (І. Франко).

І остання заувага: між словами а однак, а проте, а втім коми не ставимо (як і в середині сполуки а отже). 

Пишімо правильно!

• 1 •

Микола, Київ: У перекладеній версії свого хіта «Шиншила» Тіна Кароль співає таке: «Мій перший день без красок, Я цілий день одна...». Поясніть, Тіна помилилася чи в українській мові теж є слово «краска»? Чому не фарб, барв?

В українській мові слово «краска» є. Українські класики його вживали здавна: «Думаєте, що він так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску.., та так просто й маже..? Е, ні» (Г. Квітка-Основʼяненко). «Краска» має словʼянське походження, а «фарба» і «барва» – німецьке. Однак на сьогодні слово «краска» вважається рідковживаним і так його подає сучасний тлумачний словник. «Краска» і «красити» витіснилися «фарбою» і «фарбувати», як і «жарити» витіснилося словом «смажити», а «ждати» – словом «чекати». Тобто формально в пісні Тіни Кароль помилки немає (принаймні з цим словом). А от «я цілий день одна» краще було б замінити на «я цілий день сама» (рима там дозволяє).

• 2 •

Олена Безверха: Пані Ольго, запитання щодо «сториз». Ми не відмінюємо це запозичення за зразком іменників ІІ відміни ч. р. з нульовим закінченням? Я уточнюю, бо інстаграм, фейсбук тощо ми відмінюємо саме за таким зразком.

Як слова чоловічого роду ІІ відміни – ні. Бо сториз – це множина (від англ. stories – історії). В однині – сторі (вона). Українською перекладають «звістка / звістки» або «історія / історії». А загалом чіткого правила передавання подібних слів немає. Так само можна працювати онлайн, а можна онлайново; можна запросити медіа, а можна медію або медії тощо. Ірина Фаріон казала: «Сила мови – в адаптації». Діаспорні українці часто кажуть «у Торонті», а не «в Торонто». Логіка та сама: одомашнити запозичену лексику.

• 3 •

Галина: Пані Ольго, як правильно: «У Африці» чи «В Африці», якщо це назва твору або початок речення? Мені казали колись, що якщо це початок речення, то потрібно писати У, навіть якщо далі йде голосна. 

«В Африці». Про це пише Український правопис (§ 23 «Позиції вживання прийменників і префіксів У та В»). Прийменник «в» обираємо «на початку речення перед буквою, що позначає голосний: В очах дівчини бриніла сльоза; В Антарктиді працюють наукові експедиції». Так само «В Одесі», а не «У Одесі».

• 4 •

Валерій М.: Скористаюся нагодою, щоб запитати з приводу накопичення зайвих слів – трохи збентежив напис на етикетці «Пельмені з мʼясом телятини». Хіба не достатньо було написати просто «Пельмені з телятиною»?

Так, це зайвослівʼя. Якщо вже писати в назві «з мʼясом», то не «телятини, а теляти»; не «з мʼясом індичатини», а з «мʼясом індика» тощо. Але людей плеоназми чомусь не дуже дратують. Узяти хоча б прикладки «лікар-невролог», «лікар-терапевт» тощо. Хіба можуть бути невролог чи терапевт не лікарями? Однак цей плеоназм усталився.

• 5 •

Микола Гудзь: Як правильно сказати «наводяще запитання»? Не «зустрічне» ж?

Зустрі́чне і навідне́ – це різні речі. На запитання «Як вас звати?» зустрічне буде «А вас?». Навідне – «Хто вам дав це імʼя?».

• 6 •

Тетяна Сміюха: «Повістка дня» казати не можна?

Не можна. Повістка в українській мові – це коротке письмове повідомлення-оповіщення. Тому не повістка дня, а порядок денний. 

• 7 •

Сергій Бараненко: Підкажіть, будь ласка, як сказати «лепёшка».

Бала́буха / бала́бушка або бала́бух / бала́бушок.

• 8 •

Юлія Ковтун: Чи можна залишати в офіційних текстах прислівник «напряму (повʼязано)» чи треба всюди замінювати на «безпосередньо»?

Цей прислівник зафіксований як розмовний. Є ще прислівники «напрямки́» і «навпрямки́», але вони теж розмовні. Можна казати не тільки «безпосередньо повʼязано», а й «прямо повʼязано».

• 9 •

Олександр Святнюк: Чи є якісь однослівні відповідники до фразеологізму «глухий кут», якщо «тупик» казати не можна?

Загнать в тупик – загнати на слизьке, загнати в безвихідь. Одним словом сказати не можна.

• 10 •

Валерія Дядченко: Каптур і капюшон – рівнозначні слова чи треба віддавати перевагу «каптуру»?

«Капюшон» – це запозичення з французької мови. Не росіянізм. Мало хто знає, що «каптур» не є абсолютним відповідником до «капюшона». Ка́пту́р (двоякий наголос) – це і відлога (капюшон), і клобук (монаший головний убір), і старовинний жіночий головний убір з круглим наголовком. Утім, у корпусі текстів (ГРАК) «капюшон» уживане рідше, ніж «каптур» (1800 згадок проти 2800). А «куртка з відлогою» взагалі майже ніхто не каже, хоча це теж правильно.

«Главком»