Володимир Паніотто: На цих виборах проєвропейські політики знищували один одного

Київський міжнародний інститут соціології відразу після виборів втрапив у гучний скандал. Одній з найавторитетніших соціологічних агенцій закидають «розповсюдження матеріалів із закликами до посягання на територіальну цілісність і недоторканість України». Ці звинувачення пов’язані з опитуванням, яке соціологи проводили на Галичині. У місцевих мешканців поцікавилися, якою вони бачать долю свого краю після виборів? Один із варіантів відповіді звучить так: «Галичина повинна приєднатися до Польщі».

Управління СБУ у Львівській області оголосило про перевірку за фактом такого дослідження. У КМІС порушення закону заперечують і ставлять у приклад свою подібну роботу, проведену у східних областях у 2014 році. Експерти запитували респондентів про бажання приєднатися до Росії, але тоді запитань в української влади щодо такої анкети не виникало.

Гендиректор КМІС Володимир Паніотто впродовж усього вчорашнього дня, 24 квітня, спілкувався з представниками СБУ. Вони запевнили, що не заважатимуть соціологам проводити дослідження, лише вивчатимуть ситуацію.

В інтерв’ю «Главкому» Паніотто переконує, що запитання про бажання приєднатися до Росії чи Польщі абсолютно коректне. Соціолог також пояснює, чи можна порівнювати нинішній конфлікт між виборцями Порошенка і Зеленського з протистоянням електорату часів Помаранчевої революції. Також фахівець робить прогноз: коли і до яких показників може впасти рейтинг президента Володимира Зеленського.

Пане Володимире, розкажіть про дослідження на Галичині, яке вже спровокувало скандал?

Так, це наше дослідження, проводимо його на замовлення «Дзеркала тижня». Зранку (24 квітня) спілкуюсь з СБУ. З Львівським СБУ. Потім до нас приходили до офісу з центрального СБУ, а щойно у мене була зустріч у самому СБУ, вийшов звідти щойно. Подібне дослідження ми проводили у 2014 році у східних областях України також на замовлення «Дзеркала тижня».

Один із запропонованих варіантів відповідей звучить: «Галичина повинна приєднатися до Польщі». Правоохоронці, вочевидь, трактують це як заклик до зміни кордонів України.

Дозвольте я поставлю зустрічне запитання. Якщо у нас є якісь загрози, ми їх маємо вивчати чи ні? Якщо у нас є загроза сепаратизму, то яким чином вивчати цю загрозу, наскільки у нас розповсюджені сепаратистські настрої, якщо не ставити запитання такого типу? У 2014 році була публікація про східні області. Тоді ще Андрій Ілларіонов (екс-радник президента РФ Володимира Путіна) писав, що завдяки цій публікації був зупинений проект «Новоросія» і подальший наступ Путіна, оскільки він побачив, що це безперспективно. Тому що ми там показали, що навіть у двох східних областях, Донецькій і Луганській, тільки 30% підтримують приєднання до Росії, у Харківській - 16%, у Дніпропетровській - ще менше. Тобто такого роду дослідження можуть бути важливішими, ніж якісь військові дії.

Який підсумок спілкування з СБУ? Вам заборонять продовжувати опитування?

Вони сказали, що далі вивчатимуть цю ситуацію. Заборони проводити дослідження поки що не було. В анкеті нашій є запитання, з яким можна погодитися чи не погодитися. Ми його не розповсюджуємо. Там немає тверджень чи закликів до відокремлення. Там запитують про те, що люди про це думають. Інтерв’юер запитує і собі записує відповіді на нього, нікому не кажучи, не повідомляючи про ці відповіді. Ця інформація є анонімною для людей.

Коли можемо очікувати на результати дослідження?

Воно має бути закінчено на початку травня, якщо нам дадуть його завершити. А коли можна буде ознайомитися з його результатами – питання до газети «Дзеркало тижня».

Результати виборів у Львівській області значно вирізняється від результатів у переважній більшості областей. Наскільки природу нинішнього протистояння можна порівняти з ситуацією, що склалась між «помаранчевими» і «біло-синіми» часів Януковича?

Ми не вимірювали конкретно рівень напруги, але, на мою думку, під час Помаранчевої революції була реальна основа для конфліктів. Вона полягала у тому, що Україна перебувала між Сходом і Заходом, є цивілізаційний вибір між Росією і Європою. Частина людей через історичні умови більш схильна до Росії. Є історичні зв’язки, родичі, мова, історія. Це серйозна, реальна різниця. Ми її вивчаємо. Спочатку виявилося, що лінгвоетнічні групи дуже впливають на усі орієнтації, на виборчу поведінку. Потім ми досліджували, з чим вони пов’язані, виявилося, що є біетнори (люди, які за самоідентифікацією вважають себе і українцями, і росіянами). Стали детальніше вивчати етнічну належність. Зараз, вважаю, є ситуативна різниця, через півроку ставлення вирівняється. У нас як завжди усі президенти приходять з балансом довіри-недовіри +40. До кінця року цей показник вирівняється і не буде надалі підстав для подальшої напруги.

Отже, причиною напруги є персональне несприйняття персон Зеленського чи Порошенка, адже не йдеться про цивілізаційний конфлікт?

Частково конфлікт нинішній штучно створений, оскільки він був штучно створений у 2004-му. Було штучно применшено те, і до цього доклалися і російські канали, чого добилася Україна і сам Порошенко за цей час. За різними нашими дослідженнями, ситуація в Україні за останні три роки покращувалася. Вона сильно погіршилася у 2014-му, була такою ж у 2015-му, а далі ставала кращою. І рівень бідності впав, рівень стресів впав, рівень щастя зріс тощо. Але люди вважають, що усе стало набагато гірше. Це один бік. З іншого боку, щодо Зеленського, то кампанія Порошенка була направлена на те, що його опонент – це майже Путін. Було впродовж кампанії зневажливе ставлення електоратів одне до одного, так званих «порохоботів» до фанатів Зеленського.

Якщо говорити про глибший аналіз інформації, отриманої під час екзит-полів, яким є портрет виборців кожного з кандидатів?

Різниця не дуже велика. Серед тих, хто за Порошенка – 46% з вищою освітою, у Зеленського таких 36%. Але головна різниця все ж таки регіональна. Зеленського більше підтримують Південь і Схід, а Порошенка Центр і Захід. Порошенко своїми лозунгами навіть не намагався щось зробити для східного електорату… Ніхто не боровся з Бойком чи з Мураєвим. Вони усі, проєвропейські політики, були на одному електоральному полі і знищували один одного.

Раніше в інтерв’ю ви неодноразово говорили про те, що кандидат Зеленських переміг президента Порошенка завдяки насамперед протестному електорату. Які ключові очікування у цих людей тепер?

Найперше очікування – це зниження тарифів. Так, дійсно, насамперед цим протестний електорат незадоволений і звинувачує у цьому Порошенка. Одна з причин голосувати за Зеленського полягала в тому, що він людина з-поза чинної політичної системи, нове обличчя у політиці.

Український досвід свідчить, що будь-який новий президент після перемоги втрачає підтримку населення. З вашого досвіду, скільки часу з моменту інавгурації має пройти, аби соціологи зафіксували: медовий місяць завершено?

Як правило, протягом року досить сильно падає рейтинг всіх президентів. Після цього падіння рейтинг має лінійний характер, хоча весь час падає. Всі президенти ідуть з балансом -40% (різниця між тими, хто політику довіряє і тими, хто не довіряє). Тобто з +40% починають і з негативними показниками закінчують. У Порошенка -55%. У Зеленського цей показник приблизно +45% становить зараз.

Михайло Глуховський, «Главком»