Як діє безвіз у Молдові. Досвід сусідів

Станом на початок 2017 року лише піввідсотка громадян Молдови, які хотіли потрапити до ЄС, не пропустили через кордон

Європейський парламент схвалив безвізовий режим України з країнами Шенгенської зони. Це рішення підтримав 521 депутат. 75 парламентарів проголосували проти та 36 утрималися. Документ також мають підписати президент Європарламенту та головуючий у Раді ЄС представник Мальти. Рішення набуде чинності на 20-й день після опублікування документа. Експерти кажуть, що вже з середини червня українці, які мають біометричні паспорти, зможуть здійснювати короткотермінові (до 90 днів упродовж півроку) подорожі до Євросоюзу з туристичною метою. У Грузії (в країні проживає близько 4,5 мільйона громадян), де безвіз запрацював з кінця минулого місяця, режимом вільних поїздок до країн Шенгенської зони вже скористалося близько трьох тисяч громадян. Принаймні такі цифри наводить голова грузинського парламентського комітету інтеграції з Європою Тамар Хулордава. За її словами, лише кількох із них не пропустили на кордоні, причини для цього були дуже об'єктивними. Місцеві туроператори кажуть про те, що кількість поїздок громадян Грузії з туристичною метою до країн ЄС зросла на третину.

У сусідній з Україною Молдові, в якій проживає 3,5 мільйона громадян, безвіз працює з весни 2014-го. В інтерв’ю «Главкому» колишній заступник міністра закордонних справ і європейської інтеграції Молдови Юліан Гроза розповів, як уряд Молдови «запускав» безвіз, з якими труднощами зіткнулися громадяни та чиновники і чому прикордонники країн ЄС спочатку суворо ставилися до молдован.

Після запровадження безвізового режиму наскільки зросла кількість громадян Молдови, які вирушили до країн Шенгенської зони?

У той час я був заступником міністра закордонних справ Молдови, відповідав за запровадження безвізового режиму у країні. У нас тоді працювала велика команда, так звана Task Force, яка займалася безвізом. Одним з найважливіших наших завдань до того моменту, коли набрало чинності рішення про безвіз, було проведення інформаційної кампанії. Ми мали донести до людей інформацію про їхні обов’язки після запровадження безвізу. Кампанію цю ми розпочали на початку 2014 року: розповідали людям про мінімальний перелік документів, які слід мати для безпроблемного перетину кордону, подорожей до ЄС. До мінімального пакета документів входить  медична страховка, підтвердження засобів для проживання.

Після того як безвізовий режим запрацював, прикордонники країн Європейського союзу часто запитували наших громадян про цей пакет документів. Однак за якийсь час, коли перевірка документів у молдован стала буденною процедурою, прикордонники ЄС зрозуміли, що наші громадяни дотримуються всіх правил безвізу, до них з’явилася довіра. Тоді вже процедура перевірки мінімального пакета документів стала вибірковою. З іншого боку, були випадки, зокрема на початку дії безвізу, коли людей повертали з кордону. Просто тому, що у них не було необхідних підтверджень або вони не могли пояснити мету поїздки до ЄС. Таких випадків було небагато. Але ми зі свого боку все одно намагалися якомога більше інформувати громадян як через МЗС, так і через прикордонну службу. Протягом першого року безвізу ми надавали (до ЄС) щомісяця статистичні дані про поїздки наших громадян до Євросоюзу, про те, скільком не дозволили перетнути кордон з країнами ЄС тощо. Максимально інформували наших партнерів з ЄС.

За останніми статистичними даними, станом на кінець 2016 року лише у 0,5% випадків громадян Молдови повертали на батьківщину або відмовляли у в’їзді до країн Шенгенської зони через порушення ними правил перебування у країнах ЄС.

Наскільки цей показник впливає на те, аби постало питання про позбавлення країни безвізу?

Немає конкретних цифр, конкретних відсотків відмов, за яких країни ЄС можуть дати задній хід візовій лібералізації. Все залежатиме і залежить від рівня співпраці між країнами, між службами, від рівня обміну інформацією. За словами нашого прем’єр-міністра, випадки порушень візового режиму з боку громадян Молдови навіть не потрапляють до статистичних звітів ЄС, настільки маленька ця кількість. Тобто це не та цифра, яка може вплинути на початок процедури призупинення візового режиму.

Правила безвізу дозволяють перебувати в країнах Шенгенської зони до 90 днів із туристичною метою протягом півроку. Але чи може людина, наприклад, попрацювати цей короткий час, не роблячи собі візу?

Ні, оскільки для роботи на будь-який термін обов’язково потрібно робити візу, бо безвіз не дає такого права. Але якщо впродовж цих трьох місяців, які громадянин перебуває в країнах Шенгенської зони, він знайшов якусь роботу, то він не має права на отримання статусу робітника. На практиці, звичайно, багато хто намагається використати цей тримісячний період, щоб десь якось підзаробити. Але за останні роки стало зрозуміло, що здебільшого наші люди все-таки не порушували режим перебування у Європейському союзі. Якщо люди нелегально працюватимуть, то це може створити певні проблеми, але лише тоді, коли це будуть системні порушення, а не поодинокі. Такий фактор, приміром, може бути підставою для якоїсь з країн ЄС щодо перегляду надання безвізу. У нашій практиці системних порушення не було.

Як громадян Молдови готували до безвізу

Чи відомо, скільки громадян Молдови дійсно змогли знайти роботу завдяки запровадженню безвізу?

Офіційної статистики немає. Але в нашому випадку більшість громадян, які хотіли виїхати з Молдови до ЄС і знайти собі роботу на Заході, зробили це ще до запровадження безвізу. Спостерігаємо нині процес повернення до Молдови більшої кількості громадян, які жили у ЄС певний час нелегально. Тобто введення безвізу допомогло таким громадянам простіше повернутися на батьківщину. Є тенденція, яка особливо проявилася за останній рік, вона пов’язана з виїздом молоді за кордон. Але не думаю, що це якось пов’язано з безвізом. На сьогодні право переміщення без віз є вже звичним. Практично у 100% наших громадян є біометричні паспорти. Близько мільйона наших громадян уже їздили до країн Шенгенської зони.

Чи є зрозумілою процедура позбавлення безвізу?

Мають бути певні обставини, аби хоча б одна країна заявила про порушення візового режиму Молдовою, що може започаткувати процедуру призупинення безвізу. В ситуації з нашою країною я не бачу передумов до запровадження так званої клаузи (призупинення, заборони), бо ми не порушили умов безвізу. Немає з нашого боку і ризиків великої міграції, є дуже добра співпраця на рівні відомств, на рівні реадмісії. Тобто на даному етапі щодо питання безвізу жодних проблемних моментів між нами та ЄС не спостерігалося. Думаю, що і в ситуації з Україною чи Грузією буде все так само, якщо дотримуватиметеся базових умов, які є у новому регламенті (27 лютого 2017 року Рада ЄС прийняла регламент щодо перегляду механізму призупинення, який може бути застосовано до всіх існуючих угод про візову лібералізацію. – «Главком»).

Що треба знати про безвіз

1. Біометричні паспорти є обов’язковими для подорожей у країни Шенгенської зони після запровадження безвізу. Згідно з «Шенгенським прикордонним кодексом», власники нових біометричних паспортів матимуть однакові права з власниками закордонних паспортів старого зразка.
2. Прикордонники з країн Шенгенської зони можуть запитати про мету поїздки громадянина до країни ЄС чи затребувати інформацію про його фінансову спроможність. І це не залежно від того, користується він перевагами безвізу і в’їжджає з біометричним паспортом або ж заїжджає із закордонним паспортом старого зразка і має візу.
3. Запровадження безвізового режиму не дозволятиме влаштовуватися на роботу навіть на короткий термін (до 90 днів, які безвізовий режим дозволяє безперервно перебувати в країнах Шенгенської зони впродовж півроку).
4. У разі порушення громадянином прав перебування в країнах Шенгенської зони його можуть позбавити права в’їзду до країн Шенгенської зони на термін від одного до п’яти років або накласти штраф до 3 тисяч євро.
5. Для України, якщо її громадяни систематично порушуватимуть право на вільне пересування країнами Шенгенської зони, можуть застосувати покарання – призупинення дії безвізу за запитом навіть однієї з країн, яка проголосувала за надання безвізового режиму.

Михайло Глуховський, «Главком»