Маестро світового рівня: 85 років від дня народження диригента Володимира Кожухаря

16 березня 2026 року виповнюється 85 років від дня народження Володимира Кожухаря – видатного українського музиканта, диригента, педагога та народного артиста України. Маестро, чиє ім'я стало синонімом високої музичної культури, присвятив життя популяризації українського мистецтва на світових сценах. Про це повідомляє «Главком».

Володимир Кожухар – постать світового масштабу, його знають на культурних просторах Європи, Америки, Японії, Бразилії та Аргентини. Завдяки його диригентській майстерності українська музична культура стала невід’ємною частиною світового мистецького процесу.

Шлях становлення та велика сцена

Володимир Кожухар народився 16 квітня 1941 року у Вінниці. Його професійне становлення відбувалося в кращих музичних закладах:

• Київська школа ім. Лисенка та Київська консерваторія (клас труби В. Яблонського, випуск 1963 року).
• Фах оперно-симфонічного диригування здобув під керівництвом М. Канерштейна.
• Аспірантура Московської консерваторії у класі легендарного Г. Рождественського (1966).

Кар'єра диригента розвивалася стрімко: від 1964 року був диригентом, а від 1967 року – головним диригентом Державного симфонічного оркестру України.

У 1973-1977 роках працював диригентом Київського театру опери та балету, після чого, до 1988 року – головним диригентом музичного театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка в Москві.

У 1978-1988 роках викладав у Московському музично-педагогічному інституті ім. Ґнесіних. Від 1993 року – професор Київської консерваторії.

У 1989-2012 роках був головним диригентом Національної опери України.

Творчий доробок: від класики до авангарду

Під керівництвом Кожухаря на сцені Національної опери побачили світ десятки знакових постановок. Серед них:

• Опери: «Манон» Ж. Массне (1973), «Князь Ігор» О. Бородіна (1975, 1991), «Фауст» Ш. Гуно (1976), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1990), «Мазепа» П. Чайковського (1990), «Тарас Бульба» М. Лисенка (1992), «Набукко» Дж. Верді (1992), «Пікова дама» П. Чайковського (1996), «Аїда» Дж. Верді (1997),  «Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно (2000), «Кармен» Ж. Бізе (2002) та ін.;
• Балетів «Попелюшка» С. Прокоф’єва (1989), «Ніч перед Різдвом» Є. Станковича (1993), «Володимир Хреститель», «Фрески Софії Київської» (на муз. В. Кікти, 1995), «Фантастична симфонія» (на муз. Г. Берліоза, 1996), «Лускунчик» П. Чайковського (1997, Канада), «Жар-птиця» (2000), «Петрушка» (2002).
• вокально-хореографічних творів «Олександр Невський» С. Прокоф’єва (1992), Реквієм Дж. Верді (1992), «Дзвони» С. Рахманінова (1993).
• підготував з оркестром повний цикл симфоній П. Чайковського, твори Д. Шостаковича та С. Рахманінова.

Під керівництвом В. Кожухаря пройшли гастролі Нац. опери України в Парижі (1992), виступи на 55-му міжнар. муз. фестивалі у Страсбурзі (1993).

Мабуть, немає в світі країни, що має симфонічний оркестр, де б я не стояв за диригентським пультом

Володимир Кожухар 

З оркестром під його диригуванням виступали зірки світової величини: Давид Ойстрах, Святослав Ріхтер, Мстислав Ростропович, Гідон Кремер, Олег Криса та Богодар Которович. 

Визнання та нагороди Володимира Кожухаря

За внесок у розвиток національної культури Володимир Кожухар був відзначений найвищими державними нагородами:

• Народний артист України (19 серпня 1993) – за особистий внесок у збагачення української національної культури, високу професійну майстерність
• Орден «За заслуги» III ст. (23 березня 2001) – за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм
• Орден «За заслуги» II ст. (18 серпня 2006) – за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України
• Орден «За заслуги» I ст. (26 березня 2016) – за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру.

Колеги згадують Кожухаря як людину неймовірної творчої енергії, яка завжди створювала в колективі атмосферу піднесення та серйозного ставлення до праці. Сам Маестро був надзвичайно чесним із собою та оточенням.

Я не можу брехати і обманювати, не можу бути підлим. У мене подібні «гідності» відсутні, мабуть, тому що я не вмію заздрити. І я щасливий, що нікому не заздрю: у мене все виходить так, як я вважаю за потрібне

Володимир Кожухар 

Маестро пішов з життя у 2022 році, але його ім’я продовжує звучати в кожній виставі, до якої він приклав руку, та в пам’яті глядачів, які мали честь чути його оркестр.