Присвятила життя чоловіку та його книгам: дружина Олеся Гончара святкує 100-річчя

Сьогодні, 23 липня, свій 100-річний ювілей святкує Валентина Гончар – публіцистка, літературознавиця, громадська діячка та дружина видатного українського письменника Олеся Гончара. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на заступницю голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Марину Хонду.

За словами чиновниці, Валентина Гончар протягом усього життя була не лише опорою для класика української літератури, а й його першою критикинею та редакторкою. Після смерті чоловіка вона десятиліттями присвячувала себе збереженню його культурної спадщини: упорядковувала архів, домагалася видання щоденників, листів та творів письменника.

З нагоди ювілею ювілярці передали привітання від столичного керівництва та пам'ятний подарунок – копію публікації оповідання «Провесінь» Олеся Гончара у газеті «Вечірній Київ» від 7 травня 1955 року.

Що відомо про Олеся Гончара

Олександр Біличенко народився 3 квітня 1918 року у селі Ломівка на Дніпропетровщині. У трирічному віці, після смерті матері, хлопця забрали дідусь та бабуся у село Сухе Полтавської області. Йому виписали нове свідоцтво про народження, де зазначалося, що він народився у Сухому. Відтоді і сам Олесь у своїх автобіографіях та анкетах вказував це село місцем свого народження. Тому й досі у деяких довідниках пишуть, що Гончар народився саме на Полтавщині.

На Полтавщині письменник закінчив семирічну школу та працював у районній газеті. Саме з редакції його направили до технікуму журналістики у Харкові. А згодом він став студентом філологічного факультету. 

У складі студентського батальйону 1941-го Олесь Гончар пішов добровольцем на фронт Другої світової війни, був у полоні. Життя свого батальйону письменник описав у романі «Людина і зброя». Демобілізувався з армії у грудні 1945.

За три роки після війни Олесь Гончар написав роман «Прапороносці». У творі показав шлях, який проходили українські офіцери й солдати 1944–1945 через Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

Згодом він видав чимало творів на воєнну тематику. За роман «Тронка» письменника нагородили ленінською премією. А 1968-го вийшов друком «Собор», над яким Гончар працював чотири роки. За цей твір письменника звинувачували у підриві державного устрою та очорненні тодішньої влади. Роман заборонили видавати майже на 20 років. Від ув’язнення Олеся Гончара врятувало його відоме ім’я та підтримка нечисленних колег.

1987 року письменник став одним із засновників Українського фонду культури. Це перша неурядова доброчинна організація, яка займається відродженням національної культури усіх народів, які живуть в Україні.

Росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, – ненависть до України.

Олесь Гончар

Письменник прожив 77 років, пішов із життя 14 липня 1995 року. Похований на Байковому цвинтарі.

Нагадаємо, 101-річна журналістка Ейлін Левін попри поважний вік досі працює редакторкою та поки не збирається йти на пенсію. Секрет довголіття жінки криється в трьох принципах.