Київ: усі готуються до виборів

беззаперечним фактом є те, що цього року їх треба проводити згідно з законодавством, проте досі не відомо, коли саме вони відбудуться.

З формальної точки зору вибори у столиці можна було проводити ще минулого року. У кінці минулого травня закінчився строк повноважень міського голови Леоніда Черновецького, обраного на позачергових виборах 2008 року. Після того, як він написав заяву про відставку, обов’язки міського голови почала виконувати секретар Київради Галина Герега, а столиця залишилась без повноцінного мера.

Тоді представники влади говорили: аби зекономити бюджетні кошти, доцільно провести вибори мера одночасно з виборами до Київради. Її повноваження закінчуються наприкінці травня 2013 року.

«Ситуація у Києві давно вийшла за межі правового поля. Кожен день після 28 травня київська міська влада є нелегітимною», – каже ВВС Україна голова Комітету виборців України Олександр Черненко.

Сьогодні у політикумі обговорюють дві можливі дати призначення виборів у столиці.

Перша – 2 червня, наступна неділя після 28 травня, коли спливають повноваження нинішньої міської ради.

Резервний термін – котрісь вихідні у липні. Річ у тім, каже керівник Центру політичних досліджень Володимир Фесенко, що липень є зручнішим часом проведення виборів для влади з цілком прозаїчних причин – саме у цей час зі столиці виїжджають студенти та середній клас, тобто ядро критично налаштованого до влади електорату.

-- Сто відсотків «мажорів»?

Інше питання, яке зараз активно обговорюється у політичних кулуарах, – це система, за якою пройдуть майбутні вибори.

Чинне законодавство передбачає, що половина депутатів Київради буде обрана за партійними списками, інша – у мажоритарних округах.

Проте ця система влаштовує не всіх ключових політичних гравців.

Оскільки Партія регіонів не користується у столиці надмірною популярністю, у її інтересах – перехід до повністю мажоритарної системи формування Київради.

«Залишити нинішню систему – означає стовідсотково віддати міськраду в руки опозиції», – каже керівник Київського міського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребінський.

Однак запровадити в Києві стовідсоткову «мажоритарку» чинній владі буде важко з двох причин.

По-перше, зовсім не факт, що за це вдасться легко зібрати голоси у сесійній залі парламенту. Очевидно, без ентузіазму до цієї пропозиції поставляться партнери Партії регіонів по більшості – комуністи. На минулорічних парламентських виборах вони здобули підтримку 7,2% киян, тому розраховують на повторення цього результату і на міських виборах. Повернення до мажоритарної системи, таким чином, грає їм на шкоду і створює небезпечний прецедент – ану ж наступним кроком стане запровадження «мажоритарки» на парламентських виборах, яке може призвести до повної маргіналізації комуністів.

По-друге, у парламенті «опозиція кістьми ляже», аби не допустити повернення «мажоритарки», каже Володимир Фесенко.

З іншого боку, кажуть співрозмовники ВВС Україна з середовища опозиційних сил, якщо їм вдасться розподілити між собою одномандатні округи у столиці і не займатися в їхніх рамках взаємопоборюванням, то вони можуть повторити на міських виборах результат парламентських – навіть у разі запровадженні стовідсоткової «мажоритарки». Тобто не дати представникові влади виграти в жодному окрузі Києва.

Експерти у настільки оптимістичні заяви опозиціонерів не вірять, але констатують: якщо «Свободі» та «Батьківщині» вдасться повторити свої домовленості з часів парламентських виборів та не конкурувати між собою в округах, а тим більше долучити до цієї співпраці УДАР, то вони зможуть всерйоз претендувати на формування опозиційної більшості у Київраді.

Тактика опозиції

Взаємодія опозиційних сил у ході київських виборів насправді відбуватиметься на кількох рівнях.

По-перше – це розподіл мажоритарних округів між собою. По-друге – дискусія щодо висунення єдиного кандидата в мери. Експерти кажуть, що ці два предмети переговорів є взаємопов’язаними, й опозиційні домовленості будуть дуже комплексними.

Наприклад, за даними Олександра Черненка, найрейтинговішим кандидатом у мери на сьогодні є Віталій Кличко. Проте незрозуміло, чи він взагалі братиме участь у київських виборах. Його коментарі з цього приводу зводяться до того, що поки навіть дату виборів не призначено, говорити про його можливу участь у них немає сенсу.

«Мовчання і самого Віталія, і його команди свідчить радше про його неучасть у майбутніх виборах… Я думаю, що там вже є установка на президентські вибори», – каже Володимир Фесенко.

Однак, припускає експерт, невисування Кличка у мери його політична сила прагнутиме обміняти, наприклад, на пост секретаря нової Київради.

Своєю чергою «Свобода» формально має власного кандидата в мери – нинішнього депутата парламенту Андрія Іллєнка. Проте її представники продовжують говорити про необхідність пошуку «переможної конфігурації» опозиційних кандидатів у ході виборів міського голови.

Володимир Фесенко каже, що, можливо, «Свобода» відмовиться від висування свого кандидата у обмін на преференції при розподілі столичних мажоритарних округів між іншими опозиціонерами.

У лавах парламентської фракції «Батьківщина» одразу декілька потенційних кандидатів на пост мера: експерти називають серед них Миколу Томенка, Володимира Бондаренка, Олександру Кужель, Анатолія Гриценка, а Микола Катеринчук вже навіть заявив про свої амбіції стати узгодженим опозиціонером.

Однак внутрішня дискусія щодо тактики «Батьківщини» у ході столичних виборів поки що, наскільки про це можна судити, не дала плодів.

-- Фактор Порошенка

У цій ситуації звертає на себе увагу понеділкова заява Петра Порошенка про те, що він готовий прийняти пропозицію противників влади і стати єдиним кандидатом від опозиції на пост київського мера.

Навіщо це пану Порошенкові, тим більше у ситуації, коли експерти позаочі кажуть, що київський мер у нинішній владній конфігурації має приблизно стільки ж повноважень, що й англійська королева, – набагато більше важелів влади має голова міської державної адміністрації, котрого призначає на посаду президент?

«Це дуже серйозна, статусна політична посада. Навіть якщо ти ні на що в місті не впливаєш, ти – все одно мер Києва. Це непоганий інформаційний майданчик, з якого можна, наприклад, стартувати на президентських виборах», – каже Олександр Черненко.

Головним сильним місцем кандидатури Петра Порошенка Володимир Фесенко називає його нейтральність стосовно трьох опозиційних сил.

Однак для того, аби підтримка цієї кандидатури з боку противників влади набула довершеного вигляду, каже політолог, опозиціонери можуть поставити йому умов у офіційного приєднання до опозиції.

«А це пов’язано з деякими ризиками у відносинах Порошенка з владою», – попереджує політолог.

-- Влада туди само?

Натомість позиції влади у Києві є досить слабкими, що переконливо довели минулорічні парламентські вибори.

Партія регіонів здобула на них 12.6% голосів киян, а владі та кандидатам, що з нею асоціювалися, не вдалося завоювати жодного депутатського мандату у 13 виборчих округах столиці.

Більше того, влада не може виставити на вибори кандидата у мери, який мав би вагомі шанси на перемогу. Ще рік тому таким кандидатом вважався Олександр Попов, однак провали київських комунальників цієї зими, а також низка скандалів, пов’язаних зі столичними забудовами, явно не зіграли йому на користь.

Зараз на руку Попову грає чинна система виборів мера. Якщо опозиція виставить одразу кількох кандидатів, то вони можуть «з’їсти» голоси один одного, а провладний кандидат на цьому тлі – перемогти навіть з порівняно невисоким результатом. Однак ставка на такий сценарій видається надто ризикованою.

«Розкручувати» нового кандидата у мери – немає часу, кажуть експерти.

«У цій ситуації перспективною мені здається ідея висунення від влади фігури, яка не є відверто провладна, але з якою можна домовлятися», – каже Михайло Погребінський.

Експерт каже, що якщо перспективнішого кандидата не буде знайдено, свій вибір влада може зупинити на тому самому Петрові Порошенку.

«Його заяву (про готовність стати кандидатом у мери від опозиції – ред.) треба читати так: я готовий приймати пропозиції. Крапка. Адже зрозуміло, що для перемоги в Києві потрібно публічно виставляти себе саме у якості кандидата від опозиції», – каже експерт.