Віталій Кличко не повинен балотуватися на посаду Київського міського Голови
Останніми днями в середовищі тераріуму опозиційних однодумців розгорнулася інформаційна кампанія,
спрямована на те, щоби примусити лідера партії «УДАР» Віталія Кличка публічно визначитися щодо своїх амбіцій обійняти посаду Київського міського Голови. Логіка представників «Батьківщини» та ВО «Свобода» цілком зрозуміла.
Київ надзвичайно важливий для опозиції з урахуванням боротьби з режимом Януковича в 2015 році. Тому саме в Києві потрібно отримати переконливу перемогу та взяти під повний контроль міськраду та посаду міського голови.
Очевидно, що Віталій Кличко має найбільший рейтинг в Києві та зможе впевнено виграти ці вибори, особливо, якщо він виступатиме в якості єдиного кандидату від опозиційних партій. Тому з цих міркувань висування його в якості єдиного кандидату від опозиції виглядає, начебто, очікуваним. Хоча, якщо пригадати, ще пару місяців назад представники «Батьківщини» намагалися ставити Віталію Кличку ультиматуми та вимоги, тільки при виконанні яких той міг розраховувати на їхню підтримку.
У зв'язку всім цим дозволю висловити свою позицію, яка в мене незмінна з позаминулого року.
Безперечно, рішення, чи брати участь у виборах на посаду Київського міського Голови, прийматиме сам Віталій Кличко зі своєю командою. Але є достатньо аргументів, які обумовлюють небажаність цього кроку для пана Кличка, якщо він плекає надії поборотися за посаду Президента України в 2015 році.
Віталій Кличко немає управлінського досвіду, тому в якості кандидата в Президенти України йому доцільніше позиціонуватися, як чесна людина, що все заробила в своєму житті власною працею та може прозвітувати про всі свої статки. Його завдання, як Президента України, полягатиме в забезпеченні справедливості в державі. А вже при ньому буде команда професіоналів, яку він контролюватиме ще жорсткіше, ніж всіх інших, та, вразі чого, зможе розібратися с кожним з них, що називається, без свідків.
Спроби позиціонувати Віталія Кличка, як великого розумника, навряд чи будуть вдалим рішенням. Виборці, взагалі, не цього чекають від майбутнього Президента України.
З першого аргументу випливає другий. На відміну від посади Президента України, де можна бути уособленням справедливості в державі, посада міського голови передбачає практичну управлінську діяльність, яку не можна перекласти на когось іншого. Безперечно, можна намагатися чомусь навчитися для того, щоби виконувати управлінські функції. Але, по-перше, посада Київського міського Голови, не найкраще місце для навчання. Надто багато проблем зразу ж звалиться на голову міського голови. По-друге, вже з початку 2014 року почнеться активна фаза виборчої президентської кампанії, тому опікуватися потрібно буде цим, а не київськими міськими проблемами. Тобто часу на навчання не буде. Більш того, ці знання не будуть настільки важливими в разі перемоги на президентських виборах. Тоді будуть потрібні інші навички, знання та досвід.
Не менш важливим фактором, що визначає для Віталія Кличка недоцільність балотування на посаду Київського міського Голови, це загальна ситуація з місцевим самоврядуванням. В нас органи місцевого самоврядування не мають достатнього власного фінансового забезпечення. Більш того в них будь-який момент можуть ще і відібрати частину фінансових ресурсів до державного бюджету. Також цілком можлива ситуація, що в силу об'єктивних чи суб'єктивних причин затримають виділення коштів з державного бюджету. То ж поставити в безвихідь можна будь-який населений пункт в Україні. І тоді виборцям буде важко пояснити, що це центральна влада винувата. Та завжди казатиме, що це погано працюють місцеві керівники. Он, мовляв, в інших з фінансуванням ще гірше, а завдяки наполегливості міської влади ситуація краща. Тому міський голова, в тому числі київський, в очах містян завжди виглядатиме недостатньо ефективним. Безперечно, можна намагатися, пояснювати їм, яким чином місто ставлять на коліна. Але для цього теж потрібен доволі високий професійний та управлінський досвід, щоби виглядати переконливим.
За таких обставин задля забезпечення, навіть не розвитку та розквіту, а хоча би мінімального функціонування населеного пункту, необхідно мати гарні стосунки с урядом. Тобто будь-який міський голова приречений до лояльності до центральної влади. Зрозуміло, що людині, яка має справжнє бажання боротися за посаду Президента України в нинішніх умовах, доведеться боротися з центральною владою без сентиментів. З відповідною реакцією з боку правлячого режиму.
Отже, Україна не Франція. Вважати посаду Київського міського Голови гарним трампліном в боротьбі за президентську булаву, навряд чи варто.
Чи розуміють все це партнери Віталія Кличка з парламентського опозиційного табору? Цілком. Тому їх пропозиція виглядає очевидним намаганням утопити президентські амбіції Віталія Кличка в київських проблемах. А будь-які спроби того домовитися з центральною владою щодо проблем Києва будуть породжувати звинувачення у співпраці зі злочинним режимом.
Натомість публічна відмова пана Кличка даватиме їм можливість говорити, що вони намагалися бути єдиною опозиційною командою, а слабкий Кличко злякався відповідальності та відмовився. Тим самим створюватимуть піар-привід для його непрямої дискредитації в очах виборців. Політика – є політика. Жодних постійних друзів та постійних ворогів. Just business.