Олександр Попов: «Міський голова не має представляти позицію якоїсь однієї політичної сили»

Правда, сам він одразу спростував цю новину, назвавши її чутками. Наша бесіда з Олександром Павловичем відбулася нещодавно. Виглядав він впевнено, не стомлено, незважаючи на недавні проблеми із снігопадом. Каже, до виборчих змагань готовий, призначте лише старт. З цієї теми й почалася наша розмова.

— Олександре Павловичу, дата київських виборів і досі невідома — депутати від провладної більшості й опозиції не можуть домовитися. Які ваші аргументи — за вибори?

— Призначати вибори в Києві — це виключно компетенція Верховної Ради. Зараз дехто з депутатів говорить мені: «Давай, включайся в ці процеси...» Хочу підкреслити, що кожен робить свою справу. Депутати, зокрема, ті, хто балотувався від Києва, під час парламентської виборчої кампанії обіцяли призначити вибори в столиці (я поділяю їхні наміри) — так виконайте свої обіцянки, прийміть рішення.

— Якою все-таки є ваша позиція: коли мають проходити вибори в Києві?

— Чим швидше, тим краще, відповідно до вимог Конституції й закону про вибори. Як тільки ухвалить рішення Конституційний Суд, Верховна Рада повинна визначатися. Після її вердикту вибори мають проходити через два місяці. Я готовий до «змагання» в будь-який час.

— Яким є ваше ставлення до протестів опозиції біля Верховної Ради з вимогою призначити вибори?

— Абсолютно нормальним. Це елемент демократії. Подобається комусь чи ні — це складова частина політичної боротьби.

— Вразі вашої перемоги на виборах, ви готові працювати в рамках існуючих повноважень мера?

— Якщо мені випаде честь бути обраним міським головою, я однозначно ставитиму перед Президентом питання про важливість поєднання повноважень міського голови й голови КМДА. Це логічний крок.

— За якими правилами, на вашу думку, мають проходити вибори міського голови (в один чи два тури)?

— Буде не зовсім правильно, якщо відносно столиці чи інших міст прийматимуть окремі закони, які визначатимуть якісь особливі підходи. Сьогодні в Україні законом встановлено виборчу процедуру, яка передбачає вибори міського, селищного і сільського голів у один тур. За цією процедурою обрано керівників усіх місцевих влад в Україні. Отже, в Києві має бути дотримано тієї ж процедури. Правильним буде будь-який варіант виборчого процесу, який відповідатиме Конституції й конституційному принципу єдиного закону для всіх.

— Тобто ви готові на два тури?

— Абсолютно, якщо це буде визначено законом.

— Партія регіонів програла парламентські вибори в Києві. Які висновки ви зробили? Чи була у вас щодо цього розмова з Президентом?

— Із главою держави ми говорили на цю тему. Справа в тому, що виборець завжди правий. Якщо отримали такий результат, значить, Партія регіонів не донесла свої аргументи до виборців так, як це потрібно було зробити.

Я взагалі вважаю, що міський голова не має представляти позицію якоїсь однієї політичної сили, його обов’язок — забезпечувати спільні інтереси всіх жителів міста, незалежно від їхніх партійних симпатій і переваг. Якщо кияни голосуванням «за» довірять мені посаду мера, буду ставити питання про призупинення свого членства в партії на період виконання повноважень Київського міського голови. Був, є й буду однаково доступним для співпраці з будь-якиими політичними силами, якщо така співпраця в інтересах Києва і киян. Посада міського голови повинна об’єднувати. Ми ж бачимо, що між провладною й опозиційними партіями сьогодні постійно існує конфліктна ситуація. Для забезпечення нормальної життєдіяльності міста, потреб та інтересів його жителів політичні конфлікти у місцевій владі не тільки не потрібні, але й шкідливі. Міський голова, голова державної адміністрації столиці має ініціювати і забезпечувати рішення, які не розмежовують, а об’єднують на основі й заради спільних інтересів громади.

— У чому ви вбачаєте причини неспроможності влади й опозиції до компромісних рішень?

— У тому, що лідери політичних сил орієнтовані більше на перемогу на виборах, щоб стати владою заради самої влади, а не для конструктивної роботи в інтересах виборців. Наприклад, зараз усі очікують на вибори в Києві, паралельно вже фактично йде підготовка до 2015 року. Також дається взнаки інерція політичного протистояння минулорічних виборів до Верховної Ради. За такої ситуації політично-електоральна доцільність майже завжди переважає над доцільністю економічною та соціальною, і навіть культурною, від чого стає особливо гірко.

— А влада йде на достатні компроміси?

— Зрозуміло, що якщо існує конфлікт — діалог відсутній. Переконаний: і для одних, і для других є поле для переговорного процесу — спільні інтереси українських громадян і Української держави.

— Вас кілька разів переобирали мером Комсомольська на Полтавщині. Жителі міста говорять про вас добре, а що не так із киянами?

— У Комсомольську я переобирався чотири рази з рекордним результатом — 90% голосів. Київ — це місто різнопланове, зокрема в політичному сенсі, а значить, непросте. Думаю, 90% тут ніхто ніколи не набере. Хочу підкреслити, що за час мого перебування на посаді голови КМДА я не займався пропагандою своєї діяльності як кандидат на посаду міського голови, хоча й не приховував і не приховую наміру балотуватися, щоб отримати підтримку киян як вирішальну умову успішної реалізації Стратегії розвитку міста, яку розроблено за моєї ініціативи і участі. Тобто, умовно кажучи, проект «Попов — кандидат в мери Києва» не актуальний, доки немає офіційного рішення про початок виборчої кампанії.

Коли кампанія почнеться, буду дискутувати з кандидатами про переваги мого й їхнього бачення перспектив Києва. Я до дебатів готовий. За два з половиною роки роботи на посаді голови міської держадміністрації через мене пройшли всі «хвороби» міста, які треба лікувати, щоб життя в Києві ставало комфортнішим, а історико-культурний і природний ландшафт столиці милував око і тішив гордість кожного киянина і всіх українців. Я добре знаю проблеми районів, вулиць, будинків і набув досвіду, як ці проблеми вирішувати. Більшість кандидатів на підставі свого статусу будуть говорити, як робитимуть те або інше, а я це вже роблю. В цьому моя перевага і водночас труднощі. Адже кожна помилка або складність при розв’занні якоїсь проблеми позначаються і на оцінках киянами того, що роблю я й моя команда.

— Часто доводиться чути від пересічних киян доволі просту фразу: «Попов — нормальна людина, але не в тій компанії». Мова йде про репутацію Партії регіонів. Як прокоментуєте?

— Я ніколи не відхрещувався і не відхрещуватимусь від своєї належності до Партії регіонів. Вважаю, що це політична сила, яка знає, що робити, і робить, а не просто висуває лозунги. Вона вже двічі підтвердила, що може стабілізувати економічну ситуацію і формувати тенденцію до розвитку країни. Владу критикувати завжди легше, ніж ефективно працювати у владі. Але не помиляється той, хто нічого не робить. Звичайно, були, є й будуть прорахунки. При цьому я маю можливість критикувати ті чи інші рішення, які приймаються на рівні партії й уряду. Але я підтримував і буду підтримувати загальну політичну лінію на забезпечення економічного й політичного суверенітету України та її розвиток за європейськими та євроінтеграційними стандартами. Завдяки цьому ми через дискусію знаходимо порозуміння з Президентом і урядом у питаннях, важливих для Києва й киян. Переконаний, що політична конфронтація між керівником міста і керівництвом країни тільки шкодитиме інтересам територіальної громади, і така конфронтація неприпустима.

— Останнім часом через недостатні дії столичної влади під час природних катаклізмів на вашу адресу лунало чимало критики. Чи вважаєте ви її справедливою? Яких помилок припустилися? Які зроблені висновки з неготовності Києва до стихії?

— Частково ця критика, звичайно, є справедливою. Водночас деякі опозиційні політики скористалися ситуацією не так для критики помилок, як для дискредитації людей, які працювали, хай і не бездоганно. На телеканалах було багато матеріалів із критичними сюжетами, інколи справедливими, інколи такими, в яких очевидною була упередженість. В останньому разі ігнорувалася об’єктивна реальність. А вона полягала в тому, що за всі десятиліття ведення моніторингу погоди такого снігопаду в Києві ніколи не було. Рух на окремих дорогах, якими пересувався великогабаритний транспорт, зупинився за будь-якого масштабу снігоприбиральних робіт, оскільки так звані фури не могли долати прояви негоди, буксували і блокували не тільки рух звичайних автомобілів, а й комунальної техніки, яка була мобілізована на розчистку доріг від снігу. Тому питання стояло, наскільки швидко буде вирішена ця проблема. Не всі мої підлеглі спрацювали так, щоб не було нарікань. Щодо них зроблено кадрові та інші дисциплінарні висновки. Тим не менш уже в суботу (снігопад почався в другій половині дня п’ятниці. — Авт.) було задіяно механізми, які дозволили до кінця дня поновити постачання продуктів, а в неділю — запрацював транспорт на заблокованих на піку негоди магістралях.

Ми зараз продовжуємо детально аналізувати, починаючи з того, хто й як реагував на рівні ЖКГ, районів, департаментів... оцінку дамо кожному. Не стільки для того, щоб когось там звільнити, хоча без цього не обійдеться, а для того, щоб більше не повтрювати допущених промахів. Треба оновити наші інструкції, підходи до організації роботи по ліквідації надзвичайних ситуацій. Елементарно треба змінити систему повідомлень про природні й будь-які інші катаклізми. Нашим головним ресурсом, через який ми зверталися до киян із попередженнями й рекомендаціями, були комунальні ЗМІ. Тим часом центральні теле- і радіоканали наші звернення не поширювали, а свій інформаційний потенціал включили на повну потужність тільки тоді, коли загрози негоди стали реальністю. Отже, проблеми є, вони виявлені й аналізуються, тому я переконаний, аналіз помилок і труднощів разом із набутим досвідом дозволить попередити або хоча б мінімізувати небезпеки, які можуть виникати у майбутньому в подібних ситуаціях.

— Можна припустити, що не вистачає коштів, техніки, загалом ресурсів для протидії стихіям, але під час останнього великого снігопаду київській владі бракувало діалогу з людьми. Чому не було контакту з громадськістю, а якщо і був, то виглядало все непереконливо?

— Я вже сказав, що нас не відпрацьована система інформування населення про загрози надзвичайних ситуацій. Виходи на телебачення та інші ЗМІ були недостатніми, тому ми не донесли необхідні послання до людей. Система потребує серйозного вдосконалення (телеканали на сьогодні приватні, так просто туди не потрапити), коли, наприклад, виникає необхідність переривати всі трансляції і негайно давати інформацію. Звернення до людей у записі, зокрема мої і віце-прем’єра Олександра Вілкула, хтось дав в ефір, а хтось — ні. Питання організації потенціалу попередження про загрози природних і техногенних катаклізмів — одне з ключових. Тому будемо вдосконалювати систему.

— Раніше ви озвучили дуже серйозні цифри втрат міста від господарювання Черновецького... І що?

— У нас з цього приводу давно готовий звіт. Періодично відомості про виконану роботу ми надаємо киянам через засоби масової інформації. Зокрема, вже ухвалено рішення про повернення громаді земельних ділянок загальною площею майже три з половиною тисячі гектарів, це, переважно, зелені насадження. Повернуто у комунальну власність «Київміськбуд», «Київводоканал», «Київгаз» та інші. Зроблено багато. Це була непроста робота, але ми її виконали. До речі, всю цю інформацію ми давали в ЗМІ. Але у мене таке враження, що деякі ЗМІ не схильні до поширення позитивних відомостей і віддають перевагу негативному контенту.

— Які наслідки для самого Черновецького від названих вами втрат активів міста?

— Це — питання до правоохоронних органів. Все для відновлення прав київської громади, що належить до визначеної законом компетенції міської влади, було зроблено.

— Чи вживали ви якихось спеціальних заходів, щоб ваша команда не повторила цей «досвід»?

— Вживали і вживаємо. Насамперед — це відкритість у роботі всіх міських служб, і, звичайно, контроль за роботою чиновників. Друге — складніше. Такий контроль будемо посилювати. Сподіваюся на допомогу киян у цій роботі.

— Нещодавно Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій та Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Держінвестпроекту були презентовані результати дослідження інвестиційно привабливих регіонів країни. Згідно з цим рейтингом, Київ посідає четверте місце, пропустивши вперед Харківську, Львівську й Донецьку області. Чому?

— Я пам’ятаю дослідження річної давнини, які проводив Інститут ефективного управління на цю тему. Там були як критичні моменти по відношенню до Києва, так і позитивні. Серед негативних — великий вплив правоохоронних і контролюючих органів на бізнес. Ці пункти поставили нас на останні позиції, хоча за іншими показниками Київ посідав перші місця. Не виключаю, що названий чинник виявився суттєвим і в рамках згаданого Вами дослідження. Дійсно, в столиці відчувається підвищений контроль за бізнесом з боку контролюючих органів, і це викликає справедливі нарікання. З другого боку, за останній рік ми зробили багато, щоб ситуація змінилася, особливо у зв’язку з організацією роботи центрів адміністративних послуг (проект ще треба відшліфувати). Це — революція. На рівні країни ми є лідерами у вирішенні відповідних питань.

Є й об’єктивна обставина, яка стримує розвиток бізнесу в столиці — це відсутність територій, вільних для забудови, в тому числі, для реалізації інвестиційних проектів. В тих же Львові, Донецьку чи Харкові таких територій більше (є резерв). У Києві такого резерву дуже мало. Більшість ділянок або приватизовані, або передані в оренду. Те, що ми змогли повернути — це переважно зелені зони, де не можна будувати, тому передати їх під будівництво ми не можемо і не будемо, бо це — невідновлювальний природний ресурс міста, його треба оберігати. Втім, у Києві на масивах є багато кварталів старої забудови («хрущовки»), в яких могли б працювати інвестори та будівельники. У більшості європейських країн будівлі типу наших «хрущовок» давно поступилися місцем сучасним багатоповерхівкам. Але працювати в Україні інвесторам не вигідно, потрібно міняти законодавство, а це повноваження центральної влади.

— Щодо зелених зон. Чи відновить Київ репутацію міста садів і парків? До речі, на проспекті Перемоги — величезна реклама будівельної кампанії виклично промовляє: «Мій будинок у парку»... і справді, поряд новобудова. Що це як не показова корупція? Існує нагляд?

— Це завдання, яке ми хочемо вирішити найближчим часом. Перш за все, через оновлення існуючих і закладання нових парків і скверів. У нас є напрацьовані проекти. Є великі програми з висадження дерев і квітів. Наприклад, висаджуємо каштани на Хрещатику і прилеглих вулицях, десятки тисяч дерев висадимо навесні. Також, це стосується квітів — ніколи стільки не саджали. Минулого року було 12 млн, цього року хочемо посадити 15 млн квітів. Я вважаю, що ми зобов’язані повернути Києву славу, коли він вважався найзеленішою столицею в Радянському Союзі і Європі. І на це потрібно не тільки гроші, а й належна організація, в тому числі самих киян.

— А що стосується все-таки прикладу — «Мій будинок у парку». Це біля Пушкінського парку. В чому проблема?

— Цей будинок — яскрава ілюстрація діяльності колишніх керманичів Києва. Землю під нього було відведено ще вісім років назад, і сьогодні ми, на жаль, не маємо законних підстав для оскарження цього рішення Київради.

— Культура в місті: що планується? Чи відкриватимуть нові книжкові магазини, музеї, театри? Донецьк, наприклад, робить «фішкою» спорт і оперу, а столиця думає про імідж? Колись — каштани, «київський торт», а що тепер?

— Київ — це місто духовності і культури, причому не тільки України. Минулого року ми відкрили два музеї, в цьому плануємо відкрити два театри (цей процес продовжиться). Зараз готується проект реконструкції старого Подолу — зробимо його історико-культурною територією, де можна пішки прогулятися вулицями, де будуть відремонтовані та підсвічені фасади будинків. Цього року планується завершити реконструкцію Поштової площі. Думаємо, як зробити більш привабливою Контрактову площу. Києво-Могилянська академія готує свої пропозиції, ми залучимо студентів, які навчаються за фахом (архітектори, археологи, історики), до благоустрою кожної вулиці. Нашу спадщину треба захистити і відновити.

Є ще багато цікавих проектів. Зокрема, алея Соборності. Планується відновити пішохідній маршрут від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври схилами Дніпра в контексті символів єднання України. Ми хочемо розбити цю територію на ділянки, де кожний регіон міг би себе представити якоюсь цікавою парковою скульптурою.

— Майже весь час за вашого керівництва у Києві діяв мораторій на встановлення МАФів. Але за цей час їх кількість збільшилася. Після знесень МАФів біля станцій метро «Політехнічний Інститут» та «Житомирська» за кілька днів з’являлися інші кіоски. Така ж ситуація в Гідропарку. Чому так відбувається? Це прояв корупції?

— Це великий тіньовий бізнес. Насправді власниками двох третин кіосків — фактично, кіоскових мереж, є кілька десятків людей. Більша частина їхнього «бізнесу» — тіньова. Тому сьогодні ми знаходимося на такому етапі, коли ставимо завдання об’єднати зусилля всіх правозастосовних органів, щоб вирішити проблему. Ви побачите, що в цьому році ми залишимо тільки біля 6 тис. законно встановлених кіосків, а всі інші знесемо. Звичайно, через це біля КМДА можна чекати пікети, проплачені «тіньовиками», будуть звернення до судів тощо, але ми це переживемо і обов’язково наведемо порядок. Не може і не повинно так бути, щоб столиця перетворювалася на базар.

— Чому з вулиць Києва не прибираються так звані МАФи на колесах?

— Минулого року ми дали трохи більше необхідного дозволів, тому що було багато гостей в зв’язку з Євро-2012. Тепер будемо ситуацію оптимізувати під «нормальний режим» столичного життя.

— Величезна проблема з автомобільним транспортом. Відсутні паркінги, на дорогах постійні затори... Що планується зробити до кінця року?

— Ми проаналізували транспорту ситуацію в центральній частині міста і готові запропонувати бізнесу, який має або готовий будувати паркувальні комплекси (наземні, підземні) стати нашими партнерами. Або вони організують процес, або ми самі виконаємо необхідні роботи, одночасно провівши заходи з запобігання недозволеному паркуванню в центральній частині міста. Далі. Будуємо новий міст на Троєщину (авто, метро), він розв’яже проблему заторів на Московському мостовому переході. Наступної весни має розпочатися будівництво нової окружної дороги. У цьому році буде підготовлено проект і визначено партнера.

— Що ви вважаєте несправедливим у податковому законодавстві щодо Києва?

— У нас тільки цього року передбачено вилучити 8,2 млрд грн, тобто 50% податку на доходи киян як фізичних осіб. Моя позиція така — ці кошти мають залишатися в Києві. Правильним був би варіант, коли ці гроші будуть направлені на розвиток міста і соціальний захист киян з низькими доходами. Є кілька законопроектів, які підготували різні політичні сили чи окремі депутати, але вони не гарантують, що зміни проведуть, а кошти залишаться. Варіант, який ми вважаємо правильним, нами подано до Кабінету Міністрів на погодження і внесення на розгляд парламентом. Зараз ведемо погоджувальну дискусію. Розраховуємо на позитивний результат. Києву потрібні кошти, передовсім ті, які сплачують до бюджету самі кияни. Треба продовжувати будівництво станцій метрополітену, зводити його четверту гілку на Троєщину, будувати метро на Виноградар і багато чого ще. Можна навіть йти на якісь позики, розуміючи, що ресурс запозичень буде спрямовуватися в розвиток виробництва і послуг та створення нових робочих місць і тим дозволить заробляти кошти, щоб позики повертати. Для нас це дуже важливе питання, і я переконаний, що нам вдасться вирішити його на користь Києва.