Як тополі та верби можуть приносити Україні 20 млрд куб. екологічно чистого газу

Український ринок водневої енергетики прямо-таки розривається на частини між заходом і сходом. Правда, потенційно – ринку як такого поки немає. Але все одно приємно. Про те, що в українському зеленому водні вкрай зацікавлені країни ЄС, і зокрема - Німеччина, відомо вже більше року. А тепер ось вітчизняним ринком водню зацікавилася Японія.

Не так давно глава українського представництва Marubeni Corporation, однієї з провідних енергетичних компаній Японії, зустрівся з в. о. голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності) і обговорив з ним можливості українсько-японського партнерства в області водневої енергетики.

Про те, чого хочуть від нас японці в плані зеленого водню, як йдуть справи в країні з енергоефективністю, і чим хороші верба і тополя, «Главкому» розповідає керівник державного профільного агентства Костянтин Гура.

Японський інтерес

Судячи з назви, Держенергоефективності має займатися енергоефективністю та енергозбереженням. А при чому тут водень, чому питання партнерства в області водневої енергетики японці обговорювали саме з вами?

Взагалі у агентства дві мети. Перша – реалізація державної політики в сфері енергоефективності (саму політику формує міністерство енергетики), а друга – питання заміщення традиційних викопних видів палива на альтернативні, екологічно чисті енергоносії. Так що нічого дивного.

Які потенційні можливості України в галузі водневої енергетики?

Середньорічне виробництво зеленого водню в нашій країні може скласти до 2030 року не менше 5,5 млрд кубічних метрів. Це досить значна цифра – щороку ми споживаємо близько 28 млрд кубометрів природного газу, понад 50% – це імпорт. І ми платимо за нього до $2 млрд на рік.

Структура споживання газу за 2020 рiк

Керівництво України ось уже півтора року вовтузить водневу тему: мовляв, як це вигідно і перспективно – продавати зелений водень в Європу. Але при цьому нічого не робиться. Необхідно масове будівництво сонячних і вітряних електростанцій, електролізерів, і головне – модернізація газопроводів. Інакше водень неможливо буде продавати - він випарується з труб задовго до Ужгорода. Якщо не вибухне…

Вивченням можливості транспортування сумішей водню газорозподільними мережами вже рік займається Регіональна газова компанія, проблемою магістральних трубопроводів має намір найближчим часом зайнятися компанія «Оператор ГТС України». Так що робота в цьому напрямі ведеться. Це завдання держави.

Що стосується сонячних і вітряних електростанцій, будівництвом електролізерів, то зрозумійте: цим повинен займатися бізнес. Завдання держави – створити умови, при яких бізнес нормально працює. І гарантувати законодавчо, щоб завтра хтось не сказав: «Всім дякую, всі вільні».

Повертаючись до ваших переговорів з Marubeni Corporation. З Німеччиною зрозуміло - у них є державна воднева програма, яка передбачає перехід до 2050 року на екологічно чисте паливо, а в Україні є потенційні можливості для його виробництва і газотранспортна система, яка зав'язана на Європу. А в чому інтерес Японії? Навряд чи ми зможемо постачати туди водень через ворожу державу.

Вони хочуть бути оператором наших водневих проектів, брати участь в будівництві або інвестувати. Принаймні, ми очікуємо, що це так. Поки що вони вивчають зараз наш ринок. Також, крім такого перспективного напряму як водень, ми говорили про біоенергетику. Перша тема – інвестування в біоенергетичні установки. Друга – транспортування до Японії біоенергетичних ресурсів, там в них велика потреба.

Енергетичні тополі?

Що ви маєте на увазі під біоенергетичними ресурсами? Ріпак, який використовується зараз для виробництва біопалива?

Зовсім ні! Вирощування ріпаку призводить до виснаження землі. Біоенергетичні ресурси - це величезна кількість агровідходів, відходів від лісового господарства, які у нас зараз просто спалюють. Знову ж солома в селах...

Але є ще більш цікава тема. В Україні 4-5 млн га так званих деградованих земель, які агробізнесу не цікаві: там ні пшеницю, ні картоплю не посадиш – просто рости не будуть. Зате там можна вирощувати енергетичні рослини: вони швидко ростуть і їх можна використовувати як біоресурс.

Це що за рослини?

У наших широтах – це такі швидкорослі дерева, як тополя, верби, акації. (В Австралії, наприклад, до энергорослин відноситься евкаліпт, в Латинській Америці – цукрова тростина, в Індії – бамбук). Вирощуючи ці рослини, можна отримувати гумус за рахунок опалого листя. Це відмінний ресурс для виробництва біогазу, при цьому ще поліпшується якість ґрунтів.

В Україні території, на яких зараз вирощують енергетичні рослини - лише близько 7 тис га. А за розрахунками фахівців, енергорослини, вирощені на 4 млн га, зможуть замінити 20 млрд кубометрів природного газу щорічно.

Яка зараз частка біоенергетики в загальному електробалансі України?

За 6 місяців 2021 року частка електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, склала 14,6% (з урахуванням великих гідроелектростанцій). Це 13,9 ГВт потужностей. З них 4,7 ГВт – великі ГЕС, а 9,2 ГВт – нова зелена генерація. При цьому сонячна енергетика (разом із сонячними панелями домогосподарств) становить 7,3 ГВт, вітрова – 1,6 ГВт, а біоенергетика – всього 230 МВт. Так що потенціал біоенергетики просто величезний..

У три рази більше, ніж в Польщі

Якщо говорити про енергоефективність - наскільки Україна зараз ефективна в цьому відношенні?

На жаль, в нашій країні дуже висока енергоємність валового внутрішнього продукту. На одиницю ВВП ми витрачаємо в 2,7 рази більше енергії – газу, тепла, електроенергії, ніж Польща. Це при рівних стартових можливостях, які були 30 років тому. Польща просто відразу почала приділяти велику увагу енергозбереженню. Енергоефективність – це не тільки утеплення будинків. Вона стосується всіх видів економіки, від виробництва і передачі енергії до її споживання.

Який відсоток споживання енергії припадає на житлові будинки? Це для розуміння, наскільки важливо енергозбереження для звичайних громадян.

Третина всього споживання. Стільки ж припадає на промислове виробництво, і ще третина - на сільське господарство, транспорт і бюджетні будівлі: школи, дитячі садки, лікарні і так далі.

Чи існує зараз якась державна програма по стимулюванню енергозбереження?

У нашому державному агентстві існує цільова програма з енергоефективності, в рамках якої працюють так звані «теплі кредити». Але це тільки для приватних домогосподарств. Власник може звернутися в «Ощадбанк» або «Укргазбанк», і взяти кредит на установку нових вікон, утеплення фасаду, твердопаливний котел і так далі. Приносьте їм потім акт про виконані роботи, і Держенергоефективності компенсує від 20% до 35% (в залежності, чи є субсидія) від тіла кредиту, але не більше ніж 14 тис грн.

Скільки жителів України скористалися такими «теплими кредитами»? До речі, а що з багатоквартирними будинками, чи є для них аналогічні програми?

В Україні 6,5 млн приватних домогосподарств, за п'ять років програмою скористалися 850 тис. До речі, термін окупності - менше одного опалювального сезону. Умовно кажучи, якщо раніше в грудні ви використовували 800 кубометрів газу, то після утеплення – 200-250 кубів.

Багатоквартирних будинків в Україні 180 тис, але для них в плані енергозбереження працює окремо створений Фонд енергоефективності. Нюансів я не знаю.

Щодо нових сучасних будинків – наскільки вони енергозберігаючі та енергоефективні?

Тут важко сказати. По ідеї – повинні такими бути. Ми перевіряємо проектну документацію, по документах все правильно. Але тут питання – наскільки все сумлінно робить забудовник. Вікна, утеплення стелі, підвалів, підлоги. Можна встановити, умовно, восьмикамерний склопакет, але встановити його неправильно і користі ніякої не буде. Дуже важлива якість робіт.

А ось, наприклад, у людини приватний будинок. Він хоче дах викласти сонячними панелями, в городі поставити вітряк, а в струмку, який протікає поруч – маленьку водяну електростанцію. Він зможе отримати від вас кредит на такі енергозберігаючі заходи?

На жаль нi. Але я так скажу. В Україні є вже 35,4 тис приватних домогосподарств, які встановили собі сонячні панелі. А в 2017 році таких будинків було 3 тисячі. Тобто за чотири роки цей ринок виріс в одинадцять разів.

Андрій Кузьмін, «Главком»