Главу ДУСи призывают не избавляться от Культурного центра Украины в Москве
Общество украинской культуры «Славутич» в Москве обратилось с открытым письмом к руководителю Государственного управления делами Сергею Березенко. В нем представители Общества призывают главу ДУСи не закрывать Культурный центр Украины в Москве.
Предлагаем вашему внимания полный текст письма:
«Шановний Сергію Івановичу!
Ми дізналися з Вашої заяви від 03 березня 2015 р., що Державне управління справами «має намір позбавитися підприємств, які не задіяні в обслуговуванні першої особи держави». Чи стосується це Культурного центру України в Москві?
Сподіваємося, що Ви пам’ятаєте наш лист наприкінці минулого року, в якому ми просили підтримати колектив Центру та його генерального директора В. Ю. Мельниченка. Зокрема ми писали:
«Нам, українцям, яких доля занесла в Москву, наш Український дім став уже життєво необхідним. І ми дуже хотіли б, аби Ви, Сергію Івановичу, перейнялися нашими теплими, вдячними почуттями до Культурного центру України й зрозуміли людську, історичну й стратегічну важливість його роботи в Москві.
Колективу Культурного центру та його директору справді варто подякувати за мужню й мудру позицію та самовіддану роботу. Вони не просять допомоги, але зараз украй важливо просто не заважати їм працювати. Нерозуміння цього таїть у собі непоправну духовну втрату для суверенної України».
Ми були впевнені, що Ви нас почули й зрозуміли, бо відразу публічно відповіли нам, оцінивши й роботу генерального директора: «Я вдячний директорові Володимиру Мельниченку за його неоціненний вклад у розвиток української культури та за багаторічну роботу. Він зробив для нашої Батьківщини набагато більше, ніж деякі політики».
Повністю згодні з Вами. Це справді висновок чесного, порядного високопосадовця, котрий таки перейнявся нашими турботами й тривогами. Тому не хочеться вірити, що це саме Ви підписали новий контракт із В. Ю. Мельниченком усього на півроку. Річ навіть не в тому, що такий термін образливий для знаного діяча науки й культури, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена Шевченківського комітету, під керівництвом якого Культурний центр здобув статус Національного. Він якраз вважає, що за цей час можна багато чого зробити в Москві в ім’я України.
Річ у тому, що короткочасне продовження контракту стало для нас недобрим передвісником легковажних і недоцільних змін через півроку, і тривога наша зростає. Бо ми впевнені, що ніхто, крім В. Ю. Мельниченка, не втримає на плаву нинішню надзвичайно непросту ситуацію навколо Культурного центру, тим більше нова людина, навіть абсолютно достойна. На такій гарячій переправі керівників не міняють.
Тим більше, що немає жодних підстав усувати генерального директора з унікальним досвідом і можливостями. Враховуючи ділянку роботи, яку він успішно забезпечує, можна без перебільшення сказати, що таких професіоналів у державі одиниці. Було б великою помилкою допустити, щоб це розуміння прийшло запізно. Не кажемо вже докладно про безпрецедентну працездатність В. Ю. Мельниченка як ученого – одна-дві фундаментальні українознавчі книги на рік, що виходять у Москві українською мовою. Це так важливо тепер для нашої держави!
Звичайно, ми знаємо про наміри деяких чиновників і представників діаспори та їхніх наставників політизувати роботу Культурного центру, що в даний час рівнозначно його знищенню, або перетворити його в бізнес-центр чи взагалі продати будівлю, що в принципі недопустимо. Чи не тому цим службистам із апарату та лжепатріотам із української діаспори так хочеться усунути з дороги Володимира Мельниченка, який ніколи не відступить від існування саме Культурного центру, як духовного повпреда Президента України в Москві?
Ще раз наголошуємо, що директор і колектив Центру не просять допомоги. Але Ви все-таки допоможіть їм! Тим, щоб їм не заважали працювати. Це у Ваших силах. І дайте нам самим, українським патріотам у Москві, надію на майбутнє».