Історик назвав шляхи примирення між українцями та поляками з огляду на події «Волинської трагедії»
Про події на Волині під час Другої Світової війни варто розповідати відкрито і об’єктивно для обох сторін конфлікту
Потрібно встановити пам’ятник усім жертвам конфлікту «Волинська трагедія» із надписом «Тут похована взаємна ненависть». Потрібно засудити конкретних злочинців тих подій. Це шлях до примирення народів. Таку думку висловив історик, радник Голови Інституту національної пам’яті Олександр Зінченко на прес-конференції в «Главкомі».
На думку історика, польсько-український діалог щодо подій на Волині 1943 року має бути інституціоналізований. «Для української сторони необхідне завдання стоїть провести роботу, де будуть засуджені конкретні злочинці. Не якісь організації чи рухи. Бо навіть в дискусіях істориків я бачу, що є багато сторінок, які не були переосмисленими або українськими істориками, або польськими. І там є досить великий простір для переосмислення і для уточнення фактів. Тобто ми можемо говорити, що не всі важливі факти в цій історії встановлено», - говорить Зінченко.
Наступним етапом в процесі примирення двох народів повинна бути максимальна публічна просвітницька робота. «Українська преса хай підключається у висвітленні цієї теми, українські історики мають бути більш активними в обговоренні цих трагічних сторінок минулого. Адже українське суспільство практично необізнане щодо цих подій», - зауважує історик.
Політики зі свого боку теж повинні долучитися до примирення, але не поспішати з визначеннями. «Ті дії, які ми спостерігаємо в польському парламенті, випереджають істориків. Якщо проаналізувати текст тієї ухвали, яку запропонував Міхал Дворчак (голова комітету Сейму зі зв'язків з поляками закордоном. У цьому документі українцям нагадали про «геноцид» – Ред.), то ми бачимо, що там дуже багато з історичної точки зору неретельних формулювань. Наприклад, коли йдеться про визначення хронологічних меж. Я наведу непряму цитату «йдеться про геноцид 1939-1945 років». У мене виникає страшенне питання, а які факти геноциду в1939 році українці здійснили по відношенню до поляків? Це дивні твердження. Окрема історія з ухвалами парламенту про кількість загиблих. Перепрошую, але це робота істориків, а не політиків. Коли в 2013 році йшлося в Ухвалі Сейму про 100 тисяч, а в 2016-му говориться про сто і кілька десятків тисяч, виникає запитання знову: а що за три роки кількість жертв зросла? З точки зору історичної науки це абсурд», - продовжує Зінченко.
Радник голови Інституту національної пам’яті закликає дати можливість історикам самим встановити кількість жертв, і припинити маніпуляції з цифрами жертв. «Це цинізм говорити: «а що 100 тисяч це мало?». Важливо зрозуміти, що всі жертви – наші, незалежно з якої сторони - чи з польської, чи з української, - бо це все були люди, це все людські жертви. Треба злочинців назвати по іменам. Бо в кожного злочину є свій виконавець», - продовжує Зінченко.
На його думку, потрібна спільна заява обох парламентів, потрібен монумент усім жертвам цього конфлікту. «І я мрію, щоб на цьому пам’ятнику був надпис: «Тут похована взаємна ненависть», - резюмував український історик.
Подивитися запис прес-конференції «Волинська трагедія: межі компромісу» можна подивитися тут: