Мін’юст назвав три найпоширеніші ім'я по батькові в Україні

В Україні найпоширенішими іменами по батькові є Миколайович/Миколаївна, Володимирович/Володимирівна та Олександрович/Олександрівна. Про це йдеться у повідомленні пресслужби Міністерства юстиції.

«В Україні по батькові було і залишається невід’ємною частиною повного імені людини. Воно необов’язкове до вживання в усній розмові, але допомагає з ідентифікацією особи. Втім, ситуації в житті трапляються різні, і іноді людина з якихось причин хоче відмовитися від того, щоб батька згадували у документах. Для цього в Україні передбачена процедура зміни імені», – зазначили у Мін'юсті.

У відомстві повідомили, що минулого року органи державної реєстрації актів цивільного стану склали понад 12,5 тисяч актових записів про зміну імені.

«З 1 січня 2021 року українці отримали право змінювати не лише ім’я чи прізвище за власним бажанням, а й по батькові. Так, з початку цього року (станом на 18 лютого) з-поміж 572 поданих відповідних заяв п’ята частина з них були задоволені – 114 осіб змінили свої по батькові», – йдеться у повідомленні.

Найбільше – у Харківській (14 осіб), Дніпропетровській областях (12 осіб) та в місті Києві (11 осіб).

Найбільш поширені імена по батькові в Україні:

• Миколайович/Миколаївна,
• Володимирович/Володимирівна,
• Олександрович/Олександрівна,
• Іванович/Іванівна,
• Васильович/Василівна,
• Сергійович/Сергіївна,
• Вікторович/Вікторівна,
• Михайлович/Михайлівна.

Як в Україні змінити ім'я, прізвище чи по батькові:

Кожна людина в Україні, починаючи з 16 років, може на власний розсуд змінити своє прізвище, ім'я або по батькові. Проте за згодою батьків це можна зробити і в більш ранньому віці – у 14 років.

З 14-річного віку особа має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я, та (або) по батькові за згодою одного з батьків, якщо:

• другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав стосовно цієї дитини;
• відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

Якщо один із батьків заперечує щодо зміни по батькові дитини, то такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Щоб змінити ім’я, треба підготувати певні документи. Заяву про зміну імені приймає, розглядає, а також веде їх облік відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання особи. Якщо громадян України постійно проживає за кордоном – ця функція покладається на дипломатичне представництво або консульську установу України, в якій особа перебуває на постійному консульському обліку

Одночасно із заявою про зміну імені до відділів державної реєстрації актів цивільного стану необхідно подати наступні документи:

• паспорт і свідоцтво про народження заявника;
• свідоцтво про шлюб (у разі коли заявник перебуває у шлюбі) або про розірвання шлюбу (у разі коли шлюб розірвано);
• свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);
• свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно раніше було змінено;
• свою фотокартку;
• квитанцію про сплату державного мита.

Обійдеться така процедура всього у 5 грн 10 коп. Якщо ж забажаєте ще раз змінити свої персональні дані — доведеться сплатити 51 грн. Відділи ДРАЦС розглядають заяву про зміну імені у 3-місячний термін.

Висновок про можливість зміни імені надає територіальний орган Національної поліції за місцем проживання заявника.
Після отримання дозволу заявникові необхідно звернутися у відділ ДРАЦС для складання актового запису про зміну імені або прізвища. Якщо не зробити цього протягом 3 місяців без поважних причин — дозвіл втратить силу.

У деяких випадках людині можуть відмовити у зміні імені. Мін’юст нагадує, чого це може статися:

• здійснення стосовно заявника кримінального провадження або його перебування під адміністративним наглядом;
• наявності у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
• офіційного звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
• подання заявником неправдивих відомостей.