Названо імена українських керівників, яким загрожує суд за скоєння воєнних злочинів
Звинувачення у скоєнні воєнних злочинів можуть бути в подальшому адресовані, зокрема, Арсену Авакову і Степану Полтораку
Факти скоєння українською стороною воєнних злочинів у зоні збройного конфлікту на сході України замовчуються або недостатньо розслідуються. Україна повинна провести ефективне розслідування і покарати винних. Адже у неї є міжнародні зобов’язання. Про це розповіли правозахисники під час презентації звіту «Незаконні затримання та катування, здійснені українською стороною в зоні збройного конфлікту на сході України» в прес-центрі «Главкома».
Представник Центру документування Української Гельсінської спілки з прав людини Андрій Гладун каже, що основою для звіту стало документування незаконного затримання 23 осіб військовослужбовцями або правоохоронцями в Донецькій та Луганській областях України. «Затримання відбувалися з порушенням норм КПК України та стандартів міжнародного права. Ці люди були затримані за підозрою у сепаратизмі, 19 осіб зазнали катувань та жорстокого поводження. Такі дії порушують національне законодавство та міжнародне право, а от перспектива кримінального переслідування для винних викликає сумнів. Адже за весь час конфлікту до суду відправили близько 2% кримінальних проваджень, відкритих за фактами незаконного позбавлення волі в Донецькій та Луганській областях», – розповів правозахисник.
Представник Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко наполягає на тому, що держава Україна має негайно і ефективно розслідувати всі випадки, а винних покарати. «Ефективне розслідування дасть можливість людям, що мешкають на сході України, в зоні конфлікту, повірити в державу Україну і в справедливість правосуддя. Адже треба повертати не території, а людей», – переконаний він.
Правозахисники стверджують, що не в усіх випадках можливо достеменно встановити виконавців катувань та незаконних затримань, однак найчастіше потерпілі свідчили про правопорушення з боку українських добровольчих батальйонів, зокрема таких підрозділів, як «Шахтарськ» («Торнадо»), «Айдар», «Дніпро-1» та «Азов».
«Я представляю Харківську правозахисну групу, і наша організація часто їздить із моніторингами до населених пунктів у зоні АТО поблизу лінії розмежування. Я особисто спілкувався з тими, хто став жертвами незаконних затримань та катувань. І у нашому звіті не всі жертви подані і задукоментовані, бо люди бояться говорити. Одна справа свідчити проти незаконних дій з боку проросійських сил на неконтрольованій території, а інша – проти українських військових. Але хотів би звернути увагу, що кількість злочинів з боку «ДНР», «ЛНР» є, звісно, більшою, аніж з українського боку», – продовжує Павліченко.
На його думку, оскільки українська сторона заявляє про системні порушення прав людини на не підконтрольній уряду території, то вона має довести, що на підконтрольній території права місцевого населення справді перебувають під захистом держави.
Дмитро Коваль, представник організації Truth Hounds, наголосив на наявності в України зобов’язань щодо недопущення порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Це означає, що держава через відповідні органи та представників повинна не лише утриматися від порушення згаданих прав, а й притягувати винних до відповідальності.
«Виявлені факти катувань свідчать про невиконання Україною власних позитивних зобов’язань. Як наслідок – є репутаційні ризики для України, що наражає її на нові процеси в Європейському суді з прав людини», – говорить Коваль.
Окрім того, він нагадав, що Україна визнала юрисдикцію Римського статуту. За його словами, покарання за скоєні воєнні злочини можуть понести не лише безпосередні учасники скоєння злочину, а й командування та начальство.
«Відповідно до Статуту Міжнародного кримінального суду, воєначальник або особа, яка діє як військовий командир, несе кримінальну відповідальність за міжнародні злочини, скоєні у двох випадках. Перше – така особа несе відповідальність за злочини, скоєні силами, які перебувають під її ефективним командуванням і контролем або ефективною владою і контролем. Друге – воєначальник відповідає за злочини, скоєні внаслідок його нездатності здійснювати контроль належним чином над силами, які йому підпорядковуються», – продовжує Коваль.
Правозахисник також зауважив, що міжнародне право вимагає, щоб командири були проактивними у питанні збору інформації про поведінку своїх підлеглих.
У звіті зазначено, що, враховуючи положення Статуту Міжнародного кримінального суду, за ймовірне скоєння воєнних злочинів, викладених у звіті, може бути притягнуто до відповідальності таких осіб, як комбатанти полку МВС «Азов» з позивними Док, М’ясник, а також командир полку МВС «Азов» Андрій Білецький, командир спецпідрозділу МВС «Шахтарськ» Андрій Філоненко, керівник штурмового батальйону ЗСУ «Айдар» Євген Пташник, т.в.о. командира полку «Дніпро-1» Олександр Рашевський.
Окрім того, залежно від масштабу та об’єктивності розслідування, повноти отриманих свідчень та доказів, звинувачення можуть бути в подальшому адресовані і керівникам вищого рівня – міністру внутрішніх справ України Арсену Авакову, екс-міністру оборони України Валерію Гелетею, міністру оборони Степану Полтораку, екс-командувачу Сухопутних військ Анатолію Пушнякову.
Дивіться запис прес-конференції: