Перехід на літній час: навіщо ми це робимо і як підготувати організм

У ніч з 27 на 28 березня Україна перейде на літній час. Відповідно, через переведення годинників час на сон скоротиться на годину. Медики традиційно дають низку простих порад, як підготувати організм до нового режиму.

За кілька днів до переведення стрілок годинника лікарі рекомендують почати прокидатися на 15-20 хвилин раніше, ніж зазвичай. Таким чином організм зможе звикнути до нового графіка швидше.

Щоб переведення годинників не позначився на здоров'ї організму, фахівці радять уникати надмірних фізичних навантажень, не затримуватися на роботі і, за можливості, більше відпочивати.

Заспокійлива музика, трав'яні чаї і прогулянки на свіжому повітрі допомагають знизити рівень стресу в організмі. Так, чим менше людина буде нервувати, тим простіше буде адаптуватися до літнього часу.

Переведення годинника в Україні регламентується постановою Кабінету міністрів від 13 травня 1996 року № 509 «Про порядок обчислення часу на території України». Перехід на літній час здійснюється в останню неділю березня, а на зимовий - в останню неділю жовтня.

Уперше переводити годинники почали під час Першої світової війни. Піонерами стали Німеччина, Австро-Угорщина та їхні союзники – 30 квітня 1916 року вони пересунули стрілки годинника на годину вперед, а 1 жовтня – на годину назад. Незабаром так само почали робити Велика Британія, інші європейські країни, США й Австралія. Головна причина – економія на паливі для електростанцій.

Протягом ХХ століття деякі країни відмовлялися від сезонного переведення годинників, а потім знову до нього поверталися. Наприклад, під час Другої світової чи економічних криз. Іноді країни відмовлялися від переведення годинників з ідеологічних причин. Після поразки Японії у Другій світовій окупаційна влада запровадила у країні перехід на літній час. У 1951 році японці домоглися скасування літнього часу, який асоціювався у них з періодом окупації.

Багато країн Азії, Африки та Південної Америки з часом відмовилися від переведення годинників. А більшість держав, розташованих в районі екватору, ніколи це не практикували.

Наразі близько 60 країн у всьому світі продовжують щороку переводити час на годину вперед і назад. Більшість з них – в Європі. А в деяких країнах, наприклад у США, Канаді, Мексиці та Австралії, час переводять не на всій території.

У 1916 році час уперше перевели на західноукраїнських територіях, які входили до складу Австро-Угорщини. А на територіях, які були у складі Російської імперії, літній час запровадили за рік – у 1917-му.

У перші роки радянської влади літній час запроваджували на різних територіях безладно. Доходило до того, що годинник двічі переводили на годину вперед. Нарешті, у 1924 році територію СРСР розбили на часові пояси без щорічного переведення часу. У 1930 році спеціальним декретом до часу кожного поясу додали ще одну годину – «з метою раціонального використання світлої частини доби та перерозподілу електроенергії між побутовим і виробничим споживанням». Згодом цей час отримав назву «декретний».

У 1981 році запровадили сезонне переведення годинників двічі на рік, при цьому декретний час не скасовували. Тоді в союзному керівництві вирішили, що час потрібно переводити на початку місяця – так зручніше для економіки. Тому перехід на літній і зимовий час відбувався відповідно 1 квітня та 1 жовтня.

Однак це виявилося незручно для людей. Перше квітня 1981 року припало на середу, і багато хто запізнився на роботу і навчання, попри нагадування по телебаченню, радіо та в газетах. Тому з 1984 року годинник стали переводити 1 квітня і в останню неділю вересня, як це практикувалося в європейських країнах. А з 1985 року – в останню неділю березня та вересня.

У 1990 році в УРСР скасували декретний час. Щодо сезонних переведень часу, то протягом наступних кількох років в Україні їх то запроваджували, то скасовували. Зрештою, з 1996 року годинник в Україні щороку переводять на літній і зимовий час в останню неділю березня і жовтня.

У 2011 році Верховна Рада скасувала перехід на зимовий час. Але вже за місяць переведення годинників знову повернули, насамперед через критику з боку жителів західних регіонів. Річ у тім, що сучасні території України охоплюють три часові пояси. На Луганщині сонце сходить приблизно на годину раніше, ніж на Закарпатті.

Відтоді в Україні кілька разів намагалися скасувати переведення годинників. Остання спроба лишитися на зимовому часі була 19 березня 2021 року. Але депутати Ради не підтримали законопроєкт.

У 2018 року Єврокомісія провела опитування, чи потрібно й надалі переводити час двічі на рік. З 4,6 мільйона опитаних 84 відсотки висловилися проти.

У березні 2019 року Європейський парламент проголосував за те, щоб відмовитися від сезонного переведення годинників. Передбачалося, що національні парламенти вирішать, на якому часі лишитися – на літньому чи зимовому, й у 2021 році країни востаннє переведуть годинник або в березні, або в жовтні.

Але «часова реформа» в Європі поки відкладається. Між країнами-членами ЄС залишилися досить великі розбіжності з приводу того, якого часу дотримуватися. А у 2020 році через пандемію коронавірусу було просто не до дискусій про переведення годинника.

Тому деякі експерти вважають, що Україні теж поки не варто поспішати з цим питанням. Скасовувати переведення годинників варто синхронно з ЄС, щоб уникнути економічних втрат, логістичних проблем і зсувів у графіках пасажирського транспорту.

Раніше перехід на літній і зимовий час пояснювали особливостями роботи промисловості. Тепер ситуація змінилася: витрати на освітлення менше впливають на роботу енергосистеми, тому помітної економії від переведення годинників уже немає.