Помер знаменитий українець Валентин Мороз, який відсидів у ГУЛАГу
Мороз помер у 83 роки, які виповнилися за день до смерті - 15 квітня
У вівторок, 16 квітня, у Львові помер легендарний дисидент Валентин Мороз. Про це повідомляє «24 канал».
Мороз помер у 83 роки, які виповнилися за день до смерті - 15 квітня. Легендарний українець був політв'язнем радянського режиму і лідером руху опору в Україні.
«Що міг - зробив. Далі - іншим. Царство Небесне», - написав український письменник Павло Вольвач на своїй сторінці в Facebook.
Валентин Якович Мороз народився 15 квітня 1936 на Волині. Протягом насиченого життя написав понад 100 наукових праць. Доктор гуманітарних наук Державного Коледжу Джерсі, США. Після закінчення школи вступив на історичний факультет Львівського університету, потім на заочне відділення аспірантури. На стаціонар не прийняли - не здав історію КПРС (комуністичної партії).
У вересні 1965 «без 5 хвилин кандидата наук» заарештували і засудили - за антирадянську агітацію і пропаганду - до 4 років таборів. Покарання відбував у Мордовії, де навіть написав і видав «Репортаж із заповідника імені Берія».
Мороз називав 60-і роки «першою хвилею українського відродження після довгої зими сталінізму», «революцією поетів», яка увінчалася меморандумом покоління - книгою Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
Після звільнення він не припинив писати: в 1969 році в самвидаві з'являється знаменита Мороза «Серед снігів», згодом - «Хроніка опору», «Мойсей и Датан». Тому другий арешт не забарився. Це сталося 1 червня 1970 року. Валентина Мороза в той час вважали «найбільшим представником інтегрального націоналізму» з відстоюванням чистоти національного ідеалу будь-якою ціною. Вирок був жорстокий - 14 років.
На захист Мороза виступили Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Зіновія Франко, Євген Сверстюк та багато інших.
«Вважаю, що вимагати припинення слідства над Валентином Морозом - справа честі кожної радянської людини, якій дороге добре ім'я свого суспільства, краю, землі. І я прошу Вас - зробіть все для того, щоб можлива судова розправа над Валентином Морозом не стала новою ганьбою для кожного з нас», - написав Василь Стус у відкритому листі до КДБ.
17 листопада 1970 року в Івано-Франківську відбувся закритий суд. Мороз відмовився відповідати на будь-які питання і давати будь-які пояснення. Свідки В'ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Борис Антоненко-Давидович теж відмовилися свідчити в незаконному суді. Вирок звучав так: 6 років спецтюрми, 3 роки таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом.
Українська інтелігенція дуже різко відреагувала на беззаконня і жорстокість суду - відбулося понад 40 протестів, зокрема в США і Канаді біля радянських посольств і консульств. Ніякого впливу на радянську владу це не зробило.
Після п'ятимісячного голодування в 1979 році і під тиском світової громадськості радянська влада обміняла Мороза і ще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ, заарештованих в США. «Акцію» оформили як позбавлення громадянства з видворенням з країни.
Сам Валентин Мороз описував ті події так: «Моїм рятівником був Збігнєв Бжезинський. Він народився на Заході України. І безкомпромісно наполягав, що серед обмінюваних в'язнів українець повинен бути. Півроку Союз торгувався. Тому що українця-націоналіста ніяк не хотіли випускати на Захід». Якби не обмін, Мороз мав би відбути ще 5 років на засланні.