Продюсер Джамали обізвав керівників «Євробачення» від України аферистами
У випадку з організацією «Євробачення» система ProZorro безсила – Тарнопольський
Павло Грицак, виконавчий продюсер «Євробачення», та режисер і драматург Сергій Проскурня – аферисти. Таку думку висловив продюсер Джамали Ігор Тарнопольський, пише Karabas Live.
«У 2005 році в Україні займався «Євробаченням» Павло Грицак. Його партнер – продюсер Олександр Ксенофонтов, чоловік Руслани Лижичко. Незважаючи на те, що після конкурсу 2005 року було заведено кілька кримінальних справ, вони тоді закінчилися нічим», – згадав він.
За словами Тарнопольського, схеми роботи за цей час не змінилися. «Наприклад, якщо треба взяти в оренду техніку для «Євробачення», то треба не звернутися в компанію, де техніка є, а стати цією компанією. З бюджету перераховуються кошти на закупівлю техніки для такої компанії, а потім ця ж техніка здається державі в оренду. За такою і багатьма іншими схемами було «блискуче» проведено «Євробачення» 2005 року», – розказав він.
Продюсер Джамали також зізнався: для того, щоб потрапити на позицію виконавчого продюсера «Євробачення», «потрібно мати хороше лобі». «Його забезпечили Руслана і Ксенофонтов. Вони переконали людей у Кабінеті міністрів, що Грицак – кризовий менеджер, який усе вирішить. У конкурсу з'явилися також нові куратори, зокрема режисер і драматург Сергій Проскурня. Це людина, яка завалила чимало проектів. Я стикався з ним не раз як менеджер артиста, більш безкомпромісного афериста я не бачив», – зауважив він.
Тарнопольський також додав, що у випадку з організацією «Євробачення» система ProZorro безсила. «Вона не може завадити списати кілька мільйонів гривень, коли ти проводиш тендер на встановлення трибун у МВЦ. Ставиться завдання: виграти тендер має неодмінно українська компанія «Арт-Макс». Але спочатку його виграє якась німецька компанія. Наступного дня підсумки тендера анулюються – нібито німецька компанія не відповідає технічним вимогам. І робота перепоручается «Арт-Макс, – розказав він і додав: – Підсумок: побудовано 600 місць у залі в сліпих зонах, звідки сцену не видно, дедлайн прострочено на чотири дні, відкати отримані».
«Можливо, це неправильно – звинувачувати голослівно людей у розпилах. З іншого боку, я не можу мовчати, бо я точно знаю, що так усе й було. І що робилося це неприховано. І трибуни – це мала частина», – підсумував він.