Санкції США та Євросоюзу заганяють Кремль у глухий кут - російський економіст
Путін спробував ввести «імпортозаміщення»,але росіяни так і не стали свідками буму молодих фірм
Західні фінансові санкції та міжнародна кредитна блокада проти Росії дуже їй зашкодили. Про це на сторінках The American Interest пише російський економіст і спеціаліст з питань енергетики Володимир Мілов.
«Ідея про те, що західні санкції не відіграли якоїсь важливої ролі - це те, про що розтрубили російські пропагандистські ЗМІ, їх численні західні прихильники і всякого роду «корисні ідіоти» - включаючи коло шанованих економістів, які ретельно вивчають ціни на нафту», - пише він.
«З достовірних джерел мені відомо, що, коли приймалося рішення вторгнутися в Крим і Донбас, можливість виникнення проблем з рефінансуванням не спадало на думку ні Володимиру Путіну, ні його найближчому колу сподвижників. Крупні заставники, такі як глава «Роснєфті» Ігор Сєчін, мабуть, запевнили Путіна, що на карту поставлені такі великі суми, що західні банки не наважаться скасувати кредитування. А західні уряди - відповідно до тієї ж кремльської логіки - ніколи не підуть проти інтересів своїх ключових фінансових партнерів», - зазначив екперт.
Однак, йдеться у статті, після того, як над Донбасом був збитий МН17, то, здається, західні уряди вчинили саме так. Це рішення стало демонстрацією Путіну незгоди, а санкції сильно ударили в російській економіці. В результаті цих заходів кредитів були позбавлені не тільки найбільші представники російського корпоративного та банківського секторів, включені в санкційні списки, але й більшість інших російських компаній – про всяк випадок.
«Як сказав мені тоді один крупний міжнародний банкір: «Хто знає, на кого ці росіяни вирішать напасти завтра і як будуть розширюватися санкційні списки; поки що варто просто триматися від росіян подалі».
«Кредитна блокада завадила Росії повернутись на шлях відновлення, яким вона слідувала між 2010 і 2014 роками. Російська финансова система слабка і не здатна генерувати якісні активи. Велика частина банківських вкладів має короткочасний характер. Державні резерви серйозно поглинені, і Путін, схоже, заборонив їхнє подальше розкрадання для сприяння корпоративному сектору. Були сподіватися на те, що Китай насичить Росію кредитами, однак з'ясувалося, що він не особливо зацікавлений в цьому, та й не має відповідних можливостей. Китайська фінансова система в чотири рази менше американської і втричі менша за фінансову систему Європейського Союзу. Китайці хочуть давати в борг лише з метою підтримати внутрішній попит і приступили до кредитування за кордоном лише в рамках своєї стратегічної ініціативи «Один пояс - один шлях», який явно обходить Росію стороною», - пише економіст.
Путін спробував ввести «імпортозаміщення», найбільш яскравим проявом якого стали контрсанкції на імпорт західної продовольчої продукції. Але росіяни так і не стали свідками буму молодих фірм, які прагнуть задовольнити запити російських споживачів, натомість вкрай монополістичне середовище і повсюдне кумівство призвели лише до зростання цін для більшість громадян, і набиттю кишень жменці керівників підвідомчих Кремлю підприємств агробізнесу.
Російські чиновники продовжують твердити про «переоцінку» рубля і пророкують ще одне падіння. У контексті збереження важливості споживчого імпорту це означає черговий удар по купівельній спроможності російських споживачів. Структурні реформи, які теоретично могли б багато в чому допомогти, будь вони здійснені вміло і сумлінно, майже напевно не в планах у уряду, оскільки припускають демонополізацію державної економіки і масовий вихід уряду з так званих «життєво важливих стратегічних секторів». Путін, зрозуміло, цього не допустить.
«З огляду на все сказане, не можна применшувати значення цін на нафту, що суттєво впали. Навпаки: вони залишаються головним чинником, який не дозволяє Росії вибратися з кризи. Але роль західних санкцій тут недооцінюють», - резюмує експерт.