Своєю популярністю Путін зобов'язаний примітивній свідомості росіян – соціолог
Російська держава робить усе, щоб у РФ формувався спрощений образ себе самої, каже експерт
Співробітниця незалежного центру дослідження громадської думки «Левада-центр» Наталія Зоркая впевнена, що своєю популярністю Путін зобов'язаний відсутності в Росії сильного громадянського суспільства та примітивній масовій свідомості росіян. Про це вона розповіла в інтерв'ю швейцарській газеті Tagesanzeiger.
«Рейтинг Путіна на рівні 80% – це символ поразки громадянського суспільства і відродження патерналістського ставлення до держави», – зазначає соціолог, пояснюючи, що в країні «так і не з'явилося сильне суспільство». «Репресивна політика, що проводиться протягом останніх років, убила всі передумови для цього. Громадські групи, які могли б здобути вплив і авторитет, – НКО, правозахисники і так далі – було маргіналізовано», - каже Зоркая. За її словами, в результаті основна маса населення живе з відчуттям, що вона ні на що не може вплинути. «І в певному сенсі це справді так», – додає соціолог.
«Тим не менш не можна забувати про те, що високі рейтинги є тільки у Путіна. У всіх інших владних інститутів, уряду і Держдуми популярність продовжує знижуватися на тлі кризи», – наголошує Зоркая. «Наприклад, за нашими останніми даними, рейтинг «Єдиної Росії» істотно впав – з 39% до 31% в серпні», – зауважує експерт. Припущення, що через публікацію цих даних «Левада-центр» потрапив до списку «іноземних агентів» Зоркая ставить під сумнів: «Не думаю, що існує прямий зв'язок».
На запитання кореспондента про популярність у росіян анексії Криму соціолог відповіла: «Згідно з нашими дослідженнями, лише близько 7% жителів Росії відкинули її як незаконну».
«Масова свідомість перебуває на примітивному рівні, і держава робить усе, щоб у Росії формувався спрощений образ себе самої. На це спрямована вся політика. Консолідація суспільства після приєднання Криму спрацювала на основі тих самих примітивних механізмів, які згуртовували радянське суспільство: це ідея Росії як наддержави, а Заходу – як ворога і байдужість до того, як ми живемо, аби Захід тремтів перед нами!» – резюмує соціолог.