Відрубані пальці, перебіжчики та бажання поразки. Викривальні документи НКВС про радянсько-фінську війну – публікується вперше

30 листопада 1939 року почалася радянсько-фінська війна. Червона армія вторглася на територію Фінляндії, розраховуючи на швидку перемогу. Керівництво СРСР сподівалося за допомогою війни відсунути кордон від Ленінграда і перетворити Фінляндію на сателіт, поставивши там прорадянський уряд.

Однак протистояння затяглося і не тільки коштувало Радянському Союзу значних військових втрат, а й показало низьку боєздатність Червоної армії, що зумовило напад Німеччини на СРСР в 1941 році.    

Видання Настоящее время та український журналіст Едуард Андрющенко дослідили та опублікували документи з розсекречених архівів КДБ України про радянсько-фінську війну. Документи у ЗМІ публікуються вперше.

Документи свідчать, що в радянській армії в ідею швидкої перемоги багато хто не вірив з самого початку, а військовослужбовці робили спроби уникнути відправки на фронт.

У війні брали участь підрозділи трьох розташованих в Україні військових округів Червоної армії: Київського, Харківського та Одеського. Вдалося відшукати документи двох округів, нижче наведені витяги з доносів НКВС.

Зокрема, вони вкотре спростовують офіційну версію Кремля про «напад» Фінляндії на СРСР.

«Я знаю, що це не Фінляндія напала на нас, а це при навчаннях на морі наші обстріляли самі свою територію» (червоноармієць 253-го гаубичного полку 7-ї стрілецької дивізії Прокопчук в суперечці з товаришами по службі);

«Радянський Союз веде агресивну війну, а нам кажуть, що ми боремося за мир» (червоноармієць Степанюк);

«За що і за кого я повинен йти на Фінляндський фронт, за що ми будемо воювати? Адже фіни просили миру і воювати вони не хочуть, а ми проповідуємо політику миру і одночасно нападаємо на мирний народ - душимо його під маркою звільнення від гніту» (солдат Іван Бабан);

«Самі ми провокуємо війну, самі оголошуємо її» (командир відділення 497-го полку 135-ї стрілецької дивізії);

«(Буду) воювати так, як вони (влада, - Ред.) забезпечують сім'ї» (молодший командир Духніченко);

«Ми звільнили український народ (окупація Західної України під час нападу на Польщу у вересні 1939 року, - Ред.) ... і самі отримали за це звільнення собаче життя, а коли звільнимо Фінляндію, то гірше собачого життя стане» (червоноармієць Костянтин Мартинюк);

«Здобули Польщу - збільшили податки, а завоюємо Фінляндію, так будуть брати ще більше, і будеш ходити без штанів» (солдат Герасименко);

«Уже ми були на одному фронті, тепер женуть на другий, а скоро вигадають третій ...» (червоноармієць Конін);

«Хоча б скоріше якась держава нас розбила, тоді б ми пішли додому» (червоноармієць Радченко);

«...Починається світова війна, і кумедно буде, якщо капіталісти розіб'ють СРСР, тому що війна розпочата Радянським Союзом, а не капіталістами» (червоноармієць Приходько з 131-ї стрілецької дивізії);

Багато з військовослужбовців щоб залишитися в Україні, вдавалися до членоушкодження. Найчастіше солдати сокирою рубали або дробили пальці на руці. У грудні 1939 року фіксувалося десятки таких випадків.

Були і інші способи нанести собі каліцтва: підставляли під колеса вагона пальці ніг або рук. Такі бійці не могли не розуміти, що їм загрожує трибунал і з великою ймовірністю – в'язниця. Деякі прямо заявляли: краще відсидіти, ніж воювати. Також зустрічалися випадки суїциду.

А п'яний командир кавалерійської ланки Адаменко радив колегам: «Пийте, товариші, горілку, нам потрібно пиячити, з цієї причини нас не пошлють до Фінляндії». 

Хтось із бійців збирався, прибувши на фронт, приєднатися до фінів. Червоноармієць Крисов говорив: «Виконувати завдання партії і уряду не хочу, а якщо і поїду, то зброю поверну в зворотну сторону».

«Я не маю бажання бути тут, якщо мене пошлють до Фінляндії, все там кину - гвинтівку, гранати - і перейду до фінів», - вторив йому червоноармієць з 283-го стрілецького полку 87-ї стрілецької дивізії.

Незважаючи на запеклий опір Фінляндії і проблеми Червоної армії, перемогу в радянсько-фінській війні здобув СРСР. У березні 1940 року в Москві був підписаний мирний договір, за яким СРСР переходило 11% території Фінляндії з містом Виборгом. При цьому участь у війні коштувала СРСР членства в Лізі націй, а результат кампанії став доказом низької боєздатності Червоної армії.