Помер Володимир Караташ - останній житель Одеси, який воював в УПА
Незважаючи на свій вік, ветеран був активним учасником Революції Гідності, а після початку війни на сході збирав кошти на потреби бійців АТО
В Одесі на 92-му році життя помер останній житель міста, який воював з нацизмом і сталінським комунізмом в рядах Української повстанської армії.
Прощання з бійцем сотні Сталевого і письменником Володимиром Караташем пройшло сьогодні. Поховали його на цвинтарі в Суворовському районі Одеси.
Друзі Володимира розповіли, що він все життя прожив з Україною в серці. Незважаючи на свій похилий вік, ветеран був активним учасником Революції Гідності, а після початку війни на сході збирав кошти на потреби бійців АТО.
«Його часто можна було зустріти на Сьомий станції Великого Фонтану. Він продавав мед, зібраний на своїй пасіці. Гроші від реалізації передавав спочатку на Майдан, потім в АТО і на організацію різних патріотичних заходів», - згадує одесит, який добре знав Караташа.
Володимир Михайлович Караташ народився 2 березня 1926 року у селі Розділ, що входило тоді до складу Балтського повіту Подільської губернії (сьогодні - це Голованівський район Кіровоградської області). Під час Другої світової, сімнадцятирічним, вступив в ОУН. Був стрільцем в сотні Сталевого - підрозділі УПА, який діяв на Поділлі.
В кінці війни був заарештований радянськими СМЕРШем. Його засудили за антирадянську діяльність до восьми років позбавлення волі.
Одинадцять місяців Володимир провів в Горьківському СІЗО №1 (Нижній Новгород), поки в 1949 році його не перевели до Воркутинського табору суворого режиму. Там він працював на шахті №7.
У 1951 році військовий трибунал Біломорського військового округу засудив Караташа до розстрілу за організацію повстання в таборі. Група, якою він керував, підготувала більше 500 саморобних вибухових пристроїв, але була розкрита чекістами.
Вирок довго не приводили у виконання, а після смерті Сталіна кару замінили на 25 років таборів. Караташ етапували в Казахстан. Він перебував в таборі суворого режиму «Степлаг», розташованому в селищі Кенгір Карагандинської області. Був учасником наймасштабнішого в історії ГУЛАГу повстання в'язнів, що спалахнуло в травні 1954 року і придушеного із застосуванням танків.
Після XX з'їзду КПРС і ліквідації Степлагу навесні 1956 року Володимира Караташа звільнили. Реабілітований він був в 1989 році.
Після табору приїхав в Одесу, де закінчив факультет іноземних мов університету. Працював учителем англійської мови, писав книги.