Останній рейс. Як виглядають пасажири нічних потягів київського метро

Український журналіст, фотограф, мандрівник, активіст і доброволець. Народився в Полтавській області, живе в Києві. Закінчив Національний авіаційний університет, працював в сфері маркетингу і організації заходів, з 2008 року займається фотографією. Його знімки з Майдану були включені в проект «Майдан. Революція духу», виставлялися в Українському домі.

«Кілька років тому, ще до революції, я зустрічався з дівчиною, яка жила далеко на лівому березі. Я кожних вихідних проводжав її додому, а потім останнім вагоном метро їхав від станції «Позняки» до «Академмістечка». Мені подобалося спостерігати за людьми, помічати деталі, намагатися розгледіти в них щось більше, ніж бачать інші. Такі нічні повернення додому стали чудовою можливістю сісти навпроти цікавої мені особистості і вивчати її.

У якийсь вечір в руках у мене опинилася старенька ТЛР-ка Flexaret, і, хоч у вагоні було темно, я не втримався і зняв одного з пасажирів. З того моменту я почав брати з собою камеру, і зйомки в останньому вечірньому поїзді стали регулярними. Це не було надуманими пошуками кон'юнктурної фактури осіб, якими так люблять спекулювати, - бідних людей похилого віку або невгамовних дітей. Проект затягнувся на кілька років. В результаті з'явилася ця серія кращих знімків.

Щоб отримати хороший портрет, мені слід було зайняти місце навпроти «жертви» і дочекатися останніх станцій метро, де ставало небагатолюдно. Потім я діставав камеру і, роблячи вигляд, що чищу її, наосліп компонував кадр, на око виставляв експозицію і намагався потрапити в зону різкості. Інколи «жертви» самі допомагали мені. Роздивляючись мій незвичайний старий апарат, вони дивилися прямо в об'єктив, але ніхто не здогадався, що їх знімають»