Якою побачив молодь наймолодшого міста України німецький режисер
19-річний Костя виріс у родині інженерів, які працювали на Чорнобильській АЕС
Після катастрофи його батьки переїхала до Славутича - наймолодшого міста України, збудованого у 1980-х для евакуйованих працівників ЧАЕС - таких, як вони самі.
Із дитинства Костя почав цікавитися літературою і, зокрема, поезією, а пізніше - культурою пост-панку. Костя не має музичної освіти й каже, що не вміє писати музику, але він пише тексти пісень, які виконує разом із своїм пост-панк гуртом - «Бегущий с ножницами».
У гурті всього троє людей: окрім соліста Кості, є ще Євген - із гітарою і Олег - із басом. Вони кажуть, що пишуть «танцювальну музику для простих людей, які живуть у пострадянських містах».
Одного дня, коли «Бегущий с ножницами» виступали із невеличким концертом у Києві, їх побачив режисер із Берліна Марк Вілкінс. Його буквально захопила «енергія і пристрасть», із якою юнаки із Славутича грали свою музику перед аудиторію із трохи більше як 20 людей.
«У їхній музиці було так багато гніву, але при цьому і краси, й романтики, і жаги», - згадує той вечір у клубі Closer режисер.
Пан Вілкінс був в Україні не вперше - він працював у Києві над різноманітними комерційними проектами вже близько 12 років. І за словами режисера, який за своєю професією побував і в Лондоні, і в Нью-Йорку, і в Лос-Анджелесі і багатьох інших містах світу, «Україна і Київ стали місцем, де я був найбільш натхненний працювати».
«Я був зачарований тим, як молоді люди, після багатьох поколінь труднощів і непростої національної історії, здатні бути такими оптимістичними, і романтично й практично впевненими у своєму великому майбутньому», - каже режисер. Саме тут, за його словами, «де у тебе немає нічого, люди ходять по тонкій кризі, але при цьому створюють прекрасні речі».
Та досі його захоплення Україною не виходило далеко за межі Києва.
У той вечір, на концерті, він уперше почув про Славутич. Той вечір, ба-більше, надихнув його на створення документальної короткометражної стрічки про наймолодше українське місто, його юнацький панк-гурт «Бегущий с ножницами» і життя у ньому молодих людей, які, як і Костя, кажуть, що ніколи не хочуть його залишати.
«Мені хотілося передати певне відчуття самотності і пострадянської атмосфери, і на противагу - неймовірної молодості, енергії й натхнення зовсім юного покоління жителів Славутича», - говорить Марк Вілкінс.
За словами режисера, Славутич, із його широкими малолюдними вулицями і типовою радянською забудовою, - найменш малоймовірне місто для того, аби стати місцем народження творчості: «Але в цьому анти-індивідуалістському місті я виявив найбільш оптимістичний і креативний молодіжний рух в Україні».
«Легко бути творчим і натхненним у Берліні, але в Славутичі? Проте тут відбувається значно більше, аніж я коли-небудь бачив у Берліні! Після того, як я побував у Славутичі, берлінська молодь здається мені лінивою і нудною», - зазначає Марк Вілкінс.
Берлінський режисер певен, що українська молодь, на відміну від своїх західник однолітків, сповнена наївності, оптимізму і анархічності.
«У серці кожен із них - анархіст. Вони вірять, що мають творити власне майбутнє, і що вони не можуть розраховувати на уряд чи владу. І вони роблять це без жодної провини, чи образи, чи агресії», - розмірковує пан Вілкінс.
«На Заході, коли ми думаємо про анархію, ми уявляємо людей у чорному, які кидають коктейлі Молотова у супермаркети і руйнують усе, що має порядок. Але це зовсім інша анархія від тієї, яку я відчуваю у молодого покоління українців. Тут вони створюють своє власне суспільство, своє власне місце, за яке вони відчувають відповідальність», - додає режисер.
Прем'єра документального короткометражного фільму Марка Вілкінса «Kostya + Running with Scissors» відбудеться там, де й був знятий фільм, - у Славутичі, у рамках кінофестивалю «86», який проходитиме у місті з 27 квітня по 2 травня.