Довгий в трусах та інші цікаві події

Пів-Києва на Водохреще приїхало в Гідропарк, аби очиститись в йорданській воді. Люди, мов тюлені, окупували береги і, зовсім не лякаючись сильного морозу, приймали святкові водні процедури.

Минулого року підтримати громадян приїздив сам мер Черновецький. Тоді він в своїх прозорих трусах добряче порозважав киян і зарядив їх енергією на цілий рік. Того ж року, незважаючи на анонсований приїзд, мер не з’явився. Мабуть, злякався морозу. В принципі, логічно. Ще недавно він приймав сонячні ванни десь на берегах теплих морів, а нині бери і лізь в обмерзлий Дніпро? Нема дурних. Мер послав віддуватися свого найвірнішого помічника Лесика Довгого. Послав і не прогадав. Лесик не лише справився з завданням, а й сам оздоровився.

Варто відзначити, що оздоровленню Лесика передувала значна підготовка. По-перше, воду в Дніпрі треба було освятити. Освяченням зайнявся сам Патріарх Філарет за участю численного духовенства. Допомагав йому в цьому, хто б ви думали, – Сам Президент України Віктор Ющенко який вперше після виборів з’явився на очі громади. (Гарант уже встиг пірнути в ополонку зранку, в Пущі Озерній.) Помічені в священнодійстві також були колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко і, звісно, найправославніший друг Президента Ющенка Євген Альфредович Червоненко.

Патріарх Філарет відправив молебень коло каплички в Гідропарку, і вся чесна громада посунула до спеціально збудованого причалу святити воду. Після завершення свячення і від’їзду Президента (він вже викупався зранку в колі друзів) та духовенства почалося найголовніше. Секретар Київради Лесик Довгий і заступник космічного мера Сергій Рудик вирішили скупатися. Спочатку для певності в дніпрові води запустили численне товариство київських моржів та моржих, і коли ті вийшли звідти щасливі та неушкоджені, на березі з’явились вони… Першим пішов Рудик. Скаламутивши воду, він виліз щасливий на причал і, аби не змерзнути, обгорнувся в халат. Далі пішов Лесик. Перед зануренням він на всяк випадок перехрестився, а як вже був у воді, дуже сильно кричав. Мабуть, все-таки від радості.

Коли все було скінчено, двоє мерських моржів посунули до теплого вагончика рятувальників. Рудик навіть пожартував, що давати інтерв’ю він сьогодні не буде, бо дуже холодно. Але для журналістів жарт виявився не надто смішним, і вони, оточивши відважних хлопців серед занесеного снігом пляжу, таки змусили їх відповісти на кілька запитань. Якщо Рудик ще був в халаті, то Лесик стояв в одних мокрих трусах і так цокотів зубами, що здавалось, вони в нього от-от повилітають. Охоронець, який тримав його теплий халатик, чомусь забув загорнути в нього Лесика, і той змушений був мерзнути. Врешті решт чийсь здоровий глузд переміг і хлопців відпустили. Як вони, сердешні, відігрівались, важко сказати.

Цьогоріч на Йордан відзначились і українські письменники. Вони, як і п’ять років поспіль, під орудою братів Капранових вирішили влаштувати публічний заплив з видом на Лавру. Пірнули, випили чаю та роз’їхались.

Загалом цього святкового дня в Гідропарку було справжнє свято. Хто купався, хто пив чайок, хто зігрівався горілочкою, а хто просто насолоджувався приємним видовищем. І тільки рятувальники були зайняті роботою…