Путінізм у Києві

Швидко вчиться? Віктор Янукович переймає методи роботи Владіміра Путіна та Аляксандра Лукашенки: ув‘язнює опозицію, фальсифікує вибори, затикає рота журналістам. ЄС не має права бездіяльно спостерігати за перетворенням Києва на другий Мінськ – пише Надя Ерб у німецькому виданні Frankfurter Rundschau.

В Україні президент Віктор Янукович сьогодні править як автократ. ЄС повинен відреагувати на згортання демократії в країні.

Він наказує влаштовувати показові процеси проти політичних опонентів, фальсифікує вибори та затикає рота критичним журналістам. І він керує однією з найважливіших держав Східної Європи. Мається на увазі не Владімір Путін. І не так званий «останній диктатор Європи» Аляксандр Лукашенка, глава держави Білорусь, який зараз привертає до себе увагу західних правозахисників та європейських політиків. У його тіні хтось інший будує автократичний режим: Віктор Янукович, президент України. У колишній країні помаранчевих надій демократії дали зворотній хід. На її місце в Київ прийшов путінізм.

При цьому нещодавня хвиля арештів колишніх міністрів часів «помаранчевої коаліції» Юлії Тимошенко є лише ще одним підтвердженням демонтажу демократичних досягнень в цій колишній радянській республіці, демонтажу, який Янукович форсує з часу свого приходу до влади близько року тому. Більшість європейських експертів очікувала, що за нового президента проєвропейський реформаторський курс застопориться, а Росія збільшить свій вплив. Однак дивує те, до якої міри син робітника-білоруса брав та бере приклад з крутих мужиків у Москві та Мінську.

Візьмемо для прикладу правосуддя: вже створення коаліції у парламенті в лютому минулого року було здійснено з порушенням Конституції. Але керуючись гаслом «що нам не пасує, зробимо, аби пасувало», Янукович натиснув на суддів Конституційного суду. Закон змінили, неугодних суддів поступово замінили лояльними. Із практичним наслідком: той самий суд у жовтні скасував конституційну реформу, яка в 2004 році обмежила владу президента. Тим часом прямо на вулиці схопили колишнього помаранчевого міністра внутрішніх справ. Йому загрожують вісім років ув‘язнення, бо він нібито забезпечив своєму водієві більші пенсійні виплати у сумі 3600 євро. Колишню прем‘єрку Юлію Тимошенко звинувачено у розтраті й вона перебуває на підписці про невиїзд. Вона нібито використали бюджетні гроші не за призначенням. Дуже схоже на дії Кремля стосовно Ходорковського.

Незалежних ЗМІ меншає

Візьмемо для прикладу ЗМІ: на те, що всі п‘ятеро обвинувачених колишніх урядовців належали до партії Тимошенко, в країні звернули увагу тільки незалежні ЗМІ, кількість яких різко скоротилася. Що й не дивно: вже декілька місяців місцеві журналісти скаржаться на зростання репресій. Цю думку поділяє і організація «Репортери без кордонів» у своєму нещодавно оприлюдненому річному звіті. Наприклад, у двох телеканалів забрали виділені їм раніше Національною радою частоти на мовлення – після вимоги конкуруючого каналу. Що примітно: конкурент відомий не лише своїм прихильним до Януковича висвітленням новин, а й належить шефу таємної служби країни, довіреній особі президента.

Візьмемо для прикладу вибори: заплановане на травень 2010 року голосування до місцевих рад на скору руку перенесли на п‘ять місяців. Тим самим виявилося достатньо часу, аби протиснути закон, що забороняв участь у виборах політичних блоків. У підсумку опозиційний блок Юлії Тимошенко у багатьох областях не зміг виставити своїх кандидатів і суттєво втратив голоси перш за все у своїй твердині – на Західній Україні.

Західну Європу при цьому перш за все повинно непокоїти те, як відверто Янукович послуговується правими радикалами, аби нашкодити ліберальній опозиції. Так, у Галичині голоси багатьох критичних до влади виборців через відсутність альтернативи перейшли до праворадикальної партії «Свобода». Цей неофашистський рух вважає себе наступником західноукраїнських націоналістів, які укладали союз із Гітлером. Їм, очевидно, президент призначив роль – відбити в ліберальних помаранчевих політичних сил їхні твердині. До певної міри як подяка за це, зміцніла «Свобода» на виборах 2012 року може служити партії Януковича в якості коаліційного партнера для забезпечення більшості.

Не дати себе заговорити

ЄС не повинен дозволити Януковичу заговорити себе прихильною до Європи риторикою, а натомість чинити тиск. При лібералізації візового режиму, наприклад, Брюссель повинен зробити умовою повернення до процесу реформ. Свобода пересування в обмін на свободу слова. Саміт ЄС у травні, на якому передусім має йтися про «Східне партнерство», може бути для цього вдалим часом. Він також дає можливість окремим державам зміцнити свої двосторонні зв‘язки з Україною, аби дати додаткові стимули для реформ.

Цього місяця міністри закордонних справ країн-членів ЄС повинні обговорити можливі санкції проти білоруського президента Лукашенки. Було б правильно показати диктатору червону картку. Однак при цьому ЄС не повинен випускати з уваги, що Київ якраз перетворюється на другий Мінськ.

Надя Ерб, Frankfurter Rundschau (Німеччина)

Фото: сайт президента України

Оригiнал матерiалу:

http://www.fr-online.de/politik/meinung/putinismus-in-kiew/-/1472…