Табачник діє всупереч обіцянкам Президента?
Міносвіти має намір скоротити держзамовлення у вузах на 42%, пояснюючи, що до цього призводить зменшення випускників шкіл.
Міносвіти має намір скоротити держзамовлення у вузах на 42%, пояснюючи, що до цього призводить зменшення випускників шкіл. Разом з тим, зважаючи на норми українського законодавства, реально цей показник може становити 10-15%. Але освітяни сподіваються, що відкоригує цю ситуацію Президент України, адже в його передвиборчій програмі вказано, що у вузах повинно навчатися 75% студентів за рахунок держави.
Цю тему на прес-конференції в «Главкомі» обговорювали екс-міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко, народний депутат, член парламентського комітету з питань науки і освіти Максим Луцький та перший директор Українського центру оцінювання якості освіти, координатор напрямку «Суспільство знань» в Уряді змін Лілія Гриневич.
Максим Луцький: «Відбулися абсолютно адекватні речі, пов’язані з тим, що кількість випускників загальної середньої школи в порівнянні з 2010 роком на 42,1%»
Відбулися абсолютно адекватні речі, пов’язані з тим, що кількість випускників загальної середньої школи в порівнянні з 2010 роком зменшиться на 142 тисячі, тобто на 42,1%. Відповідно, якщо в минулому році випускників загальної середньої школи було 338 тисяч, а в цьому році буде 192 тисячі, то державне замовлення зменшиться на 42%. Якщо ж буде тенденція до демографічного зросту, то воно буде збільшуватися. Треба дивитися, як розподілявся бюджет, тому що частина коштів - 3,7 мільярди, передано в місцеві бюджети, а раніше вони були в бюджеті Міністерства освіти і науки. Загальне збільшення фінансування освіти в цьому році близько 4%, і якщо порахувати всі ці складові, то не все так погано. Я вважаю ситуацію цілком стабільною, кількість реформ, прийнятих за останній рік, просто колосальна, починаючи від «одинадцятирічки», фінансування програми «Шкільний автобус» і т.д.
Станіслав Ніколаєнко: «Буде певне скорочення державного замовлення, але не на 42%, а десь на 10-15%»
Перш за все, нам потрібно відходити від терміну «державне замовлення», бо державне замовлення може бути на валянки для армії, м'ясо, молоко, продукти, які закладаються в держрезерв. Є конституційне право, у статті 53 Конституції слова «держзамовлення» немає.
Думаю, що відкоригує цю ситуацію Президент України, адже в його передвиборчій програмі вказано, що у вузах повинно навчатися 75% студентів за рахунок держави. Якщо у минулому році було приблизно 50%, а може і більше, то в цьому році держзамовлення пропорційно до зменшення кількості випускників скорочуватися не може, тому що не буде тенденції 50%/50%. Певно буде скорочення не на 42%, а можна говорити про 10-15%. Я так кажу, по-перше, через передвиборчу програму Президента. По-друге, стаття 23 Закону «Про вищу освіту» передбачає, що в державних і комунальних вузах повинно бути не менше 51% студентів, які навчаються за рахунок держави. Наступний момент, у статті 64 цього ж Закону держава заклала критерії та оціночні показники. Студентів за рахунок держзамовлення повинно бути не менше 180 на 10 тисяч населення третього і четвертого рівня, і 100 студентів – першого і другого. На 46 мільйонів повинно бути не менше 828 тисяч студентів державного замовлення на всіх п’яти курсах, це стосується тільки державних вузів, а у технікумах не менше 460 тисяч. Коли я все проаналізував, то побачив, що дійсно буде певне скорочення державного замовлення, але не на 42%, а десь на 10-15%.
Випускників буде порядка 195 тисяч, при цьому враховуючи випускників попередніх років, випускників профтехучилищ, технікумів, всього участь в ступній кампанії буде брати приблизно 250-260 тисяч. Пройде тестування умовно 230 тисяч, відкинемо ще 20 тисяч на приватні вузи. Отже, для того, щоб держзамовлення становило десь 60%, воно повинно складати приблизно 110-120 тисяч, це якщо зберегти пропорцію і задати певний ріст. А це проти минулого року всього на 10 тисяч менше. Думаю, що Президент підкоригує і буде десь порядка 120-130 тисяч, це трошки менше, ніж минулого року, але у відсотках до випускників це буде більше. Думаю, коли зроблять цей аналіз згідно з листом, таке рішення буде прийнято.
Максим Луцький: Це лист керівникам вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, «Щодо формування пропозицій
обсягу прийому та випуску фахівців з вищою освітою на 2011 рік».
Лілія Гриневич: «Розподіл місць державного замовлення між університетами здійснюється в ручному режимі»
У зв’язку з державним замовленням я б хотіла виділити три проблеми. Перша з них щодо скорочення на 42% випускників, і на 42% державного замовлення бакалаврів. Коли йде про демографічний спад, більшість країн, які дбають про освіту своїх громадян, кошти, що вивільняються за рахунок демографічного спаду, спрямовують на розширення доступу до вищої освіти і на підвищення її якості. Таким чином, частина коштів може піти на розширення доступу до вищої освіти, а саме можливостей безкоштовно навчатися на гостро потрібних на ринку праці спеціальностях. Поки що в рекомендаціях це ніяк не висвітлено, йде простий механічний підхід: на 42% скорочується кількість випускників, і на 42% - державне замовлення. Але скорочується державне замовлення спеціаліста і магістра. Ніколи не було вимог про те, що тільки 90% бакалаврів мають право продовжувати безкоштовно освіту на конкурсних засадах, зараз це також висвітлено у листі. З цих 90% - 60% на спеціаліста, 30% - на магістра. Сьогодні у Верховній Раді є проект нового Закону «Про вищу освіту», де чітко вказується, що ступеню освіти спеціаліста вже не буде, залишається лише магістр, тому не зовсім логічно закладати більшості саме спеціаліста. Очевидно, що його готувати дешевше, ніж магістра, тому складається враження, що коли шукають, на чому зекономити в державному бюджеті, економлять на освіті.
Друга проблема: як буде формуватися структура державного замовлення, наскільки державне замовлення буде відштовхуватися від потреб ринку праці, і чи є такий випереджальний науково- і економічно-обґрунтований прогноз? І третя, найбільш складна проблема – це розподіл місць державного замовлення між університетами. На жаль, сьогодні не існує прозорого механізму розподілу місць державного замовлення між університетами, розподіл здійснюється в ручному режимі, і серед критеріїв можуть бути преференції, вподобання щодо того чи іншого університету і стосунків його з Міністерством. Суспільство очікує пропозицій щодо прозорого механізму розподілу місць державного замовлення, це може бути рейтинг університетів за цілком зрозумілими прозорими показниками.
Пані Ліліє, ви сказали, що гроші, які звільняються, можна направити на підвищення доступності по найбільш необхідним спеціальностям. Однак, чи існують на сьогодні якісь дослідження про те, які спеціальності будуть необхідні через п’ять років?
Лілія Гриневич: Сьогодні Міністерство економіки, яке уповноважене подавати свої пропозиції щодо потреб ринку праці, не має таких достовірних даних і досліджень. Принаймні, вони ніде не опубліковані. Є дані різних громадських організацій, інститутів, які показують з своєї точки зору, якою може бути структура ринку праці в Україні. Але сьогодні вже є очевидним, що саме технічні і технологічні спеціальності, які не є надто популярними, є гостро затребуваними на ринку праці, і саме на них необхідно розширити місця державного замовлення.
Максим Луцький: Хотів би стати на захист працівників Міністерства, ніхто в ручному режимі не ділить держзамовлення. Це дуже серйозна праця і над якою працюють прекрасні фахівці.
Станіслав Ніколаєнко: Хто це вам сказав, що у нас не вивчається ринок праці? У Київській політехніці є цілий підрозділ науковців системних аналітиків, вони мені показували графіки. У них сьогодні 160-110% заявки на всі технічні спеціальності, і лише на 10-15% недобір по гуманітарним. Пенсійний фонд, Казначейство, Мінфін, всі державні органи влади, бізнес здають свої заявки, знаючи, хто і коли виходить на пенсію. Звичайно, в цьому питанні ще не до кінця налагоджена система, але якщо у нас за останні п’ять років державне замовлення по технічним спеціальностям виросло практично на 60%, а на економіста і юриста скоротилося, то це робилося свідомо.
Якщо ми скорочуємо набір на 142 тисячі, це означає, що три тисячі викладачів треба викинути на вулицю. Ну скоротимо ми їх, а через рік треба знову набирати. Не може ж людина рік не їсти, а потім знову їсти.
Ви справедливо критикуєте нашу освіту, що немає якості. Я сам працюю професором, якщо ти читаєш 900 годин, як передбачено Законом «Про вищу освіту» (зараз цю норму прибирають), то ви не зможете навіть фізично вичитати ці години. Якщо ми говоримо про дослідницькі університети, то треба записати мінімум дослідницьких 500 годин річного навантаження, а в звичайних 600, для професора – 400, для доцента – 500. Так давайте під демографічну кризу зменшимо науково-педагогічне навантаження, і викладач зможе індивідуально працювати з студентом, робити дослідництво, сам Бог велів нам це зробити.
Щодо економії коштів, згідно Закону нам потрібно 10% валового продукту на освіту, ми в цьому році направляємо 6,4%. Про яку економію ми говоримо? У нас коштів катастрофічно не вистачає.
Багато чуємо про ринок праці, хай вузи змагаються. Люди добрі, хто буде змагатися? Усі сільськогосподарські університети приїдуть в Київ і будуть змагатися? Тоді Київ виграє всі конкурси і буде по Україні тут один університет. Тож давайте на це дивитися більш реалістичніше.
Я розумію, що державних коштів на понад 800 вузів катастрофічно не вистачає. Чи не краще піти шляхом скорочення кількості вузів?
Максим Луцький: На першій колегії Міністерства освіти і науки, коли міністром став Дмитро Табачник, одним із основних месиджів було те, що ми маємо йти не шляхом зменшення кількості, а укрупнення вищих навчальних закладів, що і передбачає проект Закону «Про вищу освіту».
Станіслав Ніколаєнко: В Україні не 800 вузів, а 350. В цифру 800 відноситься перший рівень, технікуми, які не є вузами, просто у світовій класифікації немає середньої спеціальної освіти. До речі, в місті Сеулі 300 вузів, але не можна сказати, що Південна Корея страждає від поганої якості підготовки фахівців, тому не чисельність головне.
Знаючи ситуацію, яка була в Сумах років сім тому, радив би владі не робити це кавалерійським наступом, говорячи, що будуть закривати університети. Зробіть незалежне оцінювання університетів, незалежно від форми власності, і позабирайте ліцензії в тих, хто не дає необхідної якості знань.
Лілія Гриневич: Тут найголовнішим є відсутність прозорих правил. Очевидно, у нас є проблема якості вищої освіти, деякі навчальні заклади просто штампують дипломи, але тут ми знову зіштовхуємося з відсутністю прозорих правил. В Україні не запроваджено системи оцінки якості вищої освіти, окрім традиційних ліцензування, акредитації, а згідно з новим законом атестації вищих навчальних закладів. Ми приєдналися до Болонського процесу і повинні запровадити інші механізми вивчення якості вищої освіти. Наприклад, сьогодні юристів готує чи не кожен університет. Запровадьте для юристів зовнішній випускний кваліфікаційний іспит, і ви зразу будете мати всю розкладку по країні. Тільки способом виявлення якості можна це зробити, а не запровадженням кількісних показників.
Станіслав Ніколаєнко: В Житомирській філії МАУПу вже запроваджували це, і як результат 85 судових позовів. Із 102 опитаних було 100 двійок. Потрібно визначити стратегічний курс розвитку освіти: якість, доступність, демократичність, економія і т.д.
Пане Максиме, скільки вдасться зекономити на скороченні держзамовлення, і куди підуть ці гроші?
Максим Луцький: Те, що написано у листі, це не те, що буде у дійсності, це тільки формування пропозицій обсягу прийому та випуску фахівців. Держзамовлення може буде зменшено на 10-15%, бо це є реалії життя. Коли вже будуть доведені кількісні показники, тоді можна буде говорити про якісь суми.
Головною ж проблемою скорочення є те, що близько трьох тисяч викладачів будуть скорочені. Але тут теж є вихід із ситуації, адже дуже багато університетів мають сумісників за тими чи іншими предметами. Першим кроком буде відмова від сумісників, що стане підняттям якісного показника.
Станіслав Ніколаєнко: Якщо один студент за рік в середньому коштує приблизно 10 тисяч, то це півмільярда. Але так не буде, це теоретична фраза.
Пані Ліліє, відбулася зміна керівництва Українського центру оцінювання якості освіти. Чи не вплине це на незалежність процесу оцінювання?
Лілія Гриневич: В квітні минулого року були прийняті умови прийому щодо зарахування середнього балу по атестату, який збільшується до двохсот балів, і таким чином саме значення зовнішнього оцінювання зменшувалося. Потім програми зовнішнього оцінювання були віддані на підготовку не Центру оцінювання, а іншій інституції, підпорядкованій Міністерству освіти. Коли програми були оприлюднені, то виявилося, що в них є значна кількість помилок. Ми озвучили цю критику і зараз ці програми знову зникли з Інтернету. І раптом звільнення… Воно цікаве тим, що за словами Ігоря Лікарчука, він не був про нього попереджений і у відповідному документі Кабінету Міністрів не вказано причини його звільнення. Окрім того, у передмові звіту про зовнішнє тестування міністр чітко вказав, воно відбулося на належному рівні. Лікарчук також не приховує, що на нього здійснювався тиск щодо коригування результатів оцінок для певних людей.
У нас є серйозна проблема, яка полягає в тому, що зовнішнє оцінювання інформаційно незахищене. До речі, у Верховній Раді двічі був провалений законопроект щодо визначення відповідальності за фальсифікацію результатів зовнішнього оцінювання і відповідно необхідно було вкласти кошти для забезпечення інформаційної безпеки зовнішнього тестування. Сьогодні інформаційної безпеки немає, і все залежить виключно від позиції директора Українського центру оцінювання щодо категоричного неприйняття втручання в результати зовнішнього оцінювання. Зважаючи на таку особливість цього звільнення, можна прогнозувати, що існує ризик втручання в результати зовнішнього оцінювання. А незалежність є основною його цінністю, чому люди йому і довіряли.
Сьогодні директором Центру призначена людина, яка працювала заступником міністра саме в цій команді. Ми не можемо наперед говорити, що будуть якісь порушення, але ризики є. Сьогодні потрібно будувати систему інформаційної безпеки в Українському центрі оцінювання і забезпечити відповідний громадський контроль та аудит після оцінювання для того, щоб зняти будь-які запитання щодо фальсифікації результатів.
Максим Луцький: В Міністерстві відбулася нарада, яка була перенесена, тому що близько двох годин тривала розмова з паном Лікарчуком. Йому були запропоновані інші посади Міністерства освіти і науки, на які він спочатку погодився, а потім передумав і дав таке інтерв’ю.
Я особисто не задоволений його роботою. В минулому році були надзвичайно складні тести з англійської мови, з історії, навіть міністр, який в історії є одним з найкращих фахівців, не міг відповісти на багато завдань. На жодне з запитань щодо тестування, які керівництво Міністерства безпосередньо поставило Лікарчуку, він не відповів. Тому йому і було запропоновано перейти на іншу роботу, після чого ми прочитали в інтерв’ю, що він нічого не знав про своє звільнення.
Яку посаду було йому запропоновано?
Максим Луцький: Це безпосередня розмова керівництва Міністерства з паном Лікарчуком.
Станіслав Ніколаєнко: Мені довелося працювати з Ігорем Лікарчуком, коли він був начальником обласного управління освіти, він старанно працював. На цьому етапі він міг би ще багато зробити, я вважаю його звільнення необ’єктивним і помилковим.
Правильно стоїть питання про те, що треба удосконалювати систему зовнішнього незалежного оцінювання. Постійні помилки в тестах не тому, що їх погані люди складають, а тому, що у нас зміст освіти хибує: в державному стандарті помилки, потім в підручнику, а звідти беруть тести. Тому сьогодні в центрі хоч золотого керівника постав, але якщо у програмах дві дати заснування Київської Русі, то вони дві дати і поставили. Тому негайно треба створити державну програму змісту освіти, садити Національну педагогічну академію і під керівництвом Міністерства зробити потужний центр змісту освіти.
Лілія Гриневич: Найголовніше, що має бути в зовнішньому оцінюванні – це захищеність від фальсифікацій результатів. Якщо тестове завдання з помилкою, його можна не зараховувати, а якщо є можливість маніпулювати результатами тестування, воно повністю втрачає свій сенс. Як би ми не оцінювали роботу директорів Українського центру оцінювання якості освіти, для мене найважливішими критеріями є відсутність витоку інформації, і те, що за весь цей час результати не фальсифікувалися.
Лікарчук стверджує, начебто, Табачник взагалі проти зовнішнього оцінювання, і це все робиться для знищення самої установи і зовнішнього оцінювання щоб повернутися до іспитів. Що ви думаєте з цього приводу?
Станіслав Ніколаєнко: Сьогодні ¾ населення України підтримує цю ідею. Сьогодні бути проти означає бути проти думки суспільства і народу, тому зовнішнє незалежне оцінювання повинно бути збережено. В уряду сьогодні немає іншого виходу, як продовжувати цю лінію.
Максим Луцький: Якщо попередня влада лише говорила про узаконення тестування, то в проекті Закону «Про вищу освіту», який ми під головуванням міністра так широко обговорювали, дійсно узаконене тестування. Ось вам відношення міністра до тестування.
Лілія Гриневич: Свого часу Табачник був віце-прем’єр міністром, коли ми запроваджували зовнішнє оцінювання.
Станіслав Ніколаєнко: І при ньому створювався Центр.
Лілія Гриневич: Я думаю на сьогодні Українського центру оцінювання якості освіти ніхто не буде закривати. Більше того, будуть намагатися зберегти всіх ключових фахівців для того, щоб тестування відбулося. Закривати центр було б занадто, мова йде про інше – відбувається маргіналізація зовнішнього оцінювання і зменшення його значення. Саме в названому законопроекті сказано, що вступ здійснюється за результатами зовнішнього оцінювання, атестату і вступних іспитів. В риториці міністра вже звучало, що має бути по 1/3 кожної складової. Якщо ми зводимо результат зовнішнього оцінювання до 30%, то такого немає в жодній країні, де існує система зовнішнього незалежного оцінювання. Як правило, університети враховують різні чинники – і середній бал по атестату, можуть зробити власні співбесіди, але в цьому результаті зовнішнє оцінювання становить як мінімум 70-80%, інакше його просто не потрібно проводити.
Титульное фото tsn.ua