Кулаками й брехнею

Одразу після Різдва російська влада вустами Генерального консульства Росії у Львові широко розтиражувала повідомлення, в якому запевняла, що українська бібліотека «функціонує в робочому режимі й своєї діяльності не припиняла». Заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін переконував, що «МЗС РФ докладе всіх зусиль, аби Бібліотека української літератури в Москві якомога швидше відновила свою роботу». Український же МЗС в унісон росіянам «співав», що «після завершення періоду новорічних та різдвяних свят бібліотека працює у звичайному режимі, відновлено роботу читацького залу, проводять планово–просвітницькі заходи».

А вже 14 січня читальню знову обшукали. Причому цього разу правоохоронці, попри свято старого–нового року, вилучаючи сервер бібліотеки, застосували й фізичну силу.

-- «Сподіваємося лише на Господа Бога, бо те, що робиться — не по–божому»

Обшук провели ті ж таки співробітники МВС 11–го відділу боротьби з екстремізмом. Увесь «екстремізм» цього разу, за логікою московських міліціонерів, був захований у сервері бібліотеки, який забрали слідом за вилученими під час попередніх обшуків книгами про Помаранчеву революцію, літературою про діяльність ОУН–УПА і митрополита Андрія Шептицького. Зацікавили міліціонерів і читацькі формуляри. Очевидно, тепер візитів співробітників органів слід очікувати й відвідувачам читальні, серед яких теж можуть виявитися «свідомі».

За повідомленням директора бібліотеки Наталі Шаріної, правоохоронці пред’явили санкцію на обшук, датовану ще 27 грудня. Утім ознайомитися навіть iз нею керівництву читальні не дали. Поки директор намагалася вчитатися у документ, міліціонери так поспішали, що зав’язалася суперечка. Один iз правоохоронцiв штовхнув Шарiну, та впала на підлогу й забилася. «Штовхнув мене новий співробітник, як виявилося, підполковник. Це було, крім усього іншого, психологічним тиском, який перейшов у фізичну дію. Причому ніяких підстав для цього не було. Ми викликали «швидку допомогу», лікарі якої поставили діагноз гіпертонічний криз, а згодом — підозра на черепно–мозкову травму або струс мозку», — обурюється Наталя Шаріна, характеризуючи події навколо бібліотеки не інакше, як «абсурд». — Ми добровільно видали все, що від нас вимагали. Для чого це було зроблено, я не знаю. Можливо, від безсилля. Все це ганьбить наше суспільство».

Зусиллями співробітників бібліотека таки продовжила свою роботу. Як розповів «УМ» заступник директора із загальних питань Віталій Крикуненко, на вихідних тут у циклі «Представляємо музеї України» відкрилася фантастична виставка «Поляна казок», яка приваблює відвідувачів галереєю казкових персонажів, вікторин та інших цікавинок. «Попри ці брутальні події, ми намагаємося зробити все, щоб відвідувачі не відчували незручностей, а читальня і далі функціонувала. Хоча робиться все, щоб значно ускладнити нормалізацію роботи бібліотеки. Чого варте тільки вилучення серверів і читацьких формулярів, без яких бібліотека не може вести ані нормальної фінансової діяльності, ані читацького аудиту».

Більше того, за словами Віталія Григоровича, сьогодні читальня перебуває фактично відрізаною від світу, адже після обшуків тут немає телефонного зв’язку та інтернету. Наталя Шаріна після останніх подій через проблеми зі здоров’ям перебуває на лікарняному. Звідки чекати на допомогу, в Бібліотеці української літератури не знають. На запитання, наскільки сприяє відновленню роботи українське посольство в Росії й чи сподіваються тут на допомогу з боку українських дипломатів, Віталій Крикуненко відповідає: «Сподіваємося лише на Господа Бога».

-- «Якби в Україні була справді українська влада, це мав би бути великий міждержавний і дипломатичний скандал»

Попри очевидний ляпас, який отримали українські дипломати від російської влади, поспішивши із заявами про нормалізацію роботи бібліотеки, МЗС нашої держави, схоже, і не думає виступити з твердою позицією й засудити події у Москві. Приміром, посол України в Росії Володимир Єльченко і далі вважає, нiби «є всі підстави стверджувати, що ситуація навколо цього закладу культури буде врегульована найближчим часом», бо це «підтвер¬джується останніми контактами співробітників посольства та особисто посла з керівництвом МЗС». Дії ж міліціянтів, які провели третій обшук за останній місяць, на думку Єльченка, пов’язані з «певними порушеннями», виявленими у діяльності бібліотеки. «Російська сторона неодноразово запевняла, що ці дії жодним чином не спрямовані на закриття або обмеження в роботі бібліотеки», — не сумнівається у правдивості цих запевнень український посол, який, вочевидь, не спілкується з керівництвом бібліотеки через обірваний унаслідок обшуків телефонний зв’язок.

А ще пан Єльченко покладає великі сподівання на російське законодавство у зв’язку із заявою Наталі Шаріної про побиття. Дещо різкіше (але так, щоб не образити російських колег) відреагувало цього разу вітчизняне МЗС, яке «розраховує на належну оцінку інформації про застосування сили стосовно директора бібліотеки з боку російських правоохоронців», а також, що «всі подальші дії щодо цієї установи культури будуть проводитися акуратно, виважено, з оцінкою можливого їх впливу на сприйняття в українському суспільстві відносин до етнічних українців, які проживають на території Російської Федерації». Тому МЗС закликало владу Москви «акуратно проводити слідчі дії стосовно Бібліотеки української літератури у Москві, оскільки це може глобально вплинути на розвиток російсько–українських відносин».

Ганебною вважає позицію української влади щодо подій з бібліотекою у Москві народний депутат України, член комітету з питань культури та духовності Ярослав Кендзьор. «Ця ситуація — черговий і найбільший за останній час ляпас Україні від керівництва Росії і московської влади. На цьому тлі ще більш лицемірними й брехливими виглядають заяви «п’ятої колони» в нашій дер¬жаві, яка на кожному кроці говорить про якісь утиски в Україні російськомовного населення, — зазначив депутат у коментарі «УМ». — За логікою російської влади, ми б мали в Україні заборонити діяльність не лише всіх російських культурних закладів, а й політичних та громадських організацій. А в першу чергу — посадити за ґрати половину фракції Партії регіонів, усіх комуністів і, що найприкріше, найвище державне керівництво, яке своєю мовчанкою демонструє палку відданість російському керівництву».

За словами Ярослава Михайловича, тоді як деякі інші країни колишнього Радянського Союзу вже давно позбулися «радянської казарми», за Україну нині бере розпач. «Нещодавно я повернувся з Литви, де пережитки «совка» вже давно позаду, а люди пишаються своєю мовою, національністю, державою, яка дедалі більше стає процвітаючою європейською країною. Тоді як нас, українців, у власному домі принижують на кожному кроці — на вулиці, по телевізору тощо. Ситуація з Бібліотекою української літератури в Москві є яскравою ілюстрацією цього процесу. Далі терпіти не можна. Українці повинні згуртуватися і висловити свій протест щодо цих подій власному керівництву, яке свідомо закриває очі на дії Кремля щодо української громади в РФ. Цей факт по суті репресії проти єдиної в Росії української бібліотеки мав би стати великим дипломатичним і міждержавним скандалом, якби в Україні була справді українська влада».

Днями Міністерство закордонних справ України анонсувало про створення нової громадської організації для українцiв у Росії — замість закритої в листопаді минулого року тамтешньою владою Федеральної національно–культурної автономії українців у Росії, яку звинуватили у веденні політичної діяльності, спрямованої на підрив міждержавних стосунків України й РФ. Як інформує МЗС, «усіляко сприяти цій роботі обіцяє російська влада». Можна лише здогадуватися про майбутню ідеологічну спрямованість новоствореного об’єднання під егідою млявої і безпринципної української амбасади й московської влади, полковники якої піднімають руку на жінок, а в усьому українському бачать лише екстремізм.