Олег Тягнибок: Зробили б Бандеру героєм у 2005-му, ніхто б не пікнув

Екс-кандидат у президент Олег Тягнибок знесилений, і по ньому це помітно. Свою кампанію він провів на колесах, штурмуючи не дуже лояльний до нього електорат Сходу та Півдня. Це інтерв’ю записувалось після першого етапу тривалої політради, на якому підбивалися підсумки його кампанії. Підсумки, які прихильників «Свободи» навряд чи дуже вразили. Хоча сам головний український націоналіст і покращив майже вдвічі результат, що його партія показала на парламентських виборах 2007-го, у своєму форпості – на Галичині – він примудрився програти не тільки Ющенку та Тимошенко, а й Януковичу. Сам Тягнибок пояснює це особливостями формату президентської гонки і розказує, чому Ющенко навчився у Медведєва, підказує Тимошенко, як їй треба поводитись з його електоратом, і прогнозує ще одні вибори Президента у 2011-му.

«У СЕВАСТОПОЛІ ЗА НАС ПРОГОЛОСУВАЛИ 603 ЛЮДИНИ»

Результатом задоволені? Бо, здається, після бурхливого росту зараз у «Свободи» і вас особисто стагнація.

Не зовсім так. Насправді, ми маємо ріст по всіх регіонах України. Скажімо, в Полтавській, Херсонській областях наша підтримка зросла порівняно з виборами 2007 року в чотири рази, в Севастополі – в три з половиною. Динаміка така, що на Великій Україні (Центр, Схід, Південь) маємо ріст від 2,5 до 4,1 разів, в Західній – від 1,5, до 2,5 разів. На минулих парламентських виборах ми отримали 170 тисяч голосів, а тепер – майже 360 тисяч. Тобто майже вдвічі більше.

На парламентських виборах ми ставили проміжні задачі, наприклад, для нас важливо виправити перекіс між рейтингом партії та її керівника. Наприклад, на виборах 2006 року відомість моя особиста була в десятки разів більша, ніж відомість «Свободи». Ми ставили завдання, щоб рейтинг партії перевищував рейтинг лідера, тому що «Свобода» не є партією однією особи, і я не є месією.

Навряд чи все ж таки ви можете бути задоволені, адже набрали практично стільки ж голосів, скільки Гриценко, для якого це дебютний самостійний похід на вибори.

Я перепрошую, Гриценко розкручувався вже доволі давно. Причому розкручувався не просто як член команди Ющенка, а як перший помаранчевий міністр оборони. Відповідно, він мав доступ до ЗМІ, пізніше розкручувався як член команди Ющенка, як керівник парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони. Звичайно, що хотілося б мати більший результат і ми могли на нього розраховувати, але це не є ті цифри, з яких ми робимо трагедію. Ми маємо динаміку росту, і не знаю, чи є інша політична сила, яка сьогодні може демонструвати подібну динаміку. Ще дуже важливий момент, що результати, які показує Західна Україна та Велика Україна, порівнюються. З кожними виборами ми отримуємо дедалі більшу підтримку мешканців Великої України.

Хто займався кампанією? Бо серед професійних рекламістів до неї було багато претензій щодо нечитабельних білбордів і лозунгу «А з нашого боку – Тягнибок».

Одні рекламісти казали, що їм це не подобається, може, тому що в них не замовляли рекламу. А інші рекламісти і політологи казали, що в нас найкраща реклама за задумкою і художнім виконанням. Що значить нечітка? Така і була задумка – показати велику кількість людей – на відміну від інших кандидатів, які рекламували свої обличчя. Рекламувалося, що Тягнибок не є самовисуванцем, а йде від політичної сили, яка могла сказати «А з нашого боку – Тягнибок». А якщо говорити про професійні моменти, то цю рекламу робили абсолютно фахові рекламісти, які є членами нашої організації. Ми ніколи не користувалися послугами якихось піар-агенцій. В нас є управління зв’язків з громадськістю, а в це управління входять люди, які давно є членами партії, але мають відповідну освіту.

Що ще цікаво щодо критики реклами… Ми давали білборд з моїм зображенням на фоні людей на виборах в Тернополі, з точно таким самим шрифтом, який, до речі, давно вже розроблений нашими партійцями, з точно такою ж моєю фотографією, розмазаною фотографією фону. Коли ми виграли тернопольскі вибори, є такий, здається, Біденко (Артем Біденко – голова Асоціації зовнішньої реклами. – Ред.), який написав величезну статтю на «Українській правді», що «Свобода», напевно, виграла ті вибори, бо настільки вдала була реклама. І про ту ж саму рекламу, але на президентських виборах, той самий Біденко, не знаю за якою мотивацією, написав розгромну статтю про те, який невдалий білборд і шрифт не той.

Ясно, що якщо ми мали б більше фінансування, то не тільки б на білбордах розміщувались, а й в центральних ЗМІ. Якщо б нам вдалося нафарширувати центральні ЗМІ рекламою, яка б посилювала візуальну, вона ще більше б всім подобалася. А в даному випадку вона вийшла половинчастою – ми скористалися лише послугами місцевих каналів, трошки реклами було на Першому, П’ятому каналах і все.

Мабуть, після успіху на тернопільських виборах побільшало бажаючих вкладати в вас кошти.

Будь-який успіх стимулює тих, хто крутиться навколо політики, до активнішої співпраці. Зрештою, тих грошей, що ми зібрали, замало, але принаймні в тому, що ми їх зібрали, є зокрема заслуга тих проміжних тернопільських виборів. Грошима нам допомагають члени нашої організації або симпатики. Є люди, які затримуються в партії, є люди, співпраця з якими обмежується якимись окремими проектами.

Дивіться, ви – ідейний – взяли 1,4%, не дуже ідейний Тігіпко – 13 %. Чи означає це, що виборці більше голосували за картинку, чи це об’єктивний рівень підтримки націоналістичної ідеї?

Я б не хотів рівняти наші показники з показниками Тігіпко і робити такі висновки. Тігіпко – це чисто телевізійний проект, який вдало прорахував тему сильної влади, і все це було непогано задекларовано великою кількістю реклами. Можу вас переконати, що якби стільки реклами на центральних каналах було моєї, напевно, результат був би не гірший за Тігіпка, незважаючи на ідеологічність. Щодо націонал-патріотичних сил, то «Свобода» не знаходиться відірвано в політичному житті. Проти «Свободи» була доволі жорстка антикампанія, яку вели Тимошенко, «Наша Україна». Було непросто працювати в тій ситуації, особливо останній місяць, коли Ющенко фактично оселився на Західній Україні, зокрема в Галичині, і звідти не вилазив. А стратегія нашої кампанії була дещо іншою – рівномірно були розподілені дні мого перебування по всій території України, вдалося об’їхати всі області. І навіть по завершенню кампанії наголос був на Східній Україні.

Галасу ви там наробили. Вам не здається, що ви таким чином не стільки здобули там багато прихильників, скільки мобілізували електорат опонентів?

В Севастополі в 2007 році за нас голосувало 170 людей, а зараз вже – 603. Люди, яким вдалося прийти на зустріч, мені дякували за сам факт приїзду, вони жалілися мені, скаржилися на знищення всього українського там. Для них було важливо, що хоч хтось з представників політичних сил з’явився там під час виборчої кампанії. А те що, як ви кажете змобілізували, то кого – екстремістів, що кидалися на міліцію з криками «За Россию! За Путина!»? А казати, що мій приїзд в Севастополь дав Януковичу велику кількість голосів – взагалі смішно.

«КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ ЮЩЕНКА НАВЧИВ МЕДВЕДЄВ»

Ющенко зараз, за деякими даними, створює націонал-патріотичний блок. Назва «Свободи» спливала серед його потенційних учасників. Вас туди зовуть?

Ніхто ні зі мною, ні з іншими представниками керівництва «Свободи» ні про що не говорив. Я бачу, що це стало їхньої тактикою – оголошувати, що йдуть якісь переговори, зокрема, як Ющенко говорив наприкінці цієї виборчої кампанії. А насправді я з ним останнього разу спілкувався в липні 2004 року.

А якщо така пропозиція надійде?

Ну тоді й поговоримо. Як казала моя бабця: «Якби у роті росли гриби, не треба було б до лісу за ними ходити». Я розумію, що Ющенка Медведєв так навчив, який кидав йому звернення через інтернет. Тепер Ющенко хоче зі мною домовлятися про щось, але ані дзвінка, ані SMSочки якоїсь. Я взагалі скептично оцінюю перспективи партійного проекту Ющенка. Він зараз буде грати роль ображеного, а-ля як Кучма свого часу казав: «Ще побачите Україну без Кучми», а потім на парканах з’являлось «Леня, прости!» Але це нормальне явище, коли одна влада іде, а новою люди стають незадоволені, і починають розказувати, що при старій владі хоч якось було краще, хоча раніше плювались від неї.

Нинішні заяви про створення чогось – це прояви поствиборчого синдрому, коли на другий день після виборів ті, хто вибори програв, починають імітувати бурхливу діяльність. Але, як показала практика, після кожних виборів таких заяв вистачає десь на місяць. Коли наступає час рутинної праці, вони заспокоюються. З іншого боку, я розумію, що для Ющенка важливо, щоб був розпущений парламент і були дострокові парламентські вибори. Хоча, я так розумію, ані Янукович, ані Тимошенко зразу на це не підуть, а будуть шукати можливість створити більшість у цьому парламенті. Відповідно, Ющенко мав би зараз підписати указ про розпуск парламенту, для нього це було б дуже вигідно.

Як і для вас.

Ми як позапарламентська і позавладна сила радіємо з будь-якої можливості проведення будь-яких виборів. І така партія, як наша, постійно повинна бути до них готова. Ми не живемо по принципу «Від сесії до сесії живуть студенти весело». Ми існуємо, наскільки нам дозволяють можливості і ресурси на місцях. Завтра оголошують вибори – на другий день з’являється наказ голови партії про переформатування обласних організацій на обласні штаби. Звичайно, дуже важливий аспект пошук коштів на ці виборчі кампанії. Зараз грошей нема, але я цим не переймаюсь, бо були випадки, коли ми взагалі з мінімальними фінансовими можливостями йшли на вибори і достойно виглядали. Гроші для ідеологічної партії – не найважніше.

Потрапляєте ви в парламент – що далі? Будете каламутити воду, чи у вас з’явились більш конструктивні пропозиції?

Конструктивними ми будемо тоді, коли нас буде багато. А коли нас буде 20-30-50, ми на першому етапі вбачаємо нашим завданням руйнувати систему влади. Не зовсім каламутити воду, а стати тими щуками, які не дають карасям дрімати. Давайте уявимо, що в 2007 році «Свобода» мала б 20 депутатів в парламенті. Ми моментально би озвучували ті плани, що тоді трималися таємно, – як «Наша Україна» та БЮТ домовлялася з Партією регіонів, які їхні мотивації, коли подають той чи інший закон. Ми про це будемо кричати. Якщо ми будемо мати статус депутатів, нас будуть частіше запрошувати на телебачення, будемо використовувати парламентську трибуну. І коли люди будуть цю правду отримувати, вони, звичайно, будуть інакше голосувати наступного разу.

Юрій Шухевич вважає, що ви руйнуєте єдність проукраїнських сил. Як ви взагалі оцінюєте можливість об’єднання розрізнених правофлангових сил? Чи ви на одному полі зі «старичками» на кшталт Костенка і Тарасюка, чи у вас інший виборець?

Є таке поняття – «придворні патріоти». Тобто вони належать до патріотичного табору, але мають здатність підтримувати не ідею, а владу. І кожного разу вони знаходять для цього виправдання. Я не думаю, що нам по дорозі з такими людьми, бо ми є партія світоглядова. Я переконаний, що коли, дай Бог, «Свобода» прийде до влади, всі вони будуть дружньо розказувати про те, які ми хороші. Ми поважаємо таких людей за те, що було колись, коли вони сиділи за ідею, але не всі їхні новітні дії, на нашу думку, є оправданими. Але це їхня справа.

«НАМ ПРОПОНУЮТЬ ГРАТИ АБО ІРОДА, АБО СМЕРТЬ ІЗ КОСОЮ»

Юлія Тимошенко зараз всі сили кинула на мобілізацію у другому турі постпомаранчевого електорату. Який процент голосів, відданих 17 січня за, умовно кажучи, «патріотичні» сили, на вашу думку, перетече до неї?

Думаю, що переважна більшість прихильників «Свободи» не прийдуть на вибори або будуть голосувати проти всіх. «Свобода» виробила свою позицію щодо другого туру. Ми задекларували, що немає ніяких обставин, за яких можемо підтримати Януковича. А Тимошенко порадили в цій заяві, що вона може переманити патріотичного виборця, якщо виконає до початку другого туру такі речі – оприлюднить тексти газових угод із Москвою, звільнить з посад в уряді представників Компартії, покарає тих, хто захищав Лозинського, озвучить офіційну позицію щодо визнання ОУН-УПА борцями за державну незалежність України. Причому вона все це абсолютно може зробити прямо зараз, бо це залежить від її політичної волі. Якщо вона це зробить, то наш виборець навіть без нашого бажання проголосує за неї.

Ви ж розумієте, що голосування «ногами», або «проти всіх» – це, за всіма соціологічними вимірами, голосування за Януковича.

Не розумію. Нас ставлять в якусь ситуацію «ножиць»: ви будете в вертепі грати роль або Ірода, або Смерті з косою. А я хочу ангелика або пастушка. Ми ж своєю заявою пояснюємо Тимошенко, як вона може отримати наші голоси.

Хто б не став Президентом, «Свобода» буде в національній опозиції. Не виключено, що час інаугурації нового Президента буде відтягнуто, не виключено, що взагалі будуть зірвані вибори в другому турі, але далі нас чекає неприємний період постійних виборів, загострення політичної кризи. Очевидно, що країна на грані дефолту. Тимошенко ж і Янукович замість вирішення проблем будуть зайняті розподілом посад, роздачею боргів, помстою конкурентам. Тому прогнозую, що вже в 2011році можуть бути дострокові як президентські, так і парламентські вибори.

У вас були проблеми із наповненням виборчих комісій, особливо на Сході?

Були проблеми, не використали остаточно своєї квоти, крім того, були питання щодо якісної роботи деяких членів дільничних комісій, яких ми заангажували. Але вперше за історію організацію ми змогли залучити більше 46 тисяч людей. Тим більше, що тих людей ми залучали не за гроші.

Чи надходили вам пропозиції про співпрацю від інших кандидатів?

Гриценко пропонував, щоб ми виділили гроші на Національний екзит-пол. І ми виділили 10 тисяч, щоправда, сам екзит-пол виявився найнеправдивішим. Чи ви щось інше мали на увазі?

Не секрет, що представники «великих» кандидатів заходили в комісію за квотою «маленьких»…

Було таке, звичайно. Зі всіх сторін надходили такі пропозиції, в основному, нашим місцевим керівникам – інші кандидати подають людей по нашій квоті, а ми просто підписуємось. Але, як показала статистика, ми того не робили. Це ж все вилазить назовні, всі знають, хто кого заангажував. Це особливо відчувалось на дільничних комісіях, коли сиділо 8 чоловік від різних кандидатів, яких наймали в одному офісі. Або розказували, як в окружні комісії приносили однакові папки, тільки різних кольорів і з прізвищами різних кандидатів. Якщо б ми таке зробили, дали вказівку нашим територіальним організаціям піти на подібні домовленості, про це відразу стало б відомо. Ми б просто відразу втратили своїх виборців. Виборець ідеологічної сили терміново реагує на фальш.

Як так сталось, що на Львівщині ви програли Януковичу? Невже справа винятково у специфіці президентських виборів?

Звичайно. На Галичині наш стовідсотковий виборець голосував за нас і цього разу. Ті ж, хто міг би за нас проголосувати, значною мірою голосували за Ющенка та за Тимошенко. Фраза: «На цих виборах ми будемо голосувати не за вас, а ось на місцеві і парламентські – за вас» була не поодинока. Ми вважаємо, що найменше половина голосів, які отримав Президент на Західній Україні, – це наші голоси. Навіть видно по статистиці, що на Сході в нас із Ющенком приблизно однакові показники, а на Заході розрив дуже великий. Галицький виборець не повірив, що Тягнибок може пройти в другий тур. А Ющенко вів кампанію, постійно будучи в Галичині і обіцяючи, що він буде в другому турі. І багато хто розмірковував, що дійсно Ющенку не вистачить пари голосів, щоб обійти Тимошенко. Ющенко ж свідомо дурив виборців, і багато хто йому це згадає, бо люди були шоковані його результатом.

Так Ющенко сам був шокований.

Але не ми. Вони залізно було переконані, що наберуть не менше 10%, що було б добре перед наступними парламентськими виборами, це було б добре для Президента, що завершив свою каденцію. Крім того, зіграла роль легітимізація Януковича на Західній Україні. Чому Партія регіонів отримала так багато на місцевих виборах в Тернополі? Тому що і БЮТ, і «Наша Україна» його легітимізували. Вони показали, що з Януковичем можна домовлятись, що він є не такий страшний. І люди, які до того вважали його ворогом, побачили, що раз помаранчеві з ним домовляються, то він ніякий не ворог. БЮТ і «Наша Україна» самі зняли з нього той стереотип, що це є антиукраїнська сила.

Так це все ж таки стереотип?

Я кажу про те, що НУ та БЮТ нещиро, як виявилось, експлуатували тему зла. Самі вони так не вважали.

Якщо стереотип щодо Януковича на Заході руйнується, то як щодо вашого стереотипу на Сході та Півдні?

Звичайно, що він змінюється. Багато людей, що приходять на наші акції, починають читати нашу літературу, розуміють, що страшилки стосовно до мене і «Свободи» були нав’язані. І це, до речі набагато краще дає нам можливість агітувати.

Щодо ваших програмних положень. Ви ж розумієте, що намагання реалізувати деякі з них, наприклад, введення смертної кари за корупцію або відновлення ядерного статусу, зроблять Україну країною-ізгоєм в Європі?

А хіба зараз ми такими не є? Об Україну зараз витирають ноги і поважати будуть тоді, коли вона буде сильною. Ми свідомо так активно експлуатували ці теми. Коли ти чітко заявляєш і наголошуєш на певних позиціях, то можеш зорієнтуватися, яким є твій виборець. Ми розуміємо, що якась частина людей могла за нас не голосувати через ті позиції, але якщо вони за нас вже проголосували, це є наш виборець. Думаю, країні має бути дуже-дуже байдуже, що про нас хто буде говорити, якщо ми перебуваємо в такому стані. Нагадати, як в лютому 2009 року прославлена Європа в нас забрала частину території (Йдеться про рішення Гаазького суду щодо розділу чорноморського континентального шельфу між Україною та Румунією. – Ред.)? Якби в нас була нормальна сильна влада, ядерна зброя, ніхто б не посмів того зробити.

Країна ж, як ви кажете, на межі дефолту. Звідки гроші на ядерну зброю?

Має бути політична воля. Звичайно, для відновлення ядерного статусу треба не тільки провести люстрацію, а й стабілізувати ситуацію в економіці. Для закритого ядерного циклу треба щонайменше років три, аби повернути всіх науковців, які зараз за кордоном. Уран є, цирконій є. Але на цьому етапі нам скоріше важливо оголосити право на статус. Шановні, ви повинні зрозуміти, що якщо ви в нас забрали ядерну зброю, а самі нас не збираєтесь захищати, і всі ваші гарантія – фільчина грамота, ми маємо будь-якими методами себе захищати. В даному випадку – це декларація політичної волі.

Як вважаєте, чому Ющенко дав Бандері Героя України лише наприкінці каденції?

Це є хороше завершення його президентської каденції. А чому зараз – так скоро, можливо, парламентська кампанія. Ющенко має здатність робити півкроки. Якби він це зробив в 2005 році, ніхто б навіть і не пікнув. Тоді можна було швидко вирішити проблеми з Бандерою, Шухевичем, Голодомором. А коли таке задоволення розтягувалось… Погодьтесь, що присвоєння звання Бандері Президентом з рейтингом в 55% і 5% дає цьому званню зовсім інший статус.