Що буде з інтернет-магазинами?

Серед інтернет-торгівців не вщухає дискусія навколо ініціативи урядовців зобов’язати їх утримувати офісні приміщення та склади. Саме це передбачається у законопроекті «Про внутрішню торгівлю», який поки що винесено на обговорення громадськості. Такий крок може привести не лише до скорочення кількості Інтернет-магазинів, а й до підвищення цін на товари у тих, хто погодиться вести бізнес на таких умовах. Урядовці переконані, що це допоможе вивести з тіні гроші, які крутяться в цьому секторі, та захистити права споживачів. Інтернет-торгівці застерігають, що цей бізнес, навпаки, ще більше може піти в тінь.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували директор департаменту експертизи та аналізу ефективності державної підтримки Міністерства економічного розвитку та торгівлі України Сергій Литвиненко, голова Асоціації учасників електронного бізнесу України Павло Сідельов та фахівець департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків та зборів Державної податкової адміністрації Інна Іващенко.

Сергій Литвиненко: «В інтернет-торгівлі порушуються права споживачів»

Проблему інтернет-магазинів не можна розглядати окремо від проблем торгівлі, які існують в Україні. Для врегулювання цієї проблеми підготовлено проект закону «Про внутрішню торгівлю», який протягом півтора року постійно періодично з’являвся на сайті Мінекономіки для обговорення. За цей проміжок часу, якщо і були якісь зміни, то все, що стосується проблеми інтернет-магазинів, практично не змінювалося. Хочу зазначити, що остання редакція є навіть більш ліберальною, ніж була до того. З чим пов'язаний такий підвищений інтерес саме зараз, важко сказати.

Проблеми в торгівлі існують наступні. За офіційними даними, 29% від обороту торгівлі - це рітейл, 30% - СПД, які донараховуються, тому що особливістю СПД є неведення ніякої звітності, але рахунки витрат домогосподарств на товари говорять, що ще 40% взагалі не обліковується. Грубо кажучи, фактично 70% торгівлі –це тінь. Держава від цього втрачає в податках і ще в чомусь, тому Закон «Про внутрішню торгівлю» направлений на розвиток офіційного рітейлу та зменшення тіньового сектору.

Виникло питання тиску на інтернет-торгівлю, а саме про торгівлю на відстані, куди потрапляє і так звана «диванна торгівля», яка дуже розповсюджена в Україні, але її представники поки що це питання так активно не обговорюють. В зв’язку з цим, ми провели дослідження, під час якого виходили на інтернет-магазини і просили надати договір на проведення операцій купівлі-продажу. Ми дослідили 15-17 магазинів і отримали три типи відповідей: 1) ми не займаємося оптовою торгівлею; 2) ви замовте у нас товар, і тільки після цього ми ознайомимо вас з договором. Третя група інтернет-магазинів була оформлена згідно умов законодавства, це були ТОВ. З інтернет-сторінки неможливо зрозуміти, хто з того боку «прилавку», тому що в більшості випадків це телефон, можливо, навіть мобільний, адреса самого інтернет-магазину, і в більшості випадків більше нічого немає.

Відповідно до статті 13 Закону «Про захист прав споживачів» редакції 2005 року, до того, як споживач зробив свій вибір товару, його повинні ознайомити з інформацією, яка передбачена другою частиною цією статті, а саме – найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії. З моменту прийняття цього закону, а саме з 1 січня 2006 року, в інтернет-торгівлі порушуються права споживачів. Це не філософські роздуми, а особистий досвід купівлі. Інтернет-торгівля – це ноутбук, доступ до мережі інтернет, і от зараз, проводячи з вами прес-конференцію, я можу здійснити торгівельні операції. У мене склалася ситуація, коли товар, який я придбав, був неякісний, 800 гривень я викинув на вітер, тому що знайти продавця неможливо. Мої права як споживача порушені.

Я зареєстрований в селі Великі Васюки Хацапетівського району, і як спрощенець плачу 200 гривень в місяць. Чи веде податкова облік моїх операцій? Не веде, бо немає повноважень. Я вивчав досвід Сполучених Штатів, там кожна операція фіксується і в кінці року суб’єкт звітує про те, скільки, за якою ціною і що він продав. У нас такої звітності немає.

Павел Сиделев: «Офисное помещение и склад для субъекта интернет-торговли не обязательные понятия»

Хочу начать с апелляции к предыдущему докладчику в некоторых вопросах. Во-первых, многие магазины сейчас имеют помещения, куда человек может самостоятельно приехать и купить товар. Говорить о том, что ни у одного магазина этого нет, а есть только у единиц, неверно. Во-вторых, если вы приобретаете товар, курьер вместе с товаром привозит вам чек, на котором указано, кто является продавцом товара. Если у вас есть к нему вопросы, вы можете обращаться в Общество по защите прав потребителей, и там по государственному регистрационному номеру можно понять, что это за продавец и где его искать. В-третьих, если производится дистанционная плата, выдается не просто чек, а она проходит по банковским проводкам, поэтому говорить о том, что нельзя отследить, куда уходят деньги, тоже неправильно.

Что плохого в том, если предприниматель так организовал бизнес, что он может с ноутбуком, находясь в кафе вести предпринимательскую деятельность? Полмира в ІТ-секторе так работает, у нас почему-то так нельзя. По какой причине, я не понимаю. Если это работает, нет претензий и жалоб, то какие вопросы?

Вы привели пример Америки. Там все операции по продаже товаров происходят оплатой банковской платежной карточкой, именно поэтому все операции автоматически складываются, там не о чем отчитываться, потому что реестр этих операций является сразу же отчетом.

Если вы покупаете товары в магазине, у которого не указан ни адрес, ни городской телефон, то, извините, вы сами не следите, что и у кого вы покупаете. Вы не будете покупать на рынке с рук дорогой ноутбук непонятно у кого, не получая чек. Попробуйте купить что-нибудь на рынке, а потом придите и верните. Если вы используете непорядочный интернет-магазин только потому, что не ознакомились с его содержимым более подробно, то тут никто не виноват.

Обсуждая законопроект «О внутренней торговле», нас беспокоит раздел о дистанционной торговле. Действительно, сейчас основная масса интернет-магазинов - это СПД или ФОП, которые стараются раскурить бизнес для того, чтобы открыть офисные помещения, куда можно прийти, и те же самые склады, чтобы не арендовать их у кого-то либо чтобы не быть перекупщиками.

Больше всего нас беспокоит то, что на двух заседаниях (в которых участвовали и мы как профильная ассоциация, представляющая интернет-магазины нашей ассоциации, а также представители прочих профильных организаций) мы пришли к тому, что офисное помещение и склад для субъекта интернет-торговли не обязательные понятия. Для того чтобы однозначно определить, кто является владельцем интернет-магазина, достаточно номер свидетельства о государственной регистрации, размещенного в разделе «контакты» на сайте интернет-магазина, по которому можно будет найти владельца и предъявлять ему претензии. А требовать офисное помещение и склад не обязательно, потому как предприниматель уже зарегистрирован в момент получения свидетельства по указанному адресу.

Если говорить о том, что интернет-торговля неуправляема или каким-то образом нерегулируема, то это рынок, а рынок всегда саморегулирующийся. Если какой-то предприниматель плохо ведет свою деятельность, то у него просто не будет клиентов. А если он ведет деятельность с нарушениями, то это вопрос к милиции, а не к предпринимателям.

В законопроекте нас удивило отсутствие тех норм и правок, которых мы достигли на заседании (и не одном) Госкомпредпринимательства, потом была работа внутренней рабочей группы. То, что мы получили на прошлой неделе, не содержало практически ничего. В интернете поднялась паника, нам обрывают телефон, просят комментарии, потому как нас заверили, что эти нормы в законопроекте будут убраны и заменены тем, что в разделе «контакты» будет просто демонстрироваться регистрационный номер предпринимателя, по которому его можно будет найти, идентифицировать и если необходимо наказать.

Инна Иващенко: «Для интернет-магазинов никаких особенностей в законодательстве не предусмотрено»

Что касается вопросов налогообложения торговли, в частности интернет-магазинов, то для них никаких особенностей в законодательстве ни действующем, ни в Налоговом кодексе не предусмотрено, кроме как перехода на упрощенную систему налогообложения. В целом получается, что если субъект зарегистрирован как плательщик налога (не важно, это субъект частной предпринимательской деятельности или юридическое лицо), он обязан подавать отчетность в той форме, которая утверждена и действует для всех остальных представителей торговли.

Что касается контроля за магазинами, в частности за интернет-магазинами, то у налоговой есть определенные полномочия, которые она использует, действовать выше этих полномочий незаконно. Если законодательством будет предусмотрены новые полномочия, они будут использоваться в полной мере. Что касается ведения, то налоговый учет не регулирует правил ведения торговли, в том числе и интернет.

Пане Сергію, що яким чином вплине на можливих шахраїв те, що вони заплатять 400 доларів і будуть винаймати якусь кімнатку для офісу? Яким чином такі офісні приміщення будуть запобігати недобросовісним продавцям?

Сергій Литвиненко: Я довгий час працював в Управлінні захисту прав споживачів. Якби ви знали, яким чином виловлюються інтернет-магазини…Податкова каже, що це інформація закрита, і не надає її. Інше питання їхня реєстрація. Я можу навести адреси, за якими зареєстровані 100 і більше не тільки СПД-шників, а й юридичних осіб. Що нам дасть ця адреса реєстрації?

Можливо, норма про наявність офісу не дасть відразу якогось ефекту. Ті, хто намагатимуться заробляти нечесно, будуть будь-яким шляхом це робити. Але після цієї норми, можливо, з’являться наступні кроки. Чому інтернет-ринок так хвилюється? Очевидно, не тільки сама ця норма їх хвилює, а й наступні кроки. Якщо за адресами реєстрації їх не буде, то тоді згідно судового рішення такі інтернет-магазини будуть шукати і закривати, так як вони будуть винні вже не споживачу, а державі через те, що порушують закон.

Пані Інно, які зараз є повноваження у Податкової, аби адмініструвати податки з інтернет-магазинів? Чи потрібно розширити ці повноваження?

Инна Иващенко: Наша самая главная задача как контролирующего органа отслеживать, каким образом выполняется законодательство по налогообложению. Если субъект зарегистрирован в налоговых органах, то, естественно, все мероприятия по подаче отчетности, анализу, проверке этого субъекта проводятся, согласно законодательству. Здесь проблема касается того, что не все субъекты, которые занимаются интернет-торговлей, регистрируются.

Пане Павле, перевага інтернет-магазинів в тому, що там є дешевші товари. Чи не вплине вимога про обов’язкову наявність офісів на розцінки їхніх послуг та товарів?

Павел Сиделев: Да, если эта норма будет соблюдена, вырастут расходы представителей торговли, которые будут закладываться в стоимость товара и он станет дороже. Насколько, неизвестно. Само понятие наличия офиса или склада требует обсуждения. Например, для торговцев электронным товаром, которые доставляют его дистанционным способом, когда они даже не видят в глаза потребителя. О каком офисе может идти речь, если продавец находится в Киеве, а покупатель где-нибудь в Крыму?..

Это может увеличить стоимость конечного товара или обслуживания. Интернет-магазин отличается от традиционных, в первую очередь, тем, что вам привозят товар домой или туда, куда вы закажете. Это сервис, это удобно, за это люди и платят. Если же будет требование наличия офисного помещения, давайте классифицируем, что таковым считать? Квартиру? Да половина предпринимателей в Киеве сидит в квартирах в жилом фонде, начиная от нотариуса и заканчивая солидными юридическим компаниями. Только часть из них выведена из жилого фонда. Поэтому это вопрос достаточно спорный.

А если говорить о складе, то можете себе представить, сколько будет стоить его охрана, если там лежит оборудование на миллион долларов? Охранные системы, сигнализации, люди, это вообще отдельное бизнес-направление. Но вся эта стоимость будет ложиться на отпускной товар.

Зараз закон на стадії обговорення. Чи може в процесі ще змінитися норма про склади та офіси для інтернет-магазинів?

Сергій Литвиненко: Звичайно, може.

10% ВВП складає торгівля. Якщо зменшити «чорний ринок», то відповідно збільшиться надходження податків, збільшиться і ВВП. Тобто, вся ідеологія закону полягає в тому, щоб розвинути цивілізовану торгівлю. Це дасть можливість зменшити кількість негативних явищ (як то зараз склалося з цінами на продукти харчування) та знизити напругу між виробниками та торгівельною мережею, тоді не буде коливань цін, які нам спотворює «чорний ринок».

Щодо того, що сказав Павло про квартири. В чому різниця між офісом та приватною квартирою? У приватну квартиру ніхто не має права зайти без рішення суду чи прокурора. В офіс будь-який контролюючий орган може зайти без всякого рішення, якщо в нього є підстави для перевірки. Якщо ви приватну квартиру називаєте офісом - ваші проблеми, бо до вас будуть заходити, якщо треба, Податкова поліція чи Управління по захисту прав споживачів.

Инна Иващенко: Но это должно быть официально оформлено. Просто назвать квартиру офисом – это ни к чему не приведет.

Есть ли данные, какой процент интернет-магазинов попадет под эту норму? Какое соотношение уже имеющих склады и офисы и тех, кто этим еще не обзавелся?

Павел Сиделев: Наверное, один к десяти крупных магазинов имеют складские, демонстрационные и офисные помещения. Остальная девятая часть – это небольшие мелкие компании из 3-5 человек, которые организовали цепочку заказ-доставка-оплата. Для этого не требуется штат или большие офисные помещения.

Если законопроект будет принят в нынешнем виде, какая часть интернет-магазинов может закрыться?

Павел Сиделев: Скорее всего, никто не закроется. Просто будут продолжать работать, опасаясь, что в любой момент могут появиться проблемы, и они будут их решать по мере возникновения. Это еще больше загонит бизнес в тень.

Если говорить о том, что требуется склад, то, возвращаясь к электронному бизнесу и коммерции, сервер – это и есть склад, он может храниться на колокейшен у хостинг-провайдера. Как вы туда войдете, как проверите? Это физически невозможно.

Пане Павле, скільки взагалі інтернет-магазинів за вашими підрахунками є в Україні, принаймні зареєстрованими? Чи дійсно більше половини їх знаходиться в тіні?

Павел Сиделев: Если говорить о количестве, то разлет по разным организациям составляет от 5 до 10 тысяч. Вопрос в том, что считать конкретно магазином. Есть сайты, где представлена продукция и телефон, по которому ее можно заказать. Магазин это или просто визитка компании, которая занимается доставкой конкретного товара? Магазин – это там, где есть полный цикл «заказ-оплата-доставка». Если отталкиваться от реальных цифр, то недавно была опубликована статистика одним из процессинговых центров Украины, который занимается обслуживанием банковских платежных карт в пользу интернет-магазинов, то там их было порядка тысячи. Если взять, что только каждый десятый магазин принимает карточки, то получим порядка 10 тысяч сайтов, которые можно позиционировать как интернет-магазины. Но цифра, наверное, где-то посредине – их около 7-7,5 тысяч.

Сколько на них припадает объема торговли, по сравнению с традиционными магазинами? Неужели такие большие суммы идут вне бюджета?

Павел Сиделев: Нет, конечно. Этот бизнес только-только начинает становиться на ноги и приобретать доверие у конечных покупателей. В основном интернет-торговля развита сейчас в Киеве и столичном регионе, потому что 55% всех интернет-пользователей – это Киев и Киевская область. Колоссально неосвоенное поле – это практически вся Украина, все регионы, где это только-только эта отрасль начинает подниматься. Говорить о том, что там баснословные доходы или сверхприбыли, – это не так, это неправильно. Это обычная торговля с той лишь разницей, что заказ совершается дистанционно и доставляется курьером или же самовывозом. По сравнению с другими видами торговли – это капля в море.