Нові правила для парламентських виборів

Вже найближчим часом влада має намір запровадити змішану систему та підвищити прохідний бар’єр для партій на наступних парламентських виборах. Робоча група з розробки виборчого законодавства саме ці дві пропозиції Президента врахувала беззастережно, не обговорюючи в експертних колах. Проте правники, аналізуючи озвучені пропозиції міністра юстиції Олександра Лавриновича, загалом погоджуються з більшістю новацій, хоч і з певними застереженнями. Зокрема вони вважають, що блоки таки треба забороняти, як і графу для голосування «проти всіх».

Про це в прес-центрі «Главкому» розповіли керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко та голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.

Ігор Когут: «Від блоків треба відмовлятися, але вони ще мають відіграти свою роль»

Поки ми не маємо тексту виборчого закону, сподіваюсь, що він з’явиться в кінці квітня, коли буде засідання робочої групи. Пропозиції, які представив Лавриновичу та Лукаш Консорціум громадських організацій (Комітет виборців України, ОПОРА, Український незалежний центр політичних досліджень та Лабораторія законодавчих ініціатив), поки що не відбулися. Не було дискусії щодо виборчої системи. Вибрано було запропоновану Президентом змішану систему, яка була запроваджена на минулих місцевих виборах. Ми б могли погодитись на компроміс щодо цієї системи за однієї умови – що пропорційна частина буде за відкритими списками. Ті заяви, що поверненням до змішаної виборчої системи нібито нівелюється проблема закритих списків, «темних конячок», насправді є напівправдою. Більше того, у лютому проводилось опитування компанією TNS, де більшість респондентів висловилась за іншу виборчу систему, не таку, яка була на місцевих виборах. Вони не хочуть бачити закритих списків, а більш персоніфіковану виборчу систему.

Але заява міністра юстиції щодо новацій виборчого законодавства – дуже важливий момент. Цей процес стає більш публічним. Ми сьогодні можемо включитися у широку громадську дискусію. Серед позитивів бачимо тут можливість самовисунення. Але є питання, наскільки це сприятиме структуризації партійної системи?..

Є така нібито не дуже принципова річ як скасування заборони на участь партій, не зареєстрованих за рік до виборів. Насправді, як показали місцеві вибори, нічого, крім купівлі партій, це не дало. Думаю, що за сильні політичні партії треба боротися іншими шляхами.

Дуже важливим моментом є відмова від голосування «проти всіх». Від цього вже відмовилась вся Європа та Російська Федерація. В Україні до цієї позиції буде дещо інше ставлення, тому що люди не мають вибору, але, з іншого боку, це посилює політичну відповідальність виборця. Розумію, що це поставить в дуже непросту ситуацію багатьох українських громадян.

Є проблемний аспект – це голосування на дому, яке залишається таким, як було. Відповідно, немає чітких правил, як ці, здається, 30% виборців матимуть право голосувати на підставі заяви. Наші пропозиції для робочої групи зводились до того, щоб під час такого голосування були присутні спостерігачі, в тому числі й незалежні, і щоб була специфіка оформлень таких голосувань.

Цікаве питання про те, хто встановлюватиме результати виборів – окружні виборчі комісії чи Центральна виборча комісія. Владою запропоновано, щоб мажоритарну складову рахували окружні комісії, а загальнонаціональний округ взяла на себе ЦВК. Але у випадку оскарження краще мати справу з одним органом, з одним рішенням - ЦВК. Більше того, йдеться про юридичне оформлення результатів. Тут теж ми не цілком підтримуємо позицію. Хотілося б бачити оформлення прийняття рішення. За кодексом адміністративного судочинства оскаржуються дії, рішення, бездіяльність, а не сам документ з фіксацією цифр.

Пропонується розмір застави для одномандатників – 12 заробітних плат. Це є прийнятним. Єдине питання залишається, як ці кошти будуть повертатися?

Продовження терміну голосування з 8.00 до 20.00 – це технічні питання. Хоча, якщо ми будемо дотримуватися порад та рекомендацій ОБСЄ, Бюро демократичних інститутів і прав людини, Венеціанської комісії і зменшимо кількість виборців на дільниці до 1,5 тис., то потрібно скорочувати і цей часовий проміжок, коли виборці мають проголосувати.

Дуже непогано поки що висвітлено позицію про обмеження прав скасування реєстрації кандидатів. Але ця проблема залишається найбільш кричущою і над нею треба ще працювати.

Тут дуже важлива обставина – неможливість відмови від балотування з моменту публікування бюлетенів. Але дуже добре було б, якби це правило поширилось і на неможливість скасування реєстрації, тоді не можна маніпулювати штампами «вибув».

З приводу надлишку бюлетенів теж непогано запропоновано - тільки 0,5% додаткових бюлетенів може бути на дільниці.

Заборона дочасного голосування в одномандатному та багатомандатному окрузі – абсолютно прийнятна пропозиція.

Не було широкої дискусії, а одразу прийнята пропозиція Президента і щодо підвищення прохідного бар’єру до 5%. Але якщо нам раціонально пояснять розрахунки, для чого це робиться, ми готові сприйняти. Хоча я вважаю, що цей бар’єр може бути дещо високим, тож мають бути аргументи – чи це посилення політичної структуризації, чи посилення великих партій. В даному контексті, коли ми маємо кілька великих партій та декілька зміцнілих нових, не вистачає раціональної експертної розмови.

Але є питання, яке навіть в межах нашого Консорціуму є дискутивним. Ми запропонували можливість формувати блоки політичних партій з єдиною умовою - прохідний бар’єр для них має бути вищим. Від блоків треба відмовлятися, але вони ще мають відіграти свою роль, зокрема, об’єднати малі партії у більш потужні політичні сили. Поки що у матеріалах робочої групи виключається участь блоків і ми чудово розуміємо підстави такого рішення.

Фінансування виборів залишається з Державного бюджету. Була пропозиція вносити спеціальну статтю бюджету на дострокові вибори щороку, але поки що вирішили фінансувати позачергові вибори з резервних статей. Ми наполягатимемо на тому, що із запровадженням державного фінансування партій можна знімати тягар з бюджету на користь політичних середовищ.

З точки зору Консорціуму громадських організацій, пропозиції урівняти всі громадські спілки у правах на спостереження виглядає поки що незрозумілим. Цим мали б займатися організації у статутних положеннях яких передбачена така діяльність.

Щодо комісій, то робоча група залишає ту ж саму позицію, надаючи перевагу парламентським партіям. Наші пропозиції полягають в іншому – мають бути 50/50, чесне жеребкування, але вони поки не знайшли підтримки.

Лунають певні скарги, що більшість пропозицій та зауважень Венеціанської комісії, ОБСЄ не знайшли своєї підтримки та належного розгляду у цих рекомендаціях. Та з’явиться законопроект і Венеціанська комісія стане тією інституцією, котра буде його оцінювати з точки зору відповідності так званим європейським стандартам.

Ігор Коліушко: «Я підтримую вилучення «проти всіх» із закону, тому що виборець повинен визначатися»

Якщо ми говоримо про Закон про вибори, то я вважаю неправильним починати розмову з нуля і відкидати всі напрацювання по підготовці Виборчого кодексу. Він готувався кілька років за участю представників практично всіх політичних фракцій, які є в парламенті, із залученням зарубіжних і вітчизняних експертів. І, власне, там вже сконцентровано варіант позитивних розв’язок різних проблем виборчого законодавства.

Коли ми говоримо про виборче законодавство, у мене напрошується наступна аналогія. Коли ми приходимо на вокзал, то вибираємо потяг не по кольору вагонів, не по зручності місць чи якості білизни, а в першу чергу, виходячи з напрямку. Тому дискусія повинна початися з того, куди наше суспільство хоче їхати, для чого нам виборче законодавство?

З теорії відомо, що виборче законодавство повинно задовольняти кілька суспільних завдань: бути результативним, зрозумілим для виборців, забезпечувати представницький характер парламенту, його дієвість, еволюційну ротацію політичних еліт. Якщо ми будемо аналізувати ситуацію, виходячи з цього, то в першу чергу треба говорити про виборчу систему, бо збереження закритих списків, загальнонаціонального виборчого округу або поєднання їх з мажоритарними одномандатними округами, в яких домінує адміністративний ресурс і підкуп виборців, нас не ведуть ні до першого, ні до другого, ні до третього завдання, яке стоїть перед виборчою системою. Тому, насамперед, треба аналізувати, яку виборчу систему нам пропонують? Я так зрозумів, про це розмови взагалі не було, що є дуже оригінальним підходом.

У робочій групі ведуться одні розмови, а в Посланні Президента є багато інших дуже конкретних речей. Не знаю, буде робоча група виконувати те, що написано в Посланні Президента, чи ні. А саме там написано, що треба перейти до змішаної системи, що при цьому обов’язковою вимогою до партійних списків має бути їх відкритість (правда, не пояснено, що під цим мається на увазі). Крім того зазначено, що відмова від загальнонаціонального виборчого округу передбачає формування виборчих округів, що збігаються з межами областей та мають кількість мандатів, прив’язану до кількості населення областей. Якщо це буде запроваджено, я вважаю це великим кроком вперед. При цьому це умова, при якій можна застосовувати преференції, тому що в загальнонаціональному окрузі це є просто неможливим.

Якщо ми говоримо, що нам потрібен представницький і дієвий парламент, то мені не зрозуміло, для чого нам зараз різко повертатися до мажоритарної системи? Всі недоліки існуючої пропорційної системи є очевидні, і вони випливають не з самої пропорційної системи як такої, а з тієї найгіршої, найпримітивнішої її моделі, яка у нас була використана. Якщо б ми відмовилися від загальнонаціонального округу і перейшли до регіональних округів, в яких би дали можливість виборцям голосувати не тільки за партію, а й за конкретного кандидата в списку партії, і відповідно розташовували б кандидатів на отримання мандатів в послідовності пропорційно до того, скільки голосів кожен з них отримав під час голосування, то це все, по-перше, змусило б партії зовсім по-іншому формувати списки (треба було б враховувати реальну популярність кандидатів). По-друге, дало б можливість виборцям через своє голосування впливати на персональний склад парламенту. При цьому, звичайно, має бути виборчий бар’єр. Все це разом дало б набагато кращі умови і для забезпечення представницькості, і для дієвості обраного парламенту, і для ротації еліт. Питання, які мали б бути основною дискусією, – це відкриті списки і стовідсоткова відкрита виборча систем. Найбільша проблема в тому, що така виборча система є значно складнішою для виборців, а особливо для виборчих комісій. Але комісії можна навчити.

Партії чи блоки? Я повністю поділяю те, що блоки з виборчого законодавства повинні бути максимально вилучені. Як компроміс, можливо, треба погодитися з тим, що було оприлюднено в Посланні Президента про те, що бар’єр буде зростати в залежності від чисельності партій у блоках.

Я вважаю, що п’ятивідсотковий виборчий бар’єр – це прекрасний виборчий бар’єр. Я категорично проти малих виборчих бар’єрів, і це можу обґрунтовувати потребами функціонування парламенту. Якщо б ми мали стовідсотково пропорційну виборчу систему, 5% виборчий бар’єр гарантує мінімальну чисельність фракції. Реально близько 25 депутатів – це нормальна парламентська фракція, яка може делегувати своїх представників у всі парламентські комітети. При цьому програють малі партії, і слава Богу. Ротації еліти - це не проблема попадання в парламент партій, вона може бути забезпечена тільки зміною внутрішньопартійного життя за рахунок переходу до преференцій і регіональних округів. А опозиції треба об’єднуватися.

Я також підтримую вилучення «проти всіх» із закону, тому що виборець, ідучи на вибори, повинен визначатися.

Яка ваша думка з приводу самовисуванців?

Ігор Коліушко: Я вважаю, що самовисування є доречним, але воно повинно бути зроблено в законі таким чином, щоб ним скористатися було невигідно. Має бути високий розмір застави, складна процедура реалізації самовисування. Тобто, не треба забороняти, потрібно створити умови, щоб всім, хто хоче займатися політикою, було зручніше вступати в партії і реалізовувати себе через партії, як то і має бути. А не казати, що я тут сам один такий розумний, ні за кого та ні за що не відповідаю, але голосуйте за мене. Це деструктивна позиція з точки зору суспільних процесів.

Ігор Когут: Наразі передбачено самовисування кандидатів на виборах народних депутатів України в одномандатних виборчих округах. Довідково: на конференції ОБСЄ 29 червня 1990 року передбачено, що держави повинні поважати права громадян домагатись політичних та державних посад не тільки у якості представників політичних партій, а й в особистому порядку. Це є європейський стандарт і ми повинні відповідати за те, під чим підписались. А якщо політичні партії не відповідають на сьогодні тим вимогам і людина – громадський лідер не може себе реалізувати через наявні політичні партії? Є така проблема, і не лише у нас, а й у Європі так само, де вже пропонується так звана демократія участі. Це інший спосіб впливу на владу поза виборами. Хоча я погоджуюсь з Ігорем Борисовичем, що виборчий закон, вибори – це єдиний інструмент реалізації демократії.

Загалом треба дискутувати в експертному середовищі, бо йдеться не просто про виборче законодавство, а про формування в Україні сучасної ефективної політичної системи.