Коли в Україні запрацює електронне урядування?

В Україні вже запущений пілотний проект електронного урядування в Одеській та Дніпропетровській областях. До нього також приєдналися чотири міста, в яких громадяни можуть звертатися до влади різного рівня із застосуванням електронного цифрового підпису. Але наразі в Україні тільки 30% населення мають доступ до мережі інтернет і потенційно можуть скористатися цими послугами. Наступні кілька років не слід очікувати різкого зростання, якщо не буде впроваджено масштабних урядових ініціатив, спрямованих на подолання цифрової нерівності. В своєму Посланні Віктор Янукович серед пріоритетів назвав і запровадження електронного урядування. Проте фінансування на ці цілі поки що не передбачено, а йдеться про чималі суми.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили академік НАНУ, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко, експерт в галузі електронного урядування, представник бізнесу Леся Архіпська та директор програми «Бібліоміст» Матей Новак.

Володимир Семиноженко: «Без електронного урядування подолати корупцію неможливо»

За останній час ми зробили багато кроків для того, щоб тема електронного урядування з дискусійної перетворилася на практичну. В минулому році вперше за всю історію України була затверджена Стратегія електронного урядування. В минулому році розпочався пілотний проект електронного урядування, який вже охопив дві області України – Одеську та Дніпропетровську. До цього проекту приєдналися чотири міста, які підписали меморандуми, вони вже розпочинають працювати за моделлю всіх складових, які входять в загальне визначення електронного урядування.

Дуже важливим кроком є створення спеціального веб-порталу www.nc.gov.ua Національним центром електронного урядування, який очолює Сергій Вікторович Дзюба. На цьому порталі зроблений ще один важливий крок – вперше відпрацьовується модель єдиного порталу звернення громадян. Вже в чотирьох містах і двох областях будь-який громадянин без обмежень може звертатися до влади різного рівня на підставі закону про звернення громадян, тому що ці звернення вперше будуть супроводжуватися власним електронним цифровим підписом. Ці звернення будуть повністю відслідковуватися, влада для людини стане прозора з точки зору її прохань чи інших запитів. Таким чином, ми розпочинаємо впровадження процесу, що називається цифровою демократією, відкритістю і прозорістю влади.

Всі ці події відбувалися буквально останні півроку, нам довелося наздоганяти час. Це прискорення визначається тим, що в Україні розпочали впроваджуватися економічні реформи, відповідно до програми Президента. Електронне урядування є невід’ємною частиною адміністративної реформи, тому це не тільки структура виконавчої влади, це перш за все ефективність влади, а коефіцієнт корисної дії якої пов'язаний якраз з електронним урядуванням.

Наше агентство з центрами, які до нього входять, енергійно діють в напрямку електронної демократії, ефективності влади, боротьби з бюрократією і корупцією, тому що без електронного урядування подолати корупцію неможливо. В Південній Кореї та Естонії однією з головних мотивацій впровадження електронного урядування було подолання корупції в державі. На прикладі різних місцевих органів та органів виконавчої влади ми бачимо, що подолати корупцію в паперовому вигляді, в чергах неможливо. Це можливо зробити тільки на електронному рівні, коли кожна людина буде мати свій підпис, свою ідентифікацію і буде розмовляти з владою на рівних через електронну інфраструктуру.

У нас є багато заходів, які вкладаються в національний план дій на 2011 рік, в які входить і створення «Єдиного вікна», і ті стадії електронного урядування, про які я сказав. Починає діяти модель електронного університету, є доручення прем’єр-міністра, вже працюють відповідні міністерства і регіони щодо електронних розрахунків в сфері ЖКГ.

Олеся Архіпська: «Сутність електронного урядування в тому, щоб ми з вами мали можливість впливати на формування політики»

Я хочу наголосити на проблемах або викликах, які очікують громадян України і, власне, країну щодо подальшого впровадження електронного урядування. Позитив в тому, що держава вперше приділила увагу сфері електронного урядування і, зокрема, інформаційному суспільству. Наразі оголошений курс на адміністративну реформу, що в принципі позитивна справа, але наскільки далі буде вирішуватися сфера відповідальності? Чи залишиться ця сфера відповідальності в рамках Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації, яке є в підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту? Але світ розвивається так, що сфера інформаційного суспільства і, зокрема, електронного урядування - це окрема сфера, яка мала б мати компетенцію на рівні окремого міністерства або на рівні окремого статусу рівня прем’єр-міністра країни. Це національний курс, він не може бути складовою, наприклад, Міністерства освіти. Тобто, занепокоєння викликає, як закінчиться проголошений курс адміністративної реформи.

В щорічній доповіді Президента було декілька абзаців, присвячених тематиці електронного урядування. Це дуже добре, але мені б більше сподобалось, щоб ми розглядали сферу електронного урядування не тільки з точки зору того, що країна надає послуги громадянам. Так, це завдання уряду і органів місцевого самоврядування, але нас як громадян більше б непокоїло питання побудови засад задля розбудови електронної демократії. Адже сутність електронного урядування в тому, щоб ми з вами мали можливість впливати на формування політики, на прийняття рішень, на вироблення політики з боку державних структур.

В тематиці розбудови електронного урядування в Україні значна роль була відіграна Міжнародним фондом «Відродження». З 2004 року це практично єдина міжнародна організація, яка розбудовувала в Україні цю тематику. Прийняття концепції розвитку електронного урядування, побудова національного центру електронного урядування і наразі створення системи електронних звернень громадян було зроблено за їхньої підтримки. Це показник готовності співпраці уряду з державними міжнародними організаціями, а також це готовність до відповідальності бізнесу, тому що до цього залучаються дуже багато бізнес-організацій.

Дуже позитивно, коли міжнародні організації ініціюють програми та проекти в Україні. Те, що зараз робиться в Україні є величезною справою, і керівництву програми «Бібліоміст» за це велике спасибі. Всі міжнародні організації діють з точки зору відкриття офіційної інформації щодо фінансування і прозорості звітування. Очевидно, що ми б воліли побачити таке ж ставлення і до певних національних проектів, зокрема, інвестиційних, а вони в галузь ІКТ і електронного урядування тільки починають входити.

Матей Новак: «Найкращою стратегією розширення вільного доступу до інтернету та просування механізмів електронного урядування є використання наявної системи публічних бібліотек»

Програма «Бібліоміст» високо цінує ініціативи уряду, спрямовані на залучення громадян України до електронного урядування. Наразі у всьому світі простежується тенденція до розширення спектру послуг, які пропонує уряд в інтернеті. Це дозволяє спростити та здешевити процес управління і одночасно зробити його більш прозорим.

Запровадження функціонального електронного управляння містить кілька ключових складових: наявність послуг і інструментів, створених урядовими структурами; достатня спроможність уряду адмініструвати систему електронного урядування; забезпечення доступності інтернету для населення; забезпечення достатнього рівня комп’ютерної грамотності населення і обізнаності з наявними ресурсами електронного урядування. Програма «Бібліоміст» не має достатньо експертної думки з приводу перших двох компонентів, але досить глибоко залучена у вирішення двох останніх.

Забезпечення вільного доступу до інтернету є однією з найважливіших проблем сьогодення, і в майбутньому вона не втрачатиме ваги. Згідно з останніми дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології, проведеними в лютому цього року, доступ до інтернету мають лише 30% населення України, тобто тільки 30% населення потенційно можуть скористатися послугами електронного урядування. За даними КМІС, у період між минулим та поточним роками зростання припинилося на цій позначці Припинення поступального зростання, яке спостерігалося в попередні роки, можна пояснити недостатнім розвитком інфраструктури в сільській місцевості, відсутністю відповідних навичок серед населення та нестачею коштів на комп’ютерне обладнання та інтернет. У наступні кілька років не слід очікувати різкого зростання, якщо не буде впроваджено масштабних урядових ініціатив, спрямованих на подолання цифрової нерівності.

Програма «Бібліоміст» робить значний внесок у вирішення цього питання шляхом забезпечення вільного доступу до інтернету у публічних бібліотеках, а також навчання бібліотекарів та населення користуватися різноманітними електронними ресурсами. Ми переконані, що найкращою стратегією розширення вільного доступу до інтернету та просування механізмів електронного урядування є використання наявної системи публічних бібліотек, оскільки вони безкоштовні та відкриті для всіх, а також охоплюють практично всі населені пункти, зокрема, в сільській місцевості. Наразі в Україні функціонує близько 18 тисяч публічних бібліотек. В країнах Західної Європи та США публічні бібліотеки також пропонують доступ до веб-ресурсів та механізмів електронного урядування. Ця послуга користується великою популярністю, незважаючи на те, що рівень поширення і доступності інтернету в цих країнах набагато вищий, ніж в Україні. Причина криється у тому, що завжди залишається певний сегмент населення, для якого інтернет є недоступною послугою, а також, які не вміють користуватися уже наявними ресурсами.

Програма «Бібліоміст» буде рада об’єднати зусилля з урядом заради того, щоб бібліотекарі та громадяни з усіх куточків України отримали вичерпну інформацію про наявні послуги електронного урядування. Я також сподіваюся, що різні державні агентства та відомства скоординують зусилля і знайдуть механізм для забезпечення того, щоб інтернет став широкодоступною, універсальною, соціальною послугою в Україні, як це вже було зроблено урядами багатьох країн світу шляхом впровадження певних законодавчих і фінансових механізмів.

Як ви прокоментуєте ситуацію із запровадженням електронних паспортів в Україні? Коли їх очікувати? Як буде проходити цей процес?

Володимир Семиноженко: Мова йде про можливість запровадження міжнародних паспортів як електронних ідентифікаційних документів. На якому етапі цей процес, зараз важко оцінити. Але в решті-решт ми всі підійдемо до того, що кожна людина повинна мати електронну ідентифікацію. Як вона буде називатися – єдиною соціальною карткою, ІТ-карткою, електронним паспортом – це неважливо, головне, щоб людина могла скористатися цим документом для перевірки, як нараховується пенсія, для того ж звернення громадян, де буде закладено електронний підпис, до будь-яких можливостей розрахунку з банками. Це не тільки допомога урядовим структурам, це інший рівень взаємодії громадянина та держави.

В Програмі реформ Президент визначив розвиток науково-технічної, інноваційної діяльності, який включає інформатизацію як один із пріоритетів. Нашому агентству доручено керувати цим напрямком, тому ми підпорядковуємося тільки Президенту України в реформах, маючи на увазі електронне урядування.

Скільки виділено коштів в держбюджеті на програму інформатизації? На яку суму ви розраховуєте цього року і що планується зробити? Що з Планом дій для реалізації вашої концепції в цій сфері?

Володимир Семиноженко: План дій щодо реалізації концепції готовий і зараз знаходиться в уряді. Думаю, на черговому засіданні він буде затверджений. Щодо плану дій на цей рік, то він ввійшов в національний план дій, відповідно до економічних реформ Президента. Буде все зроблено відповідно до певного графіку.

Ми на національному продукті зробили єдиний портал звернення громадян. Думаю, що взагалі технічних питань в Україні немає, тому що вона відноситься до країн-лідерів в сфері інформатизації та ІТ-бізнесу.

Людина повинна мати законодавче, навіть конституційне право на інтернет. Дійсно, два роки рівень 30% охоплення інтернетом тримається і це погано. З іншого боку, ми не настільки безнадійні і все ж таки за рейтингом ООН по готовності впровадження електронного урядування знаходимось на 54 місці.

Ми перевірили на своєму сайті національну систему електронного урядування. Два місяці працює сайт, кожний день починає заходити тисяча і більше осіб, досягнуто позначку у 50 000 осіб. Це означає, що суспільство та вся наша навіть існуюча інфраструктура готові до системи електронного управління країною.

Олеся Архіпська: Якщо згадувати Національну програму інформатизації, то вона вже «енна» за кількістю від прийнятих. Поки уряд не буде публічно підзвітний громадянам щодо використання тих ресурсів, якими він володіє, поки не буде прецедентів відповідальності, ми ще довго будемо вибивати гроші, залучати інвестиції, тощо. Насправді треба змінювати в тому числі і менталітет та саму державну політику управління.

Щодо елементів електронного урядування, то це той каталізатор, який може реально показати рівень країни і змінити філософію державного управління. Має бути розумне електронне урядування. Йдеться про роботу міністерств та відомств, а це розрізнені бази даних і їх треба взаємопов’язувати, лише тоді вони будуть працювати. Окремі розрізнені ресурси не дадуть тієї ефективності.