Що відбувається з цукром в Україні?

Попри розігрівання ситуації на ринку цукру, експерти заспокоюють, що ціна на цей продукт в літній сезон все одно не перевищить 12 гривень. Що відбувається на цукровому ринку? Як вплине на ціни інтервенція Держрезерву та ввезення в Україну цукру-сирцю? Про це в прес-центрі «Главкому» говорили генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа та директор компанії «ПроАгро» Микола Верницький.

Володимир Лапа: «Потенційний дефіцит цукру на українському ринку оцінюється в межах 250-300 тисячі тон»

Протягом останніх трьох років ситуація на цукровому ринку, особливо у весняно-літній період, є проблемною з точки зору і аналізу, і дій влади, і інтересів споживачів. Тема досить складна, вона пов’язана з багатьма аспектами, починаючи державним регулюванням ринку цукру, державною підтримкою, продовжуючи інтервенційною діяльністю держави, включаючи міжнародні зобов’язання України, в тому числі перед Світовою організацією торгівлі.

Україна в цьому сезоні виробила близько 1,55 мільйонів тон цукру, в той час як внутрішні споживання оцінюються на рівні 1,8-1,9 мільйонів тон. Основні проблеми цукрового ринку пов’язані з тим, що досить важко оцінити обсяг внутрішнього споживання. Він оцінюється вже постфактум: коли той чи інший рік закінчується, тоді рахується баланс і обсяг внутрішнього споживання. Досить складно спрогнозувати, яким буде реальний попит, особливо з урахуванням динаміки цін.

Другий момент, який достатньо складно спрогнозувати, - це обсяг початкових запасів. Деякі експерти говорять, що це 100 тисяч тон, в інших випадках ми чуємо, що на початок маркетингового року (вересень) було 600-700 тисяч тон. Що стосується рівня початкових запасів, то досить ваговим чинником прогнозування ситуації має стати декларування запасів цукру, принаймні, запасів великих господарюючих суб’єктів – цукрових заводів, великих оптових компаній. В першу чергу, це буде корисно для органів державної влади, які зможуть в такому випадку приймати обґрунтовані і виважені рішення щодо регулювання ситуації на ринку цукру.

Існує певна відмінність між обсягами внутрішнього виробництва (1,55) і споживання (1,8). Таким чином, потенційний дефіцит цукру на українському ринку оцінюється в межах 250-300 тисячі тон. Підкреслюю, потенційний, тому що принагідно може виявитися квота щодо пільгового імпорту цукру-сирцю, яку Україна зобов’язалася здійснювати при вступі до Світової організації торгівлі. В межах цієї квоти, обсяг якої перевищує 260 тисяч тон, ставка імпортного мита на цукор-сирець знижена до рівня 2%, в той час коли в звичайному митному режимі вона становить 50%. Імпорт цукру в рамках цієї квоти є привабливим, економічно доцільним, і може виступати певною підстраховкою у випадку виникнення дефіциту на внутрішньому ринку. Поставки в рамках реалізації цієї квоти вже відбулися, очевидно, що цукор в найближчі дні або тижні почне надходити на внутрішній ринок. І навіть у випадку загострення ситуації на тих чи інших локальних ринках, думаю, з урахуванням цього цукру і держава, і господарюючі суб’єкти, які здійснюють імпортне постачання, можуть досить швидко врегулювати проблемні моменти, в тому числі пов’язані з ціноутворенням.

Можливий додатковий варіант збалансування внутрішнього ринку цукру – це поставки з Білорусі. Традиційно Україна імпортувала з Білорусі приблизно 5-6 тисяч тон цукру щомісячно. В листопаді-грудні саме такі поставки здійснювалися, але з січня-березня обсяги імпорту з Білорусі зменшилися приблизно до 1 тисячі тон. Це пов’язано з тим, що в цей період світові ціни на цукор динамічно зростали і імпортувати цукор-сирець для переробки в Україну білоруським господарюючим суб’єктам було просто не вигідно.

Протягом останнього місяця світові ціни на цукор білий і цукор-сирець суттєво знизилися. Якщо на пікові білий цукор коштував 800 доларів за тону, то зараз – 600. До 500 доларів за тону знизилася ціна на цукор-сирець. Тут ми бачимо економічну доцільність переробки цукру-сирцю в Україні відповідно до зобов’язань перед Світовою організацією торгівлі. Можна розраховувати на те, що поставки, які заплановані в обсязі 260 тисяч тон, будуть здійснені в цьому сезоні для збалансування внутрішнього ринку. І у випадку необхідності можна сподіватися на те, що білоруські господарюючі суб’єкти завезуть певні обсяги сирцю, і якщо раптом все-таки не вистачить квоти СОТ, то можна буде декілька тисяч тон імпортувати з Білорусі. Але теоретично ми маємо всі можливості для того, щоб обійтися без цього імпорту.

Внутрішній ринок в цьому сезоні буде збалансованим, цінова ситуація, що зараз спостерігається (оптові ціни становлять приблизно 8700 гривень за тону), очевидно, буде такою ж до кінця маркетингового року, до серпня. При цьому можливі якісь локальні кон’юнктурні коливання, якщо раптом в тому чи іншому регіоні не вистачатиме, то епізодично ціни на цукор можуть підніматися. Але зважаючи на надходження переробленого цукру-сирцю, ці цінові коливання будуть досить швидко гаситися.

Більше того, зважаючи на чергове розширення посівів цукрового буряку в цьому році, а відповідно до офіційної звітності, вже посіяно 540 тисяч тон цукрових буряків, то при виході на нормальну врожайність Україна зможе отримати приблизно 17 мільйонів тон цукрових буряків, що дасть можливість виробити 2-2,2 мільйонів тон цукру, чого більш ніж достатньо для задоволення внутрішніх потреб. Наприкінці маркетингового року, якщо говорити про другу половину серпня, і господарюючі суб’єкти будуть зацікавлені в тому, щоб раніше почати переробку для того, щоб увійти в новий сезон з відносно високими цінами, і покупці не будуть поспішати формувати запаси, бо розраховуватимуть на надходження цукру з нового врожаю, ціни на який, очевидно, будуть нижчими тих, що сформувалися зараз. Тобто, потенціал врожаю цього року буде стримувати можливості для зростання цін на внутрішньому ринку, починаючи з другої половини липня і протягом серпня.

Микола Верницький: «Ситуація на ринку не є критичною»

Я дивлюся на те, що зараз відбувається в пресі, та на заяви чиновників і не розумію, чому такий ажіотаж, адже кожен рік ми маємо таку саму ситуацію - наприкінці сезону ціни зростають. Виходячи з того, що по балансу у нас є певний дефіцит цукру, на кінець сезону ціни мали ще більше зростати, так як це було в минулому сезоні. Ми маємо дефіцит 150 тисяч тон – це виходячи з того, що я не враховую запасів в Держрезерві та інтервенції звідти, які нам обіцяє пан Азаров, тому що в минулі роки вони не завжди були і не завжди впливали на ринок. Я не знаю, чи будуть ввезені 260 тонн цукру, які нам обіцяє квота, але до тих пір, поки не почнеться імпорт сирцю, ціни будуть повільно зростати. А потім у нас вже буде наближення нового врожаю цукрових буряків, ціни стабілізуються і можуть знизитися. Тобто, ситуація на ринку не є критичною. Майже кожен рік це відбувається. Зараз, мабуть, буде імпорт, будуть продажі з Держрезерву і таким чином ціни стабілізуються.

Нагадайте, будь ласка, яким зараз є механізм імпорту цукру-сирцю в Україну? Йдеться про контакти з Аграрним фондом? Чи можливо таке, що імпорту зрештою не буде?

Микола Верницький: Я не боюсь того, що дійсно механізм ускладнений необхідністю укладання контрактів з двома державними структурами. Думаю, що імпорт буде вигідним в цьому випадку. Я не бачив ці контракти, тож можу лише припустити, що там стоїть нижча від ринкової ціна цукру, яку поставщик має поставити в Аграрний фонд. Якщо це так, то свої можливі збитки від таких поставок він перекладе на ціну товару, яка буде продаватися на внутрішньому ринку. Якщо внутрішня ціна підніметься до такої міри, що покриє втрати імпортерів, то чому ні?

Володимир Лапа: Із самого початку малося на увазі (зокрема, у відповідних проектах документів, які були оприлюднені на сайті Міністерства економіки), що дійсно компанії мали підписати контракт з Аграрним фондом та Держрезервом. Але зрештою проведений правовий аналіз засвідчив, що такі норми, м’яко кажучи, не вписуються в наші зобов’язання перед Світовою організацією торгівлі, тому що імпорт не повинен спричиняти якихось інших обтяжуючих обставин. В даному випадку це може сприйматися так: не уклав контракту, не дали можливість імпортувати, відповідно Україна не виконує зобов’язання перед СОТ. Тому зрештою розробники цих документів змушені були відкоригувати їх і там стоїть більш м’яка норма – погодження з Державним резервом. Тож укладені фактично контракти чи ні, зараз ніхто не знає, крім Держрезерву та тих компаній, які імпортують цукор-сирець в Україну. В даному випадку слід очікувати, що або певний обсяг все-таки завезений і законтрактований Держрезервом, або досягнуті якісь домовленості стосовно того, що ціна реалізації цього цукру не буде перевищувати нинішніх ринкових цін для того, щоб не допустити подальшого зростання цін. Це для держави додатковий чинник для того, щоб перестрахуватися, тому що теоретично суб’єкт господарювання може завезти, поставити якусь надмірну націнку і держава знову ж таки не впливає на цей процес. Отже держава хоче забезпечити певні інструменти контролю над розподілом привезеного сирцевого цукру.

Чому зростала ціна на цукор у світі? Які саме фактор впливають на це?

Володимир Лапа: Є багато факторів, які зумовлюють зростання цін на світовому ринку, починаючи від емісії долара і закінчуючи подорожчанням енергоресурсів. Ціни на світові товарні активи корелюються, а цукор є таким самим державним активом як пшениця, кукурудза та деякі інші товари. Є локальні моменти, пов’язані з тим, що протягом двох останніх сезонів були певні проблеми в країнах, які є основними виробниками цукру. В першу чергу мова йшла про Бразилію та Індію. Дощова погода або, навпаки, нестача вологи призвели до того, що Індія протягом двох останніх років перетворилася із експортера цукру на імпортера, але зараз там все нормалізується. До речі, цього року ми маємо повторення минулорічної ситуації, коли до березня ціни росли, а потім почали знижуватися. Тобто, надходження на ринок цукру із цукрової тростини в Південній Америці, нормалізація ситуації в Індії призвели до того, що відбулася корекція цін на ринку цукру.

Ви сказали про те, що можуть бути незначні коливання ціни. В яких межах це може бути?

Володимир Лапа: Скоріш за все, оптові ціни не будуть знижуватися. По суті вплив у уряду є, тому більшість постачальників, які виставляють оптові ціни, не ризикнуть піти зараз на конфронтацію і підвищувати ціни. Якщо ж в деяких регіонах просто фізично не вистачатиме цукру, тобто сирцевий цукор не встигне надійти, може бути локальне підвищення роздрібних цін. В даному випадку, по-перше, такі підвищення по часу не будуть перевищувати тижня-двох. По-друге, це може бути в рамках 50 коп. - 1 грн. за кілограм. Але потім, скоріше всього, ціни повернуться на той рівень, який був до цього.

Микола Верницький: Я не прогнозую значного зростання цін. В опті вони можуть підвищитись на 50 коп., але ми вже стоїмо на порозі імпорту. Імпорт за розрахунками може бути дешевшим, ніж зараз коштує цукор на внутрішньому ринку з урахуванням завезення переробки і т.ін. Безумовно, є тиск з боку уряду у вигляді Антимонопольного комітету, який робить превентивні заходи, попереджаючи постачальників.

До того ж дійсно споживання цукру в Україні впало через високі ціни. Не слід забувати, що підприємства харчової промисловості, які є найбільшими фактороутворюючими чинниками, мають певні запаси цукру і не проводять зараз активних закупівель, тому ми не маємо стрімкого зростання цін, як це було на початку минулого року.

Чи можете ви зараз назвати максимальну роздрібну ціну на цукор в разі зростання?

Микола Верницький: За даними Держкомстату, середня ціна у квітні склала 9,33 грн. за кілограм цукру. Оптові ціни зараз знаходяться на рівні 8,9-9 грн. з копійками. Роздрібні ціни зросли на 12%. Чим більше ми до необхідності ввезення, чим менші запаси цукру у виробників, тим активніше почали зростати ціни.

Володимир Лапа: Якщо брати фактичні ціни, то зараз у нас десь 10-11 грн. за кілограм цукру. Очевидно, що при будь-якому розвитку подій цукор не повинен подорожчати більше, ніж до 12 грн. за кілограм. Але існує висока ймовірність, що в рамках 11 грн. за кілограм і залишиться.

Чи зможе стабілізувати ціни на ринку та не допустити цінових коливань обіцяна урядом інтервенція у 80 тисяч тон цукру?

Володимир Лапа: 80 тисяч тон – це десь половина місячного обсягу споживання, навіть з урахуванням сезонного зростання. Якщо цей цукор дійсно одномоментно протягом двох-трьох тижнів надійде на ринок, то тоді вплине в плані стабілізації.

Микола Верницький: Немає рівномірних роздрібних цін на цукор ані по регіонах, ані навіть по підприємствам торгівлі в одному місті. Тобто, зараз цукор може коштувати від 9 до 11 грн. навіть в межах Києва. І цукор із Держрезерву надійде передусім у певні підприємства, де буде певна ціна. Всі інші підприємства можуть формувати свої ціни, виходячи зі своїх витрат. Тож будуть торгівельні точки, де ціна на цукор може впасти, а будуть у такі, де зростатиме. Але в цілому 80 тисяч тонн можуть стабілізувати на певний час роздрібні ціни на цукор на внутрішньому ринку.

Титульне фото: «Сегодня»