Чим загрожують Україні стічні води?

Головними забруднювачами вод в Україні є хімічна промисловість та металургійний комплекс. Проте не відстає від них комунальне господарство в основному через те, що нині діючі очисні споруди через брак реагентів не можуть впоратися з побутовою хімією. Тож і виходить, що об’єми скинутого у води начебто і падають, але зростає концентрація забруднюючих речовин. Зараз структура забруднення виглядає так: промисловість – 65%, сільське господарство – 16-20%, комунальне – 18-20%. В 2010 році у водні об’єкти надійшло 460 тон нафтопродуктів, 840 тисяч тон сульфідів, 760 тисяч тон хлоридів, 58 тисяч тон нітратів.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували директор Інституту водогосподарських екологічних проблем Анатолій Яцик та директор ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» Валерій Кравченко.

Анатолій Яцик: «Об’єми скинутого падають, але зростає концентрація забруднюючих речовин»

Якщо ми не візьмемося за вирішення водогосподарсько-екологічних проблем, то скоро на часі будуть дуже великі катастрофічні ситуації. В Україні 63 119 річок. В них має бути вода 1-ї, максимум 2-ї якості, а у нас в основному - 3-5 якості. При цьому системи водопідготовки розраховані на 1-й клас якості води, через те ми не можемо забезпечити екологічно безпечне водокористування в державі. Площа України 604 тисячі квадратних кілометрів, 95% якої складають басейни річок. Тому те, що вироблено на території, через деякий час вже у воді, а потім все спливає.

Коли існувало Міністерство меліорації водного господарства, на водні проблеми і меліорацію виділялося всього-на-всього 8 мільярдів гривень у переводі на теперішні кошти. Сьогодні - ще менше.

У нас концентрація забруднень навколишнього середовища на 1 квадратний кілометр у 6,5 разів більше, ніж у США, і 2-3 рази, в порівнянні з країнами Європейського Союзу. Якість навколишнього середовища в тісному зв’язку з якістю поверхневих і навіть підземних вод. А для України це має особливо важливе значення, адже 75% питного водопостачання у нас здійснюється за рахунок поверхневих вод.

В останнє десятиліття з’явилася тенденція зниження ефективності очисних споруд. До цього призводить зношення устаткування, його низький технологічний рівень, значна енергозалежність, поява нових забруднювачів, на які відсутні реагенти.

Найбруднішими річками є Горинь, Сула, Тетерів, Ворскла, Рось, Самара, Інгулець. Окремо хотів би зупинитися на Росі, адже міста Поросся скидають стічні води без будь-якої очистки. Лікарні, особливо туберкульозні, повинні мати свої очисні споруди і вбивати всі віруси на місці, а вони скидаються в загальну комунальну мережу. В катастрофічному стані Сіверський Донець, Казенний Торець, Лугань, Бахмут, Біленька, також річки Приазов’я Кальміус, Молочна, те ж саме стосується Дністра і т.д. Де б ми не показали пальцем на карті, маємо великі неприємності.

Значної шкоди водним ресурсам завдають залпові викиди. Я колись проводив дослідження в Баришівці, де вже за тих часів завод шкіряних виробів вночі скидав у воду викиди. Річка від Баришівки до Переяслава-Хмельницького кілька днів була практично мертвою.

Основні показники водоспоживання і водовідведення. Забір води в 1990 році був 30 мільярдів метрів кубічних, в 2000-му році – 13, в 2005 – 10, в минулому році – 9,8. Скинуто зворотних вод в 1990 році – 20, в 2000 – 11, в 2005 - 7,8. Забруднені стоки: 1990 – 3,2, 2000 – 3,3, 2005 -3,4, 2010- 1,7. З них без очищення 0,5, 0,8, 0,9 відповідно. Але я не розумію, як можна давати статистику, якщо немає екологічних паспортів підприємств? Основним забруднювачем є комунальне господарство і нові забруднюючі засоби, особливо побутова хімія. Об’єми скинутого, начебто, і падають, але зростає концентрація забруднюючих речовин.

Рівень очистки нормативно очищених вод розрахований на 1-й і 2-й клас якості води. А якщо ми скидаємо 5-й клас, то ця крива катастрофічно іде вгору. Тут скидаємо воду, а через декілька кілометрів забираємо її для питних потреб. Склянку води легше очистки, ніж куб чи тисячу кубів.

Найнебезпечніші забруднювачі - нафтопродукти, солі важких металів, феноли і біогенні речовини. Структура забруднювання: промисловість – 65%, сільське господарство – 16-20%, комунальне – 18-20%. В 2010 році у водні об’єкти надійшло 460 тон нафтопродуктів, 840 тисяч тон сульфідів, 760 тисяч тон хлоридів, 58 тисяч тон нітратів.

За водне господарство відповідає 14 міністерств і відомств, частково Мінекоресурсів, Держводагентство, Міністерство охорони здоров’я і ін., а про якість води запитати нема в кого. Воду, яку ми п’ємо в Києві, уже хтось три рази пив, а в Очакові – п’ять разів, так що треба пристойно скидати воду. Необхідно впровадити басейний принцип управління, щоб басейнове агентство заробляло кошти, платило податки державі і працювало на відновлення природно-екологічної рівноваги в басейні річки.

Валерий Кравченко: «Главные загрязнители – это химическая промышленность и металлургический комплекс»

Впервые с 1973 года в нашем государстве мы отделили сточные воды от питьевой воды. Президент в своем указе поставил задачу решения вопроса качества очистки сточных вод. Мы разрабатываем программу по очистке, которая уже в сентябре должна быть в Верховном Совете.

Первый этап - обследование, как и где очищаются сточные воды. Я сам видел в Крыму комиссии, которые ездили с представителями прокуратуры и МВД, чтобы попасть на территорию частного сектора. Есть огромные махины, построенные с великолепными пляжами, которые сами под себя гадят, а потом будут принимать туристов. На первом этапе сделан мониторинг, зафиксированный на май месяц.

Говорят, что коммунальное хозяйство – главный загрязнитель. Но ситуация изменилась, и сейчас главные загрязнители - химическая промышленность и металлургический комплекс. Мы ежегодно готовим Национальный доклад о питьевой воде и водоснабжении на основании данных, собранных практически со всех министерств и ведомств, которые в той или иной степени решают вопросы очистки сточных вод и питьевой воды. Все цифры показывают, что за пять лет с коммунального сектора было воды 2,5 миллиардов кубов, а стало 2,1. Как только появился прибор учета, все сразу начали следить, соответственно, начали использовать новую технику, которая тратит гораздо меньше воды, но дает концентрированные стоки. Для больших городов это менее сказывается, потому что там и специалисты более высокого класса, и объемы можно как-то регулировать. Но для малых городов у нас есть очистные сооружения, хоть и не совсем современные, но и их нельзя эксплуатировать, потому что они построенные на 20 тысяч, а воды поступает 1,5 тысячи. Биология в таких условиях работать не может, а основной метод очистки - это именно биологический.

Нельзя просто декларативно сказать: вчера ничего не чистили, завтра чтобы все чистили. Так не бывает. Нужно строить новые очистные сооружения, в Крыму такие уже презентовали в селах Верхне-Садовое и Фронтовое.

Я не согласен, когда говорят, что у нас требования ниже, чем в Европе или Штатах. У нас они самые высокие, даже Россия отменила все эти требования. У нас практически во все рыбо-хозяйственные водоемы можно сбрасывать воду только после доочистки, норма - 3-5 миллиграмм по взвешенным веществам. При этом в Испании разрешено сбрасывать 30-50 миллиграмм, в Германии – 10-15, а для отдельных рек – 20-30. Но они отличаются от нас тем, что у них все сточные воды чистятся.

Самое страшное – это сельское хозяйство. В селе 100 кубов стока, которые они сбрасывают в водоем. Нужно увеличить порядка в 200 раз, то есть 100 кубов умножьте на 200 – вот как одно село загрязняет водоемы. Мы и при советской власти не подходили к проблеме сел, хорошо хоть сейчас поставили задачу все села, которые находятся на берегах крупных рек, Азовского и Черного морей, очистить хотя бы на первом этапе. Кроме того, объемы финансирования по очистке сточных вод начали резко возрастать.

Скільки коштів виділено цього року на очистку стічних вод?

Валерий Кравченко: На этот год 500 млн.грн., а на программу «Питьевая вода» - 180 млн.

А сколько нужно? Этого достаточно?

Валерий Кравченко: Конечно нет. Нужно миллиардов пятьсот и, к сожалению, не гривен, чтобы наше хозяйство полностью привести к идеальному состоянию. Это только по очистке коммунальных сточных вод. У нас же сейчас огромная проблема – это промышленность. Учтите, что если при советской власти разрешалось сбрасывать сточные воды только в период паводка, то сейчас – круглый год.

Яка ситуація зі стічними водами по селах? Як вони очищуються і хто за це має відповідати?

Валерий Кравченко: У нас есть такой себе Облселькомунхоз при Министерстве сельского хозяйства и продовольствия. Сейчас в ряде регионов, в той же Донецкой области, поставлена задача передать все это хозяйство в коммунальную собственность. Также делается по Крыму, где в том числе внедряется сельскохозяйственное водоснабжение и водоотведение. Получается, фактически нет хозяина. Например, где живут татарские переселенцы, вообще начали создавать частные системы. В принципе никто этим не занимается.

Анатолій Яцик: В більшості сіл немає ніякої каналізації. Особливо на півдні це трагедія, бо прийшла велика вода для меліорації земель. Але із 2,5 га використовується тільки 600 тисяч, а вода качається по Каховському та Кримському каналах. Враховуючи культуру наших людей, виходить, що ллють, скільки можуть. Тож рівень води з 30-35 метрів піднявся вже майже до поверхні, де є кладовища, вигрібні ями… Слава Богу, що у нас немає епідемії на сьогоднішній день, бо є така річ, як міграція води. А в понад 1 300 населених пунктів взагалі привозять питну воду в бочках. Яка може бути тут санітарно-епідеміологічна ситуація?..

Валерий Кравченко: Охвачено системами водоотведения в сельской местности от 0,2% до максимум 26%.

Якої якості зараз вода у каналі, який іде від Бортницької станції аерації до Дніпра?

Анатолій Яцик: Раніше це була річка Дарничанка, потім її перетворили у меліоративний канал, а зараз зробили скидний канал. Бортницька станція аерації, м’яко кажучи, малоефективна. Якщо всі «красоти» пливли раніше каналом, то зараз їх заховали у трубу і провели два підводні водовипуски, а третій ще будується. Ви знаєте, що Дніпро є до створу Київської ГЕС, а далі йде каскад дніпровських водосховищ, з яких найбільш забруднене Канівське. Тож все викидається, а люди не бачать, бо виноситься все це десь біля Новоукраїнки.

Валерий Кравченко: Я понимаю, почему стоит такой «гвалт» вокруг Киева, потому что хотят выбить финансирование и говорят, что все очень плохо. Да, действительно, ситуация в столице серьезная, по сравнению со всеми крупными городами Украины. Тем ни менее, Бортницкая станция сейчас нагружена практически в два раза меньше, чем рассчитана ее проектная мощность. Ее мощность где-то 1,8, а она обрабатывает до миллиона кубов стоков. То есть, появился какой-то резерв, так что я не могу говорить, что совсем плохая вода. Но раньше не контролировались биогенные вещества – азот, фосфор, ПАВ. Все это поступает из Киева, система не позволяет все очистить полностью, потому что она не была настроена на такое. Вот почему нужна ее даже не реконструкция, а фактически перестройка.

Анатолій Яцик: Я категорично проти реконструкції. Потрібно будувати поряд нову сучасну технологічну станцію, як в Монте-Карло, в Мюнхені. Там стоять красиві «скло та бетон», а коли ви там ходите, то враження, ніби на фабриці парфумів.

Чи справді вся Україна потерпає від неякісної питної води?

Анатолій Яцик: Однозначно.

Валерий Кравченко: Я бы так не сказал. Много уважаемых мною людей поднимают такой нездоровый ажиотаж, когда говорят, что в Киеве нельзя пить воду. Ее пьют, никто на улице от этого не падает и не умирает. Соответствует ли она каким-то нормативам? Да, старому ГОСТу соответствовала, но появился новый СанПиН. Так получается, если волюнтаристски принять решение, как сделал МОЗ, и ограничить несколько показателей, не учитывая экономических возможностей. В Европе принято 5 миллиграмм окисляемости, потому что у них в основном сточные воды – производственные. У нас болото, вот откуда органика идет, а мы тоже пишем 5 миллиграмм.

Чтобы очистить воду сейчас на Днепровской или Деснянской станции, мы должны фактически построить еще одну станцию по объему, вложить бешенные деньги. Но самое главное, что вода тогда будет стоить, как за границей, – 4-5 евро за один куб. Сейчас куб воды в Киеве стоит больше 2 гривен, а в магазине пол литровая бутылка разлитой подземной воды - 5 грн. У нас практически 98% предприятий продают воду ниже себестоимости. Идет чисто политическая игра, поэтому качества воды не будет.

Скільки коштує побудувати нову очисну станцію?

Валерий Кравченко: Мы просчитывали для Днепропетровской области станцию на 400 000 кубов и стоить она будет порядка 2,5 млрд.грн. По Киеву стоимость проекта максимально 5,5 млрд.грн. в ценах трехлетней давности, а минимально – 1,8 млрд.грн.

Останні випадки холери пов’язують з потраплянням до водойм стічних вод. Наскільки ймовірно, що таке може статися і в інших регіонах?

Анатолій Яцик: Коли наступає такий небезпечний період, то найбільше відчувається запах хлору у питній воді. Просто іншого виходу у нас на сьогоднішній день немає. На півдні кожного року буває така ситуація, просто раніше про це мало говорили ЗМІ.

Як буде вирішуватись проблема стічних вод у сільській місцевості, адже там зараз фактично селяни отруюють самі себе, бо каналізаційні стоки відсутні, а вода з пральних машин та туалетів зрештою потрапляє потім у колодязь?

Валерий Кравченко: В перспективе – обязательно будет решаться. Я уже рассказывал, как под Севастополем очистительные системы установили два села, но это миллионы гривен. Во Франции эту проблему решили за 5 лет. В каждом селе построили специальные выгреба, обязав туда сбрасывать стоки, а государство по улице проложило канализационный коллектор и очистные сооружения. Дальше люди либо выливали все в выгреба и выкачивали ассенизационной машиной, либо подключались к системе.