Хто робить зі Львова майданчик для провокацій?

Схоже, влада відмовилася від повторення провокацій, які мали місце 9 травня у Львові, з декількох причин. Перш за все, через охолодження стосунків з Росією українська влада вже не хоче підігравати Москві. Разом з тим, в Україні активно почалася підготовка до парламентських виборів, тому Партії регіонів в контексті мажоритарних виборів було б не доречно позиціонувати себе як радикальну для цього регіону силу. Більше того, подібні провокації загрожують нам втратою «Євро-2012», на які влада робить ставку, та може налякати європейців, у яких і так багато питань до Президента Януковича.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала та директор GMT Group Анатолій Луценко.

Анатолій Луценко: «Зараз ситуацію контролює та частина оточення Президента, яка не є московським лобі»

День ще не закінчився, тож ми можемо очікувати на сюрпризи. Хоча, судячи з того, як розвивається ситуація, ті ляльководи, які минулого разу здійснювали провокації у Львові, сьогодні не підуть на це. З того моменту, коли комуністи з Добкіним передумали їхати з Харкова до Львова, стало зрозуміло, що вони відмовились від ескалації свого сценарію. Та й після показового інтерв’ю для західноукраїнських видань ще одного учасника травневих подій генконсула Росії можна зробити висновок, що ніяких провокативних дій, повторення сценарію 9 травня, очевидно, не буде.

Про що це свідчить? По-перше, 22 червня співпало в часі з візитом Президента України до ПАРЕ. Тож після усіх дипломатичних «подарунків», які робили Віктору Януковичу чи то напередодні його візиту до Німеччини із затриманням Ніко Ланге, чи то перед його візитом на захід із затриманням опозиціонерів, він вже не сприйняв би подібних провокацій. І так накопичилась достатньо велика кількість проблемних запитань щодо дотримання свободи слова, демократії в Україні.

По-друге, цілком очевидно, що тут спрацював принцип «двічі в одну ріку не входять». Те, що відбувалося 9 травня, було слабкістю влади. Продемонструвати ще раз і в тому самому місті невміння вирішити конфліктні ситуації – це для влади в цілому був би дуже великий іміджевий мінус.

По-третє, треба розуміти, що в нинішній владній команді немає серйозного монолітного середовища, яке має одностайні спільні пріоритети. Більшість аналітиків констатують, що там є промосковська частина, яка реалізовує політику в контексті інтересів Росії, та інша частина, якій об’єктивно не вигідно грати в одні геополітичні ігри з Кремлем. Відповідно, зараз ситуацію все-таки контролює та частина оточення Президента, яка не є московським лобі, тому вийшов такий позитивний для України результат.

Невипадково також, що останнім часом з’явилось багато інформації про посилення співпраці України з НАТО та заяв з обох сторін відносно того, що Україна таки має європейську перспективу через 5-10 років. Більше того, цей процес вже незворотній, бо віднайдені потрібні «коридори» та корисні теми для того, щоб залучити частину української еліти в європейську. Та й достовірні джерела з МЗС інформують про зміну зовнішнього курсу України і остаточну відмову від Митного союзу. Це теж треба враховувати в цьому контексті.

Звичайно, львівський полігон в цьому контексті продемонстрував, що на сьогоднішній момент контролюється ситуація тією частиною оточення Президента, яка принаймні сповідує власну гру і не відпрацьовує виключно зовнішній сценарій.

Віталій Бала: «Вже почалась кампанія на парламентські вибори, тож влада не хоче конфлікту зі Львовом як представником Західної України»

Це була не зовсім вдала ідея спробувати зробити певну ескалацію, бо якщо 9 травня – це День перемоги і на цьому можна було б пробувати щось грати, то 22 червня – це початок війни проти Радянського Союзу і День смутку, тож ніяких фанфар та позитиву не могло звучати апріорі. Тож на цьому побудувати провокаційні дії – це не зовсім правильний сценарій.

Мене здивували ті громадські організації, які заявили про своє бажання провести свої акції у Львові. «Єврейська організація проти антисемітизму» чи «Євреї проти Гурвіца», Руський рух України – досить специфічні назви. Тож зрозуміло було, що буде судове рішення, яке не дасть можливості провести їм свої дії. Показовим також був факт, коли мер Харкова не поїхав до Львова, значить, була команда з Києва не робити цього.

Після загострення наших стосунків з Росією, в першу чергу у газовій сфері, знов підігравати Москві українська влада абсолютно не зацікавлена. Крім того, після виступу Президента в ПАРЕ одразу робити якісь провокації і говорити, що ситуація не контролюється – це неможливо.

Ми також розуміємо, що глава Львівської облдержадміністрації Цимбалюк мав зробити все для того, щоб провокацій не відбулося. Інакше б це був прямий шлях до його відставки. Після подій 9 травня його відставку не прийняли, бо є зацікавленість, щоб він залишався на своїй посаді. Таким чином, ті люди, які туди його направляли, все зробили для того, щоб не підставляти губернатора.

Влада або зрозуміла інтуїтивно, або хтось їй підказав, що, враховуючи те соціальне напруження, яке набирає темпів у зв’язку з прийняттям чутливих для суспільства законів, знову підсилювати невдоволення у національно-ідеологічній сфері, було б недоречно. І вони з інстинкту самозбереження і розуміння того, що насправді вже почалась кампанія на парламентські вибори, намагалися показати, що влада не хоче конфлікту зі Львовом як представником Західної України. Якщо ви пам’ятаєте, головна ідея, коли були події 9 травня, полягала в тому, що Львів не може бути представлений на «Євро-2012», бо, нібито, це місто, де відсутня культура та толерантність. Була досить серйозна атака на національне середовище, але зараз це відійшло на задній план. З’явились навіть заяви деяких представників влади, що тільки «моральні уроди можуть робити провокації в такий скорботний день». Це свідчить про те, що парламентська кампанія-2012 вже почалась. Схоже, мова в першу чергу йде про мажоритарні округи.

Після подій 9 травня виникла небезпека, що «Євро» заберуть не тільки у Львова, а і у всієї України. Можливо, українська влада злякалася, що нестабільність може забрати в України цей грандіозний проект, на який вона робить ставку? Чи зможе фактор «Євро» убезпечити Україну від подальших провокацій?

Віталій Бала: Недавно на відеомості з Москвою російські політологи прийшли до висновку, що західноукраїнська молодь не сприймає ті цінності, які об’єднують Росію і Україну, і які сприймає молодь іншої частини України. Я відповів на це, що є російські цінності, є українські, а є загальнолюдські. Думаю, досить сильна атака була здійснена взагалі по іміджу України з точки зору того, що демократичні процеси, які би мали відбуватися, не відбуваються, враховуючи зауваження по свободі слова і по іншим питанням.

Мова йшла про те, що навіщо вам та Європа, ідіть до нас в Росію – це якщо двома словами сказати, навіщо відбулася провокація 9 травня. Але «ідіть до нас» не допомагає, тому що Білорусь показала, як їм «добре» разом з Росією в Митному союзі. Тому російська влада зрозуміла, що треба будувати політику трохи по-іншому. Вони почали робити все для того, щоб виставляти Україну, а в першу чергу її владу, в неприглядному вигляді перед Європою та світом, яку лякають нібито появою у нас націонал-фашизму. «Євро-2012» використовувалося як чутливий інструмент, але цілі були набагато серйозніші і далекоглядніші.

Як ви ставитеся до провокації, під час якої дівчина смажила яєчню на Вічному вогні?

Віталій Бала: Коли політичні сили змагаються, апелюючи до негативних емоцій громадян, вони таким чином протиставляють частини суспільства одна одній. Так ми породжуємо аморальне суспільство, і смаження яєчні - наслідок такої політики. Рано чи пізно політики це зрозуміють, бо закінчиться це погано.

Так хто ж робить зі Львова майданчик для провокацій?

Віталій Бала: Політики місцевого ґатунку навряд чи додумалися би до цього і мали б можливість втілити це в життя. Для того, щоб пропустили 5 автобусів 9 травня, команду мав дати заступник міністра внутрішніх справ. Значить, це могли зробити тільки з Києва і лише в тому разі, коли людина, яка телефонувала, мала таких покровителів, що навіть на рівні української влади нічого не могли зробити.

Анатолій Луценко: Всім зрозуміло, що в Адміністрації є керівництво, яке достатньо часто робить вчинки, спрямовані на лобіювання інтересів Російської Федерації.

Чому місцем для провокацій обирається саме Львів, а не Донецьк як є уособлення протилежної точки зору?

Анатолій Луценко: В побутовому сприйнятті росіян націоналісти живуть в Західній Україні, столицею якої і є Львів. Для гри, яка потрібна для внутрішнього російського споживача, Львів – це те, що знають. Це місто ще з радянських часів саме по собі є стереотипом. Міфи, які працювали в «Гомо советікус», Росія продовжує культивувати зараз і тримає завжди як козир, тому що попереду вибори, де треба щось розповідати і показувати свої перемоги.

Віталій Бала: А враховуючи те, що Львів має прийняти «Євро-2012», це все набуло ще більшого розголосу. Вони зробили все абсолютно правильно, правда, виконання було не зовсім перфекте з точки зору продовження цієї ідеї, і влада вчасно спинилася. Але насправді вже після того, як Конституційний суд прийняв закон, що червоний прапор не має права висіти, було зрозуміло, що ситуацію почали відігравати в зворотному напрямку. Вибори реально вже почалися, тому якщо влада хоче мати пристойний результат на Західній Україні, їм потрібно було припиняти грати в ці ігри. Скоріше, це була політична доцільність, а не свідоме рішення того, що цього не потрібно робити.

За допомогою яких засобів регіонали можуть здобути голоси на Західній Україні?

Анатолій Луценко: Голова місцевого осередку Партії регіонів Писарчук на виборах мера міста Львова зайняв друге місце. Для мажоритарки їм не потрібно, щоб Партію регіонів сприймали як радикальну. То ж і позиціонувати себе з комуністами та радянським минулим, які не сприймаються західноукраїнським електоратом, в контексті мажоритарних виборів було б недоречно.

Віталій Бала: Для Партії регіонів це дуже серйозно, бо завдання-максимум – мати 226 своїх голосів, щоб ні з ким не робити ніяких коаліцій. Вони вже підрахували, скільки і де їм потрібно, хоча ще рік до виборів і можуть бути серйозні зміни. Тут знову ж таки політична доцільність, бо якби її не було, то не було б і 9 травня.

На Західній Україні дуже розпорошені націонал-демократичні сили. Якщо буде прийнято закон про п’ятивідсотковий бар’єр, за кого там будуть голосувати?

Анатолій Луценко: Автори цього закону – це люди, які підставляють Януковича. Через півроку після того, як за матрицею цього закону заповниться Верховна Рада, у Президента там будуть мінімальні впливи.

Віталій Бала: Мене завжди дивує, що дефініцію націонал-демократичних сил завжди переносять на Західну Україну. Таке враження, що населення решти України не націонал-демократи і не патріоти. Від цих кліше треба відходити. А проблема насправді в тому, що недовіра до опозиції і до влади близько 60% створює новим силам ілюзію, що вони зможуть взяти ці 60%. Насправді у них максимум 30%. Скоріше за все, система парламентських виборів буде калькою президентських: опоненти і влада. Суспільство знову не почує ніяких пропозицій, а тільки те, як погано працює влада.