Уроки Білорусі для України

Білоруське диво виявилось міфом. Гіперінфляція, мовчазні, але масові протести на вулицях міст, страйки на підприємствах, економічна криза. Втрати 5 млрд.долл. в результаті вступу до Митного союзу та наміри росіян повністю поглинути найпривабливіші білоруські підприємства. Економічні санкції з боку США та Європи щодо ключових галузей наповнення білоруського доходу - торгівлі зброєю, ринку паливно-мастильних матеріалів та торгівлі калійними мінеральними добривами. Закриття рахунків за кордоном та заборона на в’їзд в країни Євросоюзу «опальним» білоруським чиновникам та суддям. І це ще неповний перелік загроз для режиму Лукашенка. Тож якщо Україна не хоче повторити таку долю, вона має врахувати все те, що ми сьогодні бачимо в Республіці Білорусь.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповів Надзвичайний та Повноважний посол України в Республіці Білорусь (2010-2011) Роман Безсмертний.

Роман Безсмертний: «Україна може і повинна впливати на ситуацію в Білорусі»

За рік, який минув, Білорусь пройшла колосальний шлях. Я прибув до Мінська на фоні всебілоруського благополуччя, білоруського дива та неможливості ніяких змін при всьому тому, що світова економіка перебувала в кризі. Зараз ця країна переживає непрості часи. Зупинюсь на білоруських уроках, які назвав би «уроками двох заторів» - політичних та економічних.

Щодо політичних уроків, можна загалом назвати відсутність там демократії як такої. Це розкривається через декілька деталей. Перше – це те, що Республіка Білорусь законсервувала радянську систему. У тих, хто пам’ятає ті часи, приїзд до Білорусі викликає певне дежавю, бо ніби повертаєшся у світ, який існував 30-35 років тому: пусті вулиці, відсутність реклами та автомобілів. Друге – це законсервована стара система влади. Тобто, підходи, моделі та схеми, які ми бачили в ті роки, фактично збереглися, хоч і змінилися назви.

Третє – це відсутність парламенту як такого. Він нібито є, але не говорить, зовсім не відповідає своїй назві, в ньому немає опозиції. Я вже не кажу, що в країні просто відсутній уряд. Країною керує одна людина, і все що вона вважає за потрібне, або освячується Радою міністрів і парламентом, або просто ніколи не збувається.

Четверте – це відсутність місцевого самоврядування. Представницької влади на місцях та влади як такої, окрім влади Президента, просто не існує. В неї немає ні повноважень, ні ресурсів. На місцях може щось відбутися лише по велінню зверху, починаючи від забезпечення видовищ, закінчуючи вирішенням питань про збирання сміття.

П’яте – це відсутність незалежних судів. Тобто, вся ця система і люди, які називаються суддями, виконують лише те, чого хоче одна людина.

Останнє – це типова радянська зовнішня система. Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва лише обслуговують все те, що наказано з центру, рекламують це, роз’яснюють та прикривають. Отже, названі мною політичні фактори повністю знищили опозицію. Зрозуміло, що за таких умов говорити про права людини в Республіці Білорусь не доводиться.

Тепер декілька слів про економічні уроки. Загалом ситуацію в Республіці Білорусь можна назвати як відсутність будь-якого конкурентного середовища. Там немає конкуренції, там мають право на існування тільки ті товари, які признає перша особа. Випускається лише та продукція, яка дозволена президентом. Фактично, в країні здійснюється бізнес однією людиною, і реалізується тільки той вид діяльності, на який вона дає дозвіл. Особливістю економіки цієї країни є так звана концепція «білоруського чуда». Але це – міф, і криза довела, що такого дива в принципі не може існувати.

Друге - це Митний союз, розмови про який привели до того, що в бюджеті країни утворилася колосальна діра. При бюджеті в 10 млрд.дол. втрата в 5 млрд. виникла в результаті вступу до Митного союзу. Це та діра, при якій корабель просто потонув. Деталі породжені підрахуванням розміру експортного мита на світлі паливо-мастильні матеріали до російського бюджету. Крім того, виведення рівня митного оподаткування щодо імпортних автомобілів на рівні російських та казахських. В результаті білоруси втратили один із ключових своїх бізнесів – імпорт автомобілів і їх перепродаж до Росії та інших країн СНД. Ці дві речі породили діру приблизно від 4 до 7 млрд.дол. дефіциту доходу бюджету, залежно від років. Зрозуміло, що при такому валовому показнику бюджету витримати це економіка просто не могла.

Третє - це постійне адміністративне втручання органів влади в діяльність бізнесу. За рік я став свідком випадків, коли за рішенням президента чомусь на фабриці, яка знаходилась у приватному володінні декількох польських та голландських компаній, мінявся директор і там «наводився порядок».

Четверте – це бартер, присутній в економіці Білорусі, який фактично паралізував всі валютно-фінансові процеси в державі. Внутрішні галузеві заліки, заліки між підприємствами, заліки між бізнесом. Мене шокували розмови з бізнесменами, коли я їм пояснював, що не робіть бартер, бо ви втрачаєте капіталізацію. Вони ж у відповідь робили здивовані очі, мовляв, навіщо мені капіталізація, коли плату за рекламу я можу отримувати табуретками або шафами і їх потім продавати? Тобто, під час таких розмов з бізнесменами я потрапляв у театр абсурду. Це те, що українці вже забули і не знають, що таке залік по повному колу.

П’яте – це паралізований в країні Національний банк як основний інструмент. Він виступає як кредитна установа. Покажіть мені, де в світі Нацбанк кредитує цілі галузі та окремі підприємства? Одне підприємство може бути закредитоване під 2%, інше – під 20%, різні банки знаходяться в різних умовах, одні кредитують під 20%, інші під 8%. В результаті створюються умови або для колосального злодійства та наживи, або для злидарювання всіх і вся.

Шосте – це постійне сподівання на дешевий російський газ. Країна фактично з 1995 року знаходилася під ін’єкцією, яка сиділа за всі ці роки в ціні так званого дешевого та «вигідного» російського газу. Її сума на сьогодні склала 46 млрд.дол. і, очевидно, що російський бізнес мусить повернути собі цю інвестицію. Якщо офіційний Мінськ називає зовнішній борг в сумі 30 млрд.дол., то росіяни кажуть про 46 млрд. дол. і це підтверджено абсолютно всіма статистичними матеріалами щодо відносин Мінськ-Москва.

Наостанок в умовах невідпрацьованості внутрішніх питань, невідпрацьованості режиму існування Митного союзу (я не ставлю діагноз, що це однозначно негативно, а кажу, що це програшна позиція для Мінська на сьогоднішній день) з’являється наступний такий же міф – ЄврАзЕС. Тобто, туди вже залізли по лікоть, тепер треба руку тягнути так, щоб її повністю відхватили. Складається таке враження, що далі залазячи в цю систему, країна просто паралізує свою економіку та внутрішнє життя.

Які інститути забезпечували весь цей процес? По-перше – вічне царствування Лукашенка. Це основоположний стрижень, на який нанизується цей політичний та економічний абсурд. По-друге – це всесильне КДБ, яке залишилось в тій же моделі та й ще підпорядковане аналітичному центру, яким керує син Лукашенка Віктор. Центр інтегрований в адміністрацію президента. Вся силова система – Міністерство внутрішніх справ, розвідка, КДБ – підпорядковані цій людині. Якщо ви побачите будь-які заходи, які проводить Міноборони, КДБ чи міліція, там обов’язково центральною фігурою є Віктор Лукашенко.

Крім того, це інша правоохоронна система, куди віднесені спецвійська. Я ніде в світі не бачив, щоб солдат бив по обличчю жінку. Вперше це побачив у Мінську. Я давався питанням – чому? У нього ж є сестра, дружина, мати. І отримав дуже просту відповідь: оплата цих служивих в декілька разів вища, ніж у будь-кого іншого, тому вигідно йти у навчальні заклади, де навчають міліціонерів, військових і т.д. Це «цепні пси» тієї системи, яка збудована в Білорусі.

По-третє – це суди, які під копірку підписали відомі всьому світові вироки 46 опозиціонерам після подій 19 грудня на центральній площі міста. Ті суди освячують абсолютно все – засудження журналістів, закриття електронних та друкованих ЗМІ, виселення з офісів опозиційних партій та громадських організацій. Закон написаний так, що якщо ви не маєте офісу, то вас знімають з реєстрації. Зокрема, зараз відбувається процес виселення з офісу Білоруського народного фронту – це перша опозиційна організація в країні. Отже, це означає, що їх знімуть з реєстрації і вони не матимуть можливості брати участь в політичних виборах.

По-четверте – в країні повністю знищені опозиційні засоби масової інформації, існують лише державні. Країна, яка мала б дивувати весь світ своєю Біловезькою пущею, сьогодні може називатися «заповідником Олександра Лукашенка». Тому не дивуйтеся, чому до списку нев’їздних до Європи потрапили не лише судді, а й журналісти. Я багатьох з них запитував: як ви можете говорити з екрана цю брехню? Вони ще не знають, що може бути те, що пережила Україна, коли їх просто ніхто не буде слухати. Зараз їх не вже не пускають за кордон, як і військових конвойних, які на судах показували синці на стегнах в той час, коли у затриманих були зламані ноги та пробиті черепи. Тому це прекрасний урок для всіх, в тому числі і для української влади, і для українських ЗМІ, судів і т.д. На фоні тих процесів, які відбуваються в тому числі і в Україні.

І останнє - навіть точкові економічні санкції, які були застосовані США і Європою по відношенню до певних сегментів ринку Білорусі, приводять до колосальної катастрофи. Зокрема, санкції торкнулись торгівлі зброєю, ринку паливно-мастильних матеріалів та торгівлі калійними мінеральними добривами. Це ключові статті білоруського доходу бюджету, тож удар по цих трьох напрямках потрясає країну. Тому очевидно, якщо Україна не хоче повторити таку долю, вона має врахувати все те, що ми сьогодні бачимо в Республіці Білорусь.

Чому настільки дієвою є революція в соціальних мережах в Республіці Білорусь, яка зараз проявляється щосереди?

Роман Безсмертний: Тому що люди мовчки, без прапорів та транспарантів виходять на головні площі міст і просто аплодують. Нічого більше не роблять. Але в позаминулу середу було затримано 200 осіб, в минулу – 400. Кількість цих майданів зростає, як і кількість людей, які виходять на вулиці. Ці речі починають перекидатися на підприємства у вигляді італійського страйку. Зрозуміло, що відсутність діалогу між опозицією та владою приведе до паралічу країни.

Чи вважаєте ви правильною політику офіційного Києва по відношенню до Білорусі?

Роман Безсмертний: З моєї точки зору, позиція Києва занадто м’яка. За час, коли я там перебував, я намагався максимально об’єктивно відображати позицію України як країни, яка задекларувала європейські перспективи, країни-фундатора Організації Об’єднаних Націй, країни, яка підписалася під Європейською хартією прав людини і т.д. Позиція Києва має бути жорсткішою, він має приєднатися до більшості документів, які прийняті європейською спільнотою по відношенню до режиму Лукашенка.

Наскільки близька Україна до білоруського варіанту? Зокрема, цікавить судова система, адже сьогодні в Києві якраз відбувається показовий судовий процес?

Роман Безсмертний: Послом України в Республіці Білорусь працювати дуже легко, якщо ти сповідуєш ідеали демократії, верховенства права і прав людини. Але Україна не так далеко втекла від того, що ми бачимо в Білорусі. Процеси над Юрієм Луценком і Юлією Тимошенко давним-давно перестали бути адміністративними чи кримінальними – це політичні процеси. Мій досвід перебування в політиці говорить: неважливо, що думає про це влада, важливо, як це оцінюють люди. Українські громадяни давно оцінюють ці два процеси як політичні, як процеси помсти, і це однозначно. Тут коментувати вже нічого.

Із того, чого немає в Білорусі, у нас вже немає незалежних судів, місцевого самоврядування, можливо, за виключення трьох західних областей, які знаходяться за Збручем. Чи можлива в Україні концентрація влади в руках однієї людини, чи все ж таки структура економіки України не дозволить цього?

Роман Безсмертний: Якщо розглядати повернення до Конституції 1996 року як підготовку до нової конституційної реформи в плані децентралізації, деконцентарції влади, збільшення повноважень місцевого самоврядування та політичних партій, то я «за» такий процес. Якщо повернення до Конституції 1996 року – крок до централізації влади, то це катастрофа для України. Біда України сьогодні в тому, що після повернення до Конституції 1996 року, кожен українець може пред’явити претензії Президенту України в тому, що у нього немає світла в під’їзді, що у нього в селі погана дорога чи в магазині немає хліба. Це величезна помилка, коли повноваження концентруються в одному інституті влади, і для мене немає значення, як він іменується. Але економіка, бізнес України і щеплення 2004 року просто не дають можливість повернутися на цю лінію.

Наскільки зараз наш парламент схожий на білоруський?

Роман Безсмертний: Згадую свої перші враження від парламенту: говорить Олександр Лукашенко непогану фразу - зал парламенту мовчить, потім говорить зовсім погану фразу - зал мовчить. Я запитую колегу, чому вони не аплодують і не протестують. Він відповідає: «А їм все рівно, що він говорить». Це не парламент, це просто машина, що освячує рішення, які приймає Лукашенко. Український парламент і білоруський – це зовсім інші планети, і вони не піддаються порівнянню.

Побачивши ситуацію в Білорусі, чи радили б ви Україні мати справи з Митним союзом?

Роман Безсмертний: На сьогоднішній день я бачу лише шкоду, яку принесе Україні вступ до Митного союзу. Тільки місяць тому Росія, Білорусь і Казахстан поділили спільний прибуток від зовнішнього торгівельного мита. Я запитую: на якій основі його ділять? Мені кажуть: згідно пропорціям. Яким пропорціям? Товарообіг між Україною і Білорусією за місяць змінюється: то одна країна випереджає, то інша, по одних напрямках зростає, по інших спадає. Статистична розбіжність між Україною і Білоруссю по товарообігу в кінці року складає до 15%. Уявляєте, яка це сума при 5 мільярдах доларах обігу? А якщо взяти товарообіг Росія-Казахстан-Білорусь, де йдуть мільярди товарообігу в доларах…

На сьогоднішній день невідпрацьованість усіх цих деталей говорить про те, що ми не розуміємо, куди вступаємо. На сьогодні в Митному союзі немає системи координат, в якій би Україна розуміла свою перспективу. Якщо ми їдемо на Захід, то у нас сотні позицій не співпадають, але ми знаємо нашу перспективу і ведемо дискусію. А коли сідаємо за стіл переговорів з Митним союзом, там взагалі нічого не зрозуміло. Сьогодні буде одне, а завтра Росія чи Білорусь почнуть приймати рішення про виключення з правил певних товарів. Я не прихильник ультимативної позиції, я прихильник того, щоб сісти і пропрацювати ці питання.

Україна за президентства Януковича, нібито, налагодила стосунки з Росією. Зараз є суперечки, в тому числі і через ціну на газ. Як би ви зараз охарактеризували україно-російські стосунки?

Роман Безсмертний: Один із російських вельмож сказав, що всі гетьмани України – зрадники. Ця фраза стосується не тільки XVI і XVII століть, це ідеологія. Тому відношення звідти буде однаковим, хто б в Україні не був Президентом.

Для Росії Україна поки що є і залишається лише республікою, а не незалежною державою. На цьому побудована вся система зовнішньої політики. Я цю позицію розумію і її не боюсь, але проти неї треба виставити позицію інтересів України і в питаннях взаємодії з Митним союзом, і з НАТО, і в СНД. Очевидно, що сьогодні в рамках СНД ведеться дискусія Москва-Київ. І де б ви не бували, на закритих чи відкритих зустрічах, ця дискусія велася, ведеться і буде вестися, тому що немає російської імперії без України, але Україна вже ніколи не буде її учасником.

Щоб бізнес в Україні нормально працював, також потрібно бути наближеним до політичних верхівок, так само ми підсідаємо на ін’єкції Росії, хіба що у нас немає економічних санкцій. То чи не йдемо ми по тому ж курсу, що і Білорусь?

Роман Безсмертний: Що стосується ціни на газ, то безкоштовний сир може бути тільки в мишоловці. Тому або ми знаходимо заміну, або сидимо на цій голці.

Що стосується всіх інших речей всередині України, то я їх остерігаюся не менше, ніж ви. Представники влади закриваються від журналістів, і це помітно. Це відбувається не тільки через те, що іноді вони не вміють спілкуватися, а й тому, що отримують вказівки не розповідати.

Єдине, що мене не кидає у відчай, це структура українського бізнесу, бо рахунки знаходяться там… за кордоном. Я бачив, як це вирішувалося в Білорусі, і що таке ці санкції. А це не мільярди і не десятки мільярдів. Тому я би пропонував ініціаторам певних заходів в Україні задуматися про рахунки, які знаходяться «там», бо по відношенню до них дуже легко спрацює світове співтовариство.

Чи може Україна повпливати на ситуацію в Білорусі?

Роман Безсмертний: Україна може і повинна впливати на ситуацію в Білорусі. По-перше, потрібно чітко стати на захист прав людини. Треба перестати говорити про те, що є якісь торгові інтереси еt cetera, еt cetera. Немає тої ціни, яку можна заплатити за порушення прав людини. По-друге, потрібно негайно приєднатися до всіх документів європейської спільноти, які стосуються Білорусі. Це основоположні документи, і в них немає нічого, що б суперечило інтересам України.

По-третє, треба активізувати заходи, які Україна могла б зробити в односторонньому порядку, попередивши: або Мінськ іде на діалог з опозицією, або... Такі пропозиції українські урядовці, в тому числі під час останньої зустрічі прем’єр-міністра, виказували білоруській стороні. Україна чи не єдина з поміж країн, які залишилися сьогодні за рамками санкцій, за рамками європейської спільноти, може розпочати цей процес. Не випадково Україна пропонувала свої посередницькі послуги. Але поясню, чому ці послуги не приймаються. Коли я прибув у Мінськ, мене вразило інформаційне поле, суть якого: у нас, у Білорусі, не все так добре, але в Україні гірше. Три тижні тому з’явилася перша стаття, в якій було порівняно реальні цифри і показано, що вони насправді помилялися. Але я категорично проти порівнювати ці речі, бо Україна і Білорусь - це абсолютно різні країни, народи, ментальності, культури.

Багато українських журналістів високо оцінювали вашу діяльність в Білорусі саме як захисника інтересів українців, які туди приїжджали. Зараз є побоювання, що ситуація погіршиться і випадки з арештами стануть частішими. Які ваші прогнози?

Роман Безсмертний: Я сподіваюся, що та система, яку нам вдалося відпрацювати, збережеться і посольство буде реагувати на такі факти. Прибувши в Мінськ, я зіткнувся з позицією: ну затримали, ну той що? На що я говорив: одного американця затримують і Шостий флот приходить в акваторію, вам це не є прикладом, як має реагувати країна? Тобто, тут є проблема ментальності людей в зовнішній політиці, над цим ще треба багато і багато працювати.

Нам вдалося досягнути того, що коли до нас надходив сигнал, консульство миттєво на це реагувало. Це змушувало білоруську сторону приймати рішення по звільненню людей, інакше факти вже набирали політичного звучання. А після того, як ми відправили п’ять нот, і не отримали жодної відповіді, я змушений був заявити про те, що вони не реагують. Це ще більше придало звучання тому, що у питанні арештів, затриманні, переслідуванні українців, які перебувають на території Республіки Білорусь, є багато проблем. Нам вдалося довести ситуацію до того, що ця взаємодія відпрацьовувалася. При чому ми займали таку позицію: зупиняйте, вимагайте пред’явити документи, будь-ласка, але не затримуйте людей, не тягайте їх за барки. Тому що було багато фактів, коли затримали, протримали добу і відпустили, навіть не запитавши пояснення. Говорити про те, що буде далі, мені дуже важко, але я сподіваюся, що вироблена нами система захисту збережеться.

Хто на вашу думку буде наступним президентом Білорусі?

Роман Безсмертний: Міф, який панував і панує в Україні, про те, що в Білорусі немає лідерів – це величезна помилка. Серед білоруської опозиції є маса осіб, які мають прекрасні команди та колосальний досвід роботи. Санніков, Козулін, Некляєв, Лебедько і маса інших людей пройшли колосальну школу. Це Шушкевич, Статкевич, які своїм життям і поведінкою заслужили на підтримку. Я глибоко переконаний, якби на останніх виборах результати не було сфальсифіковано, і було проведено другий тур, то, очевидно, що на сьогоднішній день президентом Республіки Білорусь була б зовсім інша людина.

Як економічна ситуація в Білорусі може повпливати на Україну, і навпаки?

Роман Безсмертний: Що стосується взаємного впливу, то з одного боку, у нас досить значний товарообіг – 5 мільярдів доларів. З іншого боку, об’єми інвестицій дуже низькі. За минулий рік білоруська сторона інвестувала в економіку України 40 мільйонів доларів, а українська - трохи більше 4. Для 40 мільйонної нації 4 мільйони інвестицій - це ніщо. Більше того, в основному ці інвестиції ідуть у банківський сектор.

Це свідчить про те, що ця взаємозалежність не така велика. Вона в основному проходить по лінії, ключова позиція якої – енергоресурси. Україна поставляє нафту, отримує світлі нафтопродукти, доля яких на ринку України досягає майже 40%. Наступна позиція – метал. Економіка Республіки Білорусь споживає в межах 80% українського металу. Всі інші складові такі як переробка, аграрний сектор, харчова промисловість, носять досить невелику долю. Я не можу сказати, що це не вплине, однозначно, це буде мати певний вплив, але те, що це не потрясе економіку України, очевидно.

Росія тисне на Лукашенка з тим, щоб прибрати до рук найбільш привабливі підприємства Білорусі. Чи вдасться їм це?

Роман Безсмертний: Останнім часом дуже багато говорилося про позику стабілізаційного фонду «ЄврАзЕс» білоруській стороні в 3 мільярди. Ця сума видається і буде видаватися під певну програму реформ. Збереження колосального державного сектору – це гарантія перебування Лукашенка у владі. Тому Росія вимагає реформи, першим пунктом якої є приватизація. Цих пунктів всього 15.

Що стосується можливого впливу російського бізнесу на ситуацію в Білорусі, то він на сьогоднішній день ключовий, завтра буде домінуючий і післязавтра російський бізнес просто поглине економіку Білорусі. Для цього зроблено все, що можна було зробити з точки зору підготовки. Тому це ще один з ключових уроків для української економіки, реформ та поведінки української влади у такій ситуації.

Ви говорили про бартеризацію економіки Білорусі. Чи може вона призвести до гіперінфляції, закриття підприємств та появи безробітних, які змушені будуть торгувати на ринках, як це було в Україні?

Роман Безсмертний: Гіперінфляція і так далі у них вже давним-давно існує. На сьогоднішній день в Білорусі три курси: офіційний - 5 тисяч за долар, на чорному ринку – 6, 3 тисячі, на міжбанку – від 12 до 20 тисяч. При такому курсі в інших країнах виникло б десятків три мільярдерів, гіперінфляція та звільнення. Але в Білорусі директору заборонено звільняти робітників та зупиняти підприємство. Вони продовжують випускати продукцію, яка лежить на складі. На сьогоднішній день затовареність окремих підприємств досягла 30%. У місцевих опозиційних листках надруковані фото, як Білоруський тракторний заставлений тракторами, що ніде пройти. Директор змушений платити, шукати вихід із ситуації і допускає помилки. Тоді приходить контрольна служба, а якщо це сталося, то ви матимете два роки «відсидки». Мало в цій країні я зустрічав керівників підприємств, які б не відсиділи. Коли мене запитували, звідки почнеться революція в Республіці Білорусь, я казав – з місць ув’язнення, бо там зібрана вся еліта – політична, промислова, бізнесова.

Після вашого повернення в Україну основна інтрига розгортається навколо того, над якими політичними проектами ви збираєтесь працювати?

Роман Безсмертний: Я ще не дав собі відповіді на це питання. На даний момент залишаюсь рядовим бійцем «Нашої України». По-перше, хочеться донести до української влади та журналістів, до впливових та невпливових людей – не повторіть цього ідіотизму, який я бачив на власні очі в Білорусі. Раніше я думав, що для того, щоб українців зробити європейцями, їх треба хоча б раз відвезти до Європи. Зараз переконаний: щоб нам не повернутися назад, треба кожному побувати в Білорусі і побачити, до чого довели ситуацію в цій країні.