Спільноту EnergyCamp не зупинив навіть дощ

На еко-культурному фестивалі „Трипільське коло” вже третій день йшов дощ. Земля перетворилася на болотне місиво, вода просочувалася в намети, небо перетворилося на суцільну завісу із хмар.

Проте, це не заважало кільком сонячним панелям генерувати достатньо струму для роботи чергового EnergyCamp, організованого Українською мережею енергетичних інновацій Greencubator.

Що ж таке EnergyCamp? Координатор мережі Роман Зінченко розповів про це в коментарі для UA-Energy.org:

https://embed.prostopleer.com/track?id=4940246pt93

Цьогоріч на територію фестивалю у Ржищеві з’їхалися чимало цікавих спікерів, які розповіли про свої зусилля в напрямку енергозбереження та розвитку відновлюваних джерел. Приміром, директор Fuel Alternative Віталій Давій презентував унікальний проект з будівництва на даху приватного будинку сонячної установки. Планується, що вона генеруватиме струм та продаватиме його від імені домогосподарства в мережу за „зеленим” тарифом. Про величезний ринок саме малих генеруючих потужностей для приватних замовників говорив і Юрій Фаворський, заступник директора з розвитку бізнесу „Цетус”.

За словами Сергія Іванова, керівника відділу прямих продаж компанії „Атмосфера”, що виступила технічним спонсором EnergyCamp, окупність геліоколекторів та інших сонячних енергосистем складає 2-5 років для підприємств та 5-10 років для фізичних осіб. Привабливість „зеленої” енергії для приватного житлового сектору пояснюється не лише її екологічністю та відсутністю цілої низки дозвільних вимог, але й простим економічним розрахунком: як повідомив спеціаліст, електричні та газові котли стають збитковими вже після 5 років експлуатації. „Вони ніколи не окупляться”, – підкреслив фахівець.

Як відомо, практика є набагато більш переконливою за будь-які цифри і теорії. „Родзинкою” першого дня EnergyCamp стало змагання команд „сонячних хакерів” – конкурс на швидкісне збирання геліоколектора. Для початку, техніки компанії „Атмосфера”, яка власне надала обладнання, продемонстрували процес складання конструкції. Незважаючи на те, що ззовні все виглядало досить просто, чотирьом командам („ВатМан” „Могилянська мафія”, „Волонтери”, „Злобні кролики”) довелося попотіти над цим завданням. Зрештою, переможцями стали бійці з команди „ВатМан”, які зібрали сонячний колектор трохи більше ніж за 16 хвилин.

Наступного дня біля намету EnergyCamp змонтували „сонячний душ” – установку нагрівання води, що циркулювала сонячними колекторами. На жаль, апробація системи так і не була здійснена через негоду. Настрій покращив виступ д-ра Йогана Хартера, виконавчого директора Activ Solar – компанії-генерального спонсору EnergyCamp, яка на системному рівні розбудовує „сонячний бізнес” в Україні. Говорячи про переваги фотовольтаїки, він нагадав про високу ціну, яку людство платить за нібито дешеву атомну енергію. Мова йшла не лише про фактор „Фукусіми”, але й проблему захоронення ядерних відходів. З останньою зіткнулася Німеччина, яка була змушена виділити 1,3 млрд. євро на першочергові заходи.

Натомість сонячна енергія є безкоштовною і абсолютно нешкідливою, сказав Й.Хартер. Жвавий інтерес викликала розповідь про перші українські сонячні електростанції в Криму. Зокрема, нова СЕС біля Охотнікового “Omao Solar”, яку планується запустити в оперативний режим вже за 2 тижні, матиме потужність 20 МВт та зможе виробляти достатньо електроенергії, щоб забезпечити попит 5 тис. домогосподарств. „Після запуску цієї станції ми будемо грати у вищій лізі сонячної енергетики”, – не приховував оптимізму німець.

Основною перевагою нових потужностей з фотовольтаїки для кримчан стане задоволення попиту на електроенергію, який особливо високий влітку, коли приїжджають багато туристів і користуються кондиціонерами. В такий час енергодефіцит півострову зростає до 1,2 ГВт. Важливим позитивом є створення нових робочих місць (40 спеціалістів в сімферопольському офісі та 35 працівників на двох СЕС), скорочення викидів СО2 та використання непридатної для сільського господарства землі. Йоган Хартер бачить великі можливості для розвитку цього ринку в Україні – як для великих, так і для малих компаній, – що можуть розвивати нове обладнання та матеріали, здійснювати монтаж та обслуговування систем, й комерціалізувати винахідницькі ідеї.

Activ Solar також готується до вступу в дію вимог до „місцевої складової” (не менше 15% з 2012 року). Вже зараз компанія купує опори для сонячних модулів у двох українських виробників, а також близька до підписання угоди з постачальником спеціальних рам. Відповідаючи на питання, чому держава купує 1 кВт-год сонячного струму дорожче 5 гривень, Й.Хартер наголосив: „Комусь може здатися, що величина „зеленого” тарифу є дуже високою. Але його ставка з часом буде знижуватися. Крім того, це дуже прозорий процес. Тут немає ніяких прихованих прибутків”.

Про те, як і з чого можна збудувати екологічне житло, розказав Андрій Бобровицький з Клубу прикладної екології. За його словами, за сезон група з кількох людей може реально збудувати екобудинок з місцевих ресурсів (напр., глини) та обладнати його автономними системами життєзабезпечення. При цьому, можна говорити як про традиційні (піч на дровах), так і про сучасні (фотоелектричні панелі, геліоколектори, вітряки) засоби отримання енергії. Умови України дають можливість використати 8-10 технологій будівництва екожитла, залежно від місцевості.

Здавалося, чи є сенс рекламувати мазанки або саманні, солом’яні хати в ХХІ столітті? Виявляється, так. Окрім енергоефективності, екобудинки мають безперечні екологічні переваги. Третина житла у світі забруднена небезпечними для здоров’я речовинами, а 36% всього обсягу сміття становлять відходи будівельної індустрії. Сучасні методи екобудівництва дозволяють не лише зменшити цю частку до 5-6%, але й заробити: експериментальний екодім у Швейцарії щороку приносить більше 1000 євро прибутку на м2, виробляючи додатковий струм „Тому я закликаю Вас засновувати екопоселення та застовбити „золоту середину” між високою якістю життя та низьким рівнем впливу на довкілля”, – підсумував Андрій Бобровицький

Віталій Король, технічний директор компанії Lumina, говорив про світлодіоди. За його словами, LED-освітлення було довгі часи недоступним через технічні труднощі та дороговизну. У 1990-х світлодіодами могли користуватися лише армія та шоу-бізнес, і лише у 2006 році стартувало промислове виробництво LED для основного освітлення. Дію технології можна побачити безпосередньо в наметі EnergyCamp, який був освітлений кількома лампами різного типу на основі світлодіодів. В.Король перелічив переваги LED: висока світлова віддача (до 180 лм/Вт), тривалий термін служби (50-100 тис. годин), малі розміри, можливість роботи за різких перепадів напруги та температур, стабільна робота в циклі вкл./викл., ударостійкість. Проте, й ці "плюси" тьмяніють на фоні економії коштів: якщо замінити лампу розжарювання („лампочку Ільїча”) на LED, то вже через рік світлодіодна система окупиться та почне приносити економію.

На парадоксах Енергетичної стратегії України до 2030 року та її оновленні зупинився інший доповідач – Дмитро Хмара з Національного екологічного центру України. Експерт розкритикував основні положення документу, назвавши абсурдним нехтування „зеленою” енергетикою на користь будівництва нових реакторів АЕС та потрійного збільшення видобутку вугілля. За його словами, у 2030 році Україна матиме такий самий рівень енергоефективності, що й Польща у 2005-му, а частка відновлюваних джерел у енергобалансі складе лише 10% – при тому, що ЄС незабаром перетне межу в 20%. Крім цього, Стратегія передбачає відтермінування вимог Енергетичного співтовариства з встановлення очисних систем на ТЕС, викиди яких щороку відбирають 30 тис. українських життів.

Еколог доводить, що до 2030 року можливо досягти 30% частки відновлюваних джерел енергії без особливих навантажень на економіку, і цим кроком досягти економічної та політичної незалежності. По-перше, сумарний потенціал українських ВДЕ (геотермальна, сонячна, вітрова, мала і велика гідроенергетика, енергія біомаси, шахтний метан) складає 113 млн. т у.п. По-друге, інвестиції в розвиток даного сектору оцінюються на рівні близько 91 млрд. дол., в той час як чинна Енергостратегія передбачає витрати 209 млрд. дол. на традиційну енергетику. „Навіщо уряд пише такі документи, коли альтернативна енергетика реально більш ніж удвічі дешевша?”, – питає Д.Хмара.

Подібні парадокси підштовхують активістів до дій: в 2011-му стартував трирічний проект, в рамках якого НЕЦУ відбере 5-6 сільських громад в різних регіонах України для розбудови потенціалу сонячного опалення та нагріву води. Іншими словами, громади навчатимуть виготовленню таких систем з доступних матеріалів та пропагуванню ідей „зеленої” енергетики.

Професор Житомирського агроекономічного університету Володимир Зінченко розповів про те, як вирощує біоенергетичні культури. Зокрема, у своїй презентації він зупинився на міскантусі – багаторічній злаковій траві, спалювання 1 кг біомаси якої дає 17-19 МДж. Особливістю даної рослини є величезна продуктивність, здатність рости на будь-яких ґрунтах, втричі менші потреби в добривах, відсутність хвороб та шкідників. За словами В.Зінченка, міскантус не виснажує, а навпаки збагачує ґрунт (за 8 років - 4 т гумусу на м2) і зменшує концентрацію в ньому радіонуклідів. При цьому, комерційно вигідним він стає вже з третього року вирощування.

„Пелети і брикети – це данина моді. Крім того, більшість з них іде на експорт. Краще продавати готову енергію”, – твердить науковець. Міскантус підходить до будь-якого роду твердопаливних котлів: „на дровах” можна виробляти теплову та електричну енергію, і навіть привести в рух авто. У практичному вимірі для того, щоб опалювати 150 м2 протягом року, потрібно засадити міскантусом лише 15-20 соток.

... тихе гудіння інвертора додавало впевненості, що комп’ютери, проектор, мікрофон, LED-освітлення, а також точки для підзарядки мобільних телефонів працюватимуть стабільно. Та не лише завдяки новітнім технологіям відбувся EnergyCamp – його живила енергія організаторів та учасників.

Роман Ніцович, Ірина Петренко, UA-Energy.org