Український вузол на шиї «Газпрому»
Москва нарешті від'єднала Україну від Євразії та СНД і зарахувала її до Європи.
Москва нарешті від'єднала Україну від Євразії та СНД і зарахувала її до Європи. Якщо раніше у звітах «Газпрому» різав зір пункт «країни СНД», то тепер у списку клієнтів російського монополіста Україна буде стояти окремо поряд з Німеччиною. Правда, за це Київ платить доволі високу ціну, купуючи дорогий газ.
Голова правління «Газпрому» Олексій Міллер на останніх зборах акціонерів газового монополіста Росії намагався нагадувати Джеймса Гудвіна з казки про чарівника з країни Оз. Такий же великий і жахливий, як і очолювана ним компанія.
Принаймні, саме таким був стержень, навколо якого і крутилися всі заяви. Звіт Міллера змусив багатьох задуматися над новим образом «Газпрому», який давно старанно виліплюють північно-східні сусіди України перед Бранденбурзькими воротами, Єлисейськими полями чи Колізеєм.
Російський монополіст вживається в образ партнера - надійного, сильного, трохи страшного і, головне, з великими грішми у гаманці. Останній момент, правда, викликає дискусії, бо Європа добре знає кредитний портфель «Газпрому».
Можна впевнено оминути псевдо-сенсаційні заяви Міллера про бажання «Газпрому» взяти участь у купівлі підприємств електроенергетики Євросоюзу, «тектонічні» зрушення на енергетичних ринках та моральне старіння європейського «Третього енергетичного пакета».
Варто згадати довгий шлях, який пройшов енергетичний монополіст Росії у намаганні закріпитися на газовому ринку Європи: створення спільних підприємств з продажу газу кінцевим споживачам та інвестиції в будівництво підземних сховищ.
Хоча газ є основним бізнесом «Газпрому» у відносинах з ЄС, російський концерн не досягнув грандіозних успіхів у цьому напрямку. Що ж тоді говорити про електричну генерацію, куди проситься «Газпром»? Можна лише уявити, скільки років у нього піде на те, щоб зайняти зовсім невеличку частку цього ринку.
Та й відвертий шантаж з боку «Газпрому» - пустіть нас в електроенергетичний бізнес і ми змінимо формулу у газових контрактах - не надихає європейські газові концерни на активну співпрацю з Росією.
Більш важливим для України є звернення Міллера до європейців щодо необхідності для країн ЄС отримати додаткові транспортні потужності.
Наявних шляхів доставки газу - Білорусі, України, наполовину добудованого «Північного потоку» та віртуального «Південного потоку», за словами голови «Газпрому», уже недостатньо.
Правда, було дуже дивно почути такі твердження з вуст Міллера. Він як ніхто інший знає про сумнівність швидкої добудови другої черги «Північного потоку» і тим паче - самого факту початку будівництва «Південного потоку».
Постає питання: чому ж тоді ЄС повинен дослухатися Міллера і розширювати транспортні потоки? Відповідь більш ніж очевидна. У переговорах з Україною Росії не вдається досягнути помітних успіхів, і єдиною точкою дотику, яку знаходять «Газпром» і «Нафтогаз», є модернізація газотранспортної системи України.
Тут свою роль відіграла непохитна позиція України щодо обов'язкової участі Євросоюзу як рівноправного партнера у проектах, пов'язаних з ГТС.
Справді, газові переговори України та Росії за останні два місяці почали виходити на фінішну пряму, і з хмари пустопорожніх розмов і взаємних звинувачень почали викристалізовуватися «митний союз» і «газотранспортна система».
Зважаючи на це, «Газпром» доволі прямо подав сигнал Європі: або «віддаєте» Україну нам, або приходьте і вкладайте гроші в модернізацію ГТС України. Саме таким бачиться Міллер та його неочікувані для багатьох слова про критичну необхідність для ЄС розширювати транспортні газові коридори.
Адже відразу після цього «Газпром» знову спробував викликати в України активне слиновиділення від обіцянки серйозно знизити ціну на газ в обмін на об'єднання з «Нафтогазом». Мовляв, ЄС - добре, але газовий братський союз - ще краще.
Затята позиція України у переговорах змусила «Газпром» почати непублічний діалог з Європою щодо майбутнього ГТС України, оскільки об'єднання «Нафтогазу» і «Газпрому» не викликає захоплення ні у першого, ні у другого. Та й Європа не у захваті від того, що Росія може просунутися ще на тисячу кілометрів до ЄС.
Показовим є приклад Білорусі, де «Газпром» майже викупив газотранспортну систему і «поставив прикордонний стовпчик» на кордоні з членом ЄС Польщею.
Саме тому «Нафтогаз» і «Газпром», підігруючи політичним заявам, уже рік роблять вигляд, що їм цікаве об'єднання. Насправді ж Україна так і не знайшла прийнятний вихід із складної ситуації щодо формули на газ. І лише одна річ викликає у «Газпрому» нервове посіпування рук: магістральні газопроводи і підземні сховища.
Якщо уникати зайвих емоцій, то так воно і є. Єдиний товар, який залишився у «газовому» господарстві України, - це ГТС. Це якщо уявити на хвильку, що питання «митного союзу» буде знято з порядку денного, не впливатиме на газові переговори і буде відкладене на невизначений термін.
Чому саме ЄС, за задумом «Газпрому», повинен думати про ГТС України? Все просто. Говорячи мовою юристів, Європа повинна легітимізувати присутність Росії у газовій системі України. Переходячи на мову релігії, «Газпром» хоче, щоб Євросоюз «освятив» втрату транзитної самостійності України.
Це при умові, коли ЄС не захоче юридично оформляти свою участь у консорціумі з модернізації ГТС, а обмежиться фінансовою допомогою. І тоді, як кажуть жартівники, Lady Gaga буде співати у Європі: «Газпром - єдіная сємья!».
Поки що позиція ЄС щодо участі у модернізації ГТС не дуже конкретна. Скромно минув червень, коли Євросоюз повинен був виділити перший транш - 300 мільйонів євро на модернізацію ГТС.
Питання відклали до грудня, а значить - до кращих часів. Та й до переговорів «Нафтогазу» і «Газпрому» не долучилася жодна європейська енергетична компанія.
Можна стверджувати, що послання «Газпрому» Європі щодо «обміну» газової формули на купівлю електроенергетики в ЄС скероване і Україні. Мовляв, от які ми жорсткі вимоги ставимо Євросоюзу, а вам пропонуємо дружню співпрацю.
Зате Росія визнала Україну європейською державою. Звіт «Газпрому» потішив: Москва нарешті від'єднала Україну від Євразії та СНД і зарахувала її до Європи.
Якщо раніше у звітах «Газпрому» різав зір і слух пункт «країни СНД», то тепер у списку клієнтів російського монополіста Україна буде стояти окремо поряд з Німеччиною, Францією, Італією. Щоправда, за окремий «європейський» рядок у звітах «Газпрому» Україна платить доволі високу ціну, купуючи дорогий газ.
Отож, щорічні збори акціонерів «Газпрому» засвідчили зміни у газових відносинах між Україною та Росією. У ході переговорів, які тривають уже рік, Київ переконався, що сильний, страшний і багатий «Газпром» насправді часто таким виглядає лише завдяки «зеленим окулярам», які носили мешканці у казці «Чарівник з країни Оз».
Не спромігшись зламати Україну, Москва заметалася у пошуках швидкого рішення українського газового питання. Можна вважати досягненням Києва, що «Газпром» почав ставитися до нього не як до члена СНД, а як до європейської країни.
Тим більше перспективно, що Міллер вимушений сам починати діалог з Європою щодо активнішої участі ЄС у мирному розв'язанні українського газового вузла.