Діагноз української економіки

Економічні показники України за перше півріччя невтішні.

Економічні показники України за перше півріччя невтішні. Хоч ВВП (за рахунок експорту) та доходи бюджету показують зростання, але разом з ними ростуть і споживчі ціни. Якщо взяти показники за червень по відношенню до грудня 2010 року, продукти харчування подорожчали на 6,1%, хліб - на 10,7%, фрукти – на 24,6%, овочі – 34,6%, рекорд поставила картопля – 71,6%, цукор – 11,6% и т.д. На 9,8% подорожчали комунальні послуги, на 4,4% - охорона здоров’я, на 17,5% - транспорт, на 30,5% - пальне. Інфляція ж до кінця року може також зрости до 15% та збереже такі темпи ще кілька наступних років.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували народний депутат, голова підкомітету з питань видатків державного бюджету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Павло Жебрівський, президент Центру антикризових досліджень, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло та екс-міністр економіки, фінансовий аналітик Віктор Суслов.

Павло Жебрівський: «Без співпраці МВФ та поповнення золотовалютних запасів в найближчій перспективі можуть бути проблеми»

Зростання доходів бюджету є достатньо суттєвим, порівняно з минулим роком. За цей рік навіть мають бути 11 мільярдів гривень додатково до затверджених показників Держбюджету. Інфляція іде в нормативах, які передбачалися, можливо, буде трохи більше прогнозованих 8-9%. По великому рахунку, у нас є ріст ВВП, Світовий банк уже двічі змінював прогноз ВВП в Україні в бік зростання. Тому якщо жити десь на далеких від України островах, і подивитися на показники, які дає статистика і Мінфін по надходженням до Державного бюджету, то наче все класно.

Ми маємо переглянути алгоритм обрахування інфляції в Україні. На сьогоднішній день споживчий кошик суттєво змінився. Продукти харчування, ліки, житлово-комунальна сфера займають 80-90% витрат багатьох людей, які отримують пенсію чи мінімальну заробітну плату. Тому по цим напрямкам інфляція серйозно збільшується, що призводить до суттєвого зменшення споживчого попиту людей. Роздрібний товарообіг впав приблизно на 2-3%.

Зростання ВВП відбувається за рахунок збільшення ціни, кон’юнктури на українські метали і хімію. Є проблеми якраз із внутрішнім споживанням і роботою економіки на внутрішній ринок. Економіка України базується на монстрах Радянського Союзу, якими є металургійний комплекс і експортна складова. На сьогодні в Україні не відбудована нова економіка і, не дай Бог, другого витка світової кризи.

Так звана реформа пенсійного забезпечення суттєво нічого не вирішує, оскільки більше грошей в Пенсійному фонді не стане. Просто відкладуть виплату для значної кількості людей, і додаткових грошей для того, щоб вийти на ринок по споживчим товарам, у населення не буде. Безумовно, збалансованість у Пенсійного фонду буде і розрив зменшиться, але кардинально економічну ситуацію це не вирішує.

Задекларована дерегуляція економіки також ні до чого не проводить. Хабарі були, є і збільшуються. Розвитку та розігріву економіки за рахунок малого і середнього бізнесу не відбувається, навпаки – ці види бізнесу скорочуються, що у довгостроковій перспективі може призвести до проблем.

Від’ємне сальдо торгівельного балансу більше 2 мільярдів доларів. Тільки в червні Національний банк майже на 1,5 мільярди доларів продав валюти більше, ніж купив. За червень валютний резерв впав на 0,9%, що також є тривожним сигналом. Безумовно, без співпраці МВФ та достатньо серйозного поповнення золотовалютних запасів в найближчій перспективі можуть бути проблеми.

Ярослав Жаліло: «В тій ситуації, яку ми маємо сьогодні, економіці однозначно має бути додано планових засад»

Продовжується процес післякризового відновлення економічного зростання. Ефективність промисловості зросла на 8,5%, по низці секторів зростання перевищило 20%. Це привело до позитивного показника зростання ВВП за перший квартал. Але головним рушієм цього, на жаль, залишається ситуація з міжнародною кон’юнктурою. В структурі динаміки промисловості головне відновлення відбувається в машинобудуванні та металургійній промисловості, а в харчовій показники не дуже втішні. Це говорить про слабку купівельну спроможність населення. Позитивна ситуація спостерігається в легкій промисловості, там зростання 16,5%.

При цьому досить активно відбувається зростання експорту, в ціновому вимірі - на 44% за чотири місяці цього року. За даними Держкомстату, за перший квартал в натуральному вимірі експорт зріс на 19%. Це дійсно реальне зростання економіки України, стимульоване за рахунок експортної динаміки.

Позитивним моментом є пожвавлення інвестиційної діяльності. За перший квартал відбулося зростання інвестицій в основний капітал на 12%. За п’ять місяців поточного року на 13% відновилося будівництво. Це сприяло зростанню попиту, а відповідно і виробництва продукції будівельних матеріалів на 18%.

Зростання інвестиційного і споживчого попиту паралельно призвело до випереджаючого зростання імпорту, накопичення негативного сальдо торгівельного балансу, а відтак - до підвищення ризиків для стабільності національної грошової одиниці. Але враховуючи одночасну активізацію припливу по інвестиційних каналах, загалом це компенсовано припливом в капітальних рахунках. За повідомленнями Національного банку, загалом сальдо платіжного балансу є позитивним. Це може говорити про те, що курс валюти залишається стабільним і реальних ризиків поки що не спостерігається.

Збільшення продажів валюти Національним банком в червні я би відніс до сезонного тренду, пов’язаного з виїздами громадян України за кордон, а також зростанням закупівель продукції, яка залежить від підвищення попиту на неї в літній період.

Незважаючи на те, що споживчий попит залишається в депресивному стані, ситуація покращилася, порівняно з попереднім роком. Зростання роздрібного товарообігу за п’ять місяців склало 15%, в той час, як за аналогічний період минулого року був «мінус».

Поки що ми констатуємо кволість банківської системи у питаннях відновлення економічної активності України. Незважаючи на те, що відбувається зростання депозитів, в тому числі і фізичних осіб (за п’ять місяців на 7,5%), кредитування фізичних осіб залишається в «мінусі». Це гальмує сумарний сукупний внутрішній попит. При цьому кредитування юридичних осіб зросло майже на 7%.

Національний банк (але поки що це об’єктивний процес) не здійснює політики, яка би стимулювала кредитну активність банків, які сьогодні потерпають від надлишкової ліквідності, тому що збирають депозити і видають замало кредитів. Тому можна констатувати, що в Україні зберігається обмежувальна монетарна політика, яка об’єктивно обумовлена посткризовою ситуацією в банківському секторі, і це відіграє гальмівну роль для економічної динаміки.

Національним банком зафіксоване зростання прямих іноземних інвестицій в Україну на рівні понад 2 мільярди доларів, що більше, ніж минулого року. Це говорить про відродження певного інтересу до української економіки з боку світових фінансових ринків. Тому незважаючи на зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі, є підстави очікувати загальної стабілізації платіжного балансу, а відповідно і відсутності дієвих ризиків для курсу національної валюти, принаймні, до кінця поточного року.

В експортній динаміці перед веде металургійна продукція, а також транспортні засоби (7%), які зросли майже вдвічі – це насамперед залізничні потяги та обладнання. У географічному вимірі наш експорт найбільше зріс до країн Європи, хоча, на жаль, значна його частка – це низькотехнологічна та сировинна продукція. Експорт до Російської Федерації збільшився на 57%, з яких більшу частку займає машинобудування. Головне зростання по імпорту – це знову машинобудівна продукція, що свідчить про інвестиційний характер певної частини імпорту. Майже 7% - це імпорт транспортних засобів, 12% - механізмів, верстатів, тобто, що стосується інвестування. Головними країнами, звідки відбулося зростання імпорту, – це країни СНД і Азії.

Виктор Суслов: «Гривна падает вместе с долларом, а кое-кому кажется, что она стабильна»

Докризисный уровень украинской экономикой до сих пор не достигнут. После 15% падения валового внутреннего продукта, эти более-менее высокие проценты роста – всего-навсего компенсация потерь, которые Украина несет с 2008 года. Поэтому только в следующем году, если эти тенденции будут сохраняться, Украина сможет достигнуть докризисного уровня производства. Пожалуй, она остается чуть ни единственной страной в Европе, которая так долго идет к достижению докризисного уровня, и у которой был столь глубокий уровень падения производства.

Весь этот рост проходит на фоне достаточно высоких темпов инфляции. И вина здесь не только Национального банка или правительства, гораздо в большей мере это результат пути выхода их кризиса, который используют развитые страны. В частности, очень активная инвестиционная политика Федеральной резервной системы США, непрерывный выпуск огромного количества долларов и действия других стран, которые втянулись в эту эмиссионную лунку. Изменение цены золота достаточно четко показывает, как обесценивается иностранная валюта. Если год назад, на 9 июля 2010 года, унция золота стоила 1200 долларов, то на 8 июля этого года - 1550 долларов. Считать, что это полностью отражает уровень обесценения доллара нельзя, но это очень многое показывает.

Быстрый рост цен на сырье во всем мире уже исчисляется десятками процентов, то же происходит и в Украине. За первое полугодие 2011-го, по отношению к аналогичному периоду прошлого года, рост цен промышленности в целом составляет 19,9%, при этом в добывающей - на 32,2%. Большими темпами (46,6%) растут цены на сырье, которое не связано с энергетическими ресурсами, в то время как добыча топливно-энергетических полезных ископаемых дала рост 18,9%. Дальше по разным статьям по-разному, но в среднем это достаточно высокие показатели роста цен, которые неизбежно превратятся в рост цен и на потребительские товары.

По данным Госкомстата, если брать июнь этого года к декабрю 2010-го, индекс потребительских цен увеличился на 5,9%. При этом продукты питания подорожали на 6,1%, хлеб - на 10,7%, фрукты – 24,6%, овощи – 34,6%, рекорд поставила картошка – 71,6%, сахар – 11,6% и т.д. На 9,8% подорожали коммунальные услуги, плата за жилье. На 4,4% - здравоохранение, на 17,5% - транспорт, на 30,5% - топливо. С одной стороны, рост цен на сырье (в том числе на аграрную продукцию и полезные ископаемые) даст нам позитивные результаты при экспорте всех этих сырьевых товаров, а более 81% украинского экспорта - это экспорт сырьевых товаров. Тут мы частично компенсируем свои потери по торговому балансу от импорта, но такое удорожание потребительской корзины требует совершенно другой социальной политики. Главной задачей пенсионной реформы было сбалансирование Пенсионного фонда и уменьшение расходов, но совершенно не уделено внимание пенсионерам, которые получают минимальные пенсии. Принятые увеличения минимального прожиточного минимума 764 гривны с 1 апреля, 784 – с 1 октября, и 800 – с 1 декабря, конечно, нужно пересматривать.

Со стороны правительства постоянно повторяется заявление, что гривна стабильна. При таком росте цен гривна не стабильна, нельзя рассматривать стабильность гривны только по отношению к доллару. Высокие темпы инфляции означают, что гривна нестабильна и постоянно обесценивается. А что касается изменения курса, то гривна искусственно привязана к курсу доллара, который по всеобщим показателям роста цен в мире быстро падает, а гривна падает вместе с ним примерно такими же темпами. Гривна падает вместе с долларом, а кое-кому кажется, что она стабильна.

Экспорт действительно растет достаточно быстро - на 43% в первом квартале 2011 года, по сравнению с прошлым. Импорт растет еще быстрее - на 54,5%. Но ключевая статья – это баланс товаров и услуг, то есть приход валюты в страну и уход. Если эти показатели отрицательные, то обычно они покрываются за счет прихода новых и новых кредитов. Сейчас Украина надеется на обещанные транши Международного валютного фонда, но это постоянно увеличивает долг. Так вот, если мы берем баланс товаров и услуг, то за январь-май эти показатели по счету текущих операций составляют «минус» 2,292 миллиарда долларов, в то время как за весь год 2010 год было «минус» 2,884 миллиарда. То есть, нарастает дефицит счета поточных операций, который приходится постоянно компенсировать новыми заимствованиями. Продолжение такой политики длительное время невозможно, потому что при накоплении этих долгов рано или поздно осторожные кредиторы перестанут давать кредиты. Это все идет по принципу финансовой пирамиды, поэтому дефолт возможен, правда, не очень скоро. Пока деньги дают на покрытие обязательств по старым долгам, но Украина идет к накоплению долгов и к возможному невыполнению обязательств по ним.

Чтобы исправить положение, нужно каждый день смотреть, что мы делаем для того, чтобы сбалансировать наш баланс товаров и услуг. Надо более активно заниматься политикой регулирования, в том числе и импорта, надо согласиться с тем, что потребление ряда дорогостоящих товаров импорта, особенно тех, которые относятся к предметам роскоши, может быть ограничено. При этом есть методы, которые не противоречат договоренностям по ВТО – это увеличение акцизного сбора, это внутренний налог, можно увеличить акцизный сбор на автомобили, импорт которых начинает резко возрастать в последнее время, и на ряд других товаров. Но без сбалансирования баланса товаров и услуг мы не будем иметь каких-то перспектив.

Повышение цен на сырье для Украины – это благо. Правда, с другой стороны, и минус, потому что в нашем импорте 40% - это оплата минерального сырья (в основном энергоносителей нефти и газа из России). Но все-таки мы сырья экспортируем больше, чем импортируем, так что можно видеть здесь определенные плюсы. Однако жить за счет экспорта сырья невозможно, во-первых, потому, что оно имеет своим пределы и месторождения могут истощиться, во-вторых, надо делать ставку на развитие высокотехнологичных отраслей. Здесь пока мы ничем похвастаться не можем.

Думаю, что надо все-таки настаивать на пересмотре экономической политики, сделать правильные выводы из быстрого роста инфляции, с пониманием относясь к тому, что эти темпы в этом году могут составить до 15%, а в следующем стать чрезвычайно высокими. Кроме того, надо приложить максимум усилий для выравнивания торгового баланса и баланса услуг.

Дайте оценку сегодняшним отношениям Президента с олигархами. Существуют ли гарантии и привилегии для крупного бизнеса, и как это влияет на развитие экономики?

Павло Жебрівський: Не знаю, як там складаються відносини у олігархів з Президентом, проте суттєвий крен по відношенню до крупного бізнесу зроблений Податковим кодексом. Якщо там для великого бізнесу є достатньо багато послаблень і жодного погіршення, то для малого та середнього бізнесу - це суттєвий удар. В Податковому кодексі спершу були 24 підприємства, які отримували автоматичне відшкодування ПДВ, а зараз вже називають 125-128, і це все крупний бізнес.

Тут вже згадували про високотехнологічну складову економіки, яка має розвиватися. Але подивіться, сьогодні навіть послуги айтішників фактично не можна відносити до валових витрат. Тим, хто виробляє високотехнологічний продукт, надає юридичні та інші послуги - інтелектуальному сегменту малого бізнесу - нанесений страшний удар цим Податковим кодексом. На відміну від тих, хто стоїть на ринку та працює з фізичними особами, вони мають продавати свої послуги якраз юридичним особам, які тепер змушені купувати їх за рахунок чистого прибутку, тож надалі просто будуть відмовлятися. Тому відношення Президента до крупного капіталу видно через призму Податкового кодексу.

Ярослав Жаліло: Структура зростання економіки поки що, на жаль, базується на компаніях великого бізнесу, які є основними платниками податків. Це не є нормальна ситуація, а структурна вада, від якої поступово треба відходити. Але враховуючи, що уряд зараз буде вирішувати прозаїчні завдання, зокрема, як забезпечувати надходження до бюджету, зрозуміло, що сьогодні саме до цих компаній дійсно вживаються заходи, які забезпечать їх післякризове відновлення і розвиток. Думаю, що треба говорити про більшу збалансованість в подальшому.

Не згоден з однозначно негативною оцінкою впливу Податкового кодексу на підприємництво. Треба говорити про плюси та про мінуси. Але те, що там є низка серйозних позицій, які потрібно долати, бо вони гальмують певні серйозні сектори економіки, однозначно так.

Виктор Суслов: Действительно, Налоговый кодекс писался в большой мере в интересах именно крупного бизнеса, но проблема в налогообложении связана даже не с этим документом. Кодекс сам во многом не выполняется, повсеместно и от крупного, и от среднего бизнеса идут жалобы на неправомерные штрафы, изымание неправомерных платежей, не всем в срок возвращается НДС при экспорте. Здесь еще надо отладить работу кодекса, но то, что он готовился и принимался в интересах не просто крупного капитала, а именно того, который у нас господствует в сырьевых отраслях и ориентирован на экспорт, это правда.

Господин Жалило, как вы относитесь к планированию экономики, предложенного проектом Программы правительства на 2012 год?

Ярослав Жаліло: Є відновлення процесів, пов’язаних із програмуванням та плануванням національної економіки. Ми не говоримо про народногосподарське планування, яке було при Союзі. Але загальна тенденція розвитку економіки, а головне - діяльність державного сектору економіки (бюджетні інвестиції, тощо) повинні бути планованими. Я вважаю, що в тій ситуації, яку ми маємо сьогодні, економіці однозначно має бути додано планових засад.

Зараз нашій економіці допомагають вливання Міжнародного валютного фонду. Чи є інший план дій в цих умовах? Чи відповідає ця політика нинішній ситуації?

Виктор Суслов: В нынешней конкретной ситуации Украина не может отказаться от сотрудничества с МВФ. Эти кредиты нам жизненно необходимы, в том числе и для того, чтобы избежать дефолта. Напомню, что большая часть валютных резервов, которыми мы так гордимся, у нас сформированы теми же самыми кредитами МВФ. И если удается удерживать курс при отрицательном торговом балансе и балансе услуг в целом, то только благодаря этой поддержке.

Кроме того, многие требования Фонда, безусловно, оправданы и в интересах страны. Вопрос о повышении пенсионного возраста правильно поставлен и правильно решен. По другим вопросам можно вести дискуссию, особенно в части жесткости денежно-кредитной политики, банковской политики, многих вопросах налоговой политики. Международный валютный фонд имеет одну цель – обеспечить здесь интересы иностранных инвесторов и кредиторов. Его основная забота состоит в том, чтобы Украина смогла вернуть свои долги, поэтому он и строит свою политику соответствующим образом. МВФ никогда прямо не декларирует и ничего не делает для, допустим, развития высокотехнологичных производств, хотя без этого у страны перспектив нет. Но, с одной стороны, нужно смотреть на требования МВФ, а с другой – рассматривать и другие предложения, которые бы позволили нам сохранить эти высокотехнологичные предприятия в той же аэрокосмической и других отраслях.

Павло Жебрівський: Кажуть, застав дурня Богу молитися, так він і лоба розіб’є. Співпраця з Міжнародним валютним фондом у різних країн різна. Шокова терапія у Польщі суттєво проходила за підтримки МВФ, але при цьому економічний блок уряду достатньо серйозно знаходив компроміси.

Вони зацікавлені в тому, щоб ми розрахувалися з боргами, але якими методами? МВФ пропонує збалансувати Пенсійний фонд, через який ми маємо 3% дефіциту бюджету, наводить свої рецепти. Уряд мав би запропонувати фахове обговорення серед експертів, за рахунок чого можна збалансувати Пенсійний фонд, і ми б вийшли на поступове збільшення пенсійного віку. МФВ пропонує ліквідувати від’ємне сальдо «Нафтогазу», який також дає 3% дефіциту бюджету, і для цього збільшити для населення ціну на газ. Чи потрібно це робити? Так, в усьому світі, в усіх ринкових економіках ціна на газ для населення більша, ніж для промисловості. Але тупо збільшувати ціну на газ для населення та при цьому не піднімати соціальні стандарти життя (пенсії, зарплати) – це значить опустити повністю всю економіку, тому що споживчий попит ще гірше впаде. Тут мала б бути збалансованість підходів. Можливо, МВФ допомагає зберегти стійкість валютного балансу для країни і вони пропонують свої рецепти, але чи варто одразу з ними погоджуватись? Потрібно виходити з реалій, які є в країні, і виконувати ті задачі, які ставить МВФ по збереженню нормального золотовалютного та платіжного балансу України.

Ярослав Жаліло: Давайте згадаємо 2009 рік, коли Україна фактично не виконувала добру половину вимог МВФ, тим не менше отримала кошти. Це було необхідно, щоб не зірвати кризу низки потужних банків Європи, яким в свій час була винна Україна. Зараз ситуація дещо змінилася, ми бачимо, що МВФ став менш поступливим, тому нам потрібно намагатися пропонувати альтернативні засоби досягнення вимог. На жаль, затримка з фінансуванням в цьому році долалася не шляхом формулювання альтернативних пропозицій, а шляхом видавлювання того, що пообіцяли наперед. На жаль, готовності формулювання альтернативних стратегій досягнення вимог, які ставить МВФ, не спостерігається. Але погоджуюсь з колегами, що кредити МВФ, – це оптимальний варіант.

Чи є зараз в Україні реальні механізми подолання темпів зростання інфляції?

Павло Жебрівський: На сьогоднішній день навряд чи є можливість суттєво зменшити інфляційний ріст. Монетарну складову в достатньо серйозній мірі задіяли, якщо споживчий попит, який формується за рахунок збільшення соціальних видатків та кредитування населення, достатньо серйозно стримується. Тобто, зарплати та прожитковий мінімум зростають мізерно, не доганяють інфляційні процеси, які зараз відбуваються. Національний банк задіяв всі можливі та неможливі речі для того, щоб стримати інфляцію.

Думаю, що інфляція буде зростати. Подивіться: з 1 липня ціна на газ для промислових підприємств зросла на 17%. Якщо ми з 1 жовтня ще отримаємо газ по 400 доларів (з урахуванням знижки), то отримаємо ще близько 12 % додаткового навантаження на підприємства. Отже, будуть рости ціни товаровиробників, будуть серйозні проблеми із житлово-комунальною сферою, тому що населення отримує газ українського видобутку, а теплокомуенерго – імпортний. Ми маємо очікувати також підняття житлово-комунальних тарифів, і нікуди від цього не подінемося, бо тоді місцеві бюджети буде рвати, вони не зможуть розраховуватись за газ. Дай Бог, щоб ми вийшли на згадане тут прискорення інфляції до 15% лише за рахунок зростання цін на енергоносії. З приводу сільськогосподарської продукції, то квоти на експорт зерна із України приведе до того, що ціна на зернові культури не буде настільки рости, як на світових ринках. Це якоюсь мірою буде стримувати інфляцію в Україні.

Виктор Суслов: Ограничение, вводимое, в том числе и на экспорт зерна, - это ошибка. Уже в этом году площади посевов под яровыми зерновыми культурами меньше, чем год назад, потому что бизнес начинает меньше инвестировать в сельское хозяйство. Поэтому правильнее было бы не вводить таких мер, а проводить другую политику. Например, своевременно закупать зерно в Госрезерв в необходимых количествах либо при необходимости даже субсидировать цены на хлеб, но ни в коем случае не ограничивать экспорт. Надо помнить, что весь наш экспорт, подъем агарного производства произошел за счет иностранных инвестиций, потому что Украина рассматривалась как важнейший производитель, имеющий все условия для выхода на мировые рынки.

Что касается инфляции, то весь мир сейчас страдает и будет страдать несколько лет от инфляции. Причин несколько. Главное то, что Федеральную резервную систему США возглавляет г-н Бернейнк по прозвищу «Вертолет», который сказал, что если будет нужно для поощрения спроса, мы будем доллары сбрасывать с вертолета, чтобы люди собирали и что-нибудь покупали. США, используя напоследок свое монопольное положение, развернули колоссальную эмиссионную экспансию доллара, поэтому Украина привязывает гривну к доллару и импортирует инфляцию. Нам даже МВФ рекомендует отвязаться от него и перейти к другой политике, которую они называют таргетированием инфляции. То есть, планировать монетарные показатели с целью сдерживания внутренней инфляции. Но Нацбанк пока к этому не готов, это достаточно сложная политика, проще просто привязаться к доллару и падать вместе с ним.

Кроме того, в мире растут цены на сырье и продовольствие, потому что оно ограничено, а при этом резко повысился уровень жизни в Китае, подъем производства в Индии и целому ряду стран. Это закономерно вызывает рост спроса на сырьевые товары и с этим мы ничего не можем поделать.

Мы могли бы кое-что сделать с внутренними факторами, вызывающими рост цен, но для этого нам нужно было проводить другую политику. Прежде всего, внешнеэкономическую, монетарную, ситуация в банках такая, что предполагает и высокий уровень процентных ставок, и высокую цену кредитных средств, что сдерживает развитие экономики. Поэтому я считаю, что в Украине ближайшие годы тоже будут годами достаточно высокой инфляции. При этом пойдет социальное расслоение, которое в дальнейшем только усилится, потому что государство не осознало сути происходящего и допускает ситуацию, когда бедные становятся еще беднее. Приватизация коммунального хозяйства и намерение отказаться от дотирования этой сферы неизбежно приведут к росту цен на эти услуги. И никто не предполагает, как это все будет покрываться бедным. Конечно, это приведет к росту социальной напряженности. С другой стороны, только что принятую пенсионную реформу критикуют за то, что четко не ввели, когда будет второй уровень накопительной пенсионной системы. Думаю, правильно сделали, потому что при высоких темпах инфляции любые накопления населения обесцениваются. Введение накопительного уровня неизбежно привело бы потом к потере этих средств, как это происходит во многих более развитых странах мира.

Ярослав Жаліло: Нам потрібно активно розвантажити монетарну систему. Альтернативою може бути вжиття структурних заходів антиінфляційного характеру. Це, насамперед, структурна модернізація споживчого ринку, розвиток дрібної торгівельної мережі (особливо в невеликих містах та селах), антимонопольна політика по відношенню до великих торгівельних мереж (які сьогодні зловживають монопольним становищем) і захист прав споживача в цих стосунках, розвиток оптової ланки товарообігу, який призначений на роздріб (має бути повсякденна діяльність, особливо місцевої влади, щодо доведення продукції до кінцевого споживача). Задіяти заходи, які можуть знизити собівартість сільськогосподарської продукції, зокрема, знизити вартість паливно-мастильних матеріалів для аграріїв та реалізація програм підтримки аграрного сектору. Ці заходи зможуть зменшити інфляційні тенденції, хоча ми також прогнозуємо ріст інфляції на найближчі роки і закликаємо до того, аби монетарна політика не була однозначно спрямована на те, аби звести інфляцію до мінімуму.