LNG-термінал заллє Україну дешевим газом?

Проект будівництва терміналу з прийому скрапленого природного газу (LNG-терміналу) нарешті зрушив з мертвої точки. Чи зможе LNG-термінал забезпечити диверсифікацію поставок природного газу в Україну, як це позначиться на внутрішньому газовому ринку та чи стане термінал фактором у переговорному процесі з «Газпромом», - про це під час «Енергетичних дебатів», організованих Інститутом енергетичних досліджень, говорили заступник голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Віталій Дем’янюк та провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Віталій Дем’янюк:

На сьогоднішній день говорити про важливість LNG-терміналу багато не потрібно. Це – один з елементів енергетичної безпеки країни, я би без перебільшення сказав – елемент незалежності України. Про те, що термінал потрібен Україні говорили вже близько протягом 10 років, але тільки зараз з’явилася політична воля, яка дозволила зрушити цей проект з мертвої точки. На сьогоднішній день оголошений тендер на розробку техніко-економічної документації LNG-терміналу, в якому можуть взяти участь всі бажаючі. Тендер є відкритим та має певні кваліфікаційні вимоги. Впевнений, що ми не маємо права експериментувати з такими об’єктами і тому тендер, на відміну від інших прецедентів в Україні, має бути проведений максимально прозоро. Досі подібні об’єкти не будувалися в Україні і тому ми розраховуємо на те, що до підготовки ТЕО, проектування і будівництва будуть залучені провідні компанії.

Важливість проекту полягає не тільки у забезпеченні диверсифікації джерел постачання енергоносіїв в Україну. Завдяки проекту ми можемо підтягнути рівень індустріалізації нашої країни, створити фактично нову галузь із залученням вітчизняної науки, проектних інститутів, які в подальшому можуть забезпечити покращення показників роботи терміналу за допомогою нових розробок. Сподіваюся, що цей термінал стане не останнім в Україні.

Володимир Омельченко:

Передусім я хотів би підкреслити важливість створення Державного агентства з управління національними проектами, що послідовно здійснює політику лобіювання проекту LNG-терміналу. Проект дійсно є надзвичайно важливим з точки зору енергетичної безпеки, зменшення залежності від одного постачальника та отримання певних важелів впливу у переговорному процесі про умови поставок газу з Росії.

Характеризуючи ринок скрапленого газу в світі я би хотів навести декілька цифр. Поставки СПГ розпочалися з кінця 60-х років минулого століття. У 1970 р. на світовий ринок поставлялося лише 2,7 млрд. куб. м скрапленого газу, а у 2010 році цей обсяг зріс до 290 млрд. куб. м., що складає близько 30% продажів на ринку.

Найбільшими споживачами СПГ є країни Північно-східної Азії та Європи. За останні 10 років Європа приділяє надзвичайно високу увагу будівництву LNG-терміналів, і частка СПГ зросла 7% до 18% у загальному обсязі продажів.

Також хочу на зупинитися на конкурентоспроможності СПГ на світовому ринку. З 2001 р. до 2010 р. зростання споживання СПГ склало 108%, тобто більше ніж удвічі. У той же час споживання вугілля зросло лише на 58%, трубопровідного газу – на 65%, , нафти – на 15%, електроенергії виробленої ГЕС – на 30%, виробленої на АЕС – лише на 4%.

Фактично, зростання споживання СПГ відбувається найбільшими темпами порівняно з іншим видами енергоносіїв, що засвідчує велику конкурентоспроможність даного сегменту ринку.

На мою думку, Україна не повинна стояти осторонь даних проектів.

Проект побудови LNG-терміналу має бути реалізований за умови реальної участі всіх зацікавлений сторін, тобто не лише держави, а й із залученням найбільших споживачів газу в Україні (ДПЕК, групи Приват, підприємств Дмитра Фірташа тощо). До його реалізації також доцільно було б залучити провідні іноземні компанії, що мають не лише досвід реалізації подібних проектів, а й ресурси природного газу. Зокрема, можна навести приклад Польщі, яка уклала довгостроковий контракт на поставки СПГ з Катаром.

Віталій Дем’янюк:

Проект LNG-терміналу буде реалізовано виключно з використанням коштів інвесторів. Держава вкладатиме гроші лише у фінансування підготовки ТЕО. Проект є економічно ефективним і сьогодні ми отримуємо сигнали від потенційних інвесторів, що підтверджують велику зацікавленість з боку учасників ринку. Зазначу, що незважаючи від того, яка конфігурація участі в проекті буде реалізована, вона передбачатиме забезпечення стабільного функціонування самого проекту та поставок газу через термінал. Відзначу також необхідність участі держави, яка має гарантувати встановлення економічно обґрунтованих тарифів для нормального функціонування проекту.

Разом з тим, я можу сказати, що в незалежності від того якою буде конкретна ціна регазифікованого газу після початку роботи терміналу, кінцева вартість газу для українських споживачів буде нижчою, ніж за умови збереження одного джерела поставок в Україну. Підкреслю, що наша мета полягає у тому, щоб зробити вітчизняний ринок газу – ринком покупця.

Від початку оголошення тендеру ми кожного дня пильно відслідковуємо активність потенційних інвесторів. Станом на сьогодні зацікавленість виявили 38 міжнародних компаній і серед них найпотужніші світові компанії, які безпосередньо займаються технологіями LNG – регазифікацією, будівництвом терміналів, розробкою проектів. Нас це надихає, бо я не пам’ятаю в історії України, коли публічне оголошення проекту викликало такий рівень зацікавленості – як у кількісному вимірі, так і якісному. У тому числі наважилися і взяти участь і наші вітчизняні комапнії.

Питання: Чи не створять проблем для українського терміналу труднощі з малою пропускною спроможністю протоки Босфор і Дарданели?

Володимир Омельченко:

Справді існує певна проблема, оскільки Босфор нині практично повністю завантажений. З іншого боку існує правовий режим роботи Босфору, який забороняє Туреччині створювати перешкоди для використання протоки іншими державами. Перепони можуть бути тільки у випадку існування технологічних проблем. До того ж, зараз реалізовується багато обхідних проектів нафтових і газових трубопроводів, що дозволить розвантажити Босфор.

Є більш вагоме питання - це конкуренція ціни зрідженого газу, який буде поставлятися для українського терміналу, і ціни газу, який транспортується трубопроводами. У 2009 р. ціна зрідженого газу була на 40% нижчою, ніж трубопровідного газу. У 2010 р. різниця ціни скоротилася, оскільки збільшилося споживання газу у ЄС і відновлювалася економіка після кризи. У майбутньому я вважаю, що зріджений газ буде мати більшу перевагу, ніж газ, який поставляється по трубопроводам. У США нині ціна зрідженого становить 150 дол. за тис. куб. .м, а в Україні ціна газу уже перевищує 300 дол. за тис. куб. м.

Віталій Дем’янюк:

Сьогодні у Німеччині планують відмовлятися від використання АЕС. Водночас «Газпром» хоче брати участь в енергетичних газових проектах Німеччини і нарощувати для цього постачання трубопровідного газу. Відповідно Росія буде зацікавлена у збереженні високих цін на газ у ЄС. Це означає, що ціна на зріджений газ буде вигідною і конкурентною.

Питання: Чи буде держава брати більш конкретну фінансову або іншу участь у будівництві терміналу? Чи вартість проекту повністю ляже на плечі інвесторів?

Віталій Дем’янюк:

Держава розглядала від самого початку і продовжує розглядати можливість своєї посильної участі у реалізації проекту LNG-термінал. Ми хочемо зменшити фінансове навантаження на державу. Лише ТЕО буде оплачено за рахунок держави. Україна також надасть земельну ділянку для проекту. Ми плануємо, що 25% залишиться під контролем держави. До того ж, термінал буде вмонтований у загальну газотранспортну систему України, що дозволить постачати газ усім зацікавленим споживам.

«Енергетичні дебати» - спільний проект Інституту енергетичних досліджень і агентства «Главком».