Росіянам здають полігон НИТКА

На прохання Росії передати в оренду унікальний тренувальний комплекс НИТКА в Криму українська сторона відповіла згодою. Проте експерти застерігають, що угоду можуть підписати на досить невигідних для України умовах. Свого часу Москва вже наполягла на недопуску інших країн до полігону, що обмежило наше військово-технічне співробітництво.

Росіяни провели інформаційну кампанію, створивши враження, нібито Росія робить велику послугу, орендуючи абсолютно збиткову і непотрібну для українців споруду. Проте замовчують, що НИТКА конче потрібна Росії, якій фактично ніде тренувати своїх пілотів, а побудувати в себе такий комплекс дуже дорого. Така ж проблема є у Індії та Китаю, яким можна було б на комерційній основі здавати наш полігон. Тож експерти звертають увагу, що Україні давно варто було б комерціоналізувати свої полігони, заробляючи на цьому кошти (як та ж Німеччина) для катастрофічно недофінансованої армії. Однак є ще й припущення, що здача полігону могла бути включена у більш ширші політичні домовленості в рамках газових переговорів.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповідали директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак та директор інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» Сергій Згурець.

Валентин Бадрак: «З 2007 року російська сторона не робила жодної проплати за використання полігону НИТКА»

Ця тема важлива для громадськості, тому що відображає загальну риторику і реальну позицію Російської Федерації по відношенню до України. Тобто, використання певного тиску та ситуації, коли начебто формуються спільні проекти, але насправді вони переважно забезпечують інтереси однієї держави – Росії.

Минулого тижня міністр оборони РФ Анатолій Сердюков на зустрічі зі своїм українським колегою Михайлом Єжелем звернувся до нього із проханням передати Росії в оренду тренажерний комплекс для палубної авіації НИТКА, який знаходиться в Саках. Вчора глава українського оборонного відомства під час переговорів із начальником Генерального штабу Збройних сил РФ Миколою Макаровим запевнив російського колегу, що Україна готова передати тренувальний комплекс у оренду.

Ми вважаємо, що ситуація, яка зараз розвивається, може абсолютно не відповідати інтересам України і не тільки у відносинах з Російською Федерацією, а й у широкому сенсі військово-технічним інтересам України. На наш погляд, російська сторона суттєво викривляє інформацію щодо самого комплексу НИТКА і щодо своїх потреб в цьому. Нагадаю, що російська сторона за домовленістю не сплачувала реальні кошти, а компенсувала їх запасними частинами до літаків на суму близько 500 тисяч доларів на рік. Ми вважаємо, що ця сума є абсолютно заниженою та не відповідає тим технічним та реальним витратам, які, по-перше, несе українська сторона, і, по-друге, які має потенційно цей тренувально-тренажерний комплекс. Більше того, з 2007 року російська сторона не робила жодної проплати за використання полігону НИТКА, що відображає обличчя сусідньої держави.

Тепер складається наступна ситуація навколо використання росіянами комплексу НИТКА. У 2012 році Росія починає капітальний ремонт свого єдиного авіаносця «Адмирал флота Советского Союза Кузнецов». Маючи лише один авіаносець, Росія фактично, за офіційними даними, до 2017 року буде його ремонтувати. На переконання навіть російських експертів, які вивчили питання навколо іншого авіаносця «Адмірал Горшков», який продано Індії, прийшли до висновку, що десь до 2020-21 років РФ не буде мати у бойовому складі авіанесучого крейсера. І єдиний спосіб підтримувати польоти пілотів складу морської авіації – це використання нашого унікального комплексу НИТКА. Більше того, на сьогоднішній день, за даними експертів, в РФ є лише 13 пілотів, які здатні здійснювати посадку на авіаносець. Буквально декілька днів тому була заява російської сторони, що вони продовжать будувати свій власний тренажерний комплекс під Єйськом. Але вартість будівництва оцінено в 24 млрд.рублів або майже мільярд доларів США. Експерти переконані, що російська сторона не піде на таке будівництво, тому що воно занадто коштовне, не співставне з тим, як можна використовувати наш полігон. Є ще один нюанс: в державній програмі розвитку озброєнь Росії до 2020 року немає інформації про бажання будувати свій власний комплекс.

Нарешті існують ще Індія та Китай, яким потрібно навчати своїх пілотів. Якщо взяти сукупно всі ці речі, то вони суттєво піднімають вагомість нашого тренувального комплексу. Ми вважаємо, що якщо російській стороні буде передано комплекс в оренду на існуючих сьогодні нормах, тобто за 500 тис дол. щорічно, то це ситуація неприпустима для України і абсолютно не відповідає можливостям української сторони. Більше того, хочу нагадати, що три роки тому державне підприємство «Укроборонсервіс» (один із спецекспортерів, дочірнє підприємство «Укрспецекспорту») вже розробило проект комерційного використання комплексу НИТКА, в тому числі з урахуванням інтересів і Росії, і Китаю, і Індії. Доцільним було б або створити окреме підприємство і підпорядкувати його «Укрспецекспорту», або передати ці справи безпосередньо одній із комерційних структур «Укрспецекспорту», яка могла б оперувати цим комплексом.

Використання російської пропозиції можливе за однієї умови – якщо буде чітко прописаний механізм повернення в Україну коштів за оренду, і якщо рівень оплати буде складати 4-5 млн. дол. щорічно. Це зможе компенсувати технічну модернізацію комплексу і потенційну можливість його використання китайською або індійською сторонами. Це єдиний комплекс на всьому азійському просторі, подібні є ще в США та Іспанії. Це один з трьох комплексів, які існують у світі.

Сергій Згурець: «Рішення про оренду є абсолютно збалансованим варіантом, якщо вартість буде збільшена до 4-5 мільйонів доларів»

Це унікальний комплекс, на якому тренуються літаки МіГ-29 і Су-33, що пристосовані для посадки на авіаносці. Комплекс включає базові елементи, зокрема аерофінішери, які забезпечують затримку літака при посадці за допомогою тросів, збиваючи швидкість від 250 км/год до нуля, і трамплін, який забезпечує зліт літака з авіаносця. На відміну від американських авіаносців, росіяни використовують трампліни, але це вимагає більше потужності літака. Американці ж використовують катапульти. Цікаво, що комплекс НИТКА створювався тоді, коли Радянський Союз не знав, за яким типом він буде будувати авіаносці – з катапультами чи з трамплінами. Де-факто питання про те, які будуть будуватися наступні авіаносці в Росії так само незрозуміло. Тому, думаю, що причина цієї паузи, пов’язаної з використанням українського полігону, в невизначеності російської сторони щодо своїх майбутніх авіаносців. Отже, з точки зору Російської Федерації, оренда полігону в Україні зрозуміла.

Який же ми мали зиск до цього і яку можемо мати перспективу? Тут вже згадувалось про те, що була підписана угода, за якою російська сторона постачала запасні частини до літаків СУ на загальну суму в межах 500 тисяч доларів. Але ці поставки були бартером, і по ним досі існує заборгованість. З іншого боку, були проблеми з української сторони, адже щоб зрозуміти, які саме запасні частини треба закупити, потрібно скласти план. Це українська сторона не завжди чітко виконувала, і саме ця поведінка була приводом для невиконання обіцянок з боку Російської Федерації.

Рішення про оренду є абсолютно збалансованим варіантом, виходячи з того, якщо вартість оренди дійсно буде збільшена до 4-5 мільйонів доларів (впродовж двох попередніх років українська сторона наполягала хоча б на сумі у 2 мільйони доларів). Але якщо українська влада не передбачатиме контролю за цим полігоном, то російська сторона піде на варіант суборенди, зокрема, з китайськими або індійськими пілотами. Таким чином, матиме з цього подвійний зиск, при цьому обходячи інтереси України. Тому угода про оренду з Російською Федерацією, яка готується до підписання, має або не допускати суборенди, або обумовлювати це іншими зисками з української сторони.

Але треба пам’ятати, що полігон НИТКА має вік 35 років, все устаткування потребує ремонту і супроводження. Ремонт аерофінішерів і інших комплектуючих вимагає участі російських підприємств. І де-факто російські літаки прилітають лише тоді, коли російські підприємства на рік продовжують термін використання цих систем. Тому з точки зору російської сторони, є суттєві важелі впливу на українську сторону саме через те, що в будь-який момент вони могли б сказати, що ці аерофінішери не працюють, і таким чином створити суттєві виклики для України.

В який спосіб цими системами можуть користуватися Індія і Китай? А Україна взагалі може якимось чином використовувати цей полігон?

Сергій Згурець: Проблема Індії і Китаю в тому, що діюча угода між Україною та Росією про використання полігону НИТКА забороняє допуск третіх країн на територію України. Саме через це українська сторона пропонувала відкритість цього полігону, але росіяни не погоджувались, виходячи з певних режимів секретності.

Якщо підпишуть угоду по оренді, всі козирні карти переходять в руки до росіян. Де-факто росіяни в Індії забезпечують будівництво авіаносця «Горшков», на якому вперше будуть сідати літаки МіГ-29К (до цього часу всі системи були побудовані для літака Су-27 і Су-33, які є винищувачами більш важкого класу). Індія хоче легкий літак, що фактично забезпечує можливість росіянам мати економічну віддачу від контракту з Індією не лише у побудові авіаносця, а і у використанні навчання за рахунок українського полігону. Українська ж сторона важелів впливу на ситуацію не має, тому що стримана угодами з Росією про недопуск підрозділів третьої країни на полігон в Новофедорівці.

Валентин Бадрак: Росія дуже занепокоєна зростанням військової потужності Китаю, не кажучи вже про Сполучені Штати. Мені довелося побувати на американському авіаносці «Дуайт Д. Ейзенхауер», де протягом двох годин літаки з пілотами віком 22-27 років постійно злітали і сідали. Спочатку ми намагалися порахувати, а потім збилися з ліку. Тобто, військова потужність неспівставна.

Сергій Згурець: Зверніть увагу на вік пілотів: 40 років - у росіян, і 22 - у американців.

Валентин Бадрак: Китай дуже активно намагається побудувати у себе ідеологію створення авіаносців. Росія побоюється, що на сході буде якесь морське крило китайських авіаносців, тому іде на те, щоб присікати намагання китайської сторони шляхом використання розвідки здобути якісь документи, пов’язані з будівництвом і авіаносців, і такого комплексу.

Якщо Україна віддасть в оренду комплекс НИТКА, абсолютно не враховуючи свого військово-технічного співробітництва з Індією та Китаєм, то зробить дуже необдуманий крок. Потенціал співробітництва з цими країнами надзвичайно високий. Китай готовий, в тому числі і спільно, будувати такі комплекси. Він є платоспроможною країною, і іде навіть на попередню оплату робіт, пов’язаних з розвитком технологій, що варто виважити українській стороні.

Головним моментом є чіткість прописання домовленостей з Росією, яка завжди іде на гальмування ситуації, в тому числі з проплатою використання цього тренажерного комплексу в даний момент.

Скільки грошей витрачається на утримання цього полігону?

Сергій Згурець: Це менше 500 тисяч доларів на рік, але якщо постане питання модернізації, то мова йтиме про сотні мільйонів. Думаю, росіяни це розуміють. Це той варіант, коли ніхто не хоче модернізувати, а хочуть добити цей ресурс до кінця. Якщо через певний час аеродром на Азовському морі в Єйську буде побудований, то тоді потреба в цьому полігоні в росіян відпаде.

Індія політично залежна від Росії, і не може прийняти самостійне рішення. Але чи вигідно це Китаю? Ведуться переговори з Китаєм про використання комплексу НИТКА?

Валентин Бадрак: Переговори не проводилися із зрозумілих причин: діюча угода забороняє залучати Китай або Індію. Але китайська сторона постійно виявляє зацікавленість до цієї тематики, починаючи з купівлі нашого авіанесучого крейсеру «Варяг», і завершуючи тим, що китайська сторона залюбки запрошує так званих носіїв нематеріалізованих технологій. Тобто, людей, які здатні в якості лекторів проводити семінари, навчання в університетах Китаю якраз на цю тематику.

Сергій Згурець: На азійських військових блогах уже є фотографії об’єкту біля остова Далянь, де побудовано ангари на 24 винищувачі, які здатні стати на авіаносець, та літовище, схоже на палубу «Варяг». Думаю, що через 1,5 роки будемо мати подібний об’єкт в Китаї.

Що робити Україні?

Сергій Згурець: Підписання угоди про оренду є резонним, якщо це буде фінансово обґрунтовано, і коли гроші за оренду будуть витрачатися українською стороною. Якщо вони будуть потрапляти в чорну діру бюджету, а не на конкретні програми з переоснащення війська, то яка б ціна оренди не була, це буде незрозуміло. Тому що через 2-3 роки ми не зможемо утримувати цей полігон самі, не вкладаючи кошти в його модернізацію.

Чи не вигідніше було б домовитися з росіянами на умовах модернізації?

Сергій Згурець: Про це в принципі і йдеться. Але є один нюанс: там був український персонал, тепер говориться про оренду з російським персоналом. Це означає, що через 2-3 роки українці будуть відсторонені від процесу, і якщо раптом знову захочуть повернутися на полігон, нікого буде повертати.

Наскільки років підписувалася угода з Росію, і чи можна її якось розірвати?

Сергій Згурець: Діюча угода завершувалася 2010 року, але якщо країни не виступають за її розірвання, то вона продовжується на 5 років. В 2015 році ця угода припинялася б, і можна було будувати стратегію на власний розсуд. Тепер невідомо статус договору про оренду - чи це буде угода між міністерствами оборони, чи це буде нова міжурядова угода. Але в будь-якому разі перегляд цього документу забезпечить пролонгацію чинної угоди, таким чином обмежуючи маневри Києва.

Валентин Бадрак: Висновок для України: потрібно зайняти дуже чітку і жорстку позицію у відносинах з Російською Федерацією, встановити вартість 4-5 мільйонів щорічно, визначити певні моменти, які дозволять Україні не втратити контроль за цими комплексами (персонал і т.і.). Якщо ж російська сторона не погоджується на це, то треба відверто іти на пошук іншого партнера – або Китаю, або Індії.