Герой газового «серіалу»

Українська народна газова приказка стверджує: «Якщо у Фірташа розв’язується язик – значить, у нього проблеми». Інтерв’ю російському виданню Forbes стало третьою серйозною спробою співвласника RosUkrEnergo AG відігнати від себе запах, - якщо послуговуватися жаргоном Віктора Ющенка, – «вонючого» газу і закріпити за собою славу патріотично налаштованого олігарха.

-- Лебедина пісня

А ще зовсім недавно, до 2006 року, на пальцях однієї руки можна було перелічити людей, які були здані написати слово Фірташ без помилки. Більше того, особи з таким прізвищем фактично не існувало. Адже впродовж попередніх років газові трейдери Eural Transgas і RosUkrEnergo AG мали лише одного і то напівофіційного власника, якого розшукувало ФБР, Семена Могілевича.

Рівно п’ять років тому влітку 2006 року Дмитро Фірташ, виходець, як він сам стверджує із «звичайної радянської родини», вперше публічно заявив про себе в інтерв’ю російській газеті «Ведомости». Причиною цього стало утвердження тоді ще маловідомого газового олігарха у колі президента Ющенка та отримання «зеленого коридору» для реалізації грандіозних планів.

У 2006 році Фірташ та його партнери у «Газпромі» розпочинали операцію із перетягування на себе практично всієї газової ковдри України. Було створено компанію ЗАТ «Укргазенерго», яка за наступних півтора роки спромоглася повністю взяти під контроль найбільш прибуткову сферу постачання газу для промислових підприємств. А офшори RosUkrEnergo AG саме у 2006 році розпочали скуповувати/відбирати облгази у нинішнього яєчного магната Олега Бахматюка та у своїх колишніх українських партнерів, що представляли бізнес-групу Карпенко-Якубенко.

Потім була серія яскравих феєричних, на межі емоцій та здорового глузду, виступів Фірташа на телеканалі «Інтер» впродовж зими 2008-2009 рр. Тоді тривали переговори України та Росії, які завершилися тим, що Юлія Тимошенко уклала десятирічний контракт із доволі суперечливою формулою ціни на газ. Співвласник RosUkrEnergo AG тоді виступав у ролі постраждалого: у нього забрали 11 млрд. куб. м газу і зруйнували майже шестирічну (діючу від 2002 р.) схему за участю газового посередника. Суттєвою ремаркою і нагадуванням буде те, що саме друзі Фірташа у «Газпромі» і «здали» 11 млрд. кубометрів газу уряду Тимошенко.

Нинішня третя спроба Дмитра Фірташа – це лебедина пісня майже без п’яти хвилин колишнього газового олігарха. Якщо у першому випадку співвласник RosUkrEnergo AG допомагав «Газпрому» завойовувати внутрішній ринок газу України, у другому – допомагав «Газпрому» отримати надзвичайно вигідний газовий контракт з Україною, то нинішня третя ціль для Фірташа – це вже сам «Газпром».

Тільки наївно буде вважати, що герой публікації поклав око на певну власність «Газпрому». Його цікавить дещиця – всього лишень надалі тихо й непомітно займати місце скромного посередника поблизу тіла величезного «Газпрому». Просто тепер «учень» вважає, що перевершив свого «вчителя» і може вказати, що йому робити. Хоча, це далеко не взаємовідносини учень-вчитель, а скоріше агента і завербованого.

Безумовно, що своїх інтерв’ю герой газового серіалу України прагне постати перед нами у ролі такого собі газового Білла Гейтса – ідеального бізнесмена-самородка, який всього досягнув сам. Хоча й Білл Гейтс не став би Біллом Гейтсом, якби не його мама. Вона із одним директором IBM входила у раду банку First Interstate BancSystem, що і сприяло успішній співпраці Microsoft та IBM.

Тільки от у ролі «мами» Фірташа виступив сам «Газпром», а RosUkrEnergo AG стало таким собі українським газовим Microsoft.

-- Гра ва-банк

Зважаючи на те, що RosUkrEnergo AG уже як два роки давно не гравець на газовому полі України, Дмитро Фірташ намагається повернутися на ринок шляхом відновлення роботи ЗАТ «Укргаз-Енерго». Саме з цією метою приймається провокативне рішення суду про незаконність участі «Нафтогазу України» у створенні ЗАТ «Укргаз-Енерго». Другим співвласником цієї компанії є RosUkrEnergo AG Дмитра Фірташа. У судових справах Фірташу сприяє давній його товариш, а нині голова адміністрації президента Сергій Льовочкін. Той таки Льовочкін тримає руку на пульсі усіх так званих газових судових процесів – Діденка, Макаренка і, звичайно, Тимошенко. Допомагає йому у цьому голова СБУ Валерій Хорошковський.

Нарешті, найбільш старанно приховують від людського ока іще одну причину неймовірної активізації Фірташа – це спроба натиснути на Януковича. Не особливо володіючи газовим понятійним апаратом Віктор Федорович не бачить «чьоткого і конкрєтного» результату – зменшення ціни на газ і прогресу у переговорах з Росією. Власне, Фірташ очолював передову колону RosUkrEnergo AG, яка доводила президенту, що із «Газпромом» можна легко домовитися.

Відповідно, у ставленні Януковича до газового олігарха почалися заморозки. Президент чекав приємних новин від RosUkrEnergo AG, але наразі так нічого і не дочекався. Навпаки, на перший план у переговорах із «Газпромом» вийшла модернізація газотранспортної системи.

А Фірташ не зацікавлений у співпраці України та Росії щодо майбутнього ГТС. Тим паче, коли там з’являться компанії із Євросоюзу. Адже увесь його посередницький газовий бізнес і будувався на своєрідній «оренді» чи використанні ГТС. RosUkrEnergo AG отримувало газ із Росії, «експлуатувало» ГТС України для прокачування газу до Європи і оплачувало «Укртрансгазу» вартість транзиту. Таким чином газовий трейдер реально став єдиним «годувальником» України.

До речі, у всіх своїх інтерв’ю Фірташ не втомлюється повторювати, що і Eural Transgas, і RosUkrEnergo AG створювалися для того, щоб на отримані прибутки від торгівлі газом розширювати пропускну здатність ГТС (насамперед України) для транзиту середньоазіатського газу. Два риторичних питання до співвласника RosUkrEnergo AG: де «лежать» гроші, які мали бути вкладені у ГТС, і де обіцяна модернізація ГТС?

Тепер же, якщо буде вироблена концепція роботи української ГТС у вигляд консорціуму чи іншій формі, то плани співвласника RosUkrEnergo AG зачепитись за трейдерство стають примарними. Навіть якщо «забути» про існуючий десятирічний газовий договір, то для чого Україні, Росії та Євросоюзу буде потрібний посередник?

Тому гострі політичні пасажі Фірташа щодо російського прем’єра Путіна відверто скеровані на медведівську групу інтересів у Кремлі. Він вірить, що його «заслуги» не забули, хоча саме ця група і «здала» його спершу у 2008 році, а потім і на переговорах у 2009 році.

Саме їх підтримка є останнім шансом для Фірташа вплинути на Януковича. Недаремно один із технічних виконавців проекту RosUkrEnergo AG Костянтин Чуйченко нині працює в адміністрації російського президента Медведева.

Хоча де-факто уся активність Дмитра Фірташа скерована на те, щоб вплинути на «Газпром» і схилити його до відновлення посередницької схеми. Якщо не за прямою участю RosUkrEnergo AG, то використовуючи ЗАТ «Укргаз-Енерго». Небезпека для Фірташа може полягати у тому, що війни на два фронти завершуються погано. Однією рукою шантажуючи «Газпром», а другою – Януковича, герой українського газового серіалу забув, що існує третій варіант – «життя без Фірташа». Адже третя рука, щоб встигнути реалізувати третій варіант, у газового олігарха ще виросла…

Проте, останні події свідчать про те, що Фірташ готовий піти ва-банк. Як кажуть, ти його у двері, а воно у вікно.

Адже він розуміє, що наближається час виконувати останню волю своїх партнерів із «Газпрому» та бережливо передати їм скуплені за безцінь і оформлені на офшорну RosUkrEnergo AG облгази, хімічні підприємства та титанову галузь. Залишок у вигляді банку «Надра» та трохи нерухомості – це не серйозно. Перші сигнали і кроки «Газпрому» щодо офіційного оформлення контролю над групою українських облазів «КЕС-холдингу» (Віктора Вексельберга) вже пролунали.

І тоді газова бульбашка RosUkrEnergo AG здується остаточно, а ім’я Фірташа загубиться в анналах історії допоки зовсім не буде поховане під товстим шаром пилу історії.