Чому Україна не бореться з йододефіцитом?

Європа та країни колишнього СРСР давно подолали проблему йододефіциту серед населення, українська влада випустила це питання з порядку денного вирішення нагальних проблем. Хоча, щоб подбати українцям про своє здоров’я, не треба витрачатися на дорогі препарати, а варто просто вживати йодовану сіль щодня. Та й тут не все так просто: якщо в столиці чи великих містах поруч зі звичайною сіллю можна купити йодовану, то подалі в регіони її просто не завозять – не вигідно. Але науковці застерігають, що відсутність належної профілактики йододефіциту серед українців може привести до кретинізму та втрати інтелекту у нації.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили завідувач відділу гігієни харчування і безпеки їжі Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України Ігнат Матасар та керівник проектів з питань харчування Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Олена Труш.

Ігнат Матасар: «В регіонах, які страждають на йододефіцит, рівень інтелекту на 20% нижче»

Йододефіцит – це захворювання, викликане нестачею йоду в організмі людини. Таких в світі понад 1,5 мільярди людей, серед яких 600 мільйонів мають збільшений розмір щитовидної залози, понад 40 мільйонів розумово відсталих людей, з них до 20 мільйонів повних кретинів.

Йод використовується для синтезу гормону щитовидної залози – тироксину, який в свою чергу впливає на обмінні процеси практично всіх органів та систем організму. Особливо важливий тироксин в період ембріонального розвитку дитини, бо завдяки йому відбувається повноцінний розвиток нервової системи, а в більш пізніші періоди життя – формування інтелекту. Доведено, що в регіонах, які страждають на йододефіцит, так званих ендемічних, рівень інтелекту на 20% нижче, аніж в інших забезпечених йодом регіонах.

Як відомо, за рахунок того, що були льодовики та інші хімічні процеси, понад 90% йоду земної кулі зосередилося в морях і океанах. Тому найбільш корисними для забезпечення йодом організму людини є продукти моря – це риба та водорості.

Першими заходи профілактики йододефіциту почала проводити Західна Європа, де цей процес узаконили в 1924 році, і вирішили цю проблему шляхом забезпечення штучно йодованою харчовою сіллю всього населення Західної Європи. Ми підключилися до цієї проблеми лише в 1945 році, і за 10 років в Україні і в Радянському Союзі взагалі проблема була вирішена: рівень захворюваності знизився до 3%. Тобто, ми вміли і вміємо проводити заходи профілактики йододефіциту. Тоді була створена йодована харчова сіль з використанням калій йоду, а також розробили таблетку Антиструмін, яка вміщувала кількість йоду, який протягом тижня забезпечував достатньо йоду в організмі матері і на перших етапах розвитку організму дитини.

Після 1991 року йодовану харчову сіль в Україні випускати перестали. І тільки в 1996 році завдяки відкриттю представництва ЮНІСЕФ в Україні ця проблема знову була піднята і започатковано виробництво йодованої харчової солі, але з використанням вже не калію, який швидко руйнується при сонячному світлі, а йодату калію (KIO3), якого біля 3 тон надало нам ЮНІСЕФ як гуманітарну допомогу. Цей процес пішов і за 2-3 роки відбулося достатньо суттєве зниження захворювання щитовидної залози. Але, як все хороше, це закінчилося, міжнародна організація показала нам, як робити, і ми повинні були далі іти самі.

Але самі ми не пішли, тому що забезпечення йодованою харчовою сіллю в достатній кількості стало неможливим через її економічну неефективність. Торгівельні мережі майже всі стали приватними, і для підприємця велика різниця, везти в село 2 тони солі чи дві тони горілки. З горілки він отримає свій прибуток одразу, а солі, якої потрібно на добу 5-7 грам, людина закупить на тривалий період і для бізнесу ефект нульовий.

Для профілактики йододефіциту є багато заходів: індивідуальна, коли кожен вирішує для себе, і масова або сліпа профілактика, тобто людина, вживаючи певний продукт, не знає, що вона робить для себе добре. Експертами ВООЗ підраховано, що різниця вартості між йодованою сіллю і звичайною всього 10 центів. Якби наша влада звернула на це увагу і зобов’язала всі торгівельні мережі в певній кількості забезпечувати йодованою харчовою сіллю місцеве населення та організовані колективи (дитячі садочки, школи, армію, в’язниці), то це б прививалося з року в рік, і люди б звикли, що вживати йодовану харчову сіль необхідно.

Ми спільно писали проекти з ЮНІСЕФ, була створена робоча група, але приоритетним залишається використання харчових домішок, тому що є відповідний дохід. Найсмішніше, що зараз на сайті державних премій висить робота з використанням йодованої води на присудження державної премії. Це абсурд, тому що використання йодованої води в спекотний період може бути великим, і ми досягнемо профілактичного ефекту, а в зимовий період ми води п’ємо не так багато. То що взимку ми не будемо займатися профілактикою? Був навіть проект йодованої горілки, при цьому рівень йоду для добової потреби містився саме в «півлітрі». Але світова спільнота визнала, що найбільш ефективною є йодована харчова сіль.

Наша сіль надзвичайно якісна, ступінь чистоти йодованої солі, яка добувається в Україні, - 99,99%. Є думки, мовляв, давайте використовувати для харчування сіль моря. Ще свіжа на пам’яті аварія на Фукусімі, а до того були забруднення наземні, підземні, підводні вибухи, які сприяли забрудненню світового океану. Тому я б не сказав, що морська сіль краща за українську. До того ж морська сіль, окрім натрію хлору, має безліч домішок, серед яких є окис магнію, що сприяє накопиченню вологи з навколишнього середовища. Ця сіль при вживанні сприяє утриманню води в організмі, таким чином наші нирки і серце будуть перекачувати зайву воду, що має велике значення для тих, хто хворіє на ці органи і системи.

Олена Труш: «Сьогодні 70% дітей мають ризик народитися з йодним дефіцитом»

Найнебезпечніші наслідки йодний дефіцит має саме для дітей - від обмеження інтелектуального потенціалу, закладеного на генетичному рівні, до вродженого кретинізму. Для підлітків – це втрата інтелектуальних можливостей на 10-15 пунктів IQ. Для жінок – це здатність завагітніти і виносити нормальну здорову дитину. Втрати, які дитина зазнає при умовах йодного дефіциту під час внутрішньоутробного розвитку, в подальшому житті відновити неможливо. Втрати, які відбулися як наслідок йодного дефіциту у дитини 0-3 років є критичними, і в подальшому ці люди будуть мати проблеми зі здоров’ям, працездатністю та інтелектом.

Міжнародний досвід свідчить, що проблеми йодного дефіциту можна попередити швидко і ефективно, не накладаючи додаткового навантаження на бюджет країни і окремо кожної людини, – вживанням йодованої солі. Міжнародна рада по контролю за йодним дефіцитом відслідковує прогрес у подоланні йодного дефіциту у всіх країнах світу. Нещодавній випуск їх журналу присвячений цим проблемам в Україні. В цій роботі ще раз наголошується, що на законодавчому рівні ця проблема не вирішена тільки в Україні та Росії, тоді як близько 130 країн світу, впроваджуючи ті чи інші законодавчі рішення, проблему йодного забезпечення населення вирішили.

За умов відсутності законодавчої бази, зусиллями Дитячого фонду ООН і наших партнерів - соціально відповідальних установ, організацій, підприємств і бізнес-структур - вдалося значно підвищити рівень розуміння населенням проблеми йодного дефіциту і покращити доступ до такого необхідного продукту як йодована сіль. Сьогодні люди розуміють, що треба купити йодовану сіль, але в магазинах вона не завжди є. Ми говоримо не про Київ, а про маленькі містечка і особливо сільську місцевість. Тому ми закликаємо соціально відповідальний бізнес долучитися до вирішення такої важливої проблеми. Вживаючи регулярно таку сіль до нашого харчування, ми зможемо зберегти здоров’я дітей і інтелект нашої нації.

Скільки дітей страждає на йододефіцит в Україні? Яка тенденція за останні десять років?

Олена Труш: Сьогодні 70% дітей, які народжуються, мають ризик народитися з йодним дефіцитом власне тому, що така кількість вагітних жінок має йодний дефіцит. Тут можна порахувати, тому що народжуваність становить порядка 300 тисяч в рік. Ситуація не змінюється протягом останніх 5-6 років – з того часу, як державна програма припинила свою дію.

Ігнат Матасар: Приблизно 15 мільйонів населення проживає в зоні українського Полісся (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Житомирська, Чернігівська області та північ Київської). Там торф’яно-болотисті ґрунти з вмістом так званих гідрослюд, які не утримують не тільки йод, а і інших корисних для організму людини мікроелементів. Таким чином, все населення цього регіону відносять до групи ризику. Окрім того, хто живе в басейні річки Дніпро, а це 35 мільйонів населення, отримують воду, яка тече з тих поліських регіонів, тому вони теж збіднені йодом. Таким чином, майже 45 мільйонів населення має дефіцит – тобто все населення за винятком так званих сивашів (південь України між Чорним і Азовським морем), де рівень йоду більш-менш забезпечений. Продукція, яка вирощена на достатньо вмістних йодом ґрунтах в десять разів відрізняється від тієї, яка вирощена в збіднених. Тому надавайте перевагу фруктам і овочам, які вирощуються в південних регіонах. Розумні люди завжди їдуть на південь до моря, вивозять туди дітей оздоровитися, тому що там навіть в повітрі є певна кількість йоду. Київ позитивно не сильно відрізняється, але він все-таки і в більш корисному положенні, тому що ми мало що купуємо місцеве і все нам привозять.

Олена Труш: В будь-якій області, якщо науковці беруться вивчати цю проблему, знаходять йодний дефіцит. Він різного ступеню, якщо, наприклад, центральні і східні області мають легкий йодний дефіцит, то західні – помірний, місцями сильний, а от сутність проблеми охоплює всю Україну.

Крім солі, які продукти можна використовувати для профілактики йодного дефіциту?

Ігнат Матасар: Овочі і фрукти, вирощені на багатих йодом ґрунтах, але їх мало. Крім цього, морепродукти – ламінарія, рибний жир.

В деяких країнах випікають хліб з йодом. Але враховуючи нашу дозвільну систему, треба погодити зміни на використання йодованої солі в технічних умовах випікання хліба, а це все кошти. Якби це було зроблено якимось один указом, щоб продукти, в яких раніше використовували звичайну сіль, замінити на йодовану. Але тієї солі потрібно 3-5 г на добу, з яких 2 г на досолювання, а все інше має надходити із продуктів, які ми купуємо.

Олена Труш: Йод потрібен щодня в невеликій кількості, тому що щодня виробляються гормони щитовидної залози, а організм не має депо йоду. Не можна сьогодні з’їсти кілограм солі чи десяток таблеток, провести місяць профілактику, як при курсі вітамінотерапії, і на цьому заспокоїтися. Як тільки припиняється профілактика, повертається проблема. Це не може бути тимчасовий захід чи обмежений на два-три роки план заходів, це має бути підхід, який забезпечить гарантовану нормалізацію йодного вживання всьому населенню щодня. Тому потрібне прийняття якогось закодавчого рішення, яке сприяє доступу населення до продуктів щоденного харчування, збагачених йодом. Так вирішує проблему весь світ, ми дуже сподіваємось, що в Україні теж це буде вирішено, бо зволікати нема куди – інтелект падає.

Ігнат Матасар: До речі, серед країн колишнього Радянського Союзу майже вся Азія вирішила це питання, Кавказ, Молдавія, а українці впираються, тому що є бізнес, фармацевтичні харчові домішки, які несуть великі прибутки. Вони скрізь рекламують ці препарати, але все це від лукавого. Найпростіший засіб – йодована харчова сіль.

Чи буває передозування йодом через надмірне споживання?

Олена Труш: Йод в організмі не накопичується. Тому з того, що споживається, використовується необхідна кількість для синтезу гормонів щитовидної залози, решта виводиться в той же день. Тому не можна очікувати накопичувального ефекту від вживання, наприклад, підсоленої картоплі, червоної риби, салату з морської капусти, а на додачу ще й таблеточки якогось препарату. Але це все на завтра виведеться і ніякої шкоди від того не буде. У японців раціон харчування побудований таким чином, що щоденне вживання йоду в 1000 мікрограм і більше, при цьому вони від цього не хворіють, а тільки стають розумнішими.

Ігнат Матасар: Японці та жителі інших морських держав, безумовно, використовують у харчуванні продукти моря. При цьому в організм надходить так званий органічний йод, який зв’язаний з білками і т.д. А є ще аліментарний йод, який ми бачили в хімії. Якщо накапати звичайний йод на сіль, то можна отруїтися. Якщо буде передозування неорганічного йоду, то в жінки може порушитися менструальний цикл, а у вагітної бути викидень. Тому гратися з йодом можна лише в межах того, що розумієте. Тому я проти штучно йодованих вод, бо сьогодні п’єш багато, а завтра – ні. Ми за використання йодованої харчової солі, бо пересолене мало хто любить, а сіль є носієм калій йоду.

ВООЗ дозволений нутрієнт йодат калію (KIO3), який в достатніх кількостях - 200-250 мікрограм на добу не викликає ніяких функціональних змін. Є вчені, які на цьому спекулюють, кажуть, що не можна вживати йодовану сіль, бо це хімічна сполука, яка може бути агресивною.

Наскільки якісна йодована сіль сьогодні продається в Україні?

Олена Труш: В 2005 році Інститут солі на наше прохання відстежив якість йодованої солі в торгівельній мережі. В Україні є чотири виробники солі, всі вони виробляють йодовану сіль, отже проблем із цим продуктом немає. Рівень йодування відповідає державному стандарту практично у всіх. Коли в 2006 році проводилося дослідження щодо рівня йодованої солі вже в домогосподарствах, то в кінцевому результаті у споживача не зажди була достатня кількість йоду в тій солі. Тобто, або сіль довго зберігалася, або була прострочена, або ще з якихось причин. Сіль на кінцевому рівні споживання має бути 20-30 мікрограм на кілограм солі, а на рівні виробництва – 40-45, тоді ці втрати враховуються і до споживача доходить якісний продукт. Тобто, проблеми з якістю в Україні не існує.

Ігнат Матасар: Сіль «заморська» – американська, німецька з часом втрачає якість, тому треба брати вітчизняну. Це той випадок, коли це продукт найвищого ґатунку, хоч на гарну упаковку виробники і не дуже витрачаються. Дивитись треба і на дату виготовлення. Безумовно, йодована харчова сіль має бути не більше 9-ти місячного терміну виготовлення, протягом якого вона зберігає свою харчову цінність.

Якщо йде процес консервування та стерилізації, то йодована сіль ще більше посилює знищення мікробів та бактерій. Якщо ж будете квасити капусту, то йод в солі тормозитиме процес бродіння, тоді використовуйте звичайну сіль. При цьому колір не змінюється, огірки червоними не стають, а помідори не зеленіють. Це все видумки.

Чи хворіли наші пращури? У них був йододефіцит?

Ігнат Матасар: Був, і не лише у нас. Свого часу навіть у Франції серед 36 мільйонів населення було понад 20 тисяч кретинів, хоч це і морська держава.

Олена Труш: Можна подивитися на старовинні ікони чи фрески, де дуже часто жінки зображені із дуже великим зобом. Це тоді була одна із ознак жіночої краси. Йодний дефіцит, і в результаті зоб були настільки поширеним явищем, що художники зображали святих, Матір Божу із великим зобом. Такі храми були і в Пакистані, і в Індії, і в Україні, і в Росії.

Швейцарці в 1924 році вперше запропонували сіль як носій для йодування, тому що могли запропонувати саме широкому колу населення корисний продукт для вирішення проблеми йодного дефіциту.

Ігнат Матасар: В 2000 році зібралися керівники різних країн світу, було прийнято рішення про подолання йододефіциту до 2005 року. Але наші керівники так борються за владу, що цього не відчувають, вони упустили цей момент. Світова спільнота просто на нас махнула рукою, вони вже зняли цю проблему в себе і наступного року скажуть нам: «До побачення, живіть, як хочете, ви не використовуєте наші наукові надбання». Наші можновладці нічого не роблять, тому що серед депутатів є люди, які б хотіли контролювати процес вмісту йоду в продукції.

Йододефіцит визначається по вмісту йоду у сечі. В Україні немає тест-систем, які б швиденько дали результат, як тести на вагітність. Їх не розроблено, на превеликий жаль, хоча це не така складна методика.

Олена Труш: Рівень йодного забезпечення відзначається рівнем гормонів щитовидної залози. Оскільки в організмі немає сталого показника для йоду, який є щодо крові чи тиску, ми знаємо тільки, що для нормального вироблення гормонів людина має отримувати 150-300 мікрограм йоду щодня, тоді в неї буде нормальне йодозабезпечення.

Ігнат Матасар: 90 мікрограм - дітям від народження і до 6 років, 120 мікрограм – до 12 років, для дорослих достатньо 150-200 мікрограм, вагітним – 200-250 мікрограм на добу. Це рекомендації ВООЗ. Якщо йододефіцит в організмі матері, то він буде і в організмі дитини. Ми проводили профілактику, і за два тижні до вагітності весь йододефіцит можна прибрати, якщо вживати йодовану харчову сіль.