Обшуки в «Газпромі»: від любові ЄС до ненависті…
Одночасні перевірки в офісах більшості енергетичних компаній Європейського Союзу, які мають тісні ділові відносини із російським «Газпромом», засвідчив поглиблення тенденції тісного переплетіння енергетики та політики. Та й сам російський монополіст впав у стан інформаційної «коми», з якої вийшов лише через добу. Навіть у Москві не приховували, що для них обшуки були як сніг на голову.
Як повідомляє Bloomberg, метою антимонопольних рейдів ЄС було розкриття інформації щодо цін та обсягів газу, який «Газпром» постачає споживачам. Як заявив міністр енергетики Болгарії Трайчо Трайков, розслідування стосувалося компаній, що мають довгострокові контракти з «Газпромом». За його словами, воно було мотивовано «способом обійти умови конфіденційності», яка не дозволяє регуляторам отримувати інформацію про обсяги та цінигазу, що постачає російський монополіст.
Сам «Газпром» після проведеної «спецоперації» виглядав відверто розгубленим, яким його вже давно ніхто не пам’ятає. У всіх же перед очима могутній Міллер, який віддає наказ перекрити вентиль Україні, та ще могутніший Путін, який запускає в дію «Північний потік».
Випереджаючи слова про «радість від того, що у сусіда корова здохла…» відразу зауважимо, що для України конфлікт ЄС і «Газпрому» не є вигідним і зручним. Зважаючи на малопередбачувані дії росіян, вони можуть використати цю ситуацію і відігратися на Україні. І ще більше ускладнити переговори, які хоча би зрушились з місця.
-- «Опять тревожный день, тревожный час…» (перші слова із гімну «Газпрому»)
Тому спробуємо знайти відповідь на питання «Що сталося із Газпромом?» Колись схоже питання задав Путіну американський ведучий Ларі Кінг про аварію на підводному човні «Курськ»: «Що сталося з Курськом?» Відповідь Путіна запам’яталася багатьом: «Вона потонула». Цікаво, що зараз би відповів Путін на питання по «Газпром»…
Отож, інспектори Єврокомісії завітали з перевіркою в Gazprom Germania (Німеччина), EON (Німеччина), RWE (Німеччина), OMV (Австрія), PGNiG (Польща), Eesti Gaas (Естонія). Також різні джерела стверджують, що перевірки відбулися і в інших країнах – Великобританії, Франції, Італії. Після такого хіба залишаться сумніви, що «Газпром» отримав удар під дих від Євросоюзу?
Перш за все інспекції, чи як ще кажуть обшуки, в офісах компаній партнерів «Газпрому» – це серйозний, болючий і непоправний репутаційний удар по Росії і вже потім по газовому монополісту. І відновлювати імідж доведеться дуже довго. Це вже не Україну лякати зменшенням транзиту газу або звинувачувати, що хтось «тирить» газ. Тепер «Газпрому» самому доведеться оправдовуватися. Як кажуть, за що боролись – на то і напоролись.
Перша спроба «Газпрому» подати обшуки як банальні перевірки діяльності компаній, що відбуваються мало чи не щомісяця, виглядають слабким аргументом. Це ж стосується і тези про те, що, мовляв, Єврокомісія лише виконує вимогу закону і реагує на скаргу Литви щодо зловживання «Газпромом» своєї монопольною позицією у прибалтійській країні. Лише заради однієї маленької Литви Євросоюз не починав би атаки на великий «Газпром». Надалі російська компанія буде намагатися знайти ефективніші пояснення дій ЄС.
Слід усвідомити і той факт, що перевірки відбуваються у скромніших компаніях на фоні фінансової могутності «Газпрому». Якщо російська компанія нині посідає 6 місце в рейтингу енергетичних компаній (PFC Energy) із капіталізацією у 149 млрд. дол., то найближчі європейські компанії знаходяться нижче – на 7 місці британська BP (136 млрд. дол.) і на 8 місці французька Total (125 млрд. дол.). Німецький концерн EON, де проводяться обшуки, займає лише 24 сходинку із удвічі меншою капіталізацією (60 млрд. дол.), ніж «Газпром», а RWE – на 3 місці (37 млрд. дол.).
Рівень капіталізації компаній нагадав тріумфально-драматичну історію американської енергетичної компанії Enron, яка збанкрутувала у 2002 році. Приклад Enron у багатьох моментах є показовим. Історичні паралелі і фінал історії з Enron – яку точно знають і пам’ятають у «Газпромі», - скоріше за все змусять задуматися Міллера, Путіна і Медведева.
По-перше, Enron і «Газпром» об’єднує головний бізнес – торгівля газом. По-друге, швидке потрапляння в енергетичні лідери обох підприємств. Enron за 15 років став одним із лідерів енергетики США, у 2002 р. (час банкрутства) компанія посідала 7 місце серед 500 найбільших американських корпорацій. «Газпром» також домігся лідерства за останні 15 років і за підсумками 2010 р. посідав 6 місце серед найбільших енергетичних компаній світу, поступаючись лише ExxonMobil (США), PetroChina (Китай), Petrobras (Бразилія), Royal Dutch Shell (Нідерланди) і Chevron (США). По-третє, навіть рівень капіталізації у Enron і «Газпром» схожий. Енергетичний бізнес Enron у 2002 році коштував 63 млрд. дол. Капіталізація «Газпрому» складає 149 млрд. дол. Якщо врахувати ріст цін на енергоносії і загальний рівень інфляції долара, то статки Enron і «Газпром» практично рівні.
Безумовно, говорити про банкрутство «Газпрому» - не серйозно. Але і у випадку з Enron все починалося також з банальних перевірок. За що ж Євросоюз, який неодноразово освідчувався в енергетичному «коханні» до «Газпрому», або ж точніше до російського газу, влаштував показове і публічне шмагання російського монополіста?
-- «Не пора, не пора, не пора москалеві, ляхові служить…» (Іван Франко)
Власне, офіційна позиція Єврокомісії – розслідування фактів порушення антимонопольного законодавства ЄС. Проте, чесність цієї тези з одного боку викликає сумнів. Не є таємницею, що посередницькі структури «Газпрому» вже давно присутні практично у кожній країн Євросоюзу. Де-юре у такий спосіб Росія уникала звинувачень у монополізмі. Але де-факто Єврокомісія могла легким порухом руки уже давно провести розслідування на предмет монопольного становища «Газпрому». Отож, до цієї пори ЄС все влаштовувало у співпраці із росіянами. А тепер, буде як у тому вірші Івана Франка: «Не пора, не пора москалеві, ляхові служить…»
Взагалі «Газпром» вже давно перманентно дратував Євросоюз заявами про бажання збільшити частку російського газу на ринку ЄС. Та й буквально днями представник російського газового монополіста заявив, що до 2030 року частка російського газу в енергетичному балансі ЄС буде складати більше 30%. І дійсно, якщо запрацює «Північний потік» і збудуть «Південний потік», то згідно прогнозів частка російського газу на ринку ЄС може наблизитися навіть до 50%.
Тут напевно європейці і згадали про свої історичні енергетичні цінності, які проголошують диверсифікацію джерел енергопостачання. В ідеалі кожна із країн повинна мати трьох незалежних постачальників енергії, які мають, відповідно, формувати приблизно по 30% енергетичного балансу країни. В принципі, більшість країн Західної Європи намагаються дотримуватися такого правила.
Другим цікавим моментом є питання ціни на газ. Скоро перше жовтня і початок IV кварталу. І для України, і для країн ЄС це означає одне – підвищення ціни на газ. І європейці також не у захваті від ціни 500-550 дол. за 1000 куб. м. газу. Зважаючи на те, що дворічні переговори з «Газпромом» і подані позови до Стокгольмського арбітражу поки що ефекту не принесли, то Євросоюзу доведеться платити високу ціну «Газпрому». Спроба «перелопатити» документи щодо поставок російського газу в ЄС може дати європейцям необхідні козирі або для подальших переговорів, або для судових дій.
Іншим важливим фактором, на фоні якого відбуваються обшуки в офісах компаній партнерів «Газпрому», є активізація переговорів Росії та Китаю щодо поставок природного газу. Насправді, якщо Москва і Пекін домовляться про побудову газопроводів до Китаю, що гарантуватиме поставки газу, то це буде неймовірної сили геополітичний удар по Європі. Відомо, що Росія фактично вимагає у Китаю величезний кредит у розмірі 30-40 млрд. дол. на організацію поставок газу. Ці кошти потрібні росіянам для досягнення трьох цілей: побудувати газопровід до Китаю, віддати кредити Євросоюзу і вкласти кошти у розробку нових родовищ газу.
Цього ж самого – грошей – «Газпром» вимагає і в Євросоюзу. Тому можна сказати, що обшуки Єврокомісії – це відповідь на шантаж «Газпрому» про співпрацю із Китаєм та схиляння Євросоюзу до виділення коштів на побудову «Південного потоку». Так що не лише Україна потерпає від російського шантажу. У цьому питання, як видно, позиції ЄС і України як ніколи близькі.
Безумовно, Україну має цікавити лише одне – як конфлікт ЄС і Росії вплине на наше найближче енергетичне майбутнє і можливість переглянути газові договори із Росією. Варто визнати, що це відверто гра не у нашій «пісочниці», але зовсім поряд! Тому було би прикро і непростимо не використати такий шанс для реалізації власного інтересу у переговорах з «Газпромом». І для цього слід просто стати на сторону Євросоюзу. Нехай навіть і неформально.