Експортні митарства

Аграрії сподіваються на підписання Президентом прийнятого парламентом закону щодо скасування експортних мит на зернові культури. Таким чином Україна до кінця року матиме шанс експортувати до 10 млн. тонн, а зернова галузь знову спробує стати на ноги, доганяючи своїх конкурентів - Росію та Казахстан. Але попри це відбулися незворотні речі, українські аграрії вже понесли збитки за три місяці маркетингового року близько 5 мільярдів гривень. Якщо ж така ситуація не зміниться, то за рік ці збитки сягнуть 20 мільярдів, а цей удар галузі буде дуже важко пережити.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповів генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа.

Володимир Лапа: «На жаль, зернове виробництво в Україні підійшло до межі збитковості»

До останнього часу і ситуація на світових ринках, і державне регулювання в Україні ведуть до того, що, на жаль, зернове виробництво в Україні підійшло до межі збитковості. Виробнича собівартість самих культур у нас знаходиться в межах від 1 100 до 1 300 грн. за тонну, повна собівартість 1 400 – 1 500 грн. за тонну. В більшості господарств при цьому ціни реалізації фуражного зерна від 1 250 до 1 300 грн. за тонну, продовольчого зерна – 1 500 – 1 700 грн. за тонну. Тобто, навіть ефективно діючі сільгосппідприємства могли реалізовувати зерно з прибутковістю не вище 5-7%. А враховуючи тенденцію до зменшення світових цін, така реалізація вже за місяць була б збитковою.

На жаль, ми прийшли до такої ситуації, коли вже для багатьох виробників не стоїть питання, що сіяти - озимі чи ярі культури, а чи варто сіяти взагалі. Особливо це стосується дрібних фермерів, які відмовляються від оренди земельних паїв, і не можуть витримати такі «суперпривабливі» умови господарювання в Україні.

Україна за рахунок державного регулювання зробила функціонування зернового ринку вкрай депресивним. Трейдерам не вигідно купувати, тому що на них дуже високе фіскальне навантаження. Сільгоспвиробникам не вигідно продавати, тому що вони не отримають очікуваних прибутків від реалізації зерна. По суті, зерновий ринок був паралізований до останнього часу. Умови господарювання в Україні набагато гірші, аніж в сусідніх країнах, які є її основними конкурентами. Наприклад, Російська Федерація не лише повністю лібералізувала умови експорту, а й забезпечує відшкодування ПДВ при експорті зерна. Там ПДВ на зерно складає 10%, тим не менше воно відшкодовується в розумні терміни і це також додатковий стимул для того, щоб здійснювати експортні відвантаження. Казахстан не лише не стягує експортних мит та відшкодовує ПДВ, але ще й додає дотації для перевезення зерна та територію РФ. Наслідки були, з одного боку, досить очікуваними, а з іншого – досить сумними. Російська Федерація в липні-серпні експортувала 6 млн. тон зерна, а у вересні-жовтні експортує по 3,5 млн. тон зерна щомісячно. Україна за три перших місяці маркетингового року експортувала лише 3 млн. тон зерна. Це сумний антирекорд, враховуючи той врожай, який ми маємо всі підстави отримати в цьому році.

Тому вирішення ситуації, яка виникла на зерновому ринку, було назрілим та довгоочікуваним, а зниження світових цін лише спровокувало та наблизило це рішення (прийняття змін до Закону щодо експортних мит – Ред.). Хочеться сподіватися, що прийнятий Верховною Радою закон, який хоч і частково вирішує проблему, бо по ячменю питання з експортними митами не вирішено, але, тим не менше, по пшениці, по кукурудзі дасть можливість частково розблокувати експорт. Хочеться сподіватися, що найближчим часом він буде підписаний Президентом. В такому випадку можна очікувати певну активізацію реалізації зерна аграріями, в першу чергу, в напрямку експортних відвантажень.

Навіть якщо підписання закону Президентом відбудеться найближчим часом, наростити у стислі терміни експорт зерна буде важко. Будуть експортовані якісь обсяги, які знаходяться у портових елеваторах. Але в цілому в найкращому випадку Україна може до Нового року вийти на обсяги 2-2,5 млн. тон зерна щомісячно. Це означає, що за першу половину маркетингового року ми експортуємо лише 10 млн. тонн зерна при експортному потенціалі 24-25 млн. тонн. Тобто, ми отримуємо унікальну ситуацію, коли на другу половину сезону нам треба буде експортувати більше, ніж в першій половині.

Дуже потужний фактор ризику – це ситуація на світових ринках. У нас в більшості випадків спрацьовує стереотипність мислення, що на початку сезону ціни низькі, а потім підвищуються. На жаль, нинішня ситуація у світовій економіці та проблеми з державними боргами багатьох країн спричиняє тиск на фондові ринки, на світові товарні ринки, тому розраховувати на те, що ближчим часом ціни на зерно або інші товарні активи будуть динамічно зростати, – це було б трошки наївно. Значною мірою ми вже втратили ті шанси, які могли використати в цьому сезоні, коли Росія продавала пшеницю по 280-290 доларів за тонну. Ми впевнені, що найближчого місяця така можливість повернеться. Але те регулювання, яке було в Україні, його негативні наслідки вже частково мають незворотній характер.

Чи немає у вас побоювань, що може знов обвалитися ринок зернопродукції в Україні, якщо всі кинуться відвантажувати зерно на експорт?

Володимир Лапа: 25 млн. тонн – потенціал експорту, 3 млн. тонн експортовано, 5 млн. гривень виділено Аграрному фонду. Якщо в таких умовах ми будемо мати питання по тому, забезпечуємо внутрішні потреби чи ні, то це буде просто нонсенс.

Навесні ціни на продовольчу пшеницю становили 2 000 – 2 100 грн. за тонну, зараз вона коштує 1 500 – 1 700 грн. за тонну на внутрішньому ринку. Експортери готові купувати її за ціною 1 400 – 1 500 грн. за тонну. Відповідно, навіть якщо буде скасовано експортне мито, експортери не стануть більш конкурентноспроможними, в порівнянні з внутрішнім ринком. Зараз це просто зупинить подальше зниження цін, тому загрози продовольчої безпеки немає. Очевидно, що підприємства переробної промисловості з експортними митами відчували себе захищеними і могли потихеньку щотижня знижувати експортні ціни, а тут доведеться формувати якісь запаси. Але це традиційна ситуація, і я тут проблем не бачу.

Чи було якимось чином скориговано з Росією, що вона встигла експортувати по такій ціні, а ми пасли задніх?

Володимир Лапа: Мені не хочеться вірити, що наші урядовці працюють на інтереси Росії. Скоріш за все, тут мова йде про те, що коли вводились експортні мита (обговорювали в травні, запроваджували в червні), світова ціна була 300-350 доларів за тонну на зерно. Відповідно тоді, з точки зору тих цін, відчутних негативних наслідків не очікувалося. Але коли світова ціна на пшеницю знизилася на 80-100 доларів за тонну, зрозуміло, що економіка аграрного виробництва України пішла в глибокий мінус. Тому тут спрацьовує інерційність самого інструменту, коли потребується прийняття рішення Верховною Радою, а воно не завжди оперативне, враховуючи те, що законопроект до цього активно обговорювався у міністерствах та відомствах. Була дуже складна дискусія. Ми розуміємо, що є питання по наповненню бюджету, і коментарі пана Хомутинніка досить показові. Це безпрецедентний крок, коли прийнято рішення, а потім уже шукають компенсатори для бюджету, бо як правило в таких випадках обидва рішення приймаються одночасно. Але тут дійсно ситуація в галузі настільки критична, що і Кабінет Міністрів, і Верховна Рада погодились скасувати експортні мита, а вже потім думати, як компенсувати надходження до бюджету. Йдеться про те, що коли приймали це рішення, не до кінця розуміли всю глибину і його можливі наслідки, тому що експортні мита, які приймаються Верховною Радою, - це не найкращий варіант для України в умовах мінливих світових цін.

Чи реально в другій половині маркетингового року надолужити експорт зернових? Чи не пізно вносити зміни у законодавство, коли аграрії вже отримали значні збитки? Як це вплине на майбутній врожай, чи не скоротять вони посівні площі наступного року?

Володимир Лапа: Поки що відбувається скорочення площ під озимими, але в першу чергу воно спричинене не економікою виробництва, а кліматичними умовами, бо лише в останні дні пройшли опади територією України. Але питання ціни критичні в такі моменти, коли аграрії не розуміють – ризикувати їм чи ні. І якщо економіка виробництва не витримує критики, зрозуміло, що ризикнути готові далеко не всі. Скоріш за все, ми отримаємо зниження, в кращому випадку десь 85-90% від очікуваних площ під озимими буде засіяно.

Що стосується впливу, безумовно, він буде. Цей сектор неоднорідний: є потужні компанії, які не продають зерно, а залишають фінанси, мають можливість купувати міндобрива та засоби захисту рослин. Але те, що тут залучаються кошти – це негативно позначиться на собівартості майбутнього врожаю. А є закредитовані компанії, які такої можливості не мають, в яких кредитні ліміти вичерпані. До того ж зараз ліквідність банків не настільки висока, кредитні ставки підвищуються і багато підприємств просто фізично не зможуть отримати додаткові кредити. В цьому плані технології спрощуються, в кращому випадку зерно кидається в землю без міндобрив. Звичайно, це вже вплине на кількість та на якість озимих культур майбутнього врожаю. Я б поки не оцінював ситуацію як незворотну, але те, що це суттєвий фактор ризику і він привнесений державою, – це очевидний факт.

Навіть з урахуванням цього рішення, яке прийнято Верховною Радою, і у випадку його підписання Президентом, це дозволить лише частково компенсувати втрати, що можуть бути понесені аграріями. За останні три тижні світові ціни на зерно знизилися на 50 доларів за тону. Якщо ми говоримо про експортне мито, беремо грубо 25 доларів за тону, все рівно скасування експортних мит не дозволить компенсувати збитки від падіння світових цін. Для того, щоб нормалізувати функціонування галузі і відновити конкурентоспроможність з Російською Федерацією і Казахстаном необхідно відшкодування ПДВ. Фінансово-економічний блок уряду наполягає, що відшкодування ПДВ – це сфера для зловживань. Складно не погодитися, але якби держава хотіла налагодити контроль, то вона б налагодила, це можна зробити достатньо просто. Один із варіантів – це відшкодування ПДВ у випадку, якщо закуповується безпосередньо у виробника.

Повертаючись до питання про потенціал експорту, історично найбільший місячний обсяг з України по зерну був 2,6 мільйони тонн. В принципі декілька місяців до 3 мільйони тонн Україна могла б відвантажити. Але питання також і економіки. Якщо з 1 січня буде відновлено відшкодування ПДВ, якщо повернеться нормальна економіка реалізації і експорту, то можна розраховувати на те, що за наслідками маркетингового року зможемо вивезти в межах 24-25 мільйонів тонн. Хоча знову ж таки тут багато залежатиме від того, куди рухатимуться світові ціни.

По ячменю уряд ввів максимальне мито. Як буде розвиватися ситуація з ним: скільки вже вивезли і скільки ще зможемо вивезти? Чи передбачені компенсатори для бюджету?

Володимир Лапа: Ціни на фуражний ячмінь відносно привабливі, в порівнянні з іншими культурами. Одразу після збирання ціна починалася десь із 1 300 гривень за тонну і потім підтягнулася аж до 1 700-1 800. Після цього ціни дещо знизилися, вони знаходяться в межах 1 500-1 600 гривень за тонну. Але по фуражному ячменю не настільки великий експортний потенціал (десь 2,5 мільйони тонн), відповідно, запаси не так сильно тиснуть на ринок. Скоріше за все, виробники зможуть відстояти свої цінові позиції. Відстояти ж цінові позиції по кукурудзі, коли 12,5 мільйонів тонн тисне на ринок… тут просто без варіантів. Ми розуміємо, що треба підтримати розвиток тваринництва, але з точки зору зерновиробництва, хотілося б мати рівні конкурентні умови з виробниками інших країн.

Що стосується компенсацій для бюджету, то історія цього законопроекту була короткою, але досить динамічною. Там передбачалося і зниження експортних мит на зерно, і запровадження експортних мит на олійні, у порівнянні з законопроектом, який розробляло Мінекономіки. Враховуючи, що законопроект прийнятий і там ставок на олійні немає, хочеться сподіватися, що на цьому ця коротка історія завершиться.

В принципі, коли це питання обговорювалося на рівні міністерств та відомств, то аграрії досить раціонально дивляться на ситуацію. Якщо є питання по наповненню бюджету, то ми розуміємо, що без цього важко утримати соціальну стабільність, важко вести дискусію з МВФ. Але єдине, що в цій ситуації незрозуміло, чому аграрії виявилися крайніми? Чому аміачна селітра експортується, і ми маємо на внутрішньому ринку високі ціни, а зерно експортується з митом, і ми маємо на внутрішньому ринку низькі ціни? Можна зробити ставку 0,3 або 0,5% на всі ліквідні види продукції, запровадити і отримати в бюджет набагато більше коштів. Тут дещо незрозуміла логіка з точки зору співвідношення різних галузей, тому що ресурси аграрного виробництв знаходяться в ринкові, аграрії їх купують за ринковими цінами, а зерно оподатковується за ставкою 9-14%.

Хочеться вірити, що ці експерименти вже завершилися, і ми не будемо мати з 1 січня чергових сюрпризів, тому проблема аграрної галузі дуже проста: часовий лаг між прийняттям рішення і реакцією на нього галузі становить не менше, ніж півроку. На початку літа прийнято рішення, пройшло півроку, ми бачимо негативні наслідки. Формально Верховна Рада прийняла рішення, а зараз нібито проблема виникала сама собою. Насправді результат наздожене і хочеться сподіватися, що надалі не буде таких експериментів, які можуть негативно позначитися на галузі.

Який прибуток зараз отримують виробники при продажу на експорт зерна, кукурудзи?

Володимир Лапа: Я б оцінив цей прибуток для ефективних компаній в межах 10-15%. Ми рахували по кукурудзі. Тільки для того, щоб довести до нормальних кондицій, на сушку і на зберігання треба віддати 200 гривень. Тому, з одного боку, в уряді порахували, що собівартість 1 050 грн. за тонну, а вони отримують 1 300, тобто 20% прибутків, тож мають бути щасливими. Насправді, якщо порахувати повні витрати при виробництві зерна, то ми вийдемо в кращому випадку на 1 200-1 300, і 1 300-1 350 - середня галузева ціна реалізації. Це якщо брати повну собівартість і ціну реалізації по тій самій кукурудзі. Менш ефективні компанії вже вийшли в нуль і знаходяться на межі збитковості. Аналогічна ситуація по більшості інших культур. Можливо, по ячменю, враховуючи те, що раніше були високі ціни, рентабельність буде вище, але знову ж таки зараз вони підсіли, тому тут ми повертаємо до тієї ж ситуації.

Всі розраховують виробничу собівартість минулого року, і прибутки нібито минулорічні. Але якщо порахувати еквівалент виробничої собівартості, виходячи з нинішніх цін на ресурси, то вийде так, що коштів від реалізації зерна вже не вистачить для простого відновлення виробництва. Це дуже великий фактор ризику, тому що навіть для того, щоб просто фізично утримати врожай на тому рівні, проінвестувати ті ж самі обсяги мінеральних добрив, засобів захисту рослин, треба позичати кошти. Тому тут треба дивитися і на перспективу, чи зможемо ми нормально профінансувати за рахунок цих коштів вже наступний урожай, хоча зараз про це мало хто думає.

Наскільки зміняться ціни на зернові?

Володимир Лапа: Потенціал підвищення цін – 200-250 гривень. Не факт, що він буде повною мірою реалізований, тому що в мене складається враження, що ціни на внутрішньому ринку ще не повною мірою враховують обвал світових цін, який відбувся протягом попередніх трьох тижнів. Тому в кращому випадку мова буде йти про підвищення цін на 100-150 грн. за тонну.

Які збитки понесли аграрії від попереднього рішення?

Володимир Лапа: Аграрії реалізували за три місяці маркетингового року 10 мільйонів тон зерна, на яких 200-250 гривень за тонну – це мито, а це 2-2,5 мільярдів гривень. І приблизно такий самий обсяг – на відшкодування ПДВ, при цьому ще й на технічні культури. Тобто, ми маємо за три місяці маркетингового року збитки в районі 5 мільярдів гривень. Це при тому, що обсяги експорту ще далекі від потенціалу, іде стримування реалізації, тому що невигідно продавати. Отже, з розрахунку на маркетинговий рік - це 20 мільярдів гривень. Це удар, який галузі буде важко пережити. Хочеться сподіватися, що його не буде, що нормальні умови експорту будуть відновлені.