Від приватизації до монополізації

Подальша концентрація стратегічних напрямків економіки в одних руках може привести до того, що доля України буде залежати від трьох людей і Президент не входитиме в цей перелік.

Запланований продаж енергогенеруючих компаній лише замкне коло монополії СКМ, в чому нинішні можновладці не бачать жодної небезпеки. Проте експерти переконані, що це може закінчитись в гіршому випадку підвищенням цін, а в ще гіршому – поваленням всієї економіки України.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували народні депутати, колишні голови Фонду держмайна Михайло Чечетов та Олександр Бондар.

Михаил Чечетов: «Сегодня во всем мире дефицит денег, поэтому рассчитывать, что огромный ресурс придет в Украину, наивно»

На первом этапе приватизации главной ее целью было увеличение количества приватизируемых предприятий. Затем мы ушли от массовой и конвейерной приватизации, и пришли к другому этапу - индивидуальной денежной программе. На этом этапе властвовали другие задачи – приход серьезного инвестора, который способен, с одной стороны, наладить эффективный менеджмент, чего не может сделать государство. И, с другой стороны, государство не может конкурировать с частным инвестором в части вложения денег. Естественно, я ставлю за скобки генерации гидроэлектростанций, атомной энергетики, они не принадлежат приватизации. Но что касается тепловых электростанций, облэнерго, то там, где государство не может реально помочь, эти предприятия нужно отпускать на вольные хлеба.

В условиях конкурса закладываются соответствующие требования к инвесторам. В случае если инвестор не будет их выполнять, то у государства появляется законное право через суд отсудить назад этот пакет акций и продать более эффективному собственнику.

Конечно, максимального эффекта сегодня нельзя достичь по двум причинам. Первая – чтобы зашел серьезный инвестор, нужна максимальная политическая стабильность. И всякое размахивание языками как шашками возле Кабмина определенными представителями социальных слоев по напутствию отдельных политиков фактически разгоняет инвестора. И второй момент – сегодня во всем мире дефицит денег, поэтому рассчитывать, что огромный ресурс придет в Украину, наивно.

На сегодня позиция власти четко исключает возможность всякой национализации. Она гарантирует выполнение нормы Конституции о правах частной собственности. Правительство просчитало все и с точки зрения прихода потенциальных инвесторов, и того, что до выборов остался год, мы еще не вступили в период предвыборной кампании. Поэтому было принято решение приватизации облэнерго и генераций. Думаю, что полученные деньги будут адекватны сегодняшним экономическим реалиям и в стране, и в мире. Мы надеемся на приход инвесторов, которые вложат деньги и дадут возможность энергетике занимать конкурентное положение на рынке, учитывая, что газ и нефть не бесконечны.

Олександр Бондар: «Проводити конкурси з ознаками аукціону, якщо наперед відомо, що буде один покупець, – це просто нонсенс»

Ця влада проводить приватизацію настільки «прозоро» і відкрито, що всі наперед знають, хто, що і по якій ціні купить. Приватизація кожного об’єкту, яка відбувалася при чинній владі, прописана конкретно під когось. За два роки Фонд не провів жодного конкурсу, щоб було два претенденти, завжди він один. Тому ніяких сюрпризів, ажіотажу та інтересу зараз немає ні у політиків, ні у журналістів, ні у кого. Це пов’язано, по-перше, із прогнозованістю, тут все наперед зрозуміло. По-друге, є дуже багато речей, які відволікають громадськість та політикум від процесу приватизації. Наприклад, дискусія з приводу квот українських виробників в радіо- і телеефірах - просто відволікання від того, як зараз розподіляється державне майно.

Зараз немає ні судів, ні протестів, ніхто не ходить на конкурси, нікого це не цікавить. Безумовно, в таких умовах можна робити все, що завгодно, тим більше, що ні про яку участь іноземних інвесторів ця влада взагалі серйозно не думає. Прописані такі умови, що ніякий західний інвестор сюди прийти не може, а якщо і прийде, то у нього буде стільки проблем, що він буде згадувати Україну все своє бізнесове життя.

Зараз всі конкурси, які оголошуються, з ознаками аукціону. Іде повна профанація цього методу приватизації, бо проводити конкурси з ознаками аукціону, якщо наперед відомо, що буде один покупець, – це просто нонсенс. Це робиться для того, щоб показати Заходу цукерку, що у нас все прозоро. В Угорщині, наприклад, був період, коли теж проводилася така приватизація, але там рішенням уряду визначалося, хто купує об’єкт і за якою ціною. Зараз у нас робиться теж саме, але це рішення приймається не в уряді, а на Банковій: визначається покупець, йому називається ціна, за якою він і купує об’єкт.

Зараз оголошені два конкурси – по «Західенерго» і «Київенерго». По «Західенерго» зрозуміло було ще з попередніх заяв Рябченка, що цей об’єкт купить СКМ, тому що там є умова: постачання вугілля вітчизняного виробництва в певних обсягах. Немає іншої компанії ні на Заході, ні в Росії, ні в Україні, яка має такі обсяги вітчизняного вугілля, як СКМ. По «Київенерго» такі жорсткі умови не прописані, тому що там і так 40% належить СКМ, і лише самогубець сунеться в цей об’єкт. Куплено буде по тій ціні, яка заявлена. На декілька мільйонів вона буде збільшена, але порівняно з мільярдами, це не має значення.

Михаил Чечетов: Экономика Китая не провалилась в период криза потому, что у них огромный внутренний рынок, и то, что обвалились внешние рынки, на ней не сказалось. То есть, страна, у которой внутренний рынок большой и развитой, менее болезненно проскакивает через кризис. Поэтому когда проводится приватизация энергетики, мы должны думать не только об облэнерго. Почему же не пристегнуть инвестора и сказать: покупай уголь своих? Тогда, пристегивая угольные предприятия к энергетике, мы реанимируем внутренний рынок. Он амортизирует негативные последствия обвала на внешних рынках во время второй волны кризиса, которая потенциально может быть.

Господин Бондарь, вы говорите, что по условиям конкурса понятно, в чьи руки все продадут. Как это согласуется с антимонопольным законодательством?

Олександр Бондар: Присутність Антимонопольного комітету в нашій економіці – це вже як анекдот. Нормами законодавства прописано, що Антимонопольний комітет дає висновок перед допуском компанії до конкурсу, якщо вона монополізує певну частину ринку. У СКМ сконцентрована вся вугільна галузь та металургія. СКМ сама на свої генерації буде постачати вугілля, по тій ціні, по якій він скаже. На свої металургійні комбінати він теж буде поставляти власне коксуюче вугілля по своїй ціні. Якою буде ціна кінцевого продукту? Як зможе вплинути Антимонопольний комітет?

Є ще одна відома особистість в сільськогосподарському ринку і в імпорті зерна. Як тільки ці люди зроблять все, що вони продекларували, я не знаю, чим буде займатися Президент, і який він буде мати вплив на нашу економіку, адже у нього не буде ніяких важелів. Сьогодні Президент їх влаштовує, а завтра вони йому скажуть: ти нас не влаштовуєш і його не буде. І силовики не допоможуть, тому що вони вже своїх силовиків розставили. Ось таку систему економіки будує чинна влада. Тому коли ми робимо замкнутий цикл вугілля-металургія-енергетика в одних руках, то про вплив Антимонопольного комітету навіть непристойно говорити.

Михаил Васильевич, вы говорите, что цена будет адекватна нынешним условиям. Тогда не лучше было бы отложить приватизацию до лучших времен, когда можно будет продать подороже?

Михаил Чечетов: Что касается того, надо ли сейчас продавать эти предприятия или же подождать, то тут надо смотреть с точки зрения того, что будет завтра-послезавтра, удержится ли энергетика. Подождать можно, но нужно ли это уже будет по истечении времени?.. Если у государства денег не хватает, а они не могут выживать за счет своих средств, надо привлекать инвесторов.

Олександр Бондар: Михайле Васильовичу, якщо конкретне обленерго знаходиться в руках СКМ, в якому випадку ціна для населення буде меншою: якщо це обленерго може купувати енергетику у різних генеруючих компаній чи тільки у своєї? Безумовно, коли сам у себе купуєш, то робиш це дорожче. Вигідно дорожче купувати, бо прибутки зростають. Так само вигідніше купувати своє вугілля, бо чим дорожче купиш, тим більше прибутків. Це замкнутий цикл в економіці. В ринковій економіці є аксіома: ніколи виробник якогось продукту не повинен належати тому, хто постачає йому сировину. Інакше відсутня конкуренція, відсутня зацікавленість виробника дешевше виробляти товар та продавати дешевше на ринку. Ви розумієте, яку економіку будуєте?.. Хай купують олігархи майно, але їх має бути 100, а не 5. От вся різниця. І при Кучмі було так, були десятки конкурентів, а зараз лише два-один.

Ви самі маєте зрозуміти, що це шкідливо для економіки. Ціна буде зростати на порядок, якщо це буде сконцентровано в одних руках.

Скільки інвестицій потребують сьогодні енергокомпанії для свого переоснащення? Чомусь неконкретизовані ні суми, ні терміни виконання інвестзобов’язань, аби при потребі можна було б подати до суду...

Михаил Чечетов: Согласен, что нет четкой инвентаризации, прописанной во времени и в объемах тех же инвестиций, которые дают возможность осуществлять систематический контроль за их выполнением, и в случае невыполнения обеспечить быстрый возврат в госсобственность для последующей приватизации. Чем четче и детализированней будет прописано это все, тем больше государство может защититься от нерадивого неэффективного инвестора.

Олександр Бондар: Навіть ті генерації, які виставляються на продаж, потребують набагато більше мільярдів інвестицій, ніж вони зараз будуть коштувати. Дуже складний стан нашої генерації, вона роками не модернізовувалась.

Є проблема в залученні інвестицій через те, що лише обмежене коло олігархів купує ці об’єкти. Уявіть собі, яка власність зараз сконцентрована в руках СКМ. Але він має не лише отримувати прибуток, а й інвестувати. Тож які у нього мають бути ресурси? Це просто абсурд мати таку кількість власності і в неї нормально інвестувати. Не можна зациклюватись тільки на наших інвесторах, бо у них кількість цих коштів просто обмежена. Приведу приклад «Криворіжсталі», коли ми з великим боєм залучили такого стратегічного інвестора в нашу металургійну галузь. У нього необмежена можливість до залучення інвестицій, якої, на жаль, немає поки що у наших олігархів. І чим більше вони будуть купувати об’єктів, тим меншими у них будуть можливості інвестувати. Я не проти конкретно СКМ чи РУЕ, але якби таких компаній було не 3-5, а хоча б з десяток, тоді буде нормальна ринкова ситуація.

Пане Олександре, озвучте головні наслідки від діяльності таких монополій.

Олександр Бондар: По-перше, це шалений політичний вплив на державу. Якщо в одних руках сконцентровано виробництво вугілля, електроенергії та її постачання, то я не знаю, хто впливовіший в країні. Те ж саме по хімії та по сільському господарству. По-друге, це абсолютно неконтрольоване зростання цін, на які вплинути ніхто не може. Це люди набагато впливовіші, ніж всі ті, хто сидить та контролює ці речі. А якщо влада не зможе впливати, то населення взагалі нічого зробити не зможе. Монополізм приводить до неконтрольованого зростання цін і подальшого зубожіння населення.

Михаил Васильевич, так как государство будет контролировать уровень цен при такой монополии?

Михаил Чечетов: Тезис о том, если не будет конкуренции, то монополизм приводит к росту цен, не оспорим и в политике, и в экономике. Но поднять Украину могут только сильные мощные корпорации. Да, Антимонопольный комитет должен все отслеживать, на то и власть, чтобы контролировать и создать соответствующие механизмы контроля, независимо от того, какая это корпорация. Если же закон не позволяет в полной мере контролировать деятельность крупных монопольных образований, тогда надо менять закон.

Олександр Бондар: Зрозумійте національну небезпеку цього процесу: якщо повалиться ринок металу, як це було у 2008 році, повалиться весь ланцюжок власності СКМ і після цього у бюджет будуть поступати копійки. Це буде криза всієї економіки та соціального захисту, тому що наша економіка залежить від трьох осіб. Як вони завтра встали, як західні ринки зреагували, так ми і будемо жити. Безумовно, ми повинні носитися з цими людьми, бо від них залежить бюджет, наші зарплати та пенсії і присутність цієї влади. Так же можна сісти на голову і управляти всім. Нагадаю вам, чому відбувалась криза в Україні у 2008 році і кому в першу чергу допомагав уряд Тимошенко, хто бігав туди за преференціями? Металурги в першу чергу, представлені тими олігархами, яких ми зараз підтримуємо. До речі, «Криворіжсталь» не бігала, бо у них був ресурс підтримати цей період, виплачувати заплати. А уявіть собі, якщо зараз буде криза і що ця влада буде робити для їхньої підтримки? Ви розумієте, які кошти з бюджету треба буде туди направляти рефінансуванням банків і т.ін.?.. А ми до цієї ситуації не готові, ніяких амортизаторів не зробили і ніяких резервів не маємо.