Що буде з Кримом?

В Криму не залишилося місцевих регіональних еліт, крім однієї – кримськотатарської, яка змогла зберегти свої позиції і змусила рахуватися з нею регіоналів. Тому новому керівнику автономії доведеться запастися терпінням та толерантністю, бо саме від цього залежить тривалість його перебування на новій посаді.

Крім того, Анатолію Могильову треба буде зберегти політичний та економічний статус-кво на півострові, де представлені інтереси Фірташа, Ахметова та старшого сина Президента.

Потрібно й утримати баланс сил та певну стабільність в самій Партії регіонів в Криму, яка стала там домінуючою силою, маргіналізувавши проросійські організації в 2010 році. В цьому контексті не виключено, що буде звільнений колишній кримський спікер Анатолій Гриценко. Загалом же одне із основних завдань для Могильова – виграти парламентські вибори наступного року.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко та заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

Володимир Фесенко: «Могильов сам провокувати конфлікти з кримськотатарською громадою не буде, це не в його інтересах»

Президент шукав фігуру, яка б за авторитетом в самій донецькій команді (зокрема, в макіївській її гілці), за жорстким стилем та статусом була найбільш близькою до Джарти. Конкурентів у Могильова не було, питання було лише в тому, ким його замінити на посаді міністра внутрішніх прав. Тому це не стільки покарання Могильова, скільки необхідність закрити дуже важливу кадрову вакансію в Криму.

Головне завдання для Могильова – забезпечення політичної стабільності в Криму, тому що цей регіон завжди був і є потенційно конфліктогенним. Також йому потрібно зберегти політичний та економічний статус-кво на Кримському півострові. Партія регіонів при Джарти стала головною домінуючою силою, вплив проросійських організацій був різко зменшений, фактично їх маргіналізували в 2010 році, зокрема, під час і після місцевих виборів в Криму. З іншого боку, треба зберегти баланс сил і певну стабільність в самій Партії регіонів в Криму. Крім того, зберегти стабільність у стосунках з кримськими татарами. Ще одне важливе завдання – збереження інтересів в стосунках і позиціях між різними бізнес-угрупуваннями в Криму, а там є інтереси і Фірташа, і Ахметова, і старшого сина Президента, «плюс» інтереси кримських бізнесів. Я вже не кажу про необхідність збереження стабільності з токи зору присутності на території Криму Чорноморського флоту Росії. Звичайно, це завдання центральної влади України, але прем’єр-міністр Криму в оперативному режимі також може впливати на цей процес.

Головна проблема, пов’язана з призначенням Могильова, - це неприйняття його кримськими татарами. Вони відреагували критично на це призначення, що пов’язано з конфліктом на Ай-Петрі, який стався під час керівництва Могильовим кримською міліцією.

Сам Могильов, який за останні півтора роки на посаді міністра вже набув певного політичного досвіду, сам провокувати конфлікти з кримськотатарською громадою не буде. Це не в його інтересах, бо його головним завданням є забезпечення стабільності. Перед кримськими татарами стоїть вибір, йти з ним на протистояння чи ні. Але вони пам’ятають, що протистояння з Джарти врешті-решт закінчилося тим, що обидві сторони знайшли спільну мову. Тому зараз не в інтересах кримськотатарської громади йти на якесь протистояння з Могильовим, результату це не дасть, а конфлікти і напругу може створити. Тому кримські татари, скоріше за все, примиряться з призначенням, а далі все залежатиме від можливості знайти оптимальні і прийнятні для обох сторін форми та способи діалогу, пошук прийнятних рішень, які стосуються кримських татар.

Думаю, що стиль керівництва у Могильова буде приблизно таким, як у Джарти. Лінія на те, щоб не було диктату і шантажу як з боку кримських татар, так і з боку проросійських організацій, на збереження домінування Партії регіонів буде продовжуватися і далі в такому жорсткому стилі, але, можливо, вже з певними особистими рисами, які притаманні Могильову.

Сергій Данилов: «Найбільш небезпечні для Могильова внутрішньоелітні конфлікти з старими кримськими елітами і з тими, кого було відтиснуто від грошових потоків під час прем’єрства Джарти»

Час, поки уряд автономії очолював Джарти, показав одну дуже просту річ: в Криму не залишилося місцевих регіональних еліт крім однієї – кримськотатарської. Тільки Меджліс кримськотатарського народу зміг зберегти свої позиції, продемонструвати стійкість послідовність і принциповість. Меджліс – унікальна структура в Україні. Це соціальний інститут, який містить в собі багато функцій: в багатьох місцевостях це орган місцевого самоврядування, це представницький орган цілого народу, це культурологічна спілка, це правозахисна організація, це де-факто політична партія, політичні структури Меджлісу беруть учать у виборах і демонструють стабільний результат. На відміну від лідерських політичних проектів в Україні, це структура, яка зростає знизу.

За двадцять років існування в Україні ним накопичений абсолютно безпрецедентний досвід роботи, пошуку компромісів існування в конкретному середовищі. Це дозволяє з впевненістю сказати, що керівники Ради Міністрів будуть змінюватися, а Меджліс кримськотатарського народу в своєму нинішньому вигляді і в коротко-, і в середньостроковій перспективі буде існувати.

Єдиний українець, який висувався на здобуття Нобелівської премії Миру, – це Мустафа Джемільов. Якщо ми подивимося баланс довіри-недовіри Мустафи-ага, рівень його зустрічей та контактів, цікавість до цієї людини з боку міжнародної спільноти, ми побачимо, що він має унікальний символічний капітал. Будь-яка конструктивна влада в такому випадку мала б працювати, щоб цей символічний капітал був використаний на користь України і Криму.

Ми постійно говоримо, що Крим – це конфліктна точка. На нашому семінарі один знаний експерт з кримських питань висунув ідею, про те, що ми постійно говоримо про Крим як про конфліктогенну зону, але двадцять років ми маємо зовсім інші приклади. В Криму на базовому місцевому рівні досить сформувалося багато практик по попередженню і вирішенню конфліктів, по пошуку компромісів, досягненню мирного співіснування. Часто це було всупереч волі якоїсь з гілок влади, часто за допомогою влади, але ми не маємо, за виключенням одного неприємного інциденту в 2006 року в Бахчисараї, жодного масштабного насильницького конфлікту в Криму, який би становив загрозу стабільності Криму і України в цілому. Крим може слугувати прикладом, особливо на фоні Північного Кавказу, де всі інвестують в конфлікт. В Україні теж багато колотнечі, протиріч і проблем, але інвестиції все-таки в мир. Дуже важливо, щоб це було закріплено.

Якщо говорити про те, чи може радикалізуватися ситуація в Криму в цілому, скажу одну фразу. Радикали отримують шанс під час конфліктів, тоді вони стають екстремістами, різко підвищують ієрархічний рівень. Кожен конфлікт є підсиленням радикалів, які перетворюються на екстремістів – тих, хто практикує і словесно підтримує насильство. Треба бути пильними, не можна нічого виключати, якісь елементи завжди присутні. Але досі саме кримськотатарське середовище демонструвало значний потенціал для очищення. Весь досвід і колишнього Радянського Союзу, і наших північно-східних сусідів, і ситуація на Північному Кавказі свідчить про те, що українська ситуація комусь може страшенно не подобатися, але вона не провокує збройних конфліктів.

Наскільки довго Могильов протримається на цій посаді, зважаючи на позицію кримських татар? Наскільки вистачить його толерантності?

Володимир Фесенко: Він протримається на своїй посаді стільки, скільки буде достатньо толерантним. Якщо він буде проявляти своє особисте, а не державне ставлення до стосунків з кримськими татарами, то це може спрацювати проти Могильова і навіть проти його перебування на посаді прем’єр-міністра Криму.

Думаю, він все ж таки намагатиметься бути достатньо толерантним, але толерантним в стилі Джарти. Якщо, наприклад, будуть спроби захвату землі, як це було раніше, то Могильов може діяти, як Джарти. Тобто, застосовувати органи міліції, інші силові структури, але не переходячи певну межу. Він вже навчений гірким досвідом деяких ситуацій, коли був міністром внутрішніх справ, тому не захоче їх повторення, особливо в такому регіоні як Крим. До того, ж від цього залежатиме його подальша доля. Так само буде в стосунках з проросійськими організаціями, ніяких симпатій тут не буде, будь-яка спроба щось нав’язати, продемонструвати також буде стикатися з силовим опором.

Сергій Данилов: Найбільш небезпечні для Могильова внутрішньоелітні конфлікти з старими кримськими елітами і з тими, кого було відтиснуто від грошових потоків під час прем’єрства Джарти. Крім того, головним маркером буде те, на чому будуватиметься виборча кампанія наступного року. Оскільки, зрозуміло, що Могильов прийшов на цю посаду по двом критеріям: провести вибори в парламент і забезпечити керованість тих безпрецедентних державних субвенцій, які другий рік поспіль будуть виділятися на Крим і розвиток його інфраструктури. Якщо буде обрано конфронтаційний варіант і стратегія кампанії буде будуватися на «поганих татарах», то я не думаю, що він протримається довго.

Що буде з державним апаратом в Криму? Чи буде Могильов влаштовувати якісь ротації?

Володимир Фесенко: Ротації будуть, але, скоріше за все, точкові. Могильов може переводити в апарат кримської влади тих людей, яких він особисто знає і яким довіряє. Оскільки він добре знає макіївську команду, він буде з нею працювати. Більше того, буде розподіл ролей: він буде загальним керівником, який встановлюватиме контроль, а економічною політикою займатиметься Бурлаков.

Прогнозують, що може повернутися колишній спікер Верховної Ради Криму Гриценко, у всякому разі вийти з-за грат, зважаючи на те, що у Могильова були з ним непогані стосунки. Я цього не виключаю. Це може бути навіть ознакою його пошуку контакту з залишками місцевих еліт, зокрема, і Партії регіонів.

Довгий час найбільш амбітним кандидатом на посаду прем’єра Криму називали Володимира Яцубу. Чому все ж таки не Яцуба?

Володимир Фесенко: А чому, наприклад, не Тулуб? Проти Тулуба і деяких інших спрацювало те, що Президент зараз не хоче ставити на такі посади людей, близьких до конкретних бізнес-політичних груп.

Мені здається, що Яцуба сприймається як представник старої ще кучмівської команди, до якої немає повної довіри. Він не свій, зокрема, і тому, що не донецький. Крім того, йому не вистачало авторитету і силової харизми, яка була у Джарти і є у Могильова. Яцуба – фахівець у питаннях регіональної політки, але його сприймають як бюрократа. А на Крим потрібна була сильна жорстка фігура, тому вибір і був зроблений на користь Могильова.

Чи буде конкуренція між Могильовим і Бурлаковим?

Володимир Фесенко: Конкуренція може бути. Саме Бурлакова вважали кандидатом номер один, але йому теж не вистачило статусу і авторитету. Він сприймався як виконавець, а потрібен був новий лідер, керівник цієї команди. Амбіції на посаду були, а чи ризикне він кинути виклик Могильову, тут у мене є певні сумніви. Тим більше, ми знаємо, чим закінчувалися розборки в Криму за часів Джарти. Намагався інтригувати Гриценко, і чим це для нього закінчилося, всім відомо. Тому прямого виклику з боку Бурлакова не буде, він може просто чекати свого часу. Я не виключаю, що Могильов теж може розглядатися як тимчасова фігура. Він може пропрацювати до парламентських виборів, бути перехідною фігурою, і якщо ситуація буде стабільною та керованою, можливо, його знову переведуть в центр, а уряд Криму залишать на Бурлакова.

Сергій Данилов: Я не думаю, що Бурлаков буде тією фігурою, яка кине виклик керівнику уряду АРК.

Вдасться владі провести на посаду глави Меджлісу свою людину чи хоча б таку, з якою можна було домовитись?

Володимир Фесенко: Авторитет Джемільова дуже високий, але він вже не перший рік говорить про те, що хоче відійти від безпосереднього керівництва Меджлісу. Проблема наступництва тут дуже серйозна, тому що такої ж об’єднуючої фігури немає. Я чув від кримських татар, від людей з бізнесу та політики, що навіть Рефат Чубаров, який формально сприймається як фігура номер два, такого авторитету не має. Загальний інтерес кримських татар – зберегти єдність та вплив Меджлісу. Проте певна боротьба особистих інтересів у разі відходу Джемільова неминуча і може використовуватись владою. Але я не думаю, що зараз влада може поставити свою людину на Меджліс. Та й сам Мустафа-ага не відійде від справ одномоментно, він зберігатиме духовний та політичний вплив на Меджліс та кримськотатарську громаду.

Сергій Данилов: Я абсолютно точно знаю, що влада не має жодних інструментів впливу на вибори керівника Меджлісу. Це виключено, бо це реально діючий демократичний механізм, в якому люди дуже багато сваряться, це справжнє місце для дискусій, там іде жорстка внутрішня конкуренція в рамках прийнятих правил.

По-друге, Мустафа-ага давно делегував більшу частину своїх поточних повноважень іншим керівникам Меджлісу. Всією практичною роботою там давно керують інші фігури, Рефат Чубаров в першу чергу. Я впевнений, що Мустафа-ага хоче відійти від формального керівництва, і це буде просто закріплення реального статусу, оскільки він давно не керує повсякденною роботою всього Меджлісу. З дуже великою ймовірністю прогнозую, що це відбудеться, але при збереженні його статусу в багатьох принципових питаннях як людини, яка скаже останнє слово і чиї аргументи будуть сприйняті.

Чи можлива радикалізація ісламістів в Криму після приходу Могильова, як про це говорять опозиціонери?

Сергій Данилов: Радикалізація в принципі можлива, наприклад, при цілеспрямованих діях влади по зачистці політичного поля, при знищенні існуючих на сьогодні механізмів узгодження інтересів. Сам по собі Могильов нічого не несе, але якщо він буде частиною такого механізму, то так, радикалізація можлива.

Останні десять років йде конкуренція двох типів ідентичності. Сьогодні Меджліс уособлює світську ідентичність: в першу чергу ми кримські татари, а іслам – це частина нашої культури. Інший конкуруючий проект: ми не кримські татари, ми ісламісти в першу чергу. Це величезний ціннісний зсув, він відбувся на Північному Кавказі, де люди ідентифікують себе вже не як кабардинці, аварці, а як мусульмани. Для того, щоб цей зсув відбувся, російській владі довелося витратити десять років і прикласти неймовірні зусилля (Перша чеченська війна, Друга чеченська, періодичні КТО (контр-терористична операція) в Дагестані, Кабардино-Балкарії або Карачаєво-Черкесії). Тобто, значні інвестиції в конфлікт таки принесли свої «наслідки». Вони змогли радикалізувати, створити реальний ісламський Північний Кавказ. Я сподіваюсь, що в української влади вистачить розуму не інвестувати в цей конфлікт, щоб так переформатувати ситуацію.

Володимир Фесенко: Думаю, що свідомо сам Могильов не буде провокувати якісь конфлікти, бо це не в його інтересах. Але завжди є інтерес посадовців заробити на владі, і тут може бути проблема. Якщо виникнуть конфлікти навколо землі чи щодо бізнесу в різних містах півострова, це може спровокувати напругу. Якщо когось поб’ють, будуть рейдерські захоплення і там будуть інтереси татар, економічний конфлікт може легко перерости в етнічний. Тут треба бути дуже обережним.

Швидше всього, кримські татари напередодні парламентських виборів поміняють своїх політичних партнерів НРУ та «Удар» чи «Фронт змін». Отже можливе протистояння ще й по лінії «влада –опозиція». Як тут розвиватимуться події?

Володимир Фесенко: Наявність більше 50 000 активних виборців, які можуть підтримати конкретний список, - це дуже важлива не лише для самих кримських татар, а для будь-якої опозиційної сили. Звичайно, вони не підуть з Партією регіонів. Але передбачаю конкуренцію швидше за те, хто буде працювати з кримськими татарами. Їм будуть пропонувати свої послуги, бо це стійкий прошарок виборців. З ким вони підуть, думаю, вирішуватимуть не зараз, а пізніше, і робитимуть обережний поміркований вибір, не будуть ставити на радикальних опозиціонерів. Але при цьому традицію працювати з українськими націонал-демократами буде збережено.

Сергій Данилов: Справді, зараз приїжджають до кримських татар, а не вони до когось їдуть. Яценюк та Кличко вже провели презентацію, поїдуть інші. Але тут потенційна конфліктна точка, безперечно, є, оскільки для Могильова головне завдання – вибори.

Володимир Фесенко: Але це не буде «Батьківщина», бо це сприйматиметься владою як прояв нелояльності, тож цього варіанту уникатимуть. А буде це «Фронт змін» чи «Удар» для Могильова це не буде принциповим.