Ціна перебування ЧФ Росії у Криму

Україна застосовує всі засоби в торгах за російський газ, цього разу заговоривши про підняття орендної плати за перебування на своїй території Чорноморського флоту Росії. Проте експерти вважають, що це лише інформаційне стрясання повітря, реально цього добитися неможливо. Сьогодні росіяни не платять жодної живої копійки за оренду, бо Україна досі розраховується таким чином з Росією за газовий борг 1991-1997 років, сума якого сягає 3 млрд. дол. Ніхто досі не може достеменно сказати, звідки взялася така захмарна сума боргів за період перших років незалежності, коли газ споживався Україною без обліку. Але ми будемо розраховуватися ще до 2022 року. Хоча якби ціна оренди таки була переглянута з урахуванням нинішніх цін, то росіянам вже за кілька років довелося б нам сплачувати майже 100 мільйонів доларів щорічно.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповіли директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак та директор інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» Сергій Згурець.

Валентин Бадрак: «Для Росії подальша ціль полягатиме у закріпленні перебування ЧФ на території України навічно»

Заяви про підвищення чи перегляд орендної плати – це паліатив, який справи не вирішує. В стратегічному сенсі Україна втратила свій момент, його потрібно було використати під час підписань додаткових угод про перебування і функціонування Чорноморського флоту.

Чорноморський флот Російської Федерації залишається дестабілізуючим фактором на території України. Більше того, ЧФ за своєю міццю і військовою потужністю поступається навіть турецькому флоту, якщо порівнювати з НАТО. Тому єдина стратегічна ціль знаходження Чорноморського флоту на території України – це намір контролювати Україну і мати активний серйозний важіль впливу на неї. Наявність ЧФ на українській території дозволяє дестабілізувати обстановку в будь-який момент та спосіб. Одна з версій – це те, що було в 2006 році, коли українські політичні сили було залучено для зриву навчань, що могло призвести до більш серйозних проблем. Друга версія – після зміни доктрини Російська Федерація має можливості захищати інтереси росіян на території інших країн, яких згідно із заяв Путіна на території України 17 мільйонів.

Для Росії подальша ціль полягатиме у закріпленні перебування ЧФ на території України навічно і на умовах, щоб територія бази була визнана російською. Такі заяви з боку російських політиків були, і до них російська сторона періодично повертається, що є серйозним підґрунтям для можливих майбутніх проблемних ситуацій, якщо відносини двох країн будуть погіршуватися.

Сергій Згурець: «Якби українська влада почала здавати площі в Севастополі російським об’єктам на умовах, за якими вона здає їх українським структурам, то тоді б ми вийшли на суму 10 мільярдів гривень»

Російська Федерація на сьогодні за оренду нічого не платить. Як сформувалася попередня ціна, яку нині український Кабмін начебто намагається переглянути з точки зору українських інтересів? Переговори 1997 року завершилися тим, що було зафіксовано борг України перед Росією на суму в межах 3 мільярдів доларів. З цієї суми було віднято дві цифри. Перша – 500 мільйонів доларів за вартість флоту, який Україна передала Росії. Друга – 200 мільйонів доларів, які були компенсовані за рахунок того, що Україна віддала Росії тактичну ядерну зброю.

Фактично ми вийшли на 2,3 мільярдів доларів, які були поділені на начебто рівні частини обсягом 97 мільйонів доларів на рік, які просто списуються з українського боргу. За цією арифметикою де-факто Україна розрахується з Росією в 2022 році. Лише з цього року Росія почне оплачувати за оренду живими грошима. Яким чином була сформована та заборгованість і чому вартість погашення боргу становила саме 97 мільйонів доларів й досі нікому невідомо, тому що ні Кучма, ні інші посадові особи, які брали участь у переговорах, цього не пояснили.

Якою має бути вартість оренди Чорноморського флоту Росії на території України, виходячи з українських економічних показників? Беремо три компоненти: базування Чорноморського флоту в Севастополі, оренда причалів та оренда інших об’єктів. Загальний обсяг площі, які Росія начебто орендує в Україні становить 18 тисяч гектарів, з них 3,3 тисячі – це безпосередньо об’єкти, які знаходяться в Севастополі. На сьогодні середньозважена ставка одного гектара землі в Севастополі вимірюється в межах 1,57 мільйонів гривень. Причому влада Севастополя планує з 2012 року підняти орендну плату за один гектар землі до 2,3 мільйонів гривень – це середня комерційна ставка, за якою севастопольська влада здає свою землю в оренду українським цивільним структурам. Якби раптом українська влада почала здавати площі в Севастополі російським об’єктам на тих умовах, за якими вона здає їх українським структурам, то тоді б ми вийшли на суму: 3,3 тисячі гектарів*2,3 мільйони гривень*коефіцієнт 1,3=10 мільярдів гривень або 1,25 мільярдів доларів.

Другий параметр – це причали. Росія орендує 11 кілометрів причалів, на яких базуються російські кораблі. Для прикладу, одна українська фірма орендує лише 500 метрів причалу, і займається відвантаженням металу та овочів в Україну і з України. Ця фірма заробила суму, яка дозволила перерахувати в бюджет держави 49 мільйонів гривень. Якби всі ці причали використовувалися з такою ефективністю, то дохід України від оренди причалів цивільними структурами коливався б в межах 150 мільйонів доларів. Це при тому, що 40 мільйонів гривень на рік Чорноморський флот сплачує в соціальну інфраструктуру Севастополя.

Третій компонент – це об’єкти, які знаходяться за межами Севастополя. Проігноруємо акваторію, за яку теж потрібно платити, і візьмемо лише ті 33 об’єкти, які находяться за межами Севастополя, до яких відносяться гідрогеографічні споруди, маяки. Де-факто ця сума спокійно доходить до 2 мільярдів доларів на рік – це та середня ціна, яку можна вважати навіть не ринковою, а українською ціною для об’єктів, які орендуються цивільними структурами.

Якби ми раптом перенесли на практику формування ціни братську практику Росії, коли газ на території України коштує дорожче, ніж на кордоні з Німеччиною, то де-факто українська сторона дійсно має ефективні важелі впливу у формуванні оптимальнішої стратегії у взаєминах з Росією, аби збільшити ціну на оренду Чорноморського флоту. Ми говоримо про те, що Україна ніколи не використовувала свої можливості ефективно. А уряд, який оголосив про інформаційну кампанію про збільшення ціни за оренду флоту, вирішує свою гру, щоб створити медійні засоби впливу на Російську Федерацію, аби якимось чином виграти дивіденди в переговорах щодо ціни на газ. Україна має можливості, але практика минулого говорить, що чомусь усі переговори завершувалися на користь Російської Федерації.

Якби була переглянута ціна, то в якому році ми могли б розрахуватися з Росією?

Сергій Згурець: Якщо при ціні в 100 мільйонів доларів ми виходимо на нуль у 2022 році, то при оплаті навіть в один мільярд ми вийдемо в десять разів швидше. Тобто, через рік-два Росія нам була би винна.

Откуда возникла такая страшная цифра задолженности Украины за газ? Если столько неизвестного вокруг соглашения о погашении долга за счет пребывания ЧФ в Крыму, не сложно ли вести вообще переговоры на эту тему?

Сергей Згурец: Мне тоже всегда был интересен вопрос, почему Украина согласилась на сумму в 3,2 млрд. долл., фактически взяв ее с потолка. Все мои попытки выяснить этот момент у экспертов, военных и политиков, принимавших участие в тех переговорах, так и не увенчались успехом. Видимо, влияние российской стороны на отдельных наших чиновников так велико, что они очень быстро начинают забывать об интересах государства, боясь за свои шкурные интересы.

Тимошенко сидит за 1,5 млрд. грн., а тут речь идет о 3,2 млрд.долл. и все прекрасно себя чувствуют…

Сергей Згурец: Не совсем так, ведь тогда премьер-министром был Павел Лазаренко.

Вы провели прямую параллель использования причала военными и коммерческими структурами. Корректно ли сравнивать, грубо говоря, военную базу с пляжем?

Сергей Згурец: Если России не нужно такое избыточное количество «морских пляжей», то пусть они их отдадут. Почему Россия не захотела расположить свои корабли в Новороссийске? Оказывается, что в Новороссийске очень короткое поле для размещения плавучих средств и военные вошли в конфликт со своими финансово-промышленными группами, которые не захотели уступать свои причалы на побережье. В этом плане держать «в нулях» Украину по заработку на причалах и не финансировать содержание базы в Новороссийске четко вкладывается в канву российских экономических интересов.

Валентин Бадрак: Вопрос состоит в том, что стороны по-разному относятся к пониманию нахождения флота. Например, если взять американскую базу в Италии, то итальянцы рассматривают ее как некий оплот более сильного партнерского государства, поэтому стоимость может занижаться. Здесь ситуация странная: российская сторона смотрит на нахождение флота глазами бывшего посла России в Украине Виктора Черномырдина, который говорил, что ЧФ защищает южные границы Украины. У нас мнения разделяются, но преимущественно смотрят на эту ситуацию так, что нахождение ЧФ противоречит интересам Украины. Коль так, то естественно было бы как-то пересматривать это, приводит к рыночной стоимость аренды.

У меня большие сомнения, что украинской стороне удастся добиться любого пересмотра договоренностей по флоту, потому что там все очень размыто, и передать дело в какой-то суд, привлечь третью сторону здесь невозможно. Поэтому все, что сегодня говорится по аренде и флоту, это всего лишь определенная информационная кампания, которая ни к чему реально не приведет. Позиция российской стороны достаточно жесткая, она не пойдет на пересмотр условий аренды своей базы.

Отже, це питання не може бути важелем впливу під час газових переговорів?

Валентин Бадрак: Мені здається, що сьогодні це не може бути важелем впливу. Кілька років тому ми розробили напрацювання, як діяти з Чорноморським флотом та іншими питаннями, де Україна має певні важелі впливу. Ми пропонували об’єднати всі ці питання та розглядати їх пакетом, бо це більш потужно, особливо щодо переговорів по газу. Зокрема, туди були включені питання використання полігону «НИТКА», участь українських зброярів у відновленні та підтриманні стратегічних ракет СС-18, в тому числі виконання певних потенційних замовлень щодо створення нової важкої ракети для РФ, яка висловлювала таке бажання. Якщо б українська сторона під час пролонгації угоди по флоту підняла всі ці питання і пов’язала з газовим питанням, тоді, відповідно до принциповості людей, що проводили переговори, можна було б розраховувати на певні дивіденди. Зараз все це не завершиться нічим.

Сергій Згурець: І попередній етап переговорів, і нинішній проходив з ігноруванням навіть примітивних економічних розрахунків, які дозволили б вести принципово іншу фінансову політику у переговорах з Російською Федерацією.

Україна не хоче займатися розвитком багатьох місць, хоча саме Севастополь виглядає лакмусовим папером з точки зору можливостей для розвитку інфраструктури саме цивільної. Сьогодні говорять, що російський Чорноморський флот рятує місто від занепаду, сплачуючи межах 40 мільйонів гривень на рік. На російських заводах працюють близько 14 000 українських громадян. Коли я згадував лише про одну фірму, яка орендує всього 500 м причалу, там працює 500 чоловік. Створення цивільної причальної інфраструктури, направлення зусиль на розбудову Севастополя як курортної зони дасть значно більше інвестицій. За підсумками минулого року, окрім 40 мільйонів російських грошей, безпосередньо в Севастополь інвестували в транспорт та зв'язок 9 млн. дол., в промисловість – 40 млн.дол., в будівництво – 17 млн. дол. Це кошти, які приходили в тому числі і від іноземних компаній. Якби Севастополь був відкритою зоною, де були б створені нормальні ринкові умови для безпечного ведення бізнесу іноземними компаніями, то місто зробило б великий ривок вперед і дало б фору багатьом курортним місцям на південному узбережжі Криму.

Щодо маяків, суд прийняв рішення вилучити їх у Міністерства оборони РФ. Наскільки можливо виконати це?

Валентин Бадрак: Це неможливо. Це відноситься до тих же питань, що й перегляд оренди флоту. Візміть таку просту річ як заміна Росією літаків Су-17 на Су-24М, які здатні були нести ядерну зброю. Для того, щоб українській стороні добитися демонтажу цього обладнання і інвентаризувати, щоб пересвідчитися у зробленому, потрібно було стільки галасу, в тому числі ЗМІ, і дипломатичної боротьби, що вона є неспівставною з тим, як Росія поводиться з українською стороною. Тут Росія поводиться не по-партнерськи.

Сергій Згурець: За вимогами міжнародного морського права, за безпеку та інформаційне забезпечення в акваторії відповідає держава, яка має оперувати власними засобами. Створюється правова колізія, якої в світі не існує, коли ми гарантуємо іншим судам безпеку у прикордонній акваторії, коли ці маяки контролюються військовими силами чужої держави. Суд прийняв рішення на користь української сторони. Те, що Росія не відає об’єкт Україні, говорить про те, що насправді правий той, у кого більше сили. Цей прецедент яскраво ілюструє наші взаємини з Російською Федерацією.

Щодо заміни об’єктів на ЧФ РФ, то коли Росія міняла Су-24, говорилося про те, що Росія дозволить проводити інспекцію цих літаків. За весь час українська сторона жодного разу не змогла провести інспекцію російських об’єктів ЧФ на території України. Ніхто не знає, якими силами володіє Росія на території України, хоча базові угоди по ЧФ передбачають таку можливість, але досі такий механізм не створений.

Тобто переозброєння може відбутися, а Україна так і не знатиме, що там є насправді?

Сергій Згурець: Є загальні домовленості щодо переозброєння. За 10 років на території України з’явилося 4 нових військових кораблі РФ 2002 та 2008 року. Всі ці заміни були пов’язані зі складним періодом переговорів, але зрештою росіяни просто обдурили українців. Коли 2002 року заводився перший корабель, була домовленість, що Росія за це віддасть Севастопольський морський клуб. Корабель завели, а клуб лишився у власності росіян. Коли заводилися літаки, передбачалась можливість верифікації, яку де-факто українська сторона не отримала. Це питання беззубості нашої політики, дипломатії у переговорах з партнером.

Недавно Кабмин рекомендовал севастопольским властям поднять арендную плату для ЧФ РФ до 3% от стоимости земли, потом до 4% с 2014 года. Что до ноября эта тема вообще не поднималась?

Сергей Згурец: Мы оперируем куском информации, которая попала в СМИ. Мы не знаем, от какой суммы будут высчитываться эти 3% или 4%, каким будет коэффициент, потому что объект на побережье арендуется гораздо дороже, чем в 1 км от береговой линии.

Заглавное фото: AFP