Смолоскипний хід у Києві: нестача молоді у лавах поміркованих націоналістів

В Києві у перший день нового року відбувся традиційний смолоскипний хід на честь сто третьої річниці від дня народження ідеолога українського націоналізму та лідера ОУН Степана Бандери. Замість молоді, Хрещатиком пройшлись люди середнього й похилого віку.

О шостій годині вечора учасники зібралися у парку Тараса Шевченка, біля пам’ятника Кобзарю. Більше тисячі представників таких організацій, як ВО «Свобода», Конгрес українських націоналістів, УНА-УНСО та просто автономні праві і їх численні однодумці пройшли вулицями столиці до Майдану Незалежності під пильним спостереженням працівників силових структур. Головна мета заходу та ж сама, що і в попередні роки, – вимога визнання партизанів з УПА та ОУН героями України та знесення пам’ятника Леніну на бульварі Тараса Шевченка.

Смолоскипний хід відбувається вже кілька років поспіль, втім, на думку деяких учасників, саме цього року особливо сильно відчувалась нестача молоді в лавах націоналістів, що прийшли вшанувати пам'ять свого лідера. Зазвичай на подібних заходах можна було побачити молодиків та дівчат у камуфляжі і з прапорами «Ідея Нації» - членів «Патріоту України» та молодих автономів із «Реактора». Цього ж разу люди середнього та похилого віку з прапорами та іншою символікою українських повстанців становили переважну більшість серед тих, хто з транспарантами і смолоскипами у руках пройшов центральними вулицями Києва, а прапорів «Патріоту» та «Реактору» просто не було.

«Я навіть не пам’ятаю, щоб колись молодих хлопців було так мало, – каже Олександр, один із автономних націоналістів. – Можливо, вони просто порозумнішали, адже багатьом давно стало зрозумілим, що ходами та маршами ми не доб’ємося ніяких результатів. Як на мене, вони все частіше розчаровують».

Здається, були трохи розчаровані і працівники міліції. Невважаючи на революційні заклики та войовничий настрій, захід пройшов напрочуд спокійно, хіба що нечисленні представники молодіжного руху запалили кілька саморобних петард.

До речі, порівняно з маршем на честь УПА, що також щорічно відбувається у жовтні, увага з боку правоохоронців була значно менша. Лише кілька нарядів міліції та загін бійців «Беркуту» на бульварі Шевченка. Втім, радіють з цього приводу далеко не всі, мовляв, влада вже впевнилась в тому, що жодної загрози націоналісти для неї не становлять, адже їхня діяльність протягом останніх років, здебільшого направлена на ведення пропаганди та мирні акції протесту.

«Зараз зовсім інший час, - зазначив один з ветеранів націоналістичного руху киянин Степан. – В дев’яностих роках націоналісти з УНСО або СНПУ, наприклад, становили реальну політичну силу, яку не можна було не брати до уваги. А зараз майже всі організації такого типу мають фіктивний характер, адже ніякої серйозної діяльності не ведуть, окрім мирних демонстрацій та маршів. Єдиною дієвою організацією залишався «Патріот України», я гадаю тому, що туди ішла здебільшого молодь. Але у них серйозні проблеми з законом, лідери намагаються витягнути з тюрми своїх однопартійців, і сьогодні їх прийшло лише кілька людей».

У питанні, на кого ж в такому разі покладатись усьому руху, учасники урочистої ходи абсолютно солідарні – вся надія лише на молодь. На яку саме – невідомо, ту котра була присутня на заході, чи ту котра надає перевагу більш радикальнім, а значить не законним засобам розповсюдження своєї ідеї.

Текст: Ладо Гегечкори