Провали соціальної політики

За підсумками 2011 року експерти так і не змогли знайти позитиву у соціальній політиці влади. Є розуміння того, що світова криза в економіці багато країн змушує економити. Проте в Україні цей тягар ліг лише на простих громадян, бо навіть пенсійна реформа не торкнулась «спецпенсіонерів». Уряд пропонував скоротити виплати пільговикам, намагався позбавити доплат одиноких матерів, але так і не зняв матеріальну допомогу народним депутатам, суддям та іншим категоріям високо посадовців, а це вийшли б дуже пристойні суми.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили провідний експерт Центру Разумкова, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко та експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко.

Павло Розенко: «Пенсійна реформа була здійснена виключно за рахунок простих громадян»

Влада звітує про збільшення заробітних плат та пенсій, називається цифра 11,5% та 10%. Але всі ці позитивні сигнали уряду проектуються на дані Держкомстату, де базова цифра – це індекс інфляції за 2011 рік, який складає практично 4,5%. Проте я не знаю жодного експерта, який би підписався під цією цифрою. Очевидно, що всі підвищення заробітних плат та пенсій, які проектуються на цю інфляцію, також є занадто оптимістичними цифрами.

Сьогодні середній рівень заробітної плати складає близько 2 700 грн., але найменше платить уряд своїм же працівникам бюджетної сфери. Наприклад, в освіті середня заробітна плата 2 100 грн., в охороні здоров’я та наданні соціальних послуг - 1 800 грн. Таким чином, протягом 2011 року уряд і далі проводить ідеологію дешевої робочої сили, платячи фактично мізер в першу чергу своїм працівникам, які працюють на державу. Водночас, центральним органам виконавчої влади уряд ні в чому не відмовляє.

Нинішня влада прийшла на соціальних та відверто популістських гаслах, але протягом двох років жодного соціального зобов’язання не було реалізовано. Замість виконання своїх соціальних зобов’язань влада почала так звані соціальні реформи. Але суспільство таку зміну ідеології влади фактично підтримало. Згідно із соцопитуваннями, рік тому приблизно 50% громадян вважали, що країна рухається у правильному напрямку. Проте останні дослідження Центру Разумкова показують, що понад 65% наших громадян сьогодні вважають, що країна рухається в неправильному напрямку. Тобто, за рік фактично не відбулося жодної реформи, а лише їх дискредитація.

Пенсійна реформа була здійснена виключно за рахунок простих громадян. Ми мали збільшення на 5 років пенсійного віку для жінок, збільшення на 10 років страхового стажу, зміну форми нарахування пенсії в бік її зменшення та обмеження прав працюючих пенсіонерів, чорнобильців, ветеранів та інвалідів. Натомість, з іншого боку, пенсійна система для чиновників та спецпенсіонерів фактично не змінилася. І надалі в Україні після пенсійної реформи продовжує існувати дві пенсійних системи: одна - для звичайних громадян, де для розрахунку пенсій береться 45% їхнього заробітку, друга - для чиновників, де пенсія буде розраховуватися приблизно від 80-90% заробітної плати. Таким чином, пенсійна реформа не виконала жодного завдання, яке перед нею стояло. По-перше, вона не збільшила пенсій, і цього не відбудеться у майбутньому, навпаки, йде зменшення пенсійних виплат. По-друге, не зробила українську пенсійну систему більш справедливою. По-третє, ця пенсійна реформа жодним чином не збалансує бюджет Пенсійного фонду.

Проблема в тому, що вся пенсійна реформа фактично робилася виключно для виконання зобов’язань уряду перед Міжнародним валютним фондом. Що було записано у меморандумі, те і було внесено в Закон України про пенсійну реформу. Водночас коштів МВФ країна також не отримала. Тобто, пенсійна реформа сьогодні в Україні повністю дискредитована. На жаль, ми мусимо констатувати факт, що наступному уряду все одно доведеться проводити пенсійну реформу на тлі її повної дискредитації, і фактично заново треба буде суспільству пояснювати, для чого вона робиться. Нагадаю, що при ухваленні пенсійної реформи уряд на себе брав три зобов’язання з вересня по жовтень 2011 року: внести законопроект по легалізації заробітних плат, особисто обіцяний Сергієм Тігіпком законопроект про єдиний принцип нарахування пенсій і скасування спецпенсій та з 1 січня 2012 року провести осучаснення пенсій по заробітній платі 2007 року. Мусимо констатувати, що жодна із цих трьох обіцянок досі не виконана. Судячи з проекту бюджету, у наступному році жодного осучаснення пенсій нинішнім пенсіонерам не буде.

Зараз уряд започаткував нову реформу системи пільг. Експерти розуміють, що її треба змінювати, бо система пільг складає 190 млрд.грн., 350 категорій пільговиків, понад 800 видів різноманітних пільг, компенсацій та виплат. Але на сьогоднішній день після двох років декларацій про необхідність проведення реформи системи пільг у Верховній Раді зареєстровано аж два законопроекти за ініціативи Кабінету Міністрів. Законопроект №9127, який обмежує права чорнобильців, афганців, ветеранів та інвалідів війни, який викликав величезне збурення. І законопроект № 9516, яким обмежуються виплати одиноким матерям. Фактично мова йде про те, що одинока мати, де на кожного члена сім’ї буде дохід більше 1 500 грн., позбавляється будь-якої державної соціальної допомоги. Це при тому, що у нас є народні депутати України, які мають зарплату 18 000 грн. та мають право на щорічну допомогу від держави в розмірі 35 000 грн., і на скасування цих допомог уряд не йде!

У своїй передвиборчій програмі нинішній Президент обіцяв кожній родині, яка виховує дітей, державну соціальну допомогу на кожну дитину, не зважаючи від рівня достатку. Тому виникає питання: програму якого Президента виконує сьогоднішній уряд, який пропонує забрати допомогу у одиноких матерів?

Суспільство ніколи не підтримає такий вектор, коли всі реформи мають здійснюватися виключно за рахунок малозабезпечених категорій громадян. Натомість системних пільг для народних депутатів, членів уряду, прокурорів та суддів фактично уряд реформовувати не збирається.

Всі соціологічні дослідження зараз показують глибоке розчарування у владі в цілому. Як у людей, які чекали покращення життя вже сьогодні, так і у інших категорій громадян, які все-таки повірили нинішній владі та чекали проведення справді ефективних економічних та соціальних реформ. На жаль, Україну чекає дуже важкий передвиборчий 2012 рік, в якому треба буде проводити ці реформи, бо інакше країна наблизиться дуже близько до свого дефолту. З іншого боку, нинішня влада повинна показати хоч якийсь позитив суспільству, тому прогнози щодо 2012 року є не дуже втішними.

Юрий Гаврилечко: «Впервые за последние 10 лет средняя зарплата по Украине падает несколько месяцев подряд»

С 1 января по 1 декабря 2011 года в Украине прожиточный минимум в среднем на одного человека повысился на 59 грн., это примерно на 6,5%. Госстат посчитал инфляцию 4,5%, в это не очень верится, такое увеличение цен незаметно. Но если посмотреть на потребительскую инфляцию, которая напрямую завязана на потребительскую корзину, там суммы будут совершенно другие.

Было много заявлений о том, что чернобыльцам что-то повысят. Итак, с 1 октября по 1 декабря инвалиды первой группы получили доплату в 4 грн. 80 коп. в четком соответствии с нынешним законодательством. Инвалиды второй группы – 3 грн.20 коп., инвалиды третьей группы и дети инвалиды - 2 грн. 40 коп. Больше всего «повезло» лицам четвертой категории, они получили доплату в 80 коп. Что можно сейчас купить на эти деньги?.. Такая же ситуация и по всем остальным категориям. Инвалидам войны и участникам боевых действий увеличили чуть побольше: от 26 грн. 40 коп. простым участникам боевых действий до 38 грн. 40 коп. инвалидам войны первой группы.

Почему тогда нигде не считается то, что выросла квартплата? После продажи «Укртелекома» все говорили, что плата за телефон останется на прежнем уровне, тем ни менее она была повышена в несколько раз.

Что касается пенсионной реформы, то я не считаю ее таковой, потому что ничего не реформировалось: ни базовые принципы расчета пенсий, ни система, по которой она делается. Не было ни унификации, ни изменений в законах. С одной стороны, произошел секвестр бюджета Пенсионного фонда за счет того, что ухудшились условия для пенсионеров, которые выходят на пенсию по этому закону, по сравнению с предыдущими годами. По меньшей мере, на 13% пенсии станут меньше у всех за счет увеличения страхового стажа, необходимого для получения минимальной пенсии. Базовый расчет пенсий шел за последние два года, а теперь сместился на два года раньше. Меньше база - меньше пенсия, возможно, это когда-нибудь потом исправят.

Но если не хватает денег, все знают, что нужно больше зарабатывать, экономия здесь не помогает. Задача правительства не только зарабатывать для государства с продажи госсобственности, но и создавать условия, чтобы экономика росла. Мы видим обратную ситуацию: количество малого и среднего бизнеса постоянно сокращается, никак не уменьшаются долги по зарплате. Впервые за последние 10 лет средняя зарплата по Украине падает несколько месяцев подряд. Очевидно, людей переводят на другую должность с более низкой заработной платой, что вполне возможно в рамках нынешнего Трудового кодекса.

Эпопея с принятием Трудового кодекса, который в этом году отметил свое 40-летие, длится достаточно давно. Тем ни менее, он до сих пор еще не принят, и неизвестно, произойдет ли это в 2012 году. Заложенные там стандарты на сегодняшний момент не могут быть исполнены в силу того, что у нас изменились экономические условия. Поэтому работодатели либо вынуждены идти на нарушения существующих законов и платить штраф, либо что-то скрывать и ухудшать ситуацию с рабочими.

Когда говорят о том, что у нас не хватает денег на льготников, на выплаты пенсий, возникает вопрос: каким образом за прошлый год состояние 100 самых богатых людей Украины увеличилось примерно на 140 млрд.грн., если зарплаты и доходы падают? У нас нет ни Била Гейтса, ни Стива Джобса, которые бы что-то сделали инновационное. Увеличение дохода наших олигархов происходит по одной единственной причине: продажа местных ресурсов и ухудшение условий работающих. За счет этого они получают дополнительные прибыли, потому что мировая конъюнктура никак не улучшилась.

Наши экспортные пошлины делают 60% ВВП. Но если посмотреть на бюджет, то эти отрасли особо никак там не представлены, потому что основную долю наполнения бюджета составляют прямые и косвенные налоги с граждан. У нас уже несколько лет подряд подоходный налог с граждан в сведенном бюджете имеет большую величину, чем налог на прибыль абсолютно со всех предприятий, действующих в Украине. А если учесть что НДС – это косвенный налог на зарплату и его тоже платят не предприятия, а мы с вами. Плюс еще есть статья расходов на административные услуги, на которую в этом году было заложено в бюджете порядка 14 млрд.грн., а в следующем - 17 млрд.грн. Мы два раза платим госчиновникам за то, что они должны делать. Один раз – это подоходный налог, второй – плата за услуги, которые они и так должны предоставлять.

Откуда же взяться деньгам, если у нас есть изумительный проект «Евро-2012»? Это колоссальнейшая финансовая афера, которой нет равных в истории современной Украины. Только по официальным данным, потраченные из бюджета порядка 114 млрд.грн. не вернутся никогда и никуда. Разве что есть несколько построенных и реконструированных стадионов. Ни один чиновник не скажет, какие были изначально расчеты, когда этот проект окупится. И при этом слышно: «Ну, как же можно говорить о деньгах, это же имидж страны!». Отвечаю, что имидж – это то, что продается. Когда повышается имидж, то увеличиваются объемы продаж, изменяются цены на определенные категории товаров и т.д. Где это? За деньги, которые были потрачены с 2007 года на проект «Евро-2012», можно было дотировать Пенсионный фонд за эти годы и из бюджета не тратить ни копейки. В принципе это дало бы увеличение пенсий на 25%. За пять лет «Евро-2012» съел приблизительно четверть пенсий.

В то время, когда во всем мире нефть вроде как дешевела, газ, который привязан к ней по расчетам, дорожал. В этом году депутаты списали предприятиям ТЭК долгов на 25 миллиардов гривен за счет бюджета. А если еще учесть, что они списали долги предприятий между собой, то по расчетам центра «Номос», украинцы «решили подарить» олигархам больше 50 миллиардов гривен. А это больше четверти бюджета Пенсионного фонда. Этих денег хватило бы, чтобы восемь раз рассчитаться со всеми чернобыльцами, если исходить из того, что они выиграли в судах 6 миллиардов гривен.

Никаких экономических расчетов относительно того, можем, не можем, насколько сокращать, что делать, к сожалению, нет. Законопроект об уменьшении помощи матерям, решение по чернобыльцам тоже экономически не просчитаны. В пояснительной записке к закону вы не увидите ни единой цифры, какую же именно экономию дадут эти законы.

Точно так нет никаких расчетов и по налогам, которые предлагается взять в ближайшем будущем. У меня есть подозрение, что налог на роскошь очень больно ударит по льготникам в том числе. Если он будет принят в следующем году, то ударит он где-то в году 2014-м, когда предполагается, что абсолютно все жилье бодренько преобразуется в организации совладельцев многоквартирных домов. Получается парадоксальнейшая вещь, что каждый из участников ОСМД является совладельцем дома в равных долях. Сложно найти в Украине многоквартирный дом меньше, чем 400 квадратных метров. Все эти люди моментально становятся плательщиками минимум двух налогов – на роскошь и на недвижимость, потому что они совладельцы дома. Будет ли эта правовая коллизия решена, не знаю, но если будет денег не хватать, об этом очень четко могут вспомнить. На сегодня рисков от реформ намного больше, чем пользы.

Государство не дает данных об экономическом эффекте от тех или иных реформ. А эксперты не могут посчитать, потому что получить доступ к подобной статистике очень проблематично.

Як ви оцінюєте цьогорічну інфляцію?

Павло Розенко: Якщо взяти споживчий кошик, то за січень-листопад реальний індекс інфляції становить десь 13-15%.

Юрий Гаврилечко: Оцінюю приблизно так само. Єдине, що слід почекати, як зростуть ціни на продовольчі товари на кінець року, тоді можна буде підвести остаточні підсумки.

Чи збільшуватиметься соціальне напруження в наступному році?

Павло Розенко: 2012 рік буде більше соціально напруженим, ніж 2011-й. По-перше, це буде рік парламентських виборів, і всі політичні сили активно в’яжуться б бій за певні електоральні групи. По-друге, в 2012 році не буде вирішено жодних соціальних проблем. Бюджет на 2012 рік - це один із найантисоціальних бюджетів за останні 7-8 років. Розміри всіх базових стандартів штучно занижені – і прожитковий мінімум, і мінімальна заробітна плата.

По-третє, обіцянки, які давав уряд тим же самим чорнобильцям, виконані не будуть. Якщо уважно подивитися постанову, ухвалену урядом, пенсії збільшаться лише невеликим категоріям чорнобильців, а саме людям, які мали великі заробітні плати на момент аварії, і є ліквідаторами та інвалідами І групи.

Кадрових змін, які б могли на якийсь час загасити масові виступи, найближчі півроку, судячи з усього, зроблено не буде. Тому суспільне розчарування буде продовжуватися і ситуація йтиме в негативному напрямку.

Юрий Гаврилечко: Социальное напряжение будет увеличиваться, потому что у нас существенные проблемы с экономикой, а Украина еще и очень привязана к мировым тенденциям. Даже чрезвычайно большой урожай, который был собран в этом году, не стал фактором существенного уменьшения цен. А в будущем году, исходя из нынешней погоды, урожай прогнозируется отнюдь не такой хороший.

Повышается цена на газ, а это означает, что рентабельность металлургии и химии будет падать, начнутся проблемы с рабочими местами в промышленности.

Ничего не понятно, исходя из новых изменений по единоналожниках. Нового бланка для заявлений на единый налог на будущий год не было, он планируются только с января 2012 года. Соответственно, еще как минимум квартал люди будут в подвешенном состоянии.

Если не работает экономика, не выплачиваются налоги, откуда будут деньги для тех же самых пенсионеров? Нельзя повышать пенсию, если средняя зарплата падает, и соответственно уменьшаются начисления в Пенсионный фонд. Если Пенсионный фонд не выполняет плана, нужно его дотировать с бюджета. Если у бюджета нет дополнительных поступлений, есть два варианта: печать денег и внешние кредиты, потому что с внутренними кредитами у нас очень плохо. То есть, у нас пытаются решить социальные проблемы, забывая, что они производные от общеэкономических проблем.

Невже не можна назвати жодного позитивного кроку уряду?

Павло Розенко: За два роки я не бачу жодного позитивного сигналу для соціальної сфери, за які б можна було поставити «плюс» нинішній владі. Жодне соціальне зобов’язання, які брала на себе влада, на сьогоднішній день не виконано. Вже два роки обіцяють зміну споживчого кошику, який береться при розрахунку прожиткового мінімуму. На сьогодні наш споживчий кошик на рівні 2000-го року. Обіцяли легалізацію зарплат, осучаснення пенсій, але всього цього немає.

Юрий Гаврилечко: В бюджете заложено увеличение по первому разряду тарифной сетки, если не ошибаюсь, на 127 гривен. Но поскольку будет увеличен прожиточный минимум, то разница где-то гривен в 300 сохранится. Хорошо, что эта разница хоть не увеличится, - это по большому счету уже позитив.

Правительство заявило, что будет пересматривать потребительскую корзину и увеличит количество товаров и услуг. Замечательно, но, посмотрев на увеличение параметров потребительской корзины, которую обещают, и на прожиточный минимум, я не увидел, где же увеличение прожиточного минимума в будущем году? Добавили позиций, все порадовались, но в цифрах этого нет.

Увеличение фонда оплаты труда на будущий год планируется где-то на 6,6%, а увеличение поступлений от налога на доходы физических лиц – на 15,2%. Я не могу понять, как может фонд оплаты труда увеличиться на 6,6%, а налоги с этого фонда – на 15,2%? По цифрам некоторые позитивные вещи можно найти, но они почему-то не стыкуются между собой.

Як змінився рівень довіри населення до уряду за 2011 рік?

Павло Розенко: Наші останні соціологічні дослідження показують критичний рівень довіри до двох органів влади – Верховної Ради і уряду. Сьогодні рівень довіри до тих рішень і дій, які демонструють два цих органи влади, складає приблизно 4,5-4,8%. Цей рівень є критичним тому, що як правило 4-5% - це стабільна підтримка будь-якої влади у будь-якій країні навіть в кризовій ситуації. Ще більш-менш рівень довіри до Президента – в районі 9%.

Якщо говорити по персоналіях в уряді, то рік тому довіра до дій віце-прем’єр міністра Сергія Тігіпка складала приблизно 35-40%, сьогодні – 4,5-4,8%. До прем’єр-міністра рік тому був десь на рівні 30%, а сьогодні - ті ж самі 4,5-4,8%. Це вже критичні межі, люди відверто розчаровані в тому, що пройшло за останні два роки.