Олександр Гудима: «ГТС можуть забрати через Стокгольмський арбітраж»

Не припиняються різноманітні рухи навколо української газотранспортної системи. Опозиція регулярно зливає «інсайдерську інформацію», що Банкова в обмін на дешевший газ здає «трубу», а влада своїми плутаними коментарями щодо стану переговорів з Росією дає тільки більше приводів для подібних припущень.

Перший пленарний тиждень цього року знов почався з розмов навколо скандального законопроекту щодо реформування газового комплексу. В сесійній залі він з’являється не вперше – законопроект № 9429 про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу, був поданий урядом до Верховної Ради 8 листопада. До порядку денного він вносився 7 грудня, але голосування так і не відбулося через блокаду опозицією трибуни. У цей вівторок розгляд проекту також був перенесений на пізніше – опозиція вимагає докладу наприкінці тижня профільного міністра Юрія Бойка, але впевнена, що «реформування газового комплексу» – перший крок до здачі росіянам так їм потрібної «труби». Звернення про необхідність зірвати прийняття цього закону навіть надіслала з-за грат Юлія Тимошенко. Тим більше, Віктор Янукович, переляканий будівництвом «потоків» в обхід України, сам вважає газотранспортний консорціум оптимальним варіантом в нинішніх умовах.

Що цікаво, ніякої прямої норми про можливість приватизації ГТС в законопроекті не закладено. А реструктуризація «Нафтогазу» – це обов’язок, який взяла на себе Україна при підписанні Енергетичної хартії та приєднанні до Європейського енергетичного співтовариства. Але опозиція вважає, що в цьому проекті є свої підводні камені. Член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу «бютівець» Олександр Гудима емоційно розповідає «Главкому», в чому головна небезпека законопроекту, який, скоріш за все, буде розглянутий вже на наступній сесії, що стартує в лютому.

– Уявімо, що, не дай Бог, приймається цей закон, – каже Гудима. – Його реалізація буде полягати в тому, що Кабмін поділить НАК «Нафтогаз» на складові, які відповідають закону про газовий ринок і європейській практиці існування таких монополій. Тут, здавалося б, дійсно немає нічого страшного.

Енергетичну хартію ми знову ж таки підписували…

Так, з тієї точки зору все чудово. Але давайте подивимось – що може існувати в структурі «Нафтогазу» та бути прибутковим? Буде існувати «Укртрансгаз» з підземками, які будуть отримувати за транзит російського газу мільярди доларів. Буде існувати «Укргазвидобування», яке видобуває 15 мільярдів кубометрів газу і, зважаючи на його низьку собівартість, також може існувати. Є ще «Укравтогаз» – невеличка компанія в тілі НАК... А тепер найголовніше питання – на кого повісять десятимільярдні борги, які НАК «Нафтогаз» набрав в останні роки в якості кредитів, щоб розплачуватись за російський газ? І хто буде платити Росії за газ з моменту Х, коли компанії, про які я сказав, будуть відокремлені, і з’явиться якась посередницька структура «Рога і копита», яка буде торгувати російським газом? В неї буде офіс – і нічого іншого. На кого будуть покладені фінансові зобов’язання НАК, в основному, перед російськими банками? Одна із гіпотез – на «Укртрансгаз», який опиниться один на один перед російськими кредиторами.

А за яким механізмом ГТС можуть забрати за борги?

Через Стокгольмський арбітраж. Тому що Стокгольму начхати, яка форма власності. А російські кредитори виставлять рахунки «Укртрансгазу», як спадкоємцю тих боргів, бо більше немає кому.

Які мотиви дій нинішньої влади в контексті цього законопроекту? Того ж Бойка, якого ви будете слухати в п’ятницю.

Давайте говорити не про Бойка, а про Президента Януковича. На нього є багато впливів, і Ахметов, Фірташ та інші хочуть кожен свого. А Янукович повинен відповідати за державу. Він хоче втриматись на плаву, щоб не завалилася українська економіка, і для того потрібний дешевий газ. Росії вони потрібні запропонувати за такий подарунок щось дуже значуще, як сказав Медведєв. А це – як мінімум ГТС. Саме через те опозиція боїться такого сценарію.

Але ж прийняття цього закону недостатньо.

Так, сам закон нічого поганого не робить. Але він надає можливість зробити найгірше – коли розпорядженням уряду НАК буде розділений, а десятки міжнародних кредиторів відразу виставлять мільярдні претензії до уряду.

А який вихід ви зараз бачите з цієї ситуації? Ви ж чули, мабуть, претензії Януковича до минулої влади, що підписала невигідні контракти, і його думки щодо потенційного консорціуму, який може спасти українську трубу.

Не зараз треба про це думати – це треба було робити рік тому! Наприклад, те, що робила Тимошенко, скорочуючи споживання газу кожного року згідно з російськими контрактами. Бойко тільки зараз, коли вже розрахувався з Фірташем по «Росукренерго», починає говорити про скорочення споживання. Хоча цілий рік вони брали додаткові обсяги, і закупівля російського газу, порівнюючи з 2009-м роком, зростала на 15 мільярдів. Але іншого шляху, окрім зменшення залежності від російської газової голки, немає.

А реально спочатку розплатитися з боргами, а потім вже реструктуризувати «Нафтогаз» без побоювання тих сценарієв, про які ви кажете?

Ні, бо вони не мають чим розплатитися. Нагадую, що комунальна сфера, яка бере газ на мільярд доларів, повертає НАК «Нафтогаз» півмільярда. Де ці півмільярда діваються – це треба міністра ЖКГ питати. Теплокомуненерго, міста бачать безконтрольність і крадуть та не повертають гроші – в результаті кожен місяць НАК мусить брати кредит, щоб заплатити «Газпрому». І це наростає як снігова лавина.

Але така ситуація існує не тільки за цієї влади.

Тому треба робити реформу ЖКГ. Потрібна державна програма радикального скорочення споживання газу в усіх сферах, але насамперед в найбільш енергоємній комунальній сфері. Але для цього треба звертатися до народу, маючи високий рівень підтримки, бо деякі речі можуть бути непопулярні. А чи має право Президент звертатись за підтримкою таких глибинних реформ, якщо його рейтинг в районі 10 %? Спочатку треба владу міняти.